Рішення

від 27.07.2021 по справі 923/539/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2021 року Справа № 923/539/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. розглянувши справу

за позовом Керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі:

позивача-1: Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, пр. Повітрофлотський, 6, м. Київ,

позивача-2: Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ 26614248, вул. Велика Морська, 14, м. Миколаїв,

до Малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ТОС", код ЄДРПОУ 20665300, вул. Гвардійська, 205, м. Олешки Херсонської області,

про стягнення штрафних санкцій за договором № 57/2 від 13.10.2020 в сумі 1115257,00 грн.

Керівник Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону звернувся до Господарського суду Херсонської області в інтересах держави в особі позивачів: Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 про стягнення з Малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ТОС"1 115 257,00 грн штрафних санкцій за договором № 57/2 від 13.10.2020 року, предметом якого є закупівля послуг з ремонту головного двигуна з наданням окремих послуг судна проекту 745 (за кодом ДК 021:2015-50240000-9 - Послуги з ремонту, технічного обслуговування морського транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2021 року, справу розподілено судді Пригузі П.Д.

Ухвалою від 20.04.2021 Господарським судом відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Суд встановив Відповідачу строк, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): заяв по суті справи (відзив, заперечення); заяв з процесуальних питань (у разі їх наявності); копій реєстраційних документів. Позивачу встановлено строк протягом п`яти днів з дня отримання відзиву (якщо такий буде поданий), для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): заяв по суті справи (відповідь на відзив); заяв з процесуальних питань (у разі їх наявності).

Від Малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ТОС" 13.05.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 73-77), згідно із яким, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та просить у їх задоволенні відмовити повністю.

Керівником Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону 01.06.2021 до суду подано відповідь на відзив (а.с. 110-113), згідно із яким, просить позовні вимоги задовольнити та стягнути із відповідача заявлену суму штрафних санкцій.

Розпорядженням керівника апарату суду 29.06.2021 № 263, у зв`язку із довготривалим відрядженням судді Пригузи П.Д. до Господарського суду Закарпатської області для здійснення правосуддя строком на один рік, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 923/539/21.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2021 справу № 923/539/21 розподілено судді Литвиновій В.В.

Господарським судом Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. 29.06.2021 постановлено ухвалу про прийняти справи № 923/539/21 до свого провадження та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Суд дійшов висновку, що враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

13.10.2020 між військовою частиною A3130 (Замовник) та Малим приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «ТОС» (Постачальник, далі - МПП «Виробничо-комерційна фірма «ТОС») було укладено договір № 57/2 (далі - Договір), предметом якого є закупівля послуг з ремонту головного двигуна з наданням окремих послуг судна проекту 745 (за кодом ДК 021:2015 - 50240000-9 - Послуги з ремонту, технічного обслуговування морського транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги).

Ціна Договору відповідно до п. 3.1, складає 7 799 000,00 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 1 299 833,33 грн (а.с. 18).

Відповідно до п.1.2 Договору (а.с. 16), Виконавець зобов`язується у 2020 році надати Замовнику Послуги з ремонту головного двигуна з наданням окремих послуг судна проекту 745 (далі - Виріб), в кількості та обсязі, що зазначені в Відомості ремонтних робіт (Додаток 1 до Договору), що є невід`ємною частиною цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти Послуги, з залученням 1301 головного військового представництва Міністерства оборони України та оплатити надані Послуги.

Термін надання Послуг: згідно Специфікації надання послуг (Додаток № 2 до Договору).

Виконавець зобов`язаний надати Послуги та передати Виріб вантажоодержувачу згідно з умовами Договору не пізніше строку, визначеному у Специфікації надання послуг, та надати Замовнику документи згідно з пунктами 4.5 та 5.15 Договору (п. 5.1 Договору, а.с. 19).

Згідно із п. 6.3 Договору (а.с. 22), Виконавець зобов`язаний забезпечити надання Послуг у терміни, зазначені у Специфікації надання послуг, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору.

Згідно умов Специфікації надання послуг термін їх надання - 18.12.2020 року (а.с. 31).

Місце надання послуг: орендовані виробничі потужності ТОВ «ШИПЯРД1930» (м. Херсон) (п. 5.2 Договору, а.с. 19).

Договір набирає чинності з моменту підписання його двома Сторонами і діє до 31.12.2020 року, а з питань розрахунків та гарантованих зобов`язань - до повного виконання Сторонами зобов`язань по цьому Договору (п. 10.1 Договору, а.с. 24).

Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення його умов, які мали місце під час дії Договору.

У подальшому Сторонами укладено Додаткові угоди № 1 від 19.10.2020 року, № 2 від 23.12.2020 та № 3 від 26.01.2021, якими продовжено строк дії Договору до 31.03.2021 року (а.с. 33-39).

Позивачем-2 Військовою частиною НОМЕР_1 , у зв`язку із порушенням відповідачем строку взятих на себе зобов`язань за Договором, направлені останньому претензії про несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором № 57/2 від 13.10.2020 року(а.с. 43-45, 47, 48) із вимогою сплатити пеню у сумі 241 769, 090 грн та штраф у сумі 545 930, 00 грн.

Не задоволення вказаних претензій МПП "Виробничо-комерційна фірма "ТОС" стало підставою для звернення прокурора із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Частинами 1, 7 ст. 179 ГК України передбачено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема відноситься договір.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 ЦК передбачає, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що доказів своєчасного виконання взятого на себе господарського зобов`язання відповідачем МПП «Виробничо-комерційна фірма «ТОС» до суду не надано, окрім того, вказаний факт ним не заперечується.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 ст. 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналогічні положення містяться у розділі VII Договору (а.с. 22, 23).

Щодо посилання відповідача про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, то суд вважає їх безпідставними і такими, що суперечать вимогам закону, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 1311 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Вказані повноваження прокурора закріплені, зокрема ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до яких, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, зокрема якщо захист цих інтересів неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17).

У даній справі звернення прокурора викликане тим, що відповідач 1 Міністерство оборони України, як центральний орган виконавчої влади і військового управління, відповідач 2 військова частина АЗ 130, тривалий час не вживали дієвих заходів щодо захисту інтересів держави, обмежившись лише листуванням із відповідачем.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 за зразковою справою №912/2385/18 зазначила, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

За таких обставин, виходячи з того, що, починаючи з 31.12.2020 (дата останньої претензії військової частини НОМЕР_1 за вих. № 470/144/64) до 16.04.2021 (дата пред`явлення позовної заяви), із урахуванням листа прокуратури від 02.02.2021 за вих. №5-2- 297вих21 (а.с. 50-52), понад чотири місяці, військова частина A3130, Міністерство оборони України не зверталися до суду із позовною заявою, суд вважає правомірним звернення Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері до суду із відповідною позовною заявою.

Із приводу посилання відповідача на неможливість виконання договірних зобов`язань, зважаючи на форс-мажорні обставини - поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, та виконання додаткових робіт, то суд вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Пунктом 8.3 Договору (а.с. 23) передбачено, що Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо) і безпосередньо вплинули на виконання Договору.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ - сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними Торгово-промисловими палатами.

Сертифікат Торгово-промислової палати України або регіональної Торгово-промислової палати про виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії відповідачем до матеріалів справи не наданий.

Із приводу поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19 суд виходить з того, що станом на дату укладання Договору (13.10.2020 року) в Україні вже був установлений Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 карантин.

Отже, знаючи про наявність карантину на території України, відповідач МПП "Виробничо-комерційна фірма "ТОС", усвідомлюючи можливі ризики, уклав із позивачем 2 Військовою частиною А 3130 Договір.

За таких обставин, відповідачем, взяті на себе за Договором зобов`язання не виконані, послуги не надані, за що останньому нараховані штрафні санкції - пеню у розмірі 569 327,00 грн та штраф за прострочення виконання робіт понад 30 днів у розмірі 545 930,00 грн, що в сукупності становить 1 115 257,00 грн за наступними формулами.

Розрахунок пені: 7 799 000,00 грн (вартість Послуг) х 0,1% х 73 дні (з 19.12.2020 по 02.03.2021)= 569 327,00 грн., де 19.12.2020 - наступний день за днем, що визначений кінцевою датою надання Послуг, 02.03.2021 - дата здійснення розрахунку пені.

Розрахунок штрафу за прострочення виконання зобов`язань понад тридцять днів: 7 799 000,00 грн (вартість Послуг) х 7%=545 930,00 грн.

Всього нараховано штрафних санкцій на суму 1 115 257,00 грн (569 327,00 грн. + 545 930,00 грн).

Здійснивши перевірку правильності зазначених нарахувань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо 1 115 257,00 грн прокурором доведені, а зазначена суму підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги.

Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати, а саме судовий збір, сплачений прокурором згідно із платіжного доручення № 129 від 09.03.2021 у сумі 16 728, 90 грн., покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «ТОС» (75101, Херсонська обл., Олешківський район, м. Олешки, вул. Гвардійська, 205, код ЄДРПОУ 20665300) на користь військової частини НОМЕР_2 (54030, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 14, код ЄДРПОУ 26614248) штрафні санкції у розмірі 1 115 257,00 грн (один мільйон сто п`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят сім грн. 00 коп) з яких: пеня у розмірі 569 327,00 грн (п`ятсот шістдесят дев`ять тисяч триста двадцять сім грн 00 коп) та штраф у розмірі 545 930,00 грн (п`ятсот сорок п`ять тисяч дев`ятсот тридцять грн 00 коп).

3. Стягнути з Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «ТОС» (75101, Херсонська обл., Олешківський район, м. Олешки, вул. Гвардійська, 205, код ЄДРПОУ 20665300) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, код ЄДРПОУ 38296363, МФО 820172, ДКСУ, м. Київ, р/р UA208201720343170001000082762) витрати по сплаті судового збору у сумі 16 728, 90 грн (шістнадцять тисяч сімсот двадцять вісім грн 90 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 28.07.2021 року.

Суддя В.В.Литвинова