Постанова

від 27.07.2021 по справі 697/1708/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1479/21Головуючий по 1 інстанції Справа № 697/1708/20 Категорія: 307000000 Євтушенко Б. В. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2021 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіСіренко Ю.В., Гончар Н.І. секретар Торопенко Н.М.

учасники справи:

позивач (скаржник) - ОСОБА_1 ,

відповідач - Канівська міська рада,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника позивача адвоката Василенка О.В. на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07.06.2021 (повний текст складено 10.06.2021, суддя в суді першої інстанції Євтушенко Б.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Канівської міської територіальної громади в особі Канівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в :

у вересні 2020 рокуОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просила визнати за нею право власності на земельні ділянки: 1) площею 1,4472 га, кадастровий номер 7122088900:01:001:0229, площею 0,1456 га, кадастровий номер 7122088900:01:001:1681, площею 0,1893 га, кадастровий номер 7122088900:01:001:1200, площею 0,4860 га, кадастровий номер 7122088900:01:001:0712, розташовані на території Межиріцької (бувшої Хмілянської ) сільської ради Канівського району, що належали померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

В обґрунтування вказано на те, що після смерті її батька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилась спадщина на майно, до складу якої входить житловий будинок АДРЕСА_1 , та чотири вищевказані земельні ділянки. Позивач, як спадкоємець за законом, своєчасно прийняла спадщину, та вже отримала свідоцтво про спадщину за законом на житловий будинок. У видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки нотаріусом їй було відмовлено та роз`яснено право на звернення до суду, у зв`язку з відсутністю оригіналів державних актів на право власності на дані земельні ділянки. Факт втрати спадкодавцем державних актів на право власності на земельні ділянки серії: ЯК № 171070 від 05.08.2011; ЯК № 171067 від 05.08.2011; ЯК № 171068 від 05.08.2011; ЯК № 171069 від 05.08.2011 підтверджується витягом з газети Віка № НОМЕР_4 за вересень 2020.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07.06.2021 позовні вимоги у справі залишено без задоволення з посиланням на те, що їх пред`явлено не до належного відповідача, адже на відповідне спадкове майно претендує ОСОБА_2 , яка є третьою особою.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача адвокат Василенко О.В. подав 07.07.2021 через відділення поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням задовольнити позов. Скаржник зазначає, що ОСОБА_2 не має ніяких прав щодо спадщини ОСОБА_3 , зазначаючи про нікчемність заповіту, складеного на її користь - рішення Канівського міськрайонного суду від 19.06.2018 справа №697/2529/16-ц. У матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 в 2016 році, відсутні відомості про інших спадкоємців. ОСОБА_2 необґрунтовано вказує про своє звернення до нотаріуса за прийняттям спадщини. Правовстановлюючі документи на спірні земельні ділянки позивач ніколи не мала. Саме орган місцевого самоврядування на території якого знаходиться спадкове майно є належним відповідачем у справі, так як він зобов`язаний у разі відсутності спадкоємців звертатися до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 22.11.2016 (а.с. 7). Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить: житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про спадщину від 26.09.2019 за № 1915, та чотири земельні ділянки: площею 1,4472 га, кадастровий номер 7122088900:01:001:0229, площею 0,1456 га, кадастровий номер 7122088900:01:001:1681, площею 0,1893 га, кадастровий номер 7122088900:01:001:1200, площею 0,4860 га, кадастровий номер 7122088900:01:001:0712, розташованих на території Межиріцької (бувшої Хмілянської ) сільської ради Канівського району Черкаської області, за межами населеного пункту, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копіями державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯК № 171070 від 05.08.2011, ЯК № 171067 від 05.08.2011, ЯК № 171068 від 05.08.20211, ЯК № 171069 від 05.08.2011, довідкою Міськрайонного управління у Канівському районі та м. Каневі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 04.09.2020 та витягами з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельних ділянок ( а.с. 10-22).

Позивач ОСОБА_1 є дочкою спадкодавця - свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 та свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , відповідно до якого змінено дошлюбне прізвище ОСОБА_1 на шлюбне - ОСОБА_1 (а.с. 8, 8 на звороті).

Спадщину у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 позивач прийняла своєчасно та отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом від 26.09.2019 № 1915 (а.с. 26).

15.08.2019 до Канівської державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_1 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки, що належали ОСОБА_3 , однак постановою державного нотаріуса Канівської державної нотаріальної контори Шатило Л.А. їй було відмовлено у видачі свідоцтва, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно (а.с. 25).

Позивач ОСОБА_1 розмістила оголошення в інформаційному щотижневику Віка , про втрату Державних актів на право власності на земельні ділянки, видані на ім`я ОСОБА_3 : серія ЯК № 171067; ЯК№ 171070; ЯК №171068; ЯК № 171069, що підтверджується витягом з газети Віка № НОМЕР_4 за вересень 2020 року (а.с. 24).

