Постанова

від 27.07.2021 по справі 2-669/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6000/21 Справа № 2-669/11 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2021 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання - Голуб О.О.

сторони справи:

скаржник- ОСОБА_1

стягувач- ТОВ Фінансова компанія Укрфінанс Груп

суб`єкт оскарження- Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні,відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою скаржника ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 квітня 2021 року, якою відмовлено в задоволенні скарги на дії приватного виконавця, постановлену суддею Козловим Ю.В., у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),-

ВСТАНОВИВ:

Представник скаржника ОСОБА_1 , адвокат Корнієнко С.В. звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця Сивокозова О.М..

Просив суд поновити представнику боржника ОСОБА_1 - адвокату Корнієнко С.В. пропущений з поважних причин строк для подання скарги на дії та рішення приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича.

Визнати протиправними рішення та дії приватного виконавця Сивокозова О.М. щодо відкриття 18 травня 2020 року виконавчого провадження ВП №62114296 за заявою ТОВ Фінансова компанія Укрфінанс Груп від 18 березня 2020 року на виконання виконавчого листа №2-669/11, виданого 21 лютого 2013 року Жовтневим районним судом м.Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Зобов`язати приватного виконавця Сивокозова О.М. усунути порушення прав боржника ОСОБА_1 шляхом скасування постанов: від 18 травня 2020 року - про відкриття виконавчого провадження ВП №62114296, про стягнення з боржника основної винагороди та арешт майна боржника; від 9 листопада 2020 року - про арешт коштів боржника; від 2 грудня 2020 року - про розшук та арешт майна боржника.

В обґрунтування скарги зазначив, що на початку березня 2021 року представнику боржника (з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та копії постанови приватного виконавця) стало відомо, що 18 травня 2020 року приватним виконавцем Сивокозовим О.М. за заявою ТОВ Фінансова компанія Укрфінанс Груп від 18.03.2020 року на виконання виконавчого листа № 2-669/11, виданого 21 лютого 2013 року Жовтневим судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, було відкрите виконавче провадженні ВП №62114296 та в подальшому вчинялися певні виконавчі дії.

11 березня 2021 року представником боржника з Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) отримані відомості, щодо стану здійснення виконавчих дій за виконавчими провадженнями ВП №41819168 та ВП №52011111, що відкривалися за заявами попереднього стягувача ПАТ Райффайзен Банк Аваль (з 20 січня 2020 року ухвалою Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу у справі №2-669/11 (провадження №6/212/14/20) заміненого на ТОВ Фінансова компанія Укрфінанс Груп ) на виконання виконавчого листа №2-669/11 від 21.02.2013 року.

Згідно листа Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу №02-40/472021 від 03.03.2021, рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 10 травня 2012 року, на виконання якого ПАТ Райффайзен Банк Аваль 21.02.2013 був виданий виконавчий лист №2-669/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку кредитної заборгованості, набрало законної сили 17.02.2013 року.

На той час діяли положення Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року (на далі Закон №606-XIV, який втратив чинність 05.10.2016 року), відповідно за положеннями п.2 ч.1 ст.22 якого, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в строки: інші виконавчі документи (виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень) - протягом року.

Отже, строк пред`явлення виконавчого листа №2-669/11 від 21.02.2013 року почався з 18 лютого 2013 року.

З листа Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві

Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) №21819168/12 від 11 березня 2021 року вбачається, що виконавчий лист, виданий Жовтневим районним судом м.Кривого Рогу 21.02.2013 року (у справі №2/413/130/12) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль , був пред`явлений для виконання та на підставі нього 31 січня 2014 року Голосіївським районним відділом Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) було відкрито виконавче провадження №ВП №41819168. Виконавчий лист 15 грудня 2015 року постановою державного виконавця за п.7 ч.1 ст.47 Закону №606- XIV був повернутий стягувачу ПАТ Райффайзен Банк Аваль .

Таким чином, строк пред`явлення виконавчого листа №2-669/11 від 21.02.2013 року, за період з 18 лютого 2013 року по 31 січня 2014 року склав 11 місяців 13 днів.

Повторно до виконання, зазначений виконавчий лист був пред`явлений до Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київа ) на підставі нього 23 серпня 2016 року було відкрито виконавче провадження №52011111, тобто з 16.12.2015 року - через 8 місяців 7 днів.

Таким чином, строк пред`явлення виконавчого листа повинен був закінчитися 2 січня 2016 року.

