Постанова

від 23.07.2021 по справі 640/6326/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2021 року

м. Київ

справа № 640/6326/19

адміністративне провадження № К/9901/30155/19,К/9901/30474/19,К/9901/30494/19, К/9901/32989/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 640/6326/19

за позовом громадської організації Об`єднання кінематографістів Кіно-Логос

до Міністерства юстиції України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

про скасування наказу

за касаційними скаргами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства юстиції України, Громадської спілки Українська ліга авторських та суміжних прав , Громадської спілки Український музичний альянс на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2019 року (головуючий суддя: Вєкуа Н. Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року (колегія у складі: головуючого судді Мєзєнцева Є. І., суддів: Файдюка В. В., Чаку Є. В.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2019 року громадська організація Об`єднання кінематографістів Кіно-Логос звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, в якому просила:

- визнати протиправним та нечинним наказ Міністерства економічного розвитку України від 04 січня 2019 року № 8, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2019 року за № 77/33048;

- зобов`язати Міністерство юстиції України виключити з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України наказ Міністерства економічного розвитку України № 8 від 04 січня 2019 року № 8, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2019 року за № 77/33048.

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що оспорюваний наказ не відповідає вимогам Закону України від 15 травня 2018 року № 2415-VIII Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , оскільки в Положенні про комісію з акредитації організацій колективного управління, затвердженому оскаржуваним наказом, міститься лише норма про те, що Мінекономрозвитку формує комісію з акредитації організацій колективного управління, а норми, які вказують на сам порядок формування цієї комісії, яким критеріям повинен відповідати член комісії, чим керується Міністерство економічного розвитку і торгівлі України при відборі в члени комісії у разі конкуренції кількох кандидатів на аналогічну посаду, відсутні, що на думку позивача може спричинити вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень. Крім того, позивач вважає, що Міністерство юстиції України неправомірно зареєструвало оспорюваний наказ, оскільки останній є таким, що не відповідає вимогам Закону, тому Міністерство юстиції повинно виключити його з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року позов задоволено повністю.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржуваним наказом затверджено положення, яким передбачено непрозору процедуру відбирання кандидатів на посаду у члени комісії, оскільки фактично такий відбір ґрунтувався не на затверджених критеріях відбору, а на суб`єктивних оцінках кандидатів посадовими особами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, 01 листопада 2019 року Громадська спілка Український музичний альянс , 04 листопада 2019 року Міністерство юстиції України звернулись до Верховного Суду із касаційними скаргами, в яких просять скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

04 листопада 2019 року Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та 27 листопада 2019 року Громадська спілка Українська ліга авторських та суміжних прав звернулись до Верховного Суду із касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу Громадська спілка Український музичний альянс вказує на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Так, суди при вирішенні цієї справи не врахували, що оскаржуваний наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України не містить положень, що суперечать або не відповідають законам або правовим актам вищої юридичної сили.

7. Міністерство юстиції України в касаційній скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права для вирішення даного спору, оскільки Законом України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав чітко встановлено кількісний склад членів Комісії, а також те, що законодавством встановлено, що відповідні суб`єкти делегують своїх представників до складу Комісії, тому оскаржуваний наказ відповідає вимогам законодавства. Крім того, такий наказ зареєстрований у Міністерстві юстиції України в установленому законодавством порядку. Так, виключно Міністерство юстиції України за наслідками правової експертизи нормативно-правового акту робить висновок щодо наявності підстав для його державної реєстрації. Також, судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно не було взято до уваги лист Державної регуляторної служби України від 20 грудня 2018 року № 12321/0/20-18, в якому зазначено, що проект оскаржуваного наказу не містить норм регуляторного характеру, а його прийняття не потребує реалізації процедур передбачених Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

8. В касаційній скарзі Міністерство економічного розвитку і торгівлі України посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судами не враховано, що оскаржуваний наказ повністю відповідає положенням Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав . Також, судами попередніх інстанцій не встановлено, які права та інтереси позивача були порушенні прийняттям спірного наказу № 8. Більш того, суди не з`ясували, що позивач не є суб`єктом правовідносин, на які поширюється дія оскаржуваного наказу № 8, оскільки такий наказ поширюється на відносини щодо акредитації організацій колективного управління, а відомості про позивача відсутні у реєстрі організацій колективного управління.

Крім того, суди в порушення норм процесуального права, прийняли судові рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки осіб, які не були залучені у справі. Так, станом на 30 жовтня 2019 року Мінекономіки було зареєстровано 15 організацій колективного управління, серед яких 3 організації були визначеними акредитованими у сферах розширеного і обов`язкового управління. Таким чином, оскаржуваний наказ безпосередньо стосується інтересу та прав продовжувати легітимну діяльність вже акредитованих організацій колективного управління.

9. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Громадська спілка Українська ліга авторських та суміжних прав посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішень. Так, судами не враховано, що позивач не має статусу організації колективного управління, а тому не має права на оскарження нормативно-правового акту, який є предметом розгляду в цій справі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 листопада 2019 року, від 04 листопада 2019 року, від 04 листопада 2019 року та від 27 листопада 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Стеценко С. Г., судді: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.

11. Ухвалами Верховного суду від 11 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства юстиції України, Громадської спілки Український музичний альянс на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року

12. На підставі службової записки судді-доповідача Стеценка С. Г. від 03 грудня 2019 року № 3605/0/64-19 щодо настання обставин, які унеможливлюють розгляд судових справ, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Стрелець Т. Г., яка входить до складу постійної колегії суддів, на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року № 2046/0/78-19, протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 грудня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя (суддя-доповідач) Стеценко С. Г., судді Рибачук А. І., Тацій Л. В.

13. Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Громадської спілки Українська ліга авторських та суміжних прав на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року.

14. Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2021 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 22 липня 2021 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 04 січня 2019 року у відповідності до ч.1 ст. 16 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав (далі - Закону № 2415), Міністерство економічного розвитку і торгівлі України наказом від 04 січня 2019 року № 8, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2019 року за № 77/33048, затвердило Положення про комісію з акредитації організацій колективного управління .

16. Вважаючи вказаний наказ таким, що не відповідає вимогам Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , а також таким, що має корупціогенний фактор, громадська організація Об`єднання кінематографістів Кіно-Логос звернулась до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

18. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

19. Позивачем за приписами пункту 8 частини першої статті 4 КАС України є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

20. Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

21. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

22. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

23. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

24. З огляду на викладене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

25. Отже, встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковим під час судового розгляду.

26. Таким чином, обов`язковою умовою для визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом.

27. Крім того, наказ Міністерства економічного розвитку України від 04 січня 2019 року № 8, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2019 року за № 77/33048 є нормативно-правовим актом, відповідно до визначення, що міститься в статті 4 КАС України (акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування).

28. Положеннями частини другої статті 264 КАС України передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

29. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

З`ясування факту порушення прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом передує розгляду питання щодо правомірності дій, котрі оскаржуються.

30. Така правова позиція узгоджується з висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15 та від 22 квітня 2021 року у справі № 640/2291/20.

31. Колегія суддів звертає увагу, що судами попередніх інстанцій взагалі не досліджувалось питання щодо порушення прав громадської організації Об`єднання кінематографістів Кіно-Логос оскаржуваним наказом Міністерства економічного розвитку України від 04 січня 2019 року № 8, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2019 року за № 77/33048.

32. Враховуючи наведене, Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасних висновків щодо наявності підстав для задоволення позову. Судами не досліджено ряд обставин, які мають визначальне значення для вирішення спору.

33. Зазначені недоліки не можуть бути усунені в межах касаційного провадження.

34. За змістом ч. 1 та 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

35. Без дослідження та з`ясування наведених вище обставин, ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна вважати законними та обґрунтованими, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

36. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

37. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

38. У справі Пономарьов проти України (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

39. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

40. Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

41. Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

42. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99, Moskal v. № 10373/05).

43. За ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

44. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

45. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові та ухвалити рішення відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

46. Оскільки Суд повертає справу для нового розгляду до суду першої інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 236, 341, 353, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства юстиції України, Громадської спілки Українська ліга авторських та суміжних прав , Громадської спілки Український музичний альянс задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року - скасувати, а справу № 640/6326/16-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С.Г. Стеценко А.І. Рибачук Л. В. Тацій