Ухвала

від 27.07.2021 по справі 175/2876/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/2876/21

Провадження № 2/175/879/21

УХВАЛА

27 липня 2021 року смт. Слобожанське

Суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Васюченко О.Г., ознайомившись з заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , треті особи: ОСОБА_6 , Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Верба Віталій Миколайович, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростіслав Олександрович, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Балтакса Ірина Вячеславівна, про визнання правочинів недійсними, скасування права власності та реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області 23 липня 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ПН ДМНО Верба В.М., ПН ДМНО Бондаренко Р.О., ПН ДМНО Балтакса І.В., про визнання правочинів недійсними, скасування права власності та реєстрації права власності.

Ухвалою від 27 липня 2021 року провадження по справі відкрито та призначено підготовче судове засідання по справі.

В заяві про забезпечення позову позивач просить суд накласти арешт на спірне майно, що належить одному з відповідачів, оскільки до суд подано вище вказаний позов та предметом спору є правочини щодо майна одного з відповідачів. Спір між сторонами у досудовому порядку не врегульовано, та один з відповідачів ОСОБА_3 з метою ухилення від взятих на себе зобов`язань вчинив дії (подарував) належне йому майна іншому відповідачеві ОСОБА_4 по справі, який в свою чергу також відчужив це майно іншому відповідачеві ОСОБА_5 по цій справі, а тому враховуючи зазначене невжиття заходів забезпечення ускладнить та унеможливить виконання рішення суду.

Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України), а також забороною вчиняти певні дії (пункт 2 частини першої статті 150 ЦПК України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Також відповідно до пункту 20 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

Згідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі Шмалько проти України право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Перевіривши матеріали справи і заяву про забезпечення позову та оцінивши надані докази, а також враховуючи, що заява подана з додержанням вимог статті 151 ЦПК України, та водночас, вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи, з урахуванням чого суд вважає можливим частково задовольнити заяву про забезпечення позову, в зв`язку з чим до набрання законної сили рішенням суду по справі заборонити відчуження та вчинення реєстраційних дій щодо відчуження: житлового будинку, з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 214629312214, який належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована: АДРЕСА_4 ); земельної ділянки площею 0,150га, кадастровий номер - 1221455400:02:008:0104. яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1529650212214, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована: АДРЕСА_4 ); земельної ділянки площею 0,0514га, кадастровий номер - 1221455400:02:008:0105. яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1529639312214, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована: АДРЕСА_4 ); земельної ділянки площею 0,086га, кадастровий номер - 1221455400:01:012:0312, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1205016112214, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована: АДРЕСА_4 ); земельної ділянки площею 0,0265га, кадастровий номер - 1221455400:01:012:1257. яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Обухівська селищна рада, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 69977012214, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована: АДРЕСА_4 ), оскільки в провадженні суду перебуває зазначена справа та між сторонами виник спір щодо визнання договорів недійсними, скасування права власності та реєстрації права власності, що є предметом спору по справі. Спір між сторонами в досудовому порядку не вирішено, крім того враховуючи, що один з відповідачів ОСОБА_3 з метою ухилення від взятих на себе зобов`язань вчинив дії (подарував) належне йому майна іншому відповідачеві ОСОБА_4 по справі, який в свою чергу також відчужив це майно іншому відповідачеві ОСОБА_5 по цій справі, є велика вірогідність того, що спірне майно буде відчужено на користь третіх осіб, також слід зазначити, що заборона вчиняти певні дії є видом забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, крім того є всі підстави вважати, що під час розгляду справи судом майно може бути відчужено на користь третіх осіб чи вчинені будь-які інші дії, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по зазначеному спору, тому дійсно існує реальна загроза утруднення або неможливість виконання рішення суду, в зв`язку з чим невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, крім того слід зазначити, що вказаним не порушуються інтереси інших осіб, а тому не можуть бути взяті до уваги можливі їх заперечення щодо зазначеного, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, однак справа ще не розглянута, по справі проводяться процесуальні дії з метою повного і всебічного її розгляду і з`ясування обставин та ін., всі ці обставини є предметом спору по справі між сторонами, по суті позовних вимог своїх пояснень сторони ще не давали, матеріали справи ще не досліджувалися. Таким чином на даний час, єдиним способом захисту законних прав та інтересів позивача є вжиття заходів забезпечення даного позову.

Також слід звернути увагу, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову по справі.

З огляду на зазначене можливо дійти висновку про те, що існує реальна загроза невиконання судового рішення, а вжиті заходи забезпечення позову є співмірними заявленим позовним вимогам, їх невжиття може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, оскільки предметом спору є визнання договорів недійсними, скасування запису про право власності, визнання права власності на вище вказане майно, а відтак не вжиття заходів забезпечення позову порушить право позивача на судовий захист.

Крім того, у відповідності до ч.ч. 1,7 ст. 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер. Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасників справи.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Слід також звернути увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

З урахуванням підстав та змісту позову, надаючи оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, суд дійшов обґрунтованого висновку про вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом заборони відчуження квартири.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, заявник, звертаючись до суду першої інстанції не навів правових підстав заявляти вимоги про забезпечення позову саме шляхом накладення арешту. Не надав додаткових документів та інших доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб.

Враховуючи, що оскільки арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби обмеженні права користування майном, а тому, суд вважає, що відсутні правові підстави у позивача заявляти вимоги про забезпечення позову саме шляхом накладення арешту.

Однак, суд зауважує, що у разі, якщо потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпаде або зміняться обставини, що зумовили його застосування, сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду з питання скасування заходів забезпечення позову.

Крім того, немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки майно залишається в його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час.

Таким чином, суд, враховуючи розумность, обґрунтованость і адекватность вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, що такий захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, дійшла висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, а саме, шляхом заборони відчуження та вчинення реєстраційних дій щодо вище наведеного майна.

Вирішуючи питання зустрічного забезпечення позову судом враховано, що позивач у встановленому законом порядку зареєстрований на території України, крім того у суду відсутні надані докази того, що майновий стан цього позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду по справі, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, а тому обов`язок суду щодо беззаперечного застосування до повивача зустрічного зобов`язання, який передбачений випадками переліченими у ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутній.

Відповідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 149, п. 1 ч. 1 ст. 150, ст. 151, ч. 10 ст. 153, ст. 154, ч. 1 ст. 157, 260, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову -задовольнити частково.

До набрання законної сили рішенням суду по справі заборонити відчуження та вчинення реєстраційних дій щодо відчуження:

житлового будинку, з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 214629312214, який належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована: АДРЕСА_4 );

земельної ділянки площею 0,150га, кадастровий номер - 1221455400:02:008:0104. яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1529650212214, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована: АДРЕСА_4 );

земельної ділянки площею 0,0514га, кадастровий номер - 1221455400:02:008:0105. яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1529639312214, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована: АДРЕСА_4 );

земельної ділянки площею 0,086га, кадастровий номер - 1221455400:01:012:0312, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1205016112214, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована: АДРЕСА_4 );

земельної ділянки площею 0,0265га, кадастровий номер - 1221455400:01:012:1257. яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Обухівська селищна рада, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 69977012214, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована: АДРЕСА_4 ).

У іншій частині заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.

У зв`язку забезпеченням позову зустрічне забезпечення по справі не застосовано.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Ухвала набрала законної сили 27 липня 2021 року.

Строк пред`явлення ухвали до виконання - три роки.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя О.Г. Васюченко