Постанова

від 20.07.2021 по справі 815/3257/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року

м. Київ

справа № 815/3257/16

адміністративне провадження № К/9901/41265/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження справу як суд касаційної інстанції справу №815/3257/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗИИЛ" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2017 (головуючий суддя Вербицька Н.В., судді: Джабурія О.В., Крусян А.В.),

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ЗИИЛ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.06.2016 №0004011402, №0004021402.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2016 у задоволені позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2017 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2016 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.04.2017 відкрито касаційне провадження у справі №815/3257/16.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №815/3257/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

За результатами автоматизованого розподілу справ суддею-доповідачем для розгляду цієї справи у Касаційному адміністративному суді визначено суддю Хохуляка В.В.

Ухвалою Верховного суду від 19.07.2021 справу прийнято до провадження та призначено касаційний розгляд у порядку письмового провадження на 20.07.2021.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам та ґрунтуються на приписах чинного законодавства. Податковий орган вказує про непідтвердження господарських операцій, не встановлено трудових та матеріально-технічних ресурсів, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складені загальною фразою послуги складської логістики , юридичні та інформаційні послуги без зазначення змісту наданих послуг, не розкритий зміст наданих інформаційних та юридичних послуг, з`ясовано неможливість забезпечення надання ТОВ Компібуд складських, інформаційних та юридичних послуг в обсягах, які визначені у актах. Відповідач вважає, що господарські операції спрямовані на надання податкової вигоди, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального характеру У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну сторони її правонаступником, а саме, Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області - Головним управлінням ДПС в Одеській області.

Відповідно до частини першої статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Розглянувши клопотання відповідача про заміну сторони її правонаступником, суд вбачає підстави заявлене клопотання задовольнити.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ ЗИИЛ зареєстроване 22.12.2012, ідентифікаційний код 38479781, Товариство є платником ПДВ, індивідуальний податковий номер 384797815217 (т.1 а.с. 50-56).

У період з 27.05.2016 по 02.06.2016 посадовою особою контролюючого органу проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ ЗИИЛ з питань підтвердження взаємовідносин з платником податків ТОВ Компібуд (код ЄДРПОУ 38479781) за період грудень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 09.06.2016 №162/15-32-14-02/38479781 (т.1 а.с. 11-22).

Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення ТОВ ЗИИЛ : пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації) в сумі 5729,00грн. у звітному періоді грудень 2015 року, а також заниження ПДВ в грудні 2015 року на загальну суму 787604,00грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0004011402 від 29.06.2016, яким ТОВ ЗИИЛ збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 1' 181' 406,00грн., у тому числі 787604,00грн. за податковими зобов`язанням та 393802,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0004021402 від 29.06.2016 року, яким ТОВ ЗИИЛ зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у звітному періоді грудень 2015 року в сумі 5729,00грн. (т.1 а.с. 9-10).

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "ЗИИЛ" оскаржило їх в судовому порядку.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, посилався на те, що позивачем не надано вичерпних, оформлених належним чином згідно з вимогами діючого законодавства документів, на підставі яких можливо достовірно визначити, що послуги, за вищеописаними договорами та актами здійснювались саме контрагентом, з актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу наданих послуг, і, як результат, виявити зв`язок цих послуг з господарською діяльністю позивача. Суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення є обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Апеляційний суд скасував постанову про відмову у задоволенні позову, ухвалив нове рішення, яким позов задоволено. Обґрунтовуючи свою позицію, суд вказав, що відповідач, на якому лежить тягар доказування правомірності прийнятих рішень в адміністративному суді, не довів належними доказами, з урахуванням закріпленої в статті 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги статті 71 КАС України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, твердження про те, що задекларовані позивачем операції з ТОВ "Компібуд" в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою зменшення податкових зобов`язань.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Отже, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, який визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Витрати, які приймають участь у формуванні об`єкта оподаткування - це документально підтверджені витрати операційної діяльності.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Суд першої інстанції з`ясував, що згідно Акту перевірки ТОВ ЗИИЛ у грудні 2015 року завищено податковий кредит з ПДВ внаслідок його формування на підставі недійсних, не підтверджених належним чином, первинними документами, господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ Компібуд У Акті перевірки вказано, що надані ТОВ ЗИИЛ під час її проведення акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складені загальною фразою послуги складської логістики , юридичні та інформаційні послуги без зазначення змісту наданих послуг. В зв`язку з чим незрозуміло, чи виконувались, а якщо так, то яким чином виконувались операції, що спрямовані на координацію роботи зі службою закупівель, а також операції, пов`язані з переробкою вантажів та оформленням необхідних документів (розвантаження, внутрішньо складське транспортування, складування, комплектація тощо), за результатами аналізу об`ємів задекларованих ТОВ Компібуд операцій, встановлення відсутності належної кількості трудових (1 працівник) та інших ресурсів, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, тобто адміністративно-господарських можливостей, що об`єктивно необхідні для виконання взятих на себе господарських зобов`язань, встановлено факт неможливості забезпечення надання ТОВ Компібуд складських, інформаційних та юридичних послуг в обсягах, які визначені у вищевказаних актах. Відповідно, згідно висновків Акту перевірки, ТОВ ЗИИЛ не мало право на формування податкового кредиту по операціях з ТОВ Компібуд .

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.10.2015 ТОВ ЗИИЛ (замовник) уклало з ТОВ Компібуд (виконавцем) договір про надання послуг №0302 відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надати юридичні та інформаційні послуги щодо підготовки та супроводження тендерних документів замовника в порядку та на умовах визначених цим договором.

Вартість послуг визначається сторонами за домовленістю по факту їх надання за результатами календарного року та фіксується в акті про надані послуги, який надається не пізніше 31 грудня поточного року. Акт про надані послуги підписується сторонами до 31 грудня року, в якому фактично надавались послуги (т.1 а.с. 23-26).

Суд першої інстанції вказав, що на підтвердження факту надання послуг за договором №0302 від 15.10.2015 позивачем надана до суду копія акту №51 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2015, згідно якого ТОВ Компібуд були надані ТОВ ЗИИЛ юридичні та інформаційні послуги вартістю 3'360' 000,00грн., в тому числі 560000,00грн. ПДВ (т.1 а.с. 28).

Також сторонами договору до вказаного акту здачі-прийняття робіт був складений та підписаний додаток №1 відповідно до якого ТОВ Компібуд були надані ТОВ ЗИИЛ наступні послуги: вивчення оголошень про проведення тендерних торгів на всій території України та обсягу документації в кількості 968 одиниць загальною вартістю 484000,00грн. з ПДВ; складання запитів на отримання довідок та їх отримання у державних органах в кількості 300 одиниць загальною вартістю 150000,00грн.; збір документів та підготовка проектів документів, необхідних для участі в тендерних торгах (зміст пропозиції тендерних торгів) в кількості 5270 сторінок загальною вартістю 263500,00грн.; розробка, оформлення та формування пакетів тендерної документації в кількості 18050 сторінок загальною вартістю 2166000,00грн. з ПДВ; подання пропозицій тендерних торгів в кількості 106 пакетів загальною вартістю 53000,00грн. з ПДВ; консультування у судових справах в кількості 4 одиниці загальною вартістю 72000,00грн. з ПДВ; розробка документів та збір документів для подання до судових інстанцій в кількості 4 одиниці загальною вартістю 171500,00грн. (т.1 а.с. 27).

06.10.2015 між ТОВ ЗИИЛ (замовником) з ТОВ Компібуд (виконавцем) був укладений договір № 0610 про надання послуг відповідно до якого виконавець зобов`язується за дорученням замовника організувати виконання послуг, пов`язаних з пошуком продуктів харчування за заявками замовника, аналізом ринку цін, перевіркою сертифікатів якості, обробкою, отриманням і зберіганням вантажів, наданих замовником.

Вартість послуг визначається сторонами за домовленістю по факту їх надання за результатами календарного року та фіксується в акті про надані послуги, який надається не пізніше 31 грудня поточного року. Акт про надані послуги підписується сторонами до 31 грудня року, в якому фактично надавалися послуги (т.1 а.с. 29-32).

23.12.2015 ТОВ ЗИИЛ та ТОВ Компібуд був укладений додаток №1 до договору №0610. Цим додатком п.2 договору був викладений в наступній редакції: Згідно з цим договором виконавець надає замовнику наступні послуги: виконавець зобов`язаний організувати процес отримання, обробки, маркування, упаковки, сортування та доставки вантажів, переданих йому замовником та/або що поступили на адресу замовника, підготовки вантажу до відправки та передача його представнику транспортного логістика, а також виконувати інші обов`язки, передбачені цим договором, а саме: розробку алгоритму перевірки кількості та якості вантажу, отриманого замовником та/або такого, що поступило на адресу замовника; розробку процесу сортування. (т.1 а.с. 33).