Разом з тим, з клопотанням про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого листа, відповідно до вимог ч.6 ст.12 Закону №1404-VIIІ та ст.433 ЦПК України, стягувач - ТОВ Фінансова компанія Укрфінанс Груп , до суду не звертався.

Таким чином, з огляду на наведені в скарзі обставині, слід прийти до висновку, що відкриття приватним виконавцем Сивокозовим О.М. 18 травня 2020 року провадження ВП №62114296 на виконання виконавчого листа №2-669/11, виданого 21 лютого 2013 року Жовтневим районним судом м.Кривого Рогу, через порушення вимог виконавчого законодавства, щодо місця, підстав та строку, щодо його відкриття, протиправним, а тому, постанова про його відкриття та вчиненні, на його виконання, рішення підлягають скасуванню.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 квітня 2021 року в задоволенні скарги представника скаржника ОСОБА_1 , адвоката Корнієнка Сергія Валерійовича на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича відмовлено.

Представник скаржника ОСОБА_2 , будучи незгодним з ухвалою суду подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить скасувати оскаржуване судове рішення, та ухвалити нове рішення, яким скаргу представника боржника ОСОБА_1 задовольнити повністю.

При цьому, скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що строк пред`явлення виконавчого листа закінчується 15 червня 2020 року, а тому 18 травня 2020 року у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого листа з підстав пропуску строку пред`явлення його до виконання.

Скаржник зазначає, що оскільки судове рішення набрало законної сили 17 лютого 2013 року, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.22 Закону №606- ХІУ розпочався 18 лютого 2013 року. Вказує, що виконавчий лист, виданий 21.02.2013 року судом, ухвалившим судове рішення був пред`явлений до виконання до Голосіївського районного відділу ДВС у м. Києві і 31 січня 2014 цією виконавчою службою було відкрито виконавче провадження №41819168 і постановою державного виконавця від 15 грудня 2015 року виконавчий лист було повернуто стягувачу ПАТ Райффайзен Банк Аваль , відповідно до вимог п.7 ч.1 ст.47 Закону №606- ХІУ і таким чином, загальний строк пред`явлення виконавчого листа за період з 18 лютого 2013 року по 31 січня 2014 року вже склав 11 місяців 13 днів.

Скаржник вказує, що 23 серпня 2016 року зазначений виконавчий лист був повторно пред`явлений до виконання до Голосіївського РВ ДВС у місті Києві та на підставі нього відкрито виконавче провадження №52011111 і таким чином загальний строк пред`явлення виконавчого листа до виконання за період з 16 грудня 2015 (дати повернення стягувачу виконавчого листа) по дату його повторного пред`явлення 23 серпня 2016 року (без врахування переривання строку пред`явлення виконавчого документу до виконання в період з 01 лютого 2014 року по 15 грудня 2015 року) склав 8 місяців 7 днів. Приймаючи до уваги положення п.2 ч.1 ст.22 Закону №606- ХІУ (пред`явлення виконавчого листа протягом року), строк його дії повинен був закінчитися 2 січня 2016 року, тобто до 05 жовтня 2016 дати втрати чинності Законом №606- ХІУ та набуття чинності Законом №1404-УІІІ, а тому відкриття 23.08.2016 виконавчого провадження №52011111 відбувалося поза законним річним строком його пред`явлення. У зв`язку з наведеним, висновок суду, що річний строк повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчувався у період дії нового Закону №1404-УІІІ та закінчується 15.06.2020 року жодним чином не доведений та не ґрунтується на положеннях Законів №606- ХІУ №1404-УІІІ.

Скаржник вважає помилковим висновок суду про те, що за положеннями п.5 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1404-УІІІ , що виконавчі листи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом, відповідно до роз`яснень викладених у постановах Верховного суду, зокрема у справі №409/4751/12 від 26 вересня 2019, справа №2018/6-343/11 від 07 лютого 2020, у справі №905/6977/13 від 28.03.2018.

Також скаржник вважає безпідставними висновки суду про відсутність порушення приватним виконавцем вимог Закону №606- ХІУ щодо відкриття виконавчого провадження не за місцем проживання боржника. Вказує, що відповідно до відміток у паспорті боржника, останній до дня зняття з реєстрації 18 березня 2010 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , дані про його реєстрацію в кімнаті АДРЕСА_2 відсутні у паспорті. Вказує, що фактично відкриття провадження відбулося лише за адресою, зазначеною в заяві стягувача від 18.03.2020 року.