Згідно інформації щодо спадкової справи, наданої на виконання ухвали суду від 17.09.2020, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину за заповітом посвідченим 08.05.2015 Хмільнянським сільським виконкомом за № 10, який згідно рішення Канівського міськрайонного суду від 19.06.2018 справа № 697/2529/16-ц, визнаний нікчемним, прийняла ОСОБА_2 , та за законом прийняла дочка померлого ОСОБА_1 (а.с.65).

14.07.2005 секретар Хмільнянської сільської ради Канівського району Черкаської області посвідчила заповіт ОСОБА_3 від 14.11.2005, зареєстрований у реєстрах за № 31 (а.с. 35), відповідно до якого заповідач дав розпорядження, що, зокрема, земельні паї він заповідає особі, яка догляне його до смерті та поховає.

Згідно з довідкою Сільського Голови Хмільнянської сільської ради Канівського району Черкаської області від 23.11.2018 № 2365, в АДРЕСА_1 з 1978 року по день смерті мешкав і був зареєстрований ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті разом з ним ніхто не мешкав і не був зареєстрований (а.с. 23).

Відповідно до довідки в.о. старости Хмільнянського сторостинського округу Межиріцької сільської ради ОТГ Канівського району Черкаської області від 10.09.2020 № 555, ОСОБА_3 проживав в АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_2 в цивільному шлюбі з 1994 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , вели спільне господарство (а.с. 38). ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 (довідка в.с. старости Хмільнянського старостинського округу від 17.09.2020 № 577).

Відповідно до довідки в.о. старости Хмільнянського сторостинського округу Межиріцької сільської ради ОТГ Канівського району Черкаської області від 10.09.2020 № 556, то після того як ОСОБА_3 тяжко захворів в 2014 році, ОСОБА_2 здійснювала постійний догляд за хворим ОСОБА_3 , і похоронила свого чоловіка ОСОБА_3 (а.с. 39).

Відповідно до оголошення в газеті Віка № 38, спростовано оголошення про втрату державних актів на право власності на земельні ділянки, видані на ім`я ОСОБА_3 : серія ЯК № 171067; ЯК№ 171070; ЯК №171068; ЯК № 171069, і визнання їх недійсними, оскільки до редакції звернувся власник зазначених актів із заявою, що вони не втрачені, у зв`язку з цим оголошення, опубліковане в газеті Віка № НОМЕР_4 про визнання зазначених актів втраченими і недійсними - вважати недійсним (а.с. 50).

Позивач у справі з метою захисту своїх прав на спадкове майно у виді земельних ділянок, які ввійшли до складу спадщини, що відкрилася після смерті її батька ОСОБА_3 , звернулася до суду з цим позовом.

Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають таке правове рулювання.

Відповідно до положень ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); ст. 1217 ЦК України - спадкування здійснюється за заповітом або за законом; ст. 1218 ЦК України - до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; ч.1 ст.1220 ЦК України - спадщина відкривається внаслідок смерті особи; ст.1261 ЦК України - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки; ч.1 ст.1223 ЦК України - право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; ч. 5 ст. 1268 ЦК України - незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1269 ЦК України cпадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Така заява подається протягом 6 місяців з моменту відкриття спадщини (ст.1270 ЦК України).

Крім того, як зазначено в п.23 постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування , у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Спір у даній справі стосується спадкування майна у виді 4-х земельних ділянок - площею 1,4472 га, кадастровий номер 7122088900:01:001:0229, площею 0,1456 га, кадастровий номер 7122088900:01:001:1681, площею 0,1893 га, кадастровий номер 7122088900:01:001:1200, площею 0,4860 га, кадастровий номер 7122088900:01:001:0712, розташованих на території Межиріцької (бувшої Хмілянської ) сільської ради Канівського району, що належали померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Далі, згідно ч.1 ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач: ч.2 ст.51 ЦПК України - якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Як вірно вказав суд першої інстанції, належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин (у даній справі щодо спадкування майна, яке ввійшло до складу спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ).

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи, а лише за клопотанням позивача - стаття 51 ЦПК України.

Відповідно до роз`яснень, викладених у листі ВССУ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 відповідачами у справі про визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно, щодо якого відсутні правовстановлюючі документи в зв`язку з їх втратою, є спадкоємці, які прийняли спадщину, а за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальна громада в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем знаходження спадщини.

У постанові ВП ВС від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

З урахуванням вищенаведеного правового регулювання та правового висновку ВП ВС, апеляційний суд вважає вірною вказівку суду першої інстанції на те, що позовні вимоги заявлено до неналежного відповідача (не до спадкоємців майна, на право власності на яке у порядку спадкування претендує позивач), що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

За обставин цієї справи позивач має можливість захистити своє право на спадщину, пред`явивши позовні вимоги до всіх спадкоємців спірного майна, у тому числі до ОСОБА_2 .

При цьому з матеріалів справи вбачається, що остання вчинила дії на прийняття спадщини, звернувшись до нотаріуса із відповідною заявою та претендує на спадкове майно за заповітом.

Тут слід врахувати, що у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 відступлено від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 755/15670/16-ц (провадження № 61-27010св18), від 30 жовтня 2019 року в справі № 695/506/13-ц (провадження № 61-21968св18) та у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року в справі № 98/3558/16-ц (провадження № 61-19671св18) та вказано, що:

у ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного. Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов). Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою текстуальної недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах нікчемний , є недійсним . Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не породжує (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків ;

тлумачення статті 216 та 1254 ЦК України свідчить, що частина четверта статті 1254 ЦК України стосується тільки тих випадків, за яких новий заповіт визнано недійсним через дефект волі заповідача на підставі статті 225 ЦК України (заповідач у момент вчинення заповіту не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними) чи статті 231 ЦК України (заповіт вчинено під впливом насильства), дія попереднього заповіту відновлюється; частина четверта статті 1254 ЦК України розрахована тільки на визначення правових наслідків недійсності оспорюваного заповіту (відповідно до статей 225 і 230 ЦК України) і не регулює впливу нікчемності заповіту на відновлення попереднього заповіту ; частина четверта статті 1254 ЦК України не може регулювати правові наслідки нікчемності заповіту, оскільки нікчемний заповіт не породжує будь-який правовий результат . При нікчемності другого заповіту слід вести мову не про відновлення чинності першого заповіту, а про те, що вчинення наступного нікчемного заповіту, не може скасовувати попередній заповіт ; положення частини четвертої статті 1254 ЦК України є виключенням із загального правила про наслідки недійсності правочину, а отже, за аналогією застосовані бути не можуть. Також немає підстав застосовувати аналогію закону (частина перша статті 8 ЦК України), оскільки питання наслідків нікчемності правочину (у тому числі й заповіту, як одностороннього правочину) врегульовані частинами першою та другою статті 216 ЦК України .

Таким чином, з урахуванням того, що нікчемний заповіт в принципі не може породжувати будь-який правовий результат, оскільки для права він взагалі не існує як волевиявлення. А тому при нікчемності заповіту не може поставати питання про відновлення чинності попереднього заповіту, тому що нікчемний заповіт не скасував його .

У аспекті вищенаведеного, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника у справі про те, що ОСОБА_2 не має прав щодо спадщини ОСОБА_3 , оскільки суд в рішенні від 19.06.2018 справа №697/2529/16-ц встановив нікчемність заповіту, складеного на її ім`я, адже вказане рішення стосується заповіту від 08.05.2015, а не заповіту від 14.11.2005, який нікчемним заповітом від 08.05.2015 не був скасований.

При цьому, заповіт від 14.11.2005 наразі є чинним, питання щодо його недійсності чи нікчемності ніким не піднімалося, сторони не втратили можливість його реалізації у встановленому законом порядку.

Більше того, суд у даній справі не має процесуальної можливості встановити наявність чи відсутність прав щодо спадкового майна, на яке претендує позивач, у третьої особи ОСОБА_2 , адже за положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Отже для того, щоб констатувати наявність чи відсутність прав, за захистом яких до суду звернулася позивач у цій справі, в тієї чи іншої особи, щодо якої існують формальні підстави вважати її суб`єктом відповідних правовідносин (у цій справі щодо спадкування майна після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ) такі особи мають бути сторонами справи, що за позовними вимогами ОСОБА_1 є неможливим, так як вони не заявлені до всіх осіб, що претендують на відповідну спадщину.

Інші апеляційні посилання скаржника щодо відсутності в ОСОБА_2 прав щодо спадкового майна ОСОБА_3 (відсутність заяви про прийняття спадщини в матеріалах спадкової справи) суд не має змоги перевірити, так як ОСОБА_2 не є стороною у справі, отже суд не вповноважений приймати рішення щодо її прав чи обов`язків.

Також посилання скаржника на те, що саме орган місцевого самоврядування на території якого знаходиться спадкове майно є належним відповідачем у справі за наявності інших осіб, які можуть бути спадкоємцями відповідного майна, на правильність висновків суду в цій справі не впливають.

Інших доводів, які б свідчили про помилковість висновків суду в цій справі, апеляційна скарга представника позивача не містить.

Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07.06.2021 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07.06.2021 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Канівської міської територіальної громади в особі Канівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 27.07.2021.

Суддя-доповідач

Судді