Ухвала

від 26.07.2021 по справі 947/20406/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/20406/21

Провадження № 1-кс/947/10194/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2021 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12021167480000341 від 29.05.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання про арешт нерухомого майна - нерухоме майно у вигляді земельної ділянки №10 (кадастровий номер 5110136900:50:019:0028) по вул. Зелена Гірка м. Одеси, в рамках кримінального провадження №12021167480000341 від 29.05.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Виклад обставин, зазначених у клопотанні

16.07.2021, слідчим суддею Київського районного суду м.Одеси, ухвалено рішення по справі №947/20406/21, яким повернуто прокурору для усунення недоліків клопотання про арешт майна, у вигляді земельної ділянки №10 (кадастровий номер 5110136900:50:019:0028) по вул. Зелена Гірка м. Одеси, що подавалось по кримінальному провадженню №12021167480000341 за ст.356 КК України.

Дане рішення фактично надано прокурору 21.07.2021, ним установлено строк на усунення недоліків 72 години.

Згідно мотивувальної частини даного рішення слідчого судді, прокурору потрібно було вказати, про підстави і мету арешту, та яким саме критеріям речових доказів відповідає нерухоме майно. На виконання рішення слідчого судді, зазначені підстави, мета та критерії вказано нижче за текстом.

Так, 28.05.2021 до чергової частини відділу поліції №4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області надійшла заява від директора ОК ЖБК «Прибрежний 17» ОСОБА_4 в якій останній просить вжити заходи правового характеру до невстановленої особи, яка самовільно, всупереч законом встановленому порядку, зайняла частину земельної ділянки суміжної з ділянкою ОК «Житлово-Будівельний кооператив «Прибрежний 17» за адресою: с. Чорноморка, район безимяної балки. ЄО (8691). За результатами розгляду даної заяви, зареєстровано кримінальне провадження №12021167480000341, за попередньою правовою кваліфікацією, передбаченою ст. 356 КК України.

В процесі досудового розслідування встановлено, що частина земельної ділянки, що є нерухомим майном, матеріальним об`єктом та предметом кримінально протиправних дій, про яку вказує заявник, зайнята самовільно, прилягає до земельної ділянки ділянка АДРЕСА_1 .

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 05.03.2021 року, земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:50:019:0028) загальною площею 0,12 Га, знаходиться у приватній власності ОСОБА_5 , надана для ведення індивідуального садівництва.

Відповідно до листа Київської районної адміністрації ОМР від 02.07.2021, її співробітниками 01.07.2021 проведено комісійне обстеження зазначеної території, за результатами якого зафіксовано встановлення металевої огорожі, що захоплює територію загального користування, що належить територіальній громаді міста Одеси.

Обґрунтування клопотання

Як вбачається з клопотання, існує обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Сторона обвинувачення у клопотанні посилається на ч. 2 ст. 170 КПК України, яка передбачає, що слідчий суддя під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей і документів якщо є достатні підстави вважити, що необхідне забезпечення збереження речових доказів.

Загальний розмір земельної ділянки АДРЕСА_2 , що є матеріальним об`єктом, нерухомим майном, мав площу 0,12га, однак її розміри штучно збільшені, а саме шляхом самозахоплення невідомою особою суміжної із нею земельної ділянки приблизною площею 100м2, що відноситься до земель загального користування та належить територіальній громаді міста Одеси.

Тому, з метою відвернення випадків подальшого відчуження будь-яким способом даного нерухомого майна, що є матеріальним об`єктом та предметом кримінально протиправних дій, його застави, можливого вчинення при реалізації прав на нього інших кримінальних правопорушень, недопущення фактів спричинення шкоди ймовірним майбутнім добросовісним набувачам, виникли підстави для арешту вказаної земельної ділянки, так як відповідна її частина захоплена незаконно. Також, даними протиправними діями фактично спричиняється майнова шкода територіальній громаді м. Одеси, що не дає їй можливості вільно розпоряджатися своїм майном. Крім того, дані незаконні дії чинять перешкоди у користуванні іншими особами територією загального призначення, що є нерухомим майном.

Вказана частина самозахопленної земельної ділянки із розташованими на ній спорудами, фактично є речовим доказом по даному кримінальному провадженню. Дане нерухоме майно - є матеріальним об`єктом та предметом кримінально протиправних дій. На цій території можуть продовжити здійснювати незаконне, подальше спорудження будь-яких об`єктів, чи знищити вже існуючі, для приховування слідів вчинення кримінального правопорушення, тощо.

