Рішення
від 20.07.2021 по справі 148/1629/19
ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/1629/19

Провадження №2/148/98/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 липня 2021 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Мрочко Т.О.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Тульчині за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим представником Коротею Романом Олександровичем, до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором позики. З врахуванняя заяви про зменшення позовних вимог останній мотивує позовні вимоги тим, що 10.01.2016 між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, за яким ОСОБА_1 передав ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 150000 доларів США з нарахуванням процентів за користування грошовими коштами в розмірі 2,75 % щомісяця, що підтверджується розпискою. За умовами даного договору відповідач був зобов`язаний повернути ОСОБА_1 половину суми - 75000 доларів США з нарахованими процентами за користування до 15.08.2016, а іншу половину -75000 доларів США з нарахованими процентами за користування до 15.01.2017.

Гроші, які були сплачені відповідачем позивачу спочатку шли на погашення процентів за користування грошовими коштами, а потім на погашення тіла позики.

Між тим, відповідач вчасно і повністю з позивачем за вищевказаним договором позики так і не розрахувався та його заборгованість відповідно до проведених позивачем розрахунків, які викладені в позовній заяві, станом на 19.12.2019 становить 680292,42 грн ( еквівалент в доларах США станом на день подання позову становить 27016,16 доларів США, з яких 25445,61 доларів США - тіло кредиту, а 1614,55 доларів США - штрафна складова, передбачена ст.625 ЦК України - 3 % річних).

Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з даним позовом. Просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики у розмірі 680292,42 грн ( еквівалент в доларах США станом на день подання позову становить 27016,16 доларів США), а також понесені судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просять їх задовольнити. Також представник відповідача пояснив суду, що частину боргу відповідачем було повернуто позивачу. За вказаною позикою відповідач повернув 166000 доларів США, зокрема: 15.08.2016 - 100000 доларів США, 15.08.2017 - 50000 доларів США та 07.11.2017 - 16000 доларів США, про що писав розписки. До 15.08.2016 було повернуто 89437,50 доларів США. До 15.01.2017 - 66000 доларів США, а мало б бути повернуто 89437,50 доларів США. Здійснену відповідачем переплату позивач провів на погашення процентів, а не тіла позики. При цьому, позивач керувався ст.534 ЦК України. Заборгованість, яка залишилась у відповідача викладена в заяві про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просить відмовити в задоволенні позову. Також надав пояснення, аналогічні викладених у відзиві на позовну заяву. Згідно відзиву на позовну заяву, наявного в матеріалах справи, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову та вказав, що відповідачем позивачу було повернуто 166000 доларів США. Також пояснив, що у середині 2014 року позивачем надано відповідачу у позику 100000 доларів США.

Восени 2015 року відповідач не в змозі був повернути позику та сплачувати за неї відсотки, а тому на вимогу позивача, через стан здоров`я, останній був змушений написати іншу розписку на суму 150000 доларів США, яких він не отримував. В той же час розписка на 100000 доларів США взамін нової розписки на суму 150000 доларів США позивачем відповідачу не була повернута.

15.08.2016 відповідач повернув позивачу 100000 доларів США, 15.08.2017 - 50000 доларів США, а 07.11.2017 -16000 доларів США.

Позивач запевняв відповідача про відсутність будь-яких фінансових претензій, проте написані розписки на суму 100000 та 150000 доларів США відповідачу так і не повернув. Окрім того, розписка про отримання 150000 доларів США не містить дати її складання. Вона була написана відповідачем під впливом тяжких обставин.

Вважає складені розрахунки позивача невірними.

В ході проведення судових дебат, представник відповідача звернув увагу суду на те, що відповідно до розписки відсотки нараховуються лише на половину суми. Про нарахування відсотків на іншу половину відомості у розписці відсутні. Також зазначив, що якщо договором не встановлений розмір процентів, то їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ, яка в свою чергу, встановлюється виключно для гривні. Верховний Суд України у своїй постанові від 16.08.2017 по справі №6-2667цс16 вказав, що чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти. Відтак, положення ст.1048 ЦК України в даному випадку не можуть бути застосовані позивачем при нарахуванні відсотків.

Допитаний в судовому засіданні 13.10.2020 свідок ОСОБА_6 суду показав, що він є сином відповідача. Йому відомо, що батько позичав у ОСОБА_1 в с.Горишівка 100000 доларів США, дати не пам`ятає. Через рік 100000 доларів США повернули. Через рік віддали ще 50000 доларів США, а потім в 2017 році ще 16000 доларів США. Він був присутнім, коли віддавали 50000 доларів США. Про написання розписки про позику 150000 доларів США йому нічого невідомо. Оскільки батько перебував у лікарні, то 16000 доларів США він особисто від імені батька повернув ОСОБА_1 , про що останній написав розписку, а також сказав, що повернути боргову розписку він не може, так як вона знаходиться в м.Києві та пообіцяв її знищити, зазначивши, що це останнє повернення боргу і більше він матеріальних притензій до батька немає. При передачі грошів був присутній ОСОБА_4 , який також чув всю їх розмову.

Допитаний в судовому засіданні 13.10.2020 свідок ОСОБА_5 суду показав, що він є племінником позивача та зятем відповідача. Знає, що в 2014 році позичали 100000 доларів США, а в 2016 році віддали 100000 доларів США. Віддавали проценти, кошти позичали в с.Горишівка. Про написання розписки про позику 150000 доларів США йому нічого невідомо.

Допитаний в судовому засіданні 13.10.2020 свідок ОСОБА_4 суду показав, що він був присутнім при передачі коштів 07.11.2017 ОСОБА_6 в сумі 16000 доларів США ОСОБА_8 . ОСОБА_8 сказав, що розписку повернути не може, так як вона знаходиться в м.Києві. Також сказав, що по приїзду він її знищить. При цьому, він написав розписку, що йому повернуто кошти і що він матеріальних і моральних претензій не має.

Заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 10.01.2016 між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, за яким ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_1 позику в сумі 150000 доларів США, про що свідчить розписка від 10.01.2016 (а.с.14 т.2). За умовами даного договору відповідач був зобов`язаний повернути ОСОБА_1 половину суми з нарахованими 2,75 % щомісяця до 15.08.2016, а решту суми з нарахованими % повернути до 15.01.2017.

Згідно копії розписки від 15.08.2017 (а.с.95 т.1) позивач отримав від відповідача частину боргу в сумі 50000 доларів США.

Згідно копії розписки від 07.11.2017 (а.с.102 т.1) позивач отримав від відповідача частину боргу в сумі 16000 доларів США.

До того ж, в судовому засіданні учасники справи визнали, що відповідачем позивачу загалом було повернуто 166000 доларів США і копії розписок, які наявні в матеріалах справи (а.с.95, 102 т.1), дійсно були написані позивачем. Оскільки дані обставини визнаються учасниками справи, тому в силу ч.1 ст.82 ЦПК України вони доказуванню не підлягають.

Згідно копії постанови про закриття кримінального провадження від 03.04.2020 (а.с.230-232 т.1) вбачається, що за заявою ОСОБА_7 щодо того, що ОСОБА_1 шляхом обману, використовуючи довіру, заволодів його грошовими коштами у сумі 50000 доларів США, було відкрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12019020290000278 від 03.10.2019, яке в ході проведення досудового розслідування було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

Надані представником відповідача докази до клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, зареєстрованого судом 19.12.2019, зокрема: копія розписки від 15.01.2012, проект розписки від 29.09.2012, копія розписки від 29.09.2012, копія виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 19.08.2014, копія виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 10.11.2014, епікриз 25061, 6463, 27638, 2654, 27189, 2502/385, 3443, 387/73, 2599/487, 5583 (а.с.147, 148, 149, 150-151, 152-154, 155-156, 157-158, 159-160, 161-162, 163-164, 165-166, 167-168, 169-170, 171-172 , 173-174 т.1), суд до уваги не бере, так як вони не стосуються предмету спору.

Вважаючи, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за даним договором позики, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.1, 2, ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Аналіз ч.2 ст.1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 в справі №464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч.2. ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

В свою чергу, дослідивши боргову розписку від 10.01.2016, судом встановлено, що розмір відсотків, які б мали бути сплачені відповідачем позивачу при повернення іншої частини боргу до 15.01.2017, в ній не зазначено.

Доводи представника позивача щодо того, що розмір відсотків, який зазначений у борговій розписці, відноситься як до першої частини сплати позики, так і до другої, суд відхиляє, оскільки умови договору мають бути чітко прописані в ньому, зокрема і щодо всіх обов`язкових платежів, в тому числі і сплати відсотків, із зазначеням їх розміру.

При цьому, судом враховано, що позика була взята в іноземній валюті, а не в гривнях, а тому підстав для застосування в даному випадку положення ч.1 ст.1048 ЦК України у суду немає, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти.

Відтак, суд приходить до висновку, що правові підстави для нарахування представником позивача відповідачу відсотків за повернення іншої частини боргу до 15.01.2017 у останнього відсутні, а тому проведений ним розрахунок заборгованості є невірним та спростований розрахунком, який був проведений представником відповідача.

При цьому, судом самостійно було здійснено відповідні розрахунки та встановлено наступне.

1. Строк користування першої частини позики в розмірі 75000 грн з 10.01.2016 по 15.08.2016 складає 7 місяців і 5 днів. Відтак, розмір відсотків за першою частиною позики, які мали бути сплачені відповідачем позивачу до 15.08.2016, становить 14770,16 доларів США та вираховувався судом наступним чином:

- 75000 доларів США (сума І частини позики) х 2,75% ( відсотки визначені у борговій розписці) х 7 (кількість місяців з 10.01.2016 до 15.08.2016) =14447,5 доларів США;

- 75000 доларів США (сума І частини позики) х 2,75% ( відсотки визначені у борговій розписці) х 5/31 (кількість залишку днів з 10.01.2016 до 15.08.2016) = 332,66 доларів США;

- 14447,5 + 332,66 = 14770,16 доларів США.

Тобто, до 15.08.2016 відповідач мав заплатити позивачу 89770,16 доларів США (75000 доларів США (сума І частини позики) + 14770,16 доларів США (відсотки за період з 10.01.2016 до 15.08.2016 = 89770,16 доларів США).

2. Строк користування другої частини позики в розмірі 75000 грн з 10.01.2016 по 15.01.2017. Сплата відсотків за умовами позики по другій частині сплати боргу не передбачена.

Враховуючи той факт, що сторонами визнано, що відповідач заплатив позивачу 100000 доларів США, тому залишок коштів становить 10229,84 доларів США ( 100000 - 89770,16 = 10229,84).

3. При розрахунку 3% річних судом враховано, що станом на 15.01.2017 ( день закінчення сплати ІІ частини позики) розмір заборгованості за договогом позики від 10.01.2016 складав 64770,16 доларів США ( 75000 доларів США (сума ІІ частини позики) - 10229,84 доларів США (залишок коштів, сплачених відповідачем при розрахунку за І частиною позики) = 64770,16 доларів США).

Оскільки відповідач повернув позивачу 50000 доларів США 15.08.2017, тому 3% річних повинно розраховуватись за період з 16.01.2017 по 14.08.2017, що складає 211 днів.

Таким чином, розмір 3 % річних за прострочення сплати 64770,16 доларів США становить: 64770,16 доларів США х 3 % / 365 (кількість днів у 2017 році) х 211 ( дні прострочення заборгованості) = 1123,27 долара США.

Станом на 15.08.2017 розмір заборгованості за договогом позики від 10.01.2016 складає: 64770,16 доларів США (заборгованість станом на 15.01.2017) - 50000 доларів США (сплачено відповідачем 15.08.2017) = 14770,16 доларів США.

Оскільки відповідач повернув позивачу 16000 доларів США 07.11.2017, тому 3% річних з суми неповернутої позики - 14770,16 доларів США повинно розраховуватись за період з 15.08.2017 по 06.11.2017, що складає 84 дні.

Таким чином, розмір 3 % річних за прострочення сплати 14770,16 доларів США становить: 14770,16 доларів США х 3 % / 365 (кількість днів у 2017 році) х 84 ( дні прострочення заборгованості) = 101,97 долара США.

Отже, загальний розмір 3% річних становить: 1123,27 долара США +101,97 долара США = 1225,24 доларів США.

4. Загальна сума боргу разом із відсотками та 3% річних за договогом позики від 10.01.2016 становить: 75000 доларів США (сума І частини позики) + 75000 доларів США (сума ІІ частини позики) + 89770,16 доларів США (відсотки за І частиною позики) + 1225,24 доларів США (3% річних) = 165995,40 доларів США.

Враховуючи той факт, що сторони визнали, що позивачу було повернуто відповідачем 166000 доларів США, відтак, суд приходить до висновку, що всі зобов`язання за договором позики від 10.01.2016 в повному обсязі виконані відповідачем та наявна переплата позивачу у сумі 4,6 долара США.

Також судом було досліджено надану представником позивача копію постанови Вінницького апеляційного суду від 23.06.2021 по справі №127/17499/20 за позовом ОСОБА_7 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, у якій колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки як встановлено судом, між ОСОБА_7 і ОСОБА_1 був укладений 10.01.2016 договір позики, всі умови договору в розписці були сторонами обговорені, кошти в сумі 50000 дол. США та 16000 дол. США сплачувались ОСОБА_1 позивачами в рахунок погашення частини боргу за договором позики, тобто, у виконання умов договору, що підтверджується розписками від 15.08.2017 та від 07.11.2017. Окрім того, колегія суддів зазначила, що договір позики від 10.01.2016 не скасований, є дійсним, а тому є надуманими доводи скаржника, що він є неукладений. ОСОБА_7 виконував умови договору позики (укладеного в письмовій формі), повертаючи борг сумами 50000 дол. США і 16000 дол. США (через сина).

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В свою чергу, твердження представника позивача про те, що вищевказаною постановою встановлено, що відповідач повернув лише частину боргу суд відхиляє, оскільки такого висновку колегія суду не робила, а представник позивача, взявши з контексту постанови окремі слова, трактує їх на власний розсуд.

Слід також зазначити, що підтвердженням виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань є копія розписки від 15.08.2017 (а.с.102 т.1), де позивачем окрім того, що він отримав від ОСОБА_7 частину боргу в сумі 16000 доларів США, також зазначено, що він моральних та матеріальних претензій не має. Також даний факт в судовому засіданні був підтверджений свідком ОСОБА_9 та ОСОБА_6 .

Отже, з огляду на вищевикладене та зміст вищевказаної розписки, суд приходить до висновку, що починаючи з 16.08.2017 між позивачем та відповідачем відсутність будь-які грошові зобов`язання, які випливають саме із договору позики від 10.01.2016, а тому правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача будь-яких виплат за борговою розпискою відсутні.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

В свою чергу, в судовому засіданні представником відповідача спростовано позовні вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог в заявлених ним межах та про відсутність правових підстав для їх задоволення.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, тому відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються, а витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20430 грн, понесені відповідачем, підлягають стягненню з позивача, оскільки їх розмір документально підтверджений, зокрема: копією договору про надання правової допомоги від 13.09.2019 (а.с.94 т.2), копією додаткової угоди до договору від 13.09.2019 про надання правової допомоги (а.с.95 т.2), копією ордеру серія ВН №063578 від 15.09.2019 (а.с.63 т.1), копією квітанцї № 0.0.1466102136.1 від 16.09.2019 (а.с.96 т.2), копією квітанцї №2 від 26.11.2019 (а.с.97 т.2), копія акту виконаних робіт (наданих послуг) від 19.10.2020 (а.с.98 т.2), копією розрахунку витрати на професійну правничу (правову) допомогу від 19.10.2020 (а.с.99 т.2).

Також судом враховано, що ухвалою від 03.09.2019 (а.с.45-46 т.1) по даній справі з метою забезпечення позову накладено арешт на:

- транспортний засіб Mitsubishi Pajero Sport, номер кузову (Vin номер) НОМЕР_1 , легковий універсал-В, 2014 року випуску;

- транспортний засіб ВАЗ 21213, номер кузову (Vin номер) НОМЕР_2 , легковий універсал-В, 2002 року випуску;

- транспортний засіб ВАЗ 213100, номер кузову (Vin номер) НОМЕР_3 , легковий універсал-В, 2011 року випуску;

- вантажний самоскид САЗ 3507, номер кузову (Vin номер) НОМЕР_4 , легковий універсал-В, 1990 року випуску;

- земельну ділянку, площею 1,4883 га, кадастровий номер 0524387200:01:003:0012, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області;

- земельну ділянку, площею 1,3101 га, кадастровий номер 0524387200:01:003:0013, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області;

- земельну ділянку, площею 1,4855 га, кадастровий номер 0524387200:01:002:0563, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області;

- земельну ділянку, площею 1,4884 га, кадастровий номер 0524387200:01:003:0011, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області.

Частиною 9 ст.158 ЦПК України передбачено, що у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Відтак, суд вважає необхідним скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 03.09.2019.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 509, 526, 610, 625, 1046-1050 ЦК України, ст. ст.4, 12, 13, 19, 76-82, 141, 9 ст.158, ст. 263- 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , поданого представником ОСОБА_2 , до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20430 грн ( двадцять тисяч чотириста тридцять гривень).

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 03.09.2019 по даній справі, а саме, скасувати арешт на:

- транспортний засіб Mitsubishi Pajero Sport, номер кузову (Vin номер) НОМЕР_1 , легковий універсал-В, 2014 року випуску;

- транспортний засіб ВАЗ 21213, номер кузову (Vin номер) НОМЕР_2 , легковий універсал-В, 2002 року випуску;

- транспортний засіб ВАЗ 213100, номер кузову (Vin номер) НОМЕР_3 , легковий універсал-В, 2011 року випуску;

- вантажний самоскид САЗ 3507, номер кузову (Vin номер) НОМЕР_4 , легковий універсал-В, 1990 року випуску;

- земельну ділянку, площею 1,4883 га, кадастровий номер 0524387200:01:003:0012, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області;

- земельну ділянку, площею 1,3101 га, кадастровий номер 0524387200:01:003:0013, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області;

- земельну ділянку, площею 1,4855 га, кадастровий номер 0524387200:01:002:0563, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області;

- земельну ділянку, площею 1,4884 га, кадастровий номер 0524387200:01:003:0011, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області.

Копію рішення суду направити до відома учасникам справи, а в частині скасування заходів забезпечення позову направити до виконання до Головного сервісного центру Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій області (філія ГСЦ МВС) Територіальний сервісний центр 0541, місцезнаходження якого: вул.Ботанічна, 24, м.Вінниця 21010, та в Тульчинську державну нотаріальну контору, місцезнаходження якої: вул.М.Леонтовича, 47, м.Тульчин, Вінницька область, 23600.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 23.07.2021.

Суддя:

СудТульчинський районний суд Вінницької області
Дата ухвалення рішення20.07.2021
Оприлюднено27.07.2021
Номер документу98553086
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —148/1629/19

Постанова від 23.12.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Зайцев Андрій Юрійович

Постанова від 23.12.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Зайцев Андрій Юрійович

Ухвала від 05.11.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Зайцев Андрій Юрійович

Ухвала від 21.10.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Зайцев Андрій Юрійович

Постанова від 28.09.2021

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Сало Т. Б.

Постанова від 28.09.2021

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Сало Т. Б.

Ухвала від 09.09.2021

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Сало Т. Б.

Ухвала від 25.08.2021

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Сало Т. Б.

Рішення від 20.07.2021

Цивільне

Тульчинський районний суд Вінницької області

Ковганич С. В.

Рішення від 20.07.2021

Цивільне

Тульчинський районний суд Вінницької області

Ковганич С. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні