Ухвала

від 14.07.2021 по справі 2-2738/2008

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-2738/2008

(2/199/454/21)

УХВАЛА

іменем України

14.07.2021

м. Дніпро

справа №2-2738/2008

провадження № 2/199/454/21

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Терентієвої Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні звернення державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції та заяву ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська перебувала на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2007 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму в боргу в розмірі 2 500 000,00 грн.

Рішення не оскаржувалося та набрало чинності.

02 червня 2008 року до суду надійшло звернення державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції та заява ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , подана державному виконавцю, про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано та затверджено мирову угоду, згідно з якою:

ОСОБА_1 набуває у власність предмет іпотеки, а саме: нежитлову будівлю - підземний пішохідний перехід літ. Д-1 з ґанком літ.д, загальною площею 723,3 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 - а ОСОБА_2 отримує грошову компенсацію у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

ОСОБА_2 зобов`язується передати, а ОСОБА_1 прийняти нежитлову будівлю - підземний пішохідний перехід літ. Д-1 з ґанком літ.д, загальною площею 723,3 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , протягом 3 (трьох) днів з моменту набрання чинності ухвали суду про затвердження мирової угоди, що підтверджується підписанням Акту прийому-передачі нежитлової будівлі.

Сторони мирової угоди домовились, що вартість нежитлової будівлі, складає 2 550 000 (два мільйони п`ятсот п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

ОСОБА_1 в рахунок сплати вартості нежитлової будівлі, сплачує суму у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок на користь ОСОБА_2 шляхом передачі цих коштів під розписку протягом 1 (одного) місяця з моменту набрання чинності ухвали суду про затвердження мирової угоди. Залишок у розмірі 2 500 000 (два мільйони п`ятсот тисяч) гривень 00 копійок зараховується ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу позичальників за Договором позики від 10.01.2008, укладеним між ОСОБА_1 з одного боку та ОСОБА_2 з іншого боку.

Постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2008 року про затвердження мирової угоди скасовано і направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В судове засідання учасники судового розгляду ані 24.06.2021, ані 14.07.2021 не з`явилися, повідомлені належним чином.

Представником Дніпровської міської ради надано заяву щодо розгляду справи за її відсутності, просила розглянути справу з урахування письмових пояснень наданих Дніпровською міською радою.

В силу положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, N 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України" ).

Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України , у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Під час нового розгляду справи, розглянувши звернення державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції та текст мирової угоди, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 11-1 Закону України Про виконавче провадження (в редакції станом на момент укладення мирової угоди), сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом, оспорювати належність майна і його оцінку, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами.

Відповідно до вимог ст.37 Закону України Про виконавче провадження (в редакції станом на момент укладення мирової угоди), виконавче провадження підлягає закінченню у випадку визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований.

Згідно ч. 1 ст. 175 ЦПК України (у редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмету спору.

Тобто, мирова угода це досягнута між сторонами в ході судового розгляду, виконання судового рішення і під контролем суду заснована на взаємних поступках угода, яка по новому визначає їх суб`єктивні права та обов`язки. Метою такої угоди є врегулювання спору між самими сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмету спору. Не може визнаватися судом мирова угода, в якій нічого не вирішено про долю заявлених позивачем вимог і умови якої не пов`язані зі спірними правовідносинами, оскільки така угода не приведе до усунення конфлікту.

Згідно зі ст. 372 ЦПК України (у редакції від 2004 року, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання. До відкриття виконавчого провадження мирова угода подається сторонами до суду, який ухвалив рішення, для визнання. Суд має право перевірити і не визнати мирову угоду або не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб. За результатами розгляду мирової угоди або відмови від примусового виконання суд постановляє ухвалу відповідно до положень цього Кодексу.

Таким чином, специфіка даної мирової угоди пов`язана із тим, що на відміну від дефініції передбаченої ст. 175 ЦПК України, де сформульовано поняття мирової угоди на стадії до вирішення спору судом, мирова угода в процесі виконання не може укладатись з метою врегулювання спору.

Передбачається, що спір вже врегульований певним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за цим рішенням видано виконавчий документ, що надійшов для примусового виконання державному виконавцю.

Мирова угода в процесі виконання не може стосуватись питань про визначення фактичних обставин та відповідних правовідносин, основною метою такої угоди є встановлення (зміна) способу та порядку виконання ухваленого судового рішення, що може ґрунтуватись на взаємних поступках і, безумовно, стосуватись лише прав та обов`язків сторін й предмета спору.

Така мирова угода не може виходити за межі спірних правовідносин, стосуватися прав та обов`язків осіб, які не є сторонами у спорі, створювати права та обов`язки для них тощо.

Мирова угода, що розглядається, покликана сприяти закінченню виконавчого провадження, зокрема шляхом визначення конкретних заходів, дій, рішень тощо, що сторони беруться вчинити.

Підставою для відмови у визнанні мирової угоди, укладеної між сторонами є: суперечливість таких дій закону, порушення прав чи свобод інших осіб.

Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини чітко врегульовано законом і вони не можуть змінюватися волевиявленням сторін.

Окрім того, мирова угода в процесі виконання не може стосуватись питань про визначення фактичних обставин та відповідних правовідносин, основною метою такої угоди є встановлення (зміна) способу та порядку виконання ухваленого судового рішення, що може ґрунтуватись саме на взаємних поступках і, безумовно, стосуватись лише прав та обов`язків сторін й предмета спору. Така мирова угода не може виходити за межі спірних правовідносин, стосуватися прав та обов`язків осіб, які не є сторонами у спорі.

Так, рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2008 року було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 2 500 000 гривень 00 копійок.

Згідно заяви від 25.04.08 представник позивача отримав копію рішення (ухвали) витяг з рішення, виконавчий лист.

02.06.2008 до суду надійшло звернення державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, з якого вбачається, що на виконання до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції надійшов виконавчий лист №2-2738 виданий 25.04.2008 Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 2 500 000 грн. До звернення також надано заяву ОСОБА_3 представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди і текст мирової угоди.

Постанова про відкриття виконавчого провадження не була надана до звернення державного виконавця про затвердження мирової угоди і під час повторного розгляду мирової угоди на запит суду також не надана.

Розглядаючи текст мирової угоди, суд звертає увагу на те, що предметом спору між сторонами було стягнення боргу за договором позики, тобто грошові кошти, з приводу чого 14 квітня 2008 року ухвалено рішення Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська.

Водночас, заява про затвердження мирової угоди, яка надана державному виконавцю і направлена до суду стосується переходу права власності на нерухоме майно, що не було предметом спору між сторонами і щодо якого рішення суду в даній справі не ухвалювалося.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку про відмову у визнанні мирової угоди між сторонами на стадії виконання рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 372 ЦПК України в редакції 2004 року, ст.ст. 258-261 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у визнанні мирової угоди між ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 на стадії виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції яка діє з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Суддя О.Б.Подорець