Окрім того, скаржник зазначає, що поза увагою суду залишилися обставини пред`явлення стягувачем до виконання саме оригіналу виконавчого листа. Наголошує на тому, що під час постановлення спірної ухвали, суд не врахував, що внаслідок порушення приватним виконавцем порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні призвело до порушення матеріальних інтересів та прав скаржника.

У відзиві на апеляційну скаргу представника боржника ОСОБА_2 , приватний виконавець Сивокозов О.М. просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Вказує, що вирахування представником скаржника строку пред`явлення виконавчого листа до виконання є невірним та таким, що не відповідає строкам, передбаченим чинним законодавством. Звертає увагу на те, що боржником кредитні зобов`язання не виконані по теперішній час, кошти Стягувачу не повернуті, боржник і його представник звертаються до суду зі скаргами, які є необґрунтованими та безпідставними, ухвала суду першої інстанції винесена судом першої інстанції без порушень норм матеріального і процесуального права.

В заяві представника скаржника ОСОБА_2 , яка надійшла на електрону адресу суду апеляційної інстанції 07.07.2021 заявник просить провести апеляційний розгляд за його і ОСОБА_1 відсутності, наполягає на задоволенні поданої ним апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Cудом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 травня 2012 року (справа №2-669/11) видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Райффайзене Банк Аваль заборгованості за кредитним договором №2203815718 від 27.12.2007 в сумі 429046 гривень 71 копійка.

У вказаному виконавчому листі №2-669/11 зазначено, що рішення набрало законної сили 17.02.2013; строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 17.02.2014.

Виконавчий лист, виданий Жовтневим районним судом м.Кривого Рогу 21.02.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованості за кредитним договором, був пред`явлений для виконання до Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та 31січня 2014 було відкрито виконавче провадження №41819168.

15 грудня 2015 року постановою державного виконавця виконавчий лист був повернутий стягувачу ПАТ Райффайзен Банк Аваль , за п.7 ч.1 ст.47 Закон №606-XIV від 21.04.1999 року.

В серпні 2016 року виконавчий лист повторно було подано до Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), 23.08.2016 було відкрито виконавче провадження №41819168.

15.06.2017 постановою державного виконавця виконавчий лист був повернутий стягувачу ПАТ Райффайзен Банк Аваль відповідно до ст.37 ЗУ Про виконавче провадження від 21.04.1999 року.

ТОВ Фінансова Компанія Укрфінанс Груп повторно, пред`являючи 18.03.2020 р. для примусового виконання виконавчий лист №2-669/11, керувався Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року.

18.05.2020р. приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62114296 на примусове виконання виконавчого листа №2-669/11, виданого Жовтневим районний судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.02.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль суми боргу.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.01.2020 змінено стягувача Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрфінанс Груп за виконавчим листом №2-669/2011 виданим Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі №2-669/2-11, 2/413/130/2012, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Раффайзен Банк Аваль заборгованість за Кредитним договором №22038157718 від 27.12.2007 року в розмірі 429046,71 гривень та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1700 гривень та 120 гривень.

Згідно наданої копії виконавчого листа, копій постанов виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції від 31.01.2014, 23.08.2016, копії постанов про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.12.2015, 15.06.2017 адреса боржника ОСОБА_1 зазначена: АДРЕСА_3 .

Згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адреса знаходження фізичній особи-підприємця ОСОБА_1 , зазначено АДРЕСА_2 .

Суд першої інстанції, відмовляючи представнику боржника ОСОБА_1 , адвокату Корнієнку С.В. в задоволені його скарги на дії приватного виконавця Сивикозова О.М., на підставі досліджених доказів, виходив з того, що приватним виконавцем не було порушено вимог Закону України Про виконавче провадження , дії приватного виконавця були законними, правомірними та такими, що не порушують прав боржника, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення вимог скарги.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції і не може погодитись із доводами скаржника, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції у повній мірі з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі є законним і належним чином обґрунтованим.

Згідно ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Виконання судового рішення охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції .

Колегія суддів, вивчивши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, погоджується з твердженнями приватного виконавця Сивикозова О.М., що ОСОБА_2 невірно рахує строки пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Так судом встановлено і не заперечується сторонами по справі, що рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за яким було видано виконавчий лист було ухвалено 10 травня 2012 року та набрало законної сили 17 лютого 2013 року і виконавчий лист було виписано 21 лютого 2013 року, в листі зазначено строк його пред`явлення до виконання 17 лютого 2014 року.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.22 ЗУ Про виконавче провадження від 21.04.1999 (в редакції чинній на час видачі виконавчого листа) виконавчі документи могли бути пред`явлені до виконання, протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Матеріалами справи підтверджено, що вперше виконавчий лист було пред`явлено до виконання до Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та 31січня 2014 було відкрито виконавче провадження №41819168, тобто виконавчий лист був пред`явлений до виконання у встановленні законом строки, до 17 лютого 2014 року.

Також встановлено, що 15 грудня 2015 року постановою державного виконавця виконавчий лист був повернутий стягувачу ПАТ Райффайзен Банк Аваль , за п.7 ч.1 ст.47 Закону №606-XIV від 21.04.1999 року з підстав того, що боржник чи майно боржника, розшук, яких здійснювався органами Національної поліції не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Відповідно до п.1 ч.1, ч.ч.2,3 ст.23 ЗУ Про виконавче провадження від 21.04.1999 року (чинного на час пред`явлення листів до виконання) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Після повернення виконавчого листа Стягувачу 15 грудня 2015 року, повторно в серпні 2016 року виконавчий лист було подано до того ж Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та 23.08.2016 було відкрито виконавче провадження №41819168.

Таким чином з дати повернення виконавчого листа 15 грудня 2015 року та відповідно дати відкриття виконавчого провадження 23.08.2016 рік не минув, таким чином вдруге виконавчий лист було подано в межах встановленого на той час строку пред`явлення виконавчого листа до виконання (1 рік).

В подальшому 15.06.2017 постановою державного виконавця виконавчий лист повторно був повернутий стягувачу ПАТ Райффайзен Банк Аваль відповідно до ст.37 ЗУ Про виконавче провадження від 21.04.1999 року.

Згідно з ч.5 ст.47 ЗУ Про виконавче провадження від 21.04.1999 року повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Таким чином, положеннями ст.22, ч.5 ст.47 ЗУ Про виконавче провадження від 21.04.1999 року визначено можливість повторного пред`явлення виконавчого листа №2669/11 до виконання до 15.06.2018 року.

05.10.2016 року набув чинності Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII, а Закон України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року втратив чинність (крім статті 4).

Частиною 1 ст.12 ЗУ Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон від 02.06.2016 року) встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Пунктом 5 Розділу XIII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону від 02.06.2016 визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Таким чином, як зазначалось вище річний строк повторного пред`явлення виконавчого листа №2-669/11, до виконання закінчувався 15.06.2018 року тобто в період, коли вже набрав законної сили новий Закон України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016, який набрав чинності 05.10.2016 року.

Колегія суддів з підстав наведеного вище повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, з дня повторного повернення виконавчого листа - 15.06.2017 року відраховується строк пред`явлення до виконання виконавчого листа, який дорівнює терміну - 3 роки та закінчується 15.06.2020 року, а тому у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого листа з підстав пропуску строку пред`явлення його до виконання, як помилково вважає скаржник ОСОБА_2 .

Тобто, ТОВ Фінансова Компанія Укрфінанс Груп в третє, пред`являючи 18.03.2020 р. для примусового виконання виконавчий лист №2-669/11, керувався Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року, яким встановлено трирічний строк подачи виконавчого листа до виконання і приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов О.М. 18 травня 2020 року виніс на законних підставах постанову про відкриття виконавчого провадження №62114296 на примусове виконання виконавчого листа №2-669/11.

Доводи скаржника про те, що приватним виконавцем відкрито провадження за місцем проживання боржника: АДРЕСА_2 , хоча ОСОБА_1 за вказаною адресою ніколи не був зареєстрований та не проживав, були предметом розгляду судом першої інстанції про, що зазначено у судовому рішенні.

Нормами ч.3 ст.26 Закону України Про виконавче провадження визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України Про виконавче провадження : приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на територію, на яку поширюються їхні функції, належить стягувану. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Таким чином порушень приватним виконавцем щодо прийняття та відкриття виконавчого провадження на території Дніпропетровського округу скаржником не доведено, окрім того місце реєстрації Боржників не завжди є фактичним місцем їх мешкання.

Згідно п.18 Постанови Пленуму спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах , якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність було прийнято або вчинено відповідно до закону, у межах повноважень суб`єкта оскарження і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. При цьому, визнаючи доводи скарги необґрунтованими і відмовляючи в її задоволенні, суд має зазначити в ухвалі, у зв`язку з чим і на підставі яких саме норм закону він дійшов такого висновку.

Відповідно до ч.3 ст.451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, що приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов О.М. діяв в межах своїх повноважень і право ОСОБА_1 його діями не було порушено, тому відсутні підстави для задоволення скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу скаржника ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 липня 2021 року.

Головуючий:

Судді: