Постанова

від 21.07.2021 по справі 465/649/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/649/17 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.

Провадження № 22-ц/811/1073/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року м.Львів

Справа№ 465/649/17

Провадження № 22ц/811/1073/21

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого- Приколоти Т.І.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківськогорайонного судум.Львова,ухвалене ум.Львові 13січня 2021року у складі судді Мартинишин М.О.,у справі за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації газопромислового управління «Львівгазвидобудування», з участю третьої особи: голови Первинної профспілкової організації газопромислового управління «Львівгазвидобудування» Левтюха А.Є., про скасування рішення, постанови, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

7 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся з цим позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що з 1 жовтня 2001 року він на постійній основі працював штатним головою Первинної профспілкової організації ГПУ «Львівгазвидобування», яка входить у склад Професійної спілки працівникові нафтової і газової промисловості України. Вказує, що 9 листопада 2010 року на профспілковій конференції його повторно обрано головою Первинної профспілкової організації на п`ять років. Строк його повноважень мав би закінчитись 9 листопада 2015 року. Зазначає, що на засіданні профспілкового комітету від 13 серпня 2015 року, враховуючи повідомлення Галицько-Франківського ОРВК, прийнято рішення про його тимчасове звільнення від виконання обов`язків голови первинної профспілкової організації на період проходження військової служби за мобілізацією із збереженням робочого місця, посади та середньомісячної заробітної плати. На цьому ж засіданні виконання обов`язків керівника профспілкової організації на громадських засадах з визначеною доплатою покладено на одного з голів цехових комітетів, члена профкому - Миська Я.Й. 13 серпня 2015 року тимчасово виконуючим обов`язки голови профспілкової організації ГПУ «Львівгазвидобування» підписано наказ про його звільнення від виконання трудових обов`язків на період проходження військової служби із збереженням робочого місця, посади та середнього заробітку. З 14 серпня 2016 року він (позивач) призваний на військову службу за мобілізацією, яку проходив в ОК «Схід» до 31 жовтня 2016 року включно. 17 лютого 2016 року він отримав посвідчення учасника бойових дій. На його заяву від 9 червня 2016 року листом відповідача №93-ПК від 5 липня 2016 року надана відповідь, що з 21 жовтня 2015 року працює новообраний голова Первинної профспілкової організації ГПУ «Львівгазвидобування». Після звільнення із служби та постановки на облік у військовому комісаріаті 7 листопада 2016 року він звернувся із письмовими заявами до відповідача про надання відпустки, а також повідомив, що приступає до роботи після закінчення проходження військової служби за мобілізацією. Ці заяви розглядались на засіданні новообраного профспілкового комітету. Згідно витягу із протоколу засідання №14 від 8 листопада 2016 року, 21 жовтня 2015 року на звітно-виборній профспілкової конференції ГПУ «Львівгазвидобування» обрано нового голову профспілкової організації на 5 років. Розпорядженням новообраного голови профспілкової організації № 2 - Р від 21 жовтня 2015 року його (позивача) звільнено з роботи. Його проінформовано, що таке розпорядження видано на підставі постанови профспілкового комітету №1 від 21 жовтня 2015 року. Вважає звільнення незаконним, оскільки за ним, як призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, зберігається місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на роботі на час призову, незалежно від підпорядкування та форм власності. Його повноваження мали б тривати до 9 листопада 2015 року включно. Вказує, що на період проходження військової служби за мобілізацією за місцем роботи за ним зберігається середній заробіток до 31 жовтня 2016 року включно, тому при поновленні як незаконно звільненого підлягає також стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 листопада 2016 року до дати ухвалення рішення судом. Зазначає, що після звільнення із військової служби та відвідин профкому ГПУ «Львівгазвидобування» переніс нервові потрясіння і переживання, майже місяць перебував на лікарняному. Незаконне звільнення з посади позбавило його, як працівника з 20-річним стажем, одноразової вихідної допомоги при виході на пенсію та інших належних згідно умов колективного договору заохочувальних та компенсаційних виплат. Така поведінка відповідача спричинила йому моральну шкоду, яку він оцінює у 200 000 грн. Просить позов задовольнити.

Рішенням Франківськогорайонного судум.Львова від 13 січня 2021 року в позові відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . Зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про скасування рішення суду та задоволення його апеляційної скарги, посилаючись на доводи позовної заяви.

9 червня 2021 року голова Первинної профспілкової організації газопромислового управління «Львівгазвидобудування» Левтюх А.Є. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до частини1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі частини 3 статті 12, статей 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що 9 листопада 2010 року на звітно-виборній профспілковій конференції ГПУ «Львівгазвидобування» позивача обрано на виборну посаду голови Первинної профспілкової організації газопромислового управління «Львівгазвидобудування» на п`ять років, що стверджується протоколом конференції.

З постанови№ Р-6-3 від 11 грудня 2014 року вбачається, що Центральна Рада Укрнафтогазпрофспілки прийняла рішення про проведення у всіх членських організаціях профспілки звітів і виборів з січня по жовтень 2015 року, звітно-виборну кампанію завершити скликанням V З`їзду профспілки у листопаді 2015 року.

З 14 серпня 2015 року по 31 жовтня 2016 року ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

21 жовтня 2015 року було проведено звітно-виборну профспілкову конференцію, на якій обрано головою Первинної профспілкової організації ГПУ «Львівгазвидобування» Левтюха А.Є. на постійній основі на штатну посаду терміном на 5 років згідно із Статутом, що оформлено протоколом № 4 звітно - виборної профспілкової конференції ГПУ «Львівгазвидобування».

Після обрання головою Первинної профспілкової організації ГПУ «Львівгазвидобування» Левтюха А.Є. та закінченням терміну перебування на цій посаді ОСОБА_1 , розпорядженням голови Первинної профспілкової організації ГПУ «Львівгазвидобування» від 21 жовтня 2015 року №2-Р позивача звільнено з посади голови цієї профспілкової організації.

Відповідно до статті 118 КЗпП України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, зокрема, у профспілкових, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

З відповіді Головного управління Держпраці у Львівській області від 31 січня 2017 року вбачається, що в ході проведення перевірки адміністрацією надано заяву позивача від 22 листопада 2016 року, в якій він звертався до адміністрації підприємства про надання попередньої посади, а при її відсутності - іншої рівноцінної посади.

28 листопада 2016 року адміністрацією підприємства запропоновано позивачу перелік вакантних посад, на які його може бути прийнято на роботу, в тому числі: посади головного геолога та начальника сектора адміністративно-господарського обслуговування відділу соціального захисту.

12 грудня 2016 року позивачем подано заяву про відмову від запропонованих йому посад.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача проведено після закінчення його повноважень за виборною посадою; йому забезпечено гарантії для працівників, обраних на виборні посади згідно із ст.118 КЗпП України. Від запропонованих посад він відмовився. Обрання нового голови профспілкової організації після закінчення повноважень позивача проведено правомірно. Суд першої інстанції розглянув спір як такий, що виник із трудових правовідносин.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійні спілки, їх об`єднання у своїй діяльності незалежні від державних органів та органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, політичних партій, їм не підзвітні і не підконтрольні. Профспілки самостійно організовують свою діяльність, проводять збори, конференції, з`їзди, засідання утворених ними органів, інші заходи, які не суперечать законодавству. Забороняється втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, роботодавців, їх об`єднань у статутну діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя вУкраїні здійснюютьвиключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із статтею 125 Основного закону судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині 1 статті 18 Закону України «Про судоустрій істатус суддів» визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Для забезпечення якісної та чіткої роботи судової системи, міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства (цивільного, кримінального, господарського та адміністративного).

Передбаченими законом умовами розмежування судової юрисдикції, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається певна категорія справ.

Юрисдикційність спорузалежить відхарактеру спірнихправовідносин,правового статусусуб`єкта зверненнята предметапозовних вимог,а правовибору способусудового захисту належить виключно позивачеві.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність спору щодо захиступорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а також спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, є фізична особа.

Відповідно достатті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 19 цього Кодексу визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, які виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

В порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства або вирішення у іншому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Статтями 4 і 5 ЦПК України, статтями 15 і 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право у визначеному законом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у визначений законом або договором спосіб.

Обов`язком судує з`ясування характеру спірних правовідносин (предмета і підстав позову), наявності/відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до Первинної профспілкової організації газопромислового управління «Львівгазвидобудування», з участю третьої особи: голови Первинної профспілкової організації газопромислового управління «Львівгазвидобудування» Левтюха А.Є., про скасування рішення звітно - виборної профспілкової конференції ГПУ «Львівгазвидобування» від 21 жовтня 2015 року у частині обрання голови первинної профспілкової організації; скасування постанови профспілкового комітету Первинної профспілкової організації ГПУ «Львівгазвидобування» № 1 від 21 жовтня 2015 року про його звільнення з посади та розпорядження голови цієї первинної профспілкової організації № 2 - Р від 21 жовтня 2015 року аналогічного змісту; поновлення його на посаді голови Первинної профспілкової організації промислового управління «Львівгазвидобування» з часу незаконного звільнення та стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за вимушений прогул з 1 листопада 2016 року до дати ухвалення відповідного судового рішення та стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди в розмірі 200 000 грн.

Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно із ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це індивідуальна угода між працівником і роботодавцем. Шляхом укладення трудового договору з роботодавцем громадяни реалізують свої конституційні права на працю, добровільно вступають у трудові правовідносини, набуваючи конкретних трудових прав і обов`язків. Трудовий договір є основним юридичним фактом, з яким пов`язано виникнення, зміна чи припинення трудових правовідносин.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) законкретною кваліфікацією,професією,посадою.Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Основною ознакою трудових відносин є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності та її організації.

Встановлення характеру правовідносин між сторонами є важливим. За відсутності трудових правовідносин між сторонами, що регулюються нормами КЗпП України, не може виникати й порушення відповідачем трудових прав позивача.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно із статтею 221 цього Кодексу органами, які розглядають трудові спори, є комісії по трудових спорах та районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди. Проте установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об`єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали (частина третя зазначеної норми).

