Постанова

від 13.07.2021 по справі 1/157-09-5588(916/2070/20)

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 1/157-09-5588(916/2070/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Банаська О.О., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представника:

ПАТ "Одесагаз" (кредитора) - адвоката Забарної Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддеталь" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сніткіної І. А.

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

від 29.03.2021

у складі колегії суддів: Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В., Мишкіної М.А.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддеталь" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сніткіної І. А.

до 1. ОСОБА_1 ; 2. ОСОБА_2 ; 3. ОСОБА_3 ; 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-А"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

в межах справи за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддеталь"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.11.2009 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддеталь" (далі - ТОВ "Буддеталь") у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

2. Постановою Господарського суду Одеської області від 07.12.2009 ТОВ "Буддеталь" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Сафронову С.В.

3. У справі неодноразово було змінено ліквідатора боржника та ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.05.2018 ліквідатором ТОВ "Буддеталь" призначено арбітражного керуючого Сніткіну Ірину Анатоліївну.

4. У липні 2020 ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сніткіної І.А., в межах справи про банкрутство ТОВ "БУДДЕТАЛЬ", звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ "СХІД-А" про витребування майна боржника з чужого незаконного володіння.

5. 30.07.2020 від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема, просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

6. 06.10.2020 від відповідача ОСОБА_3 та від відповідача ОСОБА_1 надійшли заяви про застосування строків позовної давності.

7. 22.10.2020 від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку позовної давності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.11.2020, позов задоволено частково, витребувано із чужого незаконного володіння відповідачів на користь ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" частки нежитлових будівель та споруд, скасовано державну реєстрацію права спільної часткової власності відповідачів на нежитлові будівлі та споруди та припинено право власності; в задоволенні вимоги про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на спірне нерухоме майно за ТОВ "Буддеталь" - відмовлено; здійснено розподіл судових витрат.

9. Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" суд першої інстанції дійшов наступних висновків:

- в даному випадку в судовому порядку скасовано рішення суду, на підставі якого спірне майно вибуло з власності ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" поза його волею, що свідчить про обґрунтованість вимог позивача та необхідність витребування спірного майна з чужого незаконного володіння відповідачів, які є добросовісними набувачами, оскільки майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, а тому на думку суду першої інстанції, в цій частині вимоги є такими, що підлягають задоволенню;

- розглядаючи заяви відповідачів про застосування позовної давності та заяви позивача про поновлення пропущеного строку позовної давності суд першої інстанції зазначив, що причини пропуску строку позовної давності в даному випадку пов`язані з обставинами, що залежать не тільки і не стільки від позивача, а й від обставин, які знаходяться поза межами його контролю, зокрема, з фактом прийняття Господарським судом Одеської області та Суворовським районним судом м. Одеси відповідних позовних заяв позивача до відповідача та їх розгляду судом впродовж тривалого строку до закриття провадження у справі, а також з фактом передання справи Суворовським районним судом м. Одеси до господарського суду для розгляду в межах справи про банкрутство, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про задоволення клопотання ТОВ "Буддеталь" та поновлення пропущеного строку позовної давності. При цьому, судом враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17, від 20.11.2018 у справі № 907/50/18, від 26.11.2019 у справі № 914/3234/16, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 916/521/18, від 20.09.2019 у справі № 904/4342/18.

- щодо заявленої позивачем вимоги про скасування записів державного реєстратора про право власності за відповідачами на спірне майно, місцевий господарський суд дійшов висновку, що такі вимоги є похідними від вимог про витребування майна, щодо яких здійснено висновок про задоволення позовних вимог, однак підлягають задоволенню частково, оскільки на час ухвалення рішення у даній справі, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права чинним законодавством не передбачено, тому такий спосіб судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права не є належним. Однак, враховуючи необхідність захисту прав позивача та тривале намагання повернути нерухоме майно до ліквідаційної маси протягом 10 років, що унеможливлює погашення вимог кредиторів у справі про банкрутство, місцевий господарський суд визнав за необхідне частково задовольнити позовні вимоги в силу приписів ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та скасувати державну реєстрацію про право власності за відповідачами на спірне майно з одночасним припиненням права власності.

- з приводу вимоги позивача про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на спірне нерухоме майно за ТОВ "Буддеталь", суд першої інстанції зазначив, що вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки право ТОВ "Буддеталь" не порушено.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції

10. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

11. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 у даній справі апеляційні скарги задоволено, рішення Господарського суду Одеської області від 10.11.2020 в частині задоволення заяви ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" про витребування майна боржника з чужого незаконного володіння та розподілу судових витрат скасовано, в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін, викладено його резолютивну частину у наступній редакції: "У задоволенні заяви ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" про витребування майна боржника з чужого незаконного володіння - відмовити"; здійснено розподіл судових витрат.

Рух касаційної скарги

12. 13.04.2021 ТОВ "Буддеталь" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сніткіної І.А. звернулось через Південно-західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду у справі № 1/157-09-5588(916/2070/20), підтвердженням чого є відбиток Південно-західного апеляційного господарського суду на першому аркуші касаційної скарги.

13. Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України, касаційну скаргу разом зі справою № 1/157-09-5588(916/2070/20) надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

14. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ТОВ "Буддеталь" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сніткіної І.А. у справі №1/157-09-5588(916/2070/20) визначено колегію суддів у складі: Білоуса В.В. (головуючого), Погребняка В.Я., Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 20.05.2021.

15. Крім того, касаційна скарга ТОВ "Буддеталь" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сніткіноі І. А. містить клопотання про зупинення виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 у справі №1/157-09-5588(916/2070/20) до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

16. Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2021, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 1/157-09-5588(916/2070/20) за касаційною скаргою ТОВ "Буддеталь" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сніткіної І.А. на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2021; призначено розгляд касаційної скарги ТОВ "Буддеталь" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сніткіної І.А. на 13.07.2021 року о 10:15 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань № 330; відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "Буддеталь" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сніткіної І.А. про зупинення виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 у справі №1/157-09-5588(916/2070/20).

17. На електронну адресу Верховного Суду надійшло клопотання ліквідатора ТОВ "Буддеталь" Сніткіної І.А. від 06.07.2021 про проведення судового засідання 13.07.2021 о 10:15 в режимі відеоконференції через Господарський суд Одеської області (зареєстровано 12.07.2021 вх. № 4737/2021Д2).

18. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.07.2021 № 29.3-02/1871, у зв`язку з відпусткою судді - Васьковського О.В., відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 1/157-09-5588(916/2070/20).

19. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.07.2021 справу № 1/157-09-5588(916/2070/20) за касаційною скаргою ТОВ "Буддеталь" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сніткіної І.А. розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Банаська О.О., Погребняка В.Я.

20. Ухвалою Верховного Суду від 13.07.2021 прийнято касаційну скаргу ТОВ "Буддеталь" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сніткіної І.А. на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 у справі № 1/157-09-5588(916/2070/20), колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Банаська О.О., Погребняка В.Я. до свого провадження; відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "Буддеталь" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сніткіної І.А. про участь в судовому засіданні 13 липня 2021 року о 10:15 год. в режимі відеоконференції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

21. Аргументи касаційної скарги полягають у наступному.

21.1. Суд апеляційної інстанції неповно з`ясував та оцінив обставини справи стосовно поважності причин пропуску позовної давності, наведені зокрема, у заяві арбітражного керуючого про визнання поважними причин пропуску позовної давності та поновлення пропущеного строку позовної давності в порядку частині п`ятої статті 267 ЦК України, залишивши поза увагою такі об`єктивні підстави як:

- тривалість розгляду справи (провадження у справі про банкрутство ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" триває майже 12 років, з яких 8 років тривають судові спори з метою поновлення порушеного права банкрута та повернення його майна до ліквідаційної маси);

- усунення попередніх арбітражний керуючих; попередніми ліквідаторами - арбітражними керуючими Колмиковою Т.О. та Дєчевою О.М. обиралися неефективні способу захисту, наслідком чого були зокрема, але не виключно, відмови у позовах, поданих ними з наміром захистити свої порушені права власності на спірний об`єкт нерухомого майна.

- кардинальні зміни у правозастосовній судовій практиці щодо застосування позовної давності за віндикаційними позовами (зокрема, існування до жовтня 2018 року судової практики щодо визначення початку перебігу позовної давності за позовами про витребування нерухомого майна, згідно якої перебіг починався з моменту встановлення відомостей про особу, яка є добросовісним набувачем); щодо правосуб`єктності банкрута (як у майнових правовідносинах, так і у випадку визначення повноти та належності дій попередніх ліквідаторів, спрямованих на формування ліквідаційної маси в контексті спеціального закону).

21.2. Скаржник наводить правову позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19 про те, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №902/326/16 та від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18.

21.3. Судом першої інстанції на підставі фактичних обставин справи та за результатами досліджених доказів правомірно встановлено, що причини пропуску строку позовної давності в даному випадку пов`язані з обставинами, що залежать не тільки і не стільки від позивача, а й від обставин, які знаходяться поза межами його контролю, зокрема, з фактом прийняття Господарським судом Одеської області та Суворовським районним судом м. Одеси відповідних позовних заяв позивача до відповідача та їх розгляду судом впродовж тривалого строку до закриття провадження у справі, а також з фактом передання справи Суворовським районним судом м. Одеси до господарського суду для розгляду в межах справи про банкрутство, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про задоволення клопотання ТОВ "Буддеталь" та поновлення пропущеного строку позовної давності.

22. Ліквідатором ТОВ "Буддеталь" Сніткіною І.А. подано пояснення до касаційної скарг.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

23. До Верховного Суду від інших учасників справи не надходили відзиви на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду судових рішень.

24. У судовому засіданні представник ПАТ "Одесагаз" (кредитора) підтримала касаційну скаргу з підстав, наведених в ній.

Позиція Верховного Суду

25. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, думку представника кредитора, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

26. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

27. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

28. Предметом судового розгляду у цій справі є вимоги заявлені ліквідатором ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" арбітражним керуючим Сніткіною І.А., в межах справи про банкрутство ТОВ "БУДДЕТАЛЬ", про витребування у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ "СХІД-А" з незаконного володіння нежитлових будівель та споруд загальною площею 6 453,6 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності; та реєстрації права власності на нерухоме майно за позивачем.

29. Підставою заявлених вимог є скасування судом касаційної інстанції (06.07.2010) рішення суду від 18.09.2009 у справі № 15/131-09-4188, на підставі якого майно ТОВ "Буддеталь" вибуло із володіння позивача.

30. Відповідно до статей 15, 16 ЦК України та статті 20 ГК України кожна особа/суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного/господарського законодавства.

31. Згідно з частиною 1 статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави.

32. Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

33. При цьому незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.

34. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

35. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

36. Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.

37. За змістом частини першої статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

38. Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною.

39. Судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини щодо відчуження спірного майна.

39. 1. Належні ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" будівлі та споруди загальною площею 6453,6 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 вибули з його власності в результаті прийняття рішення Господарським судом Одеської області від 18.09.2009 у справі №15/131-09-4188 за позовом ФОП Абрамович Л.О. про визнання дійсним договору іпотеки від 07.05.2008 (укладеного між ФОП Абрамович Л.О. та ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" в забезпечення Договору позики від 07.05.2008) та про визнання за нею права власності на спірне майно, яке є предметом іпотеки.

39.2. У подальшому ФОП Абрамович Л.О. вказане нерухоме майно передала як внесок до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Стимул Плюс", якому Виконавчим комітетом Одеської міської ради було оформлено та видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 01.02.2010.

39.3. 06.07.2010 постановою Вищого господарського суду України у справі № 15/131-09-4188 рішення Господарського суду Одеської області від 18.09.2009 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

39.4. При новому розгляді ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.06.2014 у справі № 26-15/131-09-4188 позовну заяву ФОП Абрамович Л.О. залишено без розгляду.

39.5. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 229138369 від 22.10.2020т майно, а саме нежитлові будівлі та споруди загальною площею 6 453,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 належать на праві власності ТОВ "СХІД-А" (313/1000), ОСОБА_1 (1/20), ОСОБА_3 (1/20), ТОВ "СХІД-А" (1/15), ОСОБА_1 (1/6), ОСОБА_3 (1/6), ОСОБА_2 (187/1000).

40. За змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду, зокрема у постановах від 05.12.2018 (провадження № 14-247цс18 та № 14-179цс18) та Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 16.09.2020 у справі № 201/11390/17.

41. З огляду на викладене та враховуючи скасування судом касаційної інстанції рішення суду, на підставі якого спірне майно вибуло з власності боржника, суд апеляційної інстанції (як і суд першої інстанції) дійшов обґрунтованого висновку, що спірне майно вибуло із власності ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" поза його волею, що вказує про наявність обґрунтованих правових підстав для витребування майна боржника з чужого незаконного володіння.

42. Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції відповідачами: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 у даній справі було заявлено про застосування строків позовної давності щодо заявлених у липні 2020 позовних вимог ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сніткіної І.А.

43. Крім того, позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку позовної давності.

44. Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

45. За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

46. Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

47. До позовних вимог про визнання недійсними договорів та витребування майна на підставі статей 203, 215, 387, 388 ЦК України застосовується загальна позовна давність у три роки. Така правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 05.12.2018 у справі № 522/2201/15-ц та відображена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 911/926/17, від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15, від 23.01.2019 у справі № 910/2868/16.

48. Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України, зокрема відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

49. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 26.09.2019 у справі №924/1114/18 та у постанові від 03.04.2018 у справі №910/31767/15 з посиланням на позицію Верховного Суду України в постанові від 16.11.2016 у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 6-2469цс16).

50. Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд (така правова позиція відображена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

51. Для юридичної особи як сторони правочину (договору тощо) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за цим правочином.

52. Суд зазначає, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила (правова позиція Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, а також у постанові від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09 з посиланням на позицію Великої Палати Верховного Суду у постановах від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13, від 30.05.2018 у справі № 367/2271/15-ц, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц).

53. Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

54. Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника.

55. Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності не містять ні частина перша статті 261 ЦК України, ні норми спеціального закону, що регулюють порядок вирішення спорів у справі про банкрутство.

56. Тому, при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності (правова позиція Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012 з посиланням на позицію Верховного Суду України у постанові від 13.01.2016 у справі № 922/5094/14).

57. Крім того, у спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись боржник в особі уповноваженого органу.

58. У постанові від 26.11.2019 справі № 914/3224/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, висловлених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 711/802/17 та від 06.06.2018 у справі № 520/14722/16-ц, згідно з якими початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно, а не з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу.

59. Отже початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно.

60. Право власності боржника на спірне майно було порушено в момент його вибуття з власності у володіння іншої особи, тому, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" довідалося або могло довідатися про порушення його права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з власності оспорюваного майна у володіння іншої особи.

61. Зокрема, судом апеляційної інстанції встановлено наступне:

61.1. ФОП Абрамович Л.О. звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ "Буддеталь" в якій, з урахуванням уточнень, просила визнати дійсним договір іпотеки від 07.05.2008 укладений між ФОП Абрамович Л.О. та ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" визнати за ФОП Абрамович Л.О. право власності на нежилі будівлі та споруди, що в цілому складаються з адміністративної будівлі літ. "А", 1/2 гуртожитку літ. "В", складів літ. "Б", "Е", печів літ. "Ж", "К", трансформаторів літ. "Н", "М", "О", цехів літ. "Ц", "Р", "З", гаражу літ. "Г", вбиральні літ. "С" загальною площею 6453,6 кв.м., та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належали ТОВ "Буддеталь", в рахунок погашення боргових зобов`язань ТОВ "Буддеталь", що виникли з договору позики б/н від 07.05.2008 та договору іпотеки б/н від 07.05.2008.

В обґрунтування свої вимог ФОП Абрамович Л.О. послалась на те, що ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" у порушення взятих на себе договірних зобов`язань не повернув отримані за договором позики грошові кошти та ухиляється від нотаріального посвідчення договору іпотеки.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.09.2009 у справі №15/131-09-4188 позов ФОП Абрамович Л.О. задоволено, визнано дійсним договір іпотеки б/н від 07.05.2008 укладений між ФОП Абрамович Л.О. та ТОВ "БУДДЕТАЛЬ", визнано за ФОП Абрамович Л.О. право власності на нежилі будівлі та споруди, що в цілому складаються з адміністративної будівлі літ. „А", 1/2 гуртожитку літ. „В", складів літ. „Б", „Е", печів літ. „Ж", „К", трансформаторів літ. „Н", „М", „О", цехів літ. „Ц", „Р", „З", гаражу літ. „Г", вбиральні літ. „С" загальною площею 6453,6 кв.м, та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які належали ТОВ "БУДДЕТАЛЬ", в рахунок погашення боргових зобов`язань ТОВ "БУДДЕТАЛЬ", що виникли відповідно до договору позики б/н від 07.05.2008 та договору іпотеки б/н від 07.05.2008.

У подальшому ФОП Абрамович Л.О. вказане нерухоме майно передала як внесок до статутного фонду ТОВ "Стимул Плюс", якому Виконавчим комітетом Одеської міської ради було оформлено та видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 01.02.2010, що було встановлено судами першої та апеляційної інстанції у рішеннях по справі № 916/1319/13.

61.2. Судом апеляційної інстанції встановлено, що з моменту прийняття господарським судом рішення від 18.09.2009 у справі № 15/131-09-4188 ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" було обізнано про вибуття спірного майна з його власності.

61.3. Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2010 у справі №15/131-09-4188 рішення Господарського суду Одеської області від 18.09.2009 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

62. Отже, позивачу було відомо про порушення його прав принаймні на дату прийняття постанови Вищим господарським судом України - 06.07.2010.

63. Суд апеляційної інстанції, визнав необґрунтованими аргументи позивача про те, що останній дізнався про порушення свого права на майно лише у 2017 році, коли відповідачі стали співвласниками спірного майна, з огляду на участь представника "БУДДЕТАЛЬ" у розгляді справи № 15/131-09-4188, що вказує про його обізнаність із результатами прийнятих рішень у цій справі.

64. Суд апеляційної інстанції встановив, що оскільки постанова Вищого господарського суду України набрала законної сили з моменту її проголошення, то перебіг строку позовної давності почався з наступного дня, тобто з 07.07.2010 та сплив 07.07.2013.

65. У липні 2020 ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сніткіної І.А., в межах справи про банкрутство ТОВ "БУДДЕТАЛЬ", звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та далі - ТОВ "СХІД-А" про витребування майна боржник з чужого незаконного володіння.

66. Як вже було зазначено вище, під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачі (за відповідними заявами) просили застосувати у справі №1/157-09-5588(916/2070/20) позовну давність.

67. Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, встановив факт переривання строку позовної давності та визнав поважними підстави для поновлення строку позовної давності, оскільки причини пропуску строку позовної давності в даному випадку пов`язані з обставинами, що залежали не тільки і не стільки від позивача, а й від обставин, які знаходяться поза межами його контролю, зокрема, з фактом прийняття Господарським судом Одеської області та Суворовським районним судом м. Одеси відповідних позовних заяв позивача до відповідача та їх розгляду судом впродовж тривалого строку до закриття провадження у справі, а також з фактом передання справи Суворовським районним судом м. Одеси до господарського суду для розгляду в межах справи про банкрутство.

68. Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилковість тверджень суду першої інстанції щодо переривання строку позовної давності у цій справі; крім того, вважає, що позивачем не доведено, із посиланням на відповідні докази, пропуску строку на звернення із позовом про витребування майна із незаконного володіння із поважним причин, які не залежали від нього.

69. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

70. Відповідно до частини другої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

71. Пред`явлення позову до суду являє собою реалізацію позивачем права на звернення до суду. Саме із цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

72. Позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. Обов`язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред`явлення позову також є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції та інших, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 523/10225/15-ц та від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17).

73. За змістом частини другої статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до особи, яка є боржником, тобто до особи, яка є належним відповідачем за позовом. У разі пред`явлення віндикаційного позову належним відповідачем є володілець майна. Водночас якщо під час розгляду справи майно перейшло у володіння іншої особи, у зв`язку з чим суд здійснив заміну відповідача, то пред`явлення позову до попереднього володільця перериває позовну давність і за вимогою до цієї іншої особи (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16).

74. Отже перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися у разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду складі Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 916/521/18, від 09.02.20201 у справі № 5023/5507/12).

75. Отже, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення (подання) позову, а здійсненого такого пред`явлення з додержанням вимог процесуального законодавства щодо форми та змісту до особи - належного відповідача за позовом, яким у випадку пред`явлення віндикаційного позову є володілець майна. У разі переходу під час розгляду справи майна у володіння іншої особи - пред`явлення позову до попереднього володільця перериває позовну давність і за вимогою до цієї іншої особи лише за умови здійснення судом заміни відповідача.

76. Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (рішення Європейського суду з прав людини у справі у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

77. Суд акцентує, що позовна давність не переривається лише за наявності факту звернення з позовом до суду. Пред`явлення позову з недотриманням визначеної процесуальним законом процедури (порядку) захисту порушених прав не має наслідком переривання позовної давності.

78. Так, досліджуючи наявність чи відсутність обставин, які вказують про переривання позовної давності у цій справі, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

79. Так, у травні 2013 року ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" в особі ліквідатора Колмикової Т.О. звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про визнання недійсним правочину в порядку п.10 ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в якому просило визнати недійсним договір іпотеки від 07.05.2008, укладений між ФОП Абрамович Л.О. та ТОВ "Буддеталь", за яким право власності на нежитлові будівлі та споруди загальною площею 6 453,6 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло від ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" до ФОП Абрамович Л.О., визнання недійсним правочину, вчиненого ФОП Абрамович Л.О. щодо передачі вказаного майна до статутного фонду ТОВ "СТИМУЛ ПЛЮС" та виключення його зі статутного фонду відповідача та визнання недійсним свідоцтва на право власності та скасування державної реєстрації права власності ТОВ "СТИМУЛ ПЛЮС" на зазначені будівлі.

80. В обґрунтування заявлених вимог ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" в особі ліквідатора Колмикової Т.О. зазначило що, відповідно до ст.220 ЦК України, спірний договір іпотеки є нікчемним, в силу недодержання сторонами договору вимог закону щодо його нотаріального посвідчення, а отже не породжує для його сторін ніяких прав та обов`язків. Крім того, враховуючи скасування постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2010 рішення Господарського суду Одеської області від 18.09.2009 по справі №15/131-09-4188 про визнання договору дійсним та визнання права власності, подальші дії ФОП Абрамович Л.О. щодо передачі майна, яке виступало предметом іпотеки, до статутного фонду ТОВ "СТИМУЛ ПЛЮС", а також реєстрація за товариством права власності на це майно є незаконними.

81. В той же час, звертаючись із позовом у липні 2020 ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" просило витребувати майна боржника з чужого незаконного володіння, оскільки спірне майна вибуло із володіння боржника поза його волею, що дає йому право витребувати таке майно у його останніх добросовісних набувачів.

82. Отже, із змісту заявлених позовних вимог, підстав звернення із даним позовом, вбачається, що вказана позовна заява містила інші матеріально-правові підставі, ані ж позовна заява подана у липні 2020 та за результатами розгляду якої прийнято оскаржуване рішення.

83. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає про відсутність у цій справі обставин переривання строків позовної давності на звернення ліквідатора з віндикаційним позовом до суду, оскільки відповідні обставини могли б мати місце за умови пред`явлення особою, право якої порушено, позову з тим самим предметом спору та матеріально-правовими підставами, тоді як у даному випадку позов поданий у травні 2013 містив матеріально-правові підстави відмінні від тих, що заявлені у позові з приводу якого прийнято оскаржуване рішення.

84. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з приводу того, що подання ліквідатором ТОВ "Буддеталь" позову у травні 2013 перериває строк позовної давності.

85. Суд апеляційної інстанції також встановив, що не перериває позовної давності й звернення позивача 10.08.2015 до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Стимул Плюс" про витребування спірного майна, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції у справі №916/3314/15 такий позов пред`явлений до особи, у володінні якої це майно перебувало, проте на момент розгляду справи в суді першої інстанції було відсутнє, та оскільки наразі таке майно належить фізичним особам, які й мають бути відповідачами, такий спір не може бути вирішений господарським судом.

86. Такі висновки суду апеляційної інстанції у справі №916/3314/15, зокрема щодо пред`явлення позову до неналежного відповідача, вказує, що строк позовної давності у зв`язку із поданням позову у серпні 2015 не переривався.

87. Також, не свідчить про переривання позовної давності подання 31.05.2016 ліквідатором ТОВ "Буддеталь" арбітражним керуючим Дєчевою О.М. заяви про витребування майна в межах справи про банкрутство, оскільки ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.10.2017 у справі № 1/157-09-5588 провадження по вказаній заяві припинено, оскільки чинною на той момент редакцією Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено розгляду заяв про витребування майна з чужого незаконного володіння в межах провадження у справі про банкрутство.

88. Відтак, подання заяви з недодержанням правил підсудності не переривало позовної давності (позиція Верховного Суду України від 02.12.2015 року у справі № 6-895цс15).

89. Не може свідчити про переривання строку позовної давності й звернення ТОВ "Буддеталь" із позовом до Суворовського районного суду м. Одеси до відповідачів про визнання права власності на спірне майно та витребування його з чужого незаконного володіння, оскільки ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15.07.2020 по справі № 523/17179/17 позов ліквідатора залишено без розгляду, а не передано за підсудністю до Господарського суду Одеської області, що свідчить по відсутність переривання строку позовної давності. При цьому, колегія суддів зауважує, що наявні матеріали справи не містять, а учасниками справи не надано доказів на підтвердження ініціювання позивачем перед Суворовським районним судом м. Одеси питання щодо передання справи за підсудністю до господарського суду, який розглядає справу про банкрутство ТОВ "Буддеталь".

90. Відтак, суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що подання заяви про витребування майна у травні 2016, в межах справи про банкрутство, не може свідчить про поважність пропуску позивачем позовної давності у з зв`язку із обставинами, що не залежали від нього, оскільки подання такої позовної заяви до суду належної юрисдикції залежало виключно від дій ТОВ "Буддеталь".

91. ТОВ "Буддеталь" лише у грудні 2017 звернулося до суду відповідної юрисдикції, а саме Суворовського районного суду м. Одеси із позовом до фізичних осіб, які станом на час подання позову були власниками спірного майна, про витребування майна.

92. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

93. У практиці ЄСПЛ (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Серков проти України") напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями, передбаченими статтею 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

94. В рішенні ЄСПЛ у справі "Зеленчук та Цицюра проти України" зазначено, що перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання державної влади у безперешкодне користування своїм майном повинно бути законним: згідно з другим реченням першого абзацу особа може бути позбавлена майна тільки "на умовах, передбачених законом", а за змістом другого пункту держави мають право здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення дотримання "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, властивий всім статтям Конвенції. Принцип законності передбачає, що відповідні положення національного законодавства є досить доступними, точними і передбачуваними в їх застосуванні.

95. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди у процесі здійснення правосуддя.

96. Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

97. Принцип пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, вважатиметься порушенням статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

98. З питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення у справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії"). Таким чином, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ майнове право особи може бути припинено, зокрема у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

99. Відповідачі у даній справі набули право власності на спірне нерухоме майно за відплатними правочинами, а тому згідно приписів статті 388 ЦК України вважаються добросовісними набувачами такого майна. З огляду на що, несвоєчасний та неефективний захист ТОВ „Буддеталь" своїх порушених прав може призвести до позбавлення добросовісних набувачів права власності на спірне майно та втручання у право власності особи, що у відповідності до наведених вище рішень ЄСПЛ, було б виправданим лише у випадку "суспільного", "публічного" інтересу та відповідати принципу пропорційності. Однак, у даному випадку жодні обставини справи та наявні у матеріалах справи докази не доводять виправданого втручання держави у мирне володіння відповідачами своїм майном.

100. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

101. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи (пункти 21.1 - 21.3.), викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції, яким апеляційний суд надав вичерпну оцінку.

102. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

103. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

104. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

105. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

106. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови були дотримані.

107. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддеталь" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сніткіної І.А. на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 у справі № 1/157-09-5588(916/2070/20) залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 у справі № 1/157-09-5588(916/2070/20) залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В В. Білоус

Судді О. О. Банасько

В. Я. Погребняк