Рішення

від 27.07.2021 по справі 400/3360/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2021 р. № 400/3360/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, вул. Мала Морська, 19, м. Миколаїв, 54001,

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; стягнення моральної шкоди в розмірі 73 540,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком; зобов`язання вчинити належні дії щодо доплати недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2021 рік у розмірі 7354,00 грн; стягнення 73540,00 грн моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебуває на обліку як учасник бойових дій, а отже, має право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком у відповідності до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551). Водночас, всупереч рішенню Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. № 3-р/2020, відповідач протиправно виплатив грошову допомогу у неповному розмірі, який склав 1491,00 грн. Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди позивач обґрунтував ігноруванням відповідачем вимог законодавства; нехтуванням рішеннями Конституційного Суду України, Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду; порушенням прав позивача як учасника бойових дій та ветерана війни на соціальний захист; розчаруванням та занепокоєнням, що відповідач може порушувати права позивача. До того ж, аналогічні порушення прав позивача були допущені і в 2020 році, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач 04.06.2021 р. подав відзив на позов, де зазначив, що разова грошова допомога до 5 травня виплачена позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 р. № 325 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - Постанова № 325). Для здійснення донарахувань та доплати щорічної грошової допомоги до 5 травня позивачу за 2021 рік та стягнення моральної шкоди немає законних підстав. Відповідач як бюджетна установа є тільки виконавцем, якому доведені обсяги бюджетних асигнувань.

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач є учасником бойових дій та відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону № 3551 отримує щорічну разову грошову допомогу до 5 травня. Вказане підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій (а. с. 21).

У 2021 році позивач отримав щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 1491,00 грн (а. с. 20).

Статтею 291 КАС України визначено особливості провадження у типовій справі, зокрема, згідно з частиною третьою цієї статті при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Оскільки дана адміністративна справа є типовою до зразкової справи № 440/2722/20, суд розглядає її з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13.01.2021 р. за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон № 3551.

Пільги учасникам бойових дій встановлені ст. 12 вказаного Закону.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону № 3551 (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 р. № 367) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом "б" п.п. 1 п. 20 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. № 107 ч. 5 ст. 12 Закону № 3551 викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п. 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. № 107.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 3551 фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Статтею 17-1 Закону № 3551 визначено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Законом України від 28.12.2014 р. № 79 "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності 01.01.2015 р., розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Конституційний Суд України прийшов до висновку, що встановлення зазначеним п. 26 законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Бюджетного кодексу України та Закону № 3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому ст. 8 Конституції України.

При цьому, у п. 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення зазначено, що Бюджетний кодекс України не може вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. № 3-р/2020 відновлено дію ч. 5 ст. 12 Закону № 3551 у редакції Закону № 367, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Водночас, Постановою № 325 встановлено розміри виплати у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 гривня.

Отже, на час виплати позивачу у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551 і Постанова № 325.

Виходячи з визначених у ч. 4 статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, слід застосовувати не Постанову № 325, а Закон № 3551, який має вищу юридичну силу.

Разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році повинна виплачуватися особам, вказаним у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551, у розмірі, встановленому цими статтями у редакції Закону № 367.

Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким законом є закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Статтею 7 Закону України від 12.12.2020 р. № 1082 "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2021 року 1769 гривень.

Згідно з ч. 4 ст. 28 Закону № 1058 мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Закон № 1058 є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Отже, при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році застосуванню підлягає саме ч. 1 ст. 28 Закону № 1058.

Вказана позиція повністю узгоджується зі змістом рішення Верховного Суду від 29.09.2020 р. у зразковій справі № 440/2722/20, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 р., яка враховується судом при вирішенні даної справи.

Враховуючи викладене вище, виплата позивачу в 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня в сумі 1491,00 грн з урахуванням приписів Постанови № 325, а не ст. 12 Закону № 3551, є неправомірною та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі.

Відмова в проведенні перерахунку разової грошової допомоги порушує гарантоване ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти своїм майном. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності оскаржуваної бездіяльності, що є підставою для задоволення позову в цій частині.

Однак позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права в частині зобов`язання вчинити належні дії щодо доплати недоплаченої частини грошової допомоги. Суд не уповноважений проводити розрахунки належної до виплати допомоги. На виконання рішення суду відповідач буде зобов`язаний здійснити нарахування недоплаченої частини допомоги, з урахуванням виплачених сум. Вимога про стягнення недоплаченої частини допомоги є передчасною.

Частина 2 ст. 9 КАС України надає суду право вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У даному випадку, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання здійснити перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 73540,00 грн.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених ч. 2 цієї статті.

Питання практики застосування положень законодавства щодо відшкодування моральної шкоди висвітлено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно з п. 4 якої позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3 постанови).

Пунктом 5 зазначеної постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивач не надав суду жодних доказів завдання моральної шкоди, зокрема, спричинення моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, додаткових зусиль, спрямованих на організацію свого життя тощо.

В цій частині позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (вул. Мала Морська, 19, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 03194499) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком; зобов`язання вчинити належні дії щодо доплати недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2021 рік у розмірі 7354,00 грн; стягнення 73540,00 грн моральної шкоди - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

3. Зобов`язати Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 27.07.2021 р.

Суддя Н. В. Лісовська