Статтею 36 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Г ромадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об`єднують громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійна спілка (профспілка) - це добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Первинна організація профспілки - це добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі. Членом профспілки є особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески.

Згідно із статтею 4 цього Закону законодавство про профспілки складається з Конституції України, Закону України «Про об`єднання громадян» (який застосовується до профспілок, якщо інше не передбачено зазначеним Законом), КЗпП України та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» п рофспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів.

С татути (положення) профспілок приймаються з`їздами, конференціями, установчими або загальними зборами членів профспілки відповідного рівня і не повинні суперечити законодавству України.

С татут (положення)профспілки повиненмістити: статус та повну назву профспілки, її скорочену назву (за наявності), місцезнаходження її виборних органів (юридичну адресу );мету тазавдання профспілки; умовиі порядокприйняття вчлени профспілкита вибуттяз неї; права,обов`язки членівпрофспілки,умови,порядок тапідстави виключенняз членівпрофспілки; територіальну,галузеву абофахову сферудіяльності; організаційнуструктуру профспілки,повноваження їїорганізацій,виборних органів,порядок формуванняїх складу; умови,терміни,порядок скликанняз`їздів,конференцій чизагальних зборівчленів профспілкита порядокприйняття нимирішень; порядокі термінизвітності виборнихорганів профспілкиперед членамипрофспілки,порядок здійсненняконтролю задіяльністю виборнихорганів профспілки; джереланадходження (формування)коштів профспілкита напрямиїх використання; порядокздійснення господарськоїдіяльності,необхідної длявиконання статутнихзавдань профспілки; порядоквнесення зміндо статутупрофспілки; умови та порядок припинення діяльності профспілки і вирішення майнових питань.

У статуті профспілки можуть бути передбачені й інші положення, що стосуються особливостей створення та функціонування певної профспілки, якщо це не суперечить законодавству.

У межах повноважень, передбачених статутом, вищі за статусом профспілкові органи можуть затверджувати положення про організації профспілки.

Професійна спілка складається з первинних, об`єднаних, територіальних і міжрегіональних організацій профспілки.

Первинна профспілкова організація - це добровільне об`єднання членів профспілки, які працюють, як правило, на одному підприємстві, установі, організації незалежно від форм власності і виду господарювання, у фізичної особи чи забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі (п.5.1. Статуту Професійної спілки працівників нафтової і газової промисловості України).

Вищим органом первинної профспілкової організації є збори, конференції.

Первинні організації профспілки здійснюють свої повноваження через виборні органи, які формуються через висування кандидатур та їх обрання безпосередньо на зборах, конференціях, з`їзді або прямим делегуванням.

Термін повноважень виборних органів профспілки - п`ять років (п.4.8. Статуту). Відповідно до цього пункту проведення звітів і виборів в установлені строки є обов`язковим.

Профспілковий комітет очолює голова, який є розпорядником майна та коштів первинної профспілкової організації. Голова профспілкового комітету (профорганізатор) несе особисту відповідальність за виконання статутних вимог, за організаційну та фінансово-господарську діяльність, за належне використання майна та коштів профспілкової організації.

Голова профспілкового комітету (профорганізатор) первинної профспілкової організації без доручення діє від її імені, представляє інтереси цієї організації та її членів в усіх державних органах, судах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах та організаціях.

Повноваження голови профкому (профорганізатора) припиняються у випадку: подання заяви про складення із себевідповідних повноважень; відкликання чи обрання нового голови зборами; припинення трудових відносин на відповідному підприємстві, в установі чи організації; втрата членства профспілки; з інших причин, що роблять неможливим виконання ним обов`язків голови профкому.

Частиною третьою статті 12 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлена заборона втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань, яке може призвести до обмеження прав профспілок або перешкодити законному здійсненню їх статутної діяльності.

Зазначена норма містить пряму заборону втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, роботодавців, їх об`єднань у статутну діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань.

Відповідно до частини 1 статті 33 цього Закону профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди.

Відтак, у судовому порядку може бути оскаржено лише рішення профспілкового органу, в якому порушено вимогу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації.

Відповідно до частини 3 статті 221 КЗпП України порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної посади членів громадських та інших об`єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали. Тому належить зробити висновок, що спірні правовідносини не мають характеру трудових.

Спір належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо-організаційної діяльності, оскільки пов`язаний з питаннями перебуванняна виборнійпосаді впрофспілці (добровільнійгромадській організації)та має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює основи їхньої діяльності. Такий спір не є трудовим та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 210/5659/18 (постанова від 26 лютого 2020 року).

Згідно ізпунктом 1частини 1статті 255ЦПК Українисуд своєюухвалою закриваєпровадження усправі,якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням встановленого, колегія суддів приходить до висновку про закриття провадження у справі відповідно до пункту 4 частини 1 статті 374 ЦПК України, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ст. 367, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Франківськогорайонного судум.Львова від 13 січня 2021 року скасувати, провадження у справі закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено і підписано 27 липня 2021 року.

Головуючий

Судді