За вказаної мети та підстав, виникла необхідність у накладенні арешту на зазначене нерухоме майно.

Сторона обвинувачення просить про накладення арешту на нерухоме майно, оскільки це необхідно з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

На підтвердження права власності на майно, сторона обвинувачення, надає інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_5 .

Доводи сторін

Прокурор до судового засідання не з`явився, разом з тим, до суду надійшла заява останнього про розгляд клопотання за його відсутності.

У своєму клопотанні сторона обвинувачення, просить розгляд справи провести за відсутності власника майна, зважаючи на можливість вжиття неправомірних дій щодо майна до прийняття рішення судом.

Мотивація суду

Слідчий суддя, розглянувши матеріали клопотання з долученими в його обґрунтування додатками, приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

З урахуванням клопотання сторони обвинувачення, а також положень ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду справи за відсутності власника майна.

В рамках кримінального провадження №12021167480000341від 29.05.2021року,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ст.356КК Україниобґрунтовано здійснюється досудове розслідування.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (ч. 1ст. 170 КПК України).

При розгляді клопотання про арешт майна встановлюються такі обставини:

1) Правову підставу для арешту майна.

2) Достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення.

3) Розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

4 ) Наслідки арешту майна для підозрюваного та інших осіб.

Правова підстава для арешту майна

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Арештом майнає тимчасове,до скасуванняу встановленомуцим Кодексомпорядку,позбавлення заухвалою слідчогосудді абосуду правана відчуження,розпорядження та/абокористування майном,щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозрвважати,що воноє доказомкримінального правопорушення,підлягає спеціальнійконфіскації упідозрюваного,обвинуваченого,засудженого,третіх осіб,конфіскації уюридичної особи,для забезпеченняцивільного позову,стягнення зюридичної особиотриманої неправомірноївигоди,можливої конфіскаціїмайна.Арешт майнаскасовується увстановленому цимКодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органівта органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб (ч.1 ст. 170 КПК України).

Відповідно доч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення: збереженняречових доказів; спеціальноїконфіскації; конфіскаціїмайна яквиду покаранняабо заходукримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, слідчий суддя зазначає, що з клопотання та доданих в його обґрунтування документів, вбачається, що об`єкт нерухомого майна нерухоме майно у вигляді земельної ділянки №10 (кадастровий номер 5110136900:50:019:0028) по вул. Зелена Гірка м. Одеси, є об`єктом кримінального протиправних дій, набутим кримінально протиправним шляхом.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Оскільки є підстави вважати, що власник майна, може здійснювати дії, спрямовані на продаж майна, задля уникнення кримінальної від повільності, слідчий суддя приходить до висновку, що є правові підстави для арешту майна, з забороною розпорядження майном.

Достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення

Слідчий суддя оцінює докази, що можуть вказувати на вчинення кримінального правопорушення, що, фактично, є оцінкою наявності обґрунтованої підозри.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Оскільки в процесуальному законодавстві нема чіткого визначення обґрунтованої підозри, слідчий суддя звертається до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 2ст. 8 КПК України). Обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчу суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Іншими словами, на початковій стадії розслідування слідча суддя, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинна пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Слідчий суддя зазначає, що матеріали клопотання, вказують на можливу причетність невстановлених осіб до кримінального правопорушення, що розслідуються в кримінальному провадженні. Таким чином, слідчий суддя переконаний в наявності фактів та інформації, які вказують на те, що невстановлені особи могли вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ст. 356 КК України.

Розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження

Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Слідчий суддя приходить до висновку, що арешт майна у цьому випадку необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження, а таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки встановлює лише заборону розпорядження та відчуження майна (тобто, не забороняє користування), а також підлягає оскарженню, відповідно до норм процесуального законодавства щодо оскарження рішень слідчого судді, та скасуванню у порядку, передбаченому ч. 1ст. 174 КПК України.

Наслідки арешту майна для осіб

Арешт майна, про який просить сторона обвинувачення, не обмежує права осіб проживати та іншим чином користуватися нерухомим майном. З урахуванням цих обставин, а також аргументів, зазначених у попередньому розділі, слідчий суддя приходить до висновку, що арешт майна у цьому випадку є достатнім для забезпечення збереження речових доказів, є пропорційним втручанням у права осіб, та не матиме надмірних наслідків для таких осіб.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.131,170-173 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12021167480000341 від 29.05.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на об`єкт нерухомості нерухоме майно у вигляді земельної ділянки АДРЕСА_2 , з забороною розпорядження, та відчуження майна.

Виконання ухвалипро арештмайна покластина прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1