На підтвердження факту надання послуг за договором №0610 від 06.10.2015 позивачем надано копія акту №50 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2015, згідно якого ТОВ Компібуд в період з 06.10.2015 по 31.12.2015 були надані ТОВ ЗИИЛ послуги складської логістики вартістю 1' 400' 000,00грн., у тому числі 233333,33грн. ПДВ (т.1 а.с.34).

Сторонами договору до вказаного акту здачі-прийняття робіт був складений та підписаний додаток, відповідно до якого ТОВ Компібуд були надані ТОВ ЗИИЛ наступні послуги: перевірка та отримання вантажу (загальна вартість послуги 389296,96грн. з ПДВ); сортування, маркіровка та поміщення вантажу (загальна вартість послуги 321918,64грн. з ПДВ); обробка вантажу згідно замовлень кінцевих отримувачів замовника та формування вихідних товарних лотів (загальна вартість послуги 531632,25грн.); виготовлення та оформлення документації при вивезенні вантажу та його передача перевізникові (транспортному логістику) (т.1 а.с.35).

На підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ Компібуд виписані на користь ТОВ ЗИИЛ податкові накладні: номенклатура - послуги складської логістики на суму 233333,33грн. ПДВ, номенклатура - юридичні та інформаційні послуги на суму 560000,00грн. ПДВ.

За рахунок зазначених податкових накладних, ТОВ ЗИИЛ у податковому (звітному) періоді грудень 2015 року був сформований податковий кредит в розмірі 793333,33грн., що підтверджується змістом податкової декларації з ПДВ за грудень 2015 року, поданої ТОВ ЗИИЛ до контролюючого органу (т.3 а.с. 122-134).

Апеляційний суд зазначив, що надання ТОВ "Компібуд" юридичних, інформаційних послуг та послуг складської логістики відповідає видам його діяльності, документи, які видані ТОВ "Компібуд", підписані від імені діючих на час складання того чи іншого документу директорів, додатки до актів виконаних робіт детально розкривають зміст наданих послуг, з представлених позивачем суду копій медичних карток робітників, які направлені ТОВ "Компібуд" для здійснення послуг, визначених договором №0610 від 06.10.2015, відповідно до якого виконавець зобов`язується за дорученням замовника організувати виконання послуг, пов`язаних з пошуком продуктів харчування за заявками замовника, аналізом ринку цін, перевіркою сертифікатів якості, обробкою, отриманням і зберіганням вантажів, наданих замовником, вбачається, що вони є працівниками ТОВ "Компібуд", на підтвердження виконання умов договору щодо надання юридичних послуг позивачем надані копії документів, які подавались до суду по від імені ОСОБА_1 , яка направлена ТОВ "Компібуд" до ТОВ "ЗИИЛ" для здійснення передбачених договором юридичних послуг, що підтверджується відповідним листом ТОВ "Компібуд".

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що аналіз наведених обставин в сукупності дає підстави для висновку, що позиція податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом ґрунтується на припущеннях, що є недостатнім для висновків про завищення позивачем податкового кредиту по господарським операціям з вказаним контрагентом (завищення від`ємного значення з ПДВ) та свідчить про незаконність прийнятих податкових повідомлень-рішень, які підлягають скасуванню.

Верховний Суд вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, дають підстави для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи та скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, з огляду на наступне.

Суд першої інстанції встановив, що у наданих позивачем актах надання послуг не міститься вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій з надання юридичних, інформаційних послуг та послуг складської логістики. Зокрема в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №51 та додатку до нього не вказуються: конкретні тендерні торги, оголошення про проведення яких вивчались; які саме запити складались та надсилались до державних органів; для участі у яких тендерних торгах проводився збір документів, розробка та формування тендерної документації; реквізити судових прав у яких здійснювалось консультування та проводився збір документів. В акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №50 та додатку до нього не вказується найменування вантажу відносно якого здійснювалось сортування, маркування, обробка, оформлення транспортної документації.

Суд правомірно не прийняв до уваги посилання позивача на реєстр торгів, платіжні доручення на оплату забезпечення пропозиції конкурсних торгів, договори про закупівлю товарів, укладені з департаментом освіти та науки Одеської міської ради, як на доказ надання ТОВ Компібуд юридичних та інформаційних послуг відносно забезпечення участі Позивача в проведенні відповідних конкурсних торгів і тендерних процедур з огляду на те, що у цих документах відсутні будь-які відомості, які б вказували на участь працівників або уповноважених ТОВ Компібуд осіб у проведенні таких торгів (процедур) з боку позивача.

Також, суд вважав необґрунтованим посилання позивача відносно надання йому юридичних послуг ТОВ Компібуд під час розгляду справ №815/5910/15 та №815/5878/15.

У Одеському окружному адміністративному суді та Одеському апеляційному адміністративному суді представником ТОВ ЗИИЛ була Ю.О. Єпіхіна (т.1 а.с. 122-153). Позивачем не надано належних доказів того, що ОСОБА_1 здійснювала представництво ТОВ ЗИИЛ під час розгляду справ №815/5910/15 та №815/5878/15 саме у зв`язку з виконанням ТОВ Компібуд своїх обов`язків за договором №0302 від 15.10.2015.

Також, не можна вважати підтвердженими доводи позивача про здійснення робіт відповідно до умов договору №0610 від 06.10.2015 працівниками, які були направлені ТОВ Компібуд , оскільки матеріали справи не містять доказів знаходження вказаних осіб у трудових або цивільно-правових відносинах з ТОВ Компібуд .

Надаючи оцінку реальності та фактичності господарських операцій позивача з ТОВ Компібуд , суд першої інстанції врахував, що згідно Акту перевірки в грудні 2015 року на ТОВ Компібуд працювала одна особа - директор (т.1 а.с. 18). Разом з тим, один працівник за період жовтень-грудень 2015 року фізично не міг виконати обсяг роботи, який вказаний у вищезазначених актах здачі-прийняття робіт.

Крім того, позивач не надав докази оплати послуг, нібито наданих ТОВ Компібуд , згідно вищевказаних актів.

Отже, з наданих позивачем документів щодо отримання юридичних, інформаційних послуг та послуг складської логістики від контрагента ТОВ Компібуд не вбачається фактичності проведених господарських операцій.

З огляду на викладене, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, що вищезазначені факти не підтверджують осіб, які брали участь у вищезазначених господарських операціях, як того вимагає пункт 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а отже позивачем в порушення пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України необґрунтовано взято за основу для формування податкової звітності видаткові накладні, не ідентифіковані відповідними посадовими особами.

З урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що в ході перевірки, а також до суду, позивачем не було надано документів, які б точно ідентифікували учасників наданих послуг, надані документи не підтверджують осіб, які приймали участь у господарських операціях, в первинних документах, наданих до перевірки відсутня ідентифікація осіб, які брали участь у господарських операціях.

При цьому, суд відхилив доводи позивача щодо того, що надані позивачем договори, податкові та видаткові накладні є безперечними доказами обґрунтованого віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у ціні отриманих послуг та формування складу витрат. Вказані документи, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання послуг вищезазначеним контрагентом, на підставі яких сформований податковий кредит, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на його формування, та не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки б це призвело до формального вирішення справи.

Касаційний суд погоджується, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка стала підставою для формування податкового обліку платника податку. КАС України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами.

Відповідно до КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Всі вищенаведені обставини в сукупності надали суду першої інстанції обґрунтовані підстави до висновку про безтоварних характер вказаних операцій та, як, наслідок правомірність дій податкового органу донарахування позивачу грошових зобов`язань.

Касаційний суд вважає за необхідне відзначити, що для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами. Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно податкового законодавства документів, суд має перевірити й інші документи та обставини, які підтверджують реальність виконання спірної операції, що відображена в податковому обліку.

Як встановлено приписами податкового законодавства, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару/надання послуг особою, яка ніколи не продавала товару/не надавала послуг, тощо).

Зважаючи на правове регулювання правовідносин та встановлені судами обставини, суд першої інстанції, дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено наявності підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод. Відповідно, при прийнятті оскаржуваного рішення контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень. Таким чином, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Суд касаційної інстанції вважає, що судом першої інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи, повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано їм належну правову оцінку на підставі норм закону.

За правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За вказаних обставин постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись статтями 52, 345, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання відповідача про заміну сторони її правонаступником задовольнити. Замінити Головне управління ДФС в Одеській області - Головним управлінням ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166).

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2017 у справі №815/3257/16 скасувати.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2016 у справі №815/3257/16 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду