Ухвала

від 26.07.2021 по справі 947/17993/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1017/21

Номер справи місцевого суду: 947/17993/21 1-кс/947/7986/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

26.07.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17.06.2021 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави у кримінальному провадженні №12021163480000453 від 14.06.2021 року, щодо:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Очамчіра Грузії, грузина, громадянина Грузії, маючого середню освіту, не працюючого, не маючого місця реєстрації на території України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

встановив:

З представлених в апеляційний суд матеріалів вбачається, що в провадженні СВ відділу поліції №4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження №12021163480000453 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.06.2021 року за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за фактом вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

14.06.2021 року, біля 16:10 год., ОСОБА_9 , будучи раніше судимим за корисливі злочини на шлях виправлення не став та повторно вчинив умисний злочин разом з ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою, заздалегідь маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, розподіливши між собою ролі таким чином, що в той час, коли ОСОБА_9 , незаконно проникне, до салону автомобіля, звідки таємно викраде майно належне потерпілому, то в цей час ОСОБА_8 , буде знаходитись за кермом автомобіля «BMW 530D», сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , поруч для того, щоб попередити ОСОБА_9 , в разі появи випадкових свідків, що може зашкодити реалізації та доведенню їх злочинного наміру таємного заволодіння чужим майном до кінця.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна та дотримуючись розподілу ролей, ОСОБА_9 разом з ОСОБА_8 під`їхали на автомобілі марки «BMW 530D», сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , до будинку №86 по вулиці Ак. Вільямса в м. Одесі, де умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті таємно викрасти чуже майно, підійшов до припаркованого автомобілю «Nissan Maxima», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , шляхом вільного доступу, ОСОБА_9 , відчинив передні пасажирські двері та викрав з салону зазначеного автомобіля, належні ОСОБА_10 шкіряну сумку чорного кольору, вартістю 700 гривень, всередині якої знаходились паспорт громадянина України, водійське посвідчення, ідентифікаційний код, банківські картки банку на ім`я ОСОБА_10 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Nissan Maxima», реєстраційний номер НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_10 , які не становлять матеріальної цінності, 76 282 гривень та сумку чорного кольору з тканинної матерії, вартістю 500 гривень, в якій знаходились дві печатки ТОВ «ГОЛД ЛАЙН ГРУП» (ЄДРПОУ 43969287).

Після чого ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, отримавши можливість розпорядитись ним на власний розсуд.

Проте, 14 червня 2021 року, ОСОБА_9 разом з ОСОБА_8 , рухаючись проїзною частиною по Іллічівській дорозі біля Таїровського кладовища, 1/1 в місті Одесі на автомобілі «BMW 530D», сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , були затримані працівниками поліції з викраденим майном. В ході проведення огляду місця події було встановлено дійсний номер легкового автомобіля «BMW 530D», сірого кольору ХХ-631-YY (грузинська реєстрація), власником якої є ОСОБА_8 .

Даним кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_10 було спричинено матеріальний збиток на загальну суму 77 482 грн.

14.06.2021 року слідчим під час проведення огляду місця події в автомобілі марки «БМВ», сірого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , виявлено та вилучено грошові кошти та документи потерпілого ОСОБА_10

15.06.2021 року проведено впізнання наживо, де потерпілий вказав на ОСОБА_8 .

З урахуванням вищевикладених обставин ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненої за попередньою змовою групою осіб, поєднаній з проникненням у інше приміщення.

14.06.2021 року ОСОБА_8 затримано, в порядку ст.208 КПК України.

15.06.2021 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

16.06.2021 року слідчий звернувся до слідчого судді з погодженим прокурором окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_11 клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 із правом внесення застави. Клопотання мотивоване тим, що в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено наявність ризиків: переховування останнього від органів досудового розслідування та суду; вчинення ним іншого кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні; які обґрунтовують обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Ухвалою слідчогосудді клопотання про обрання запобіжного заходу задоволено та відносно підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів, тобто до 12.08.2021 року, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 181600 (сто вісімдесят одну тисячу шістсот