Постанова

від 26.07.2021 по справі 819/3456/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року

м. Київ

справа № 819/3456/15

адміністративне провадження № К/9901/35961/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І.А.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року (головуючий суддя - Ходачкевич Н.І.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Дякович Б.П., судді - Іщук Л.П., Онишкевич Т.В.)

у справі № 819/3456/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-будівельна компанія Професіонал

до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-будівельна компанія Професіонал (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ ТБК Професіонал ) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Тернопільська ОДПІ), в якому просило:

- скасувати податкові повідомлення - рішення Тернопільської ОДПІ від 08.06.2015 №0003132204, № 0003142204 та №0003151705.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про правомірність формування Товариством даних податкового обліку за результатами господарських відносин із ПП ТД Газсервіс , TOB ТД ВЕТК , ПАТ Волиньобленерго , TOB Волинська-ЕТК , TOB Авакс Проф , ВАТ Тернопільобленерго та ФОП ОСОБА_1 у періоді, що перевірявся, та безпідставність викладених в акті перевірки висновків про порушення платником вимог податкового законодавства, зокрема: протиправність формування податкового кредиту та витрат за результатами господарських операцій із вказаними вище контрагентами; заниження податку на доходи фізичних осіб в результаті надання ОСОБА_2 додаткового блага у вигляді послуг мобільного зв`язку оператора Київстар у червні - грудні 2014 року, що не пов`язані з господарською діяльністю Товариства.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправними та скасувано податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 08.06.2015 № 0003132204 та № 0003142204;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської ОДПІ на користь ТОВ ТБК Професіонал 609,00 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані платником первинні документи підтверджують правомірність формування Товариством даних податкового обліку за результатами господарських операцій з реалізації позивачем у спірному періоді на користь ПП ТД Газсервіс , TOB ТД ВЕТК , ПАТ Волиньобленерго , TOB Волинська-ЕТК , TOB Авакс Проф та ВАТ Тернопільобленерго товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ Екзітос , ТОВ Євромагвстраль та ТОВ Феміда - Інтер , а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючого органу від 08.06.2015 № 0003132204 та № 0003142204 є протиправними та підлягають скасуванню. При цьому, суди зазначили про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 08.06.2015 № 0003151705, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1487,47 грн.

Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що господарські операції між позивачем та контрагентами - постачальниками: ТОВ Феміда-Інтер ; ТОВ Компанія Лакшері Кепітал ; ТОВ ТД Професіонал ; ТОВ Екзітос ; ТОВ Євромагістраль фактично не виконувалися, товар на адресу платника не постачався, що, відповідно, унеможливлює його подальшу реалізацію контрагентам - покупцям. Скаржник наголошує на тому, що у контрагентів позивача відсутні необхідні основні засоби та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності. Звертає увагу, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були директором та бухгалтером одночасно двох підприємств - ТОВ ТД Професіонал та ТОВ ТБК Професіонал і посилається при цьому на судові рішення, що набрали законної сили, зокрема, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.08.2018 у справі №819/1759/13-а, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 у справі №876/13318/13 та постанову Тернопільського окружного адміністративного суду у справі від 09.01.2014№ 819/3069/13-а, якими встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій з поставки ТОВ Торговий дім Професіонал на користь ТОВ Феміда - Інтер (контрагент позивача) товарно-матеріальних цінностей.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржуються, а тому не є предметом касаційного розгляду справи.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

19 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень КАС України (в редакції від 03.10.2017).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ТБК Професіонал з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.11.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 20.05.2015 № 3513/22-01/38989673 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством, зокрема, вимог:

- підпунктів 14.1.36, 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 22.1 статті 22, пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, Податкового кодексу України, в результаті чого платнику донараховано податок на прибуток за 2014 рік у розмірі 2140338,00 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариству донараховано податок на додану вартість всього на суму 1454645,0 грн, зокрема, за лютий 2014 рік - 75010,00 грн, за березень 2014 року - 593258,00 грн, за квітень 2014 року - 199468,00 грн, за травень 2014 року - 177296,00 грн, за жовтень 2014 року - 211412,00 грн, за листопад 2014 року -198501,00 грн.

Контролюючий орган зазначив про завищення Товариством витрат на збут за 2013-2014 роки на 500000,00 грн за результатами укладеного із ФОП ОСОБА_1 договору оренди складського приміщення від 28.02.2014 №28/02/14 з огляду на відсутність у Товариства виробничої необхідності оренди відповідного приміщення для здійснення господарської діяльності; протиправність формування Товариством даних податкового обліку за результатами господарських операцій з реалізації контрагентам - покупцям товарно-матеріальних цінностей, попередньо придбаних у ТОВ Феміда-Інтер , ТОВ Компанія Лакшері Кепітал , ТОВ ТД Професіонал , ТОВ Екзітос та ТОВ Євромагістраль , оскільки фактично зазначені господарські операції не виконувалися, натомість були спрямовані на отримання позивачем певних податкових вигод, зокрема, формування податкового кредиту та витрат.

На підставі Акта перевірки, відповідач прийняв, зокрема, податкові повідомлення - рішення від 08.06.2015:

- №0003132204, яким ТОВ ТБК Професіонал збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 2182417,50 грн, зокрема, за основним платежем - 1454945,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 727472,50 грн;

- №0003142204, яким ТОВ ТБК Професіонал збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 2675422,50 грн, зокрема, за основним платежем - 2140338,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -535084,50 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 159 КАС України (у редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (у редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають, виходячи з наступного.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5 , підпунктами 138.10.5 , 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11 , 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими, належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податків на формування податкового кредиту/витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податків та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту/витрат, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення преференцій з боку держави.

Доводи контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту/витрат.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податків в документах обліку.

При цьому Суд зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним та беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов залучення підрядної установи, змісту робіт, що замовляються, доцільність залучення контрагента та можливість ним виконати замовлені послуги.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та контрагентами - постачальниками було укладено ряд договорів, зокрема: із TOB Феміда-Інтер договір від 25.06.2014 №25/06-14/01; із TOB Екзітос договори від 01.05.2014 №01/05-2014/01 та від 02.05.2014 №02/05-2014/01; із TOB Євромагістраль договір від 04.08.2014 №04/08-2014-ЄМ; із TOB Торговий дім Професіонал ; із ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал" договір від 17.10.2014 № 17/10-201-КЛК.

На підтвердження реалізації на користь ВАТ Тернопільобленерго , ПАТ Волиньобленерго , ТОВ Авакс Проф , ТОВ Волинська електротехнічна компанія , ТОВ ТД ВЕТК придбаних Товариством товарно-матеріальних цінностей позивач надав копії: видаткових накладних від 11.03.2014 № РН-0000017, від 16.09.2014 № РН-0000513, від 27.05.2014 № РН-0000104, від 13.03.2014 № РН-0000011, від 28.02.2014 № РН-0000008, від 20.03.2014 № РН-0000033, від 21.07.2014 № РН-0000306, від 21.07.2014 № РН-0000307, від 30.07.2014 № РН-0000337, від 18.08.2014 № РН-0000405, від 19.08.2014 № РН-0000406, від 19.08.2014 № РН-0000407, від 20.05.2014 № РН-0000086, від 26.05.2014 № РН-0000099, від 30.10.2014 № РН-0000725, від 28.11.2014 № РН-0000820, від 28.11.2014 № РН-0000826, від 26.09.2014 № РН-0000540.

Також, між позивачем (Орендар) та ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) укладено договір суборенди від 28.02.2014 №28/02/14, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в платне користування частину нежитлового приміщення, площею 300 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а Орендар здійснює оплату.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивач надав копію акту прийому - передачі від 01.03.2014, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), акту звірки взаємних розрахунків, платіжних доручень від 20.05.2015 №291, від 04.02.2015 №43, від 02.02.2015 №37.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані платником первинні документи підтверджують факт реалізації позивачем на користь ПП ТД Газсервіс , TOB ТД ВЕТК , ПАТ Волиньобленерго , TOB Волинська-ЕТК , TOB Авакс Проф та ВАТ Тернопільобленерго товарно-матеріальних цінностей придбаних платником у контрагентів - постачальників: ТОВ Феміда-Інтер ; ТОВ Компанія Лакшері Кепітал ; ТОВ ТД Професіонал ; ТОВ Екзітос ; ТОВ Євромагістраль .

Також суд зазначив про правомірність віднесення платником до складу витрат суми понесених ним витрат на оренду нежитлового приміщення за договором оренди, укладеним із ФОП ОСОБА_1

Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки вони ґрунтуються лише на аналізі наявних у матеріалах справи, наданих платником, копіях видаткових накладних, які не є достатнім доказом фактичного здійснення спірних господарських операцій, зокрема, придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагентів - постачальників та подальшої їх реалізації контрагентам - покупцям.

Так, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не забезпечили повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. В оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій зазначили, що придбані позивачем товарно-матеріальні цінності у подальшому були реалізовані контрагентам - покупцям, а саме: ПП ТД Газсервіс , TOB ТД ВЕТК ; ПАТ Волиньобленерго ; TOB Волинська-ЕТК ; TOB Авакс Проф ; ВАТ Тернопільобленерго , при цьому будь-які первинні документи на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ПП ТД Газсервіс у матеріалах справи відсутні. Також у матеріалах справи відсутні відповідні договори, що укладалися між позивачем та контрагентами покупцями/постачальниками та виписані на їх виконання відповідні первинні документи, зокрема, податкові накладні, які у відповідності до положень ПК України є підставою для формування податкового кредиту. Суди не з`ясували, яким чином здійснювалося транспортування товару на адресу Товариства та подальша його поставка контрагентам - покупцям, не дослідили можливість виконання контрагентами своїх зобов`язань за договорами з урахуванням наявних у них основних засобів та трудових ресурсів, часу, місцезнаходження майна тощо. Суди залишили поза увагою, що платником не надано доказів здійснення між сторонами розрахунку за спірними господарськими операціями.

Також, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки посиланням скаржника на судові рішення, зокрема, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.08.2018 у справі №819/1759/13-а, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 у справі №876/13318/13, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.01.2014 у справі № 819/3069/13-а, що набрали законної сили, та не з`ясували, чи мають відношення (зв`язок) досліджувані у цих судових справах господарські операції ТОВ Торговий дім Професіонал та ТОВ Феміда - Інтер до господарських операцій щодо придбання та подальшої реалізації Товариством товарно матеріальних цінностей, що є предметом дослідження у цій справі.

Крім того, суди не з`ясували, чи використовувалося Товариством у спірному періоді (яким чином) у своїй господарській діяльності орендоване у ФОП ОСОБА_1 за договором суборенди від 28.02.2014 №28/02/14 нежитлове приміщення площею 300 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що є обов`язковим для з`ясування правомірності віднесення платником до складу витрат суми сплачених у зв`язку з орендою цього приміщення коштів.

Отже, колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що внаслідок неповного з`ясування обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків, не забезпечили повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною першою статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Під час нового розгляду справи судам необхідно відповідно до положень частини четвертої статті 9 КАС України вжити визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, запропонувати сторонам надати докази на підтвердження їх доводів та заперечень тощо.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області від 08.06.2015 № 0003132204 та № 0003142204.

Справу № 819/3456/15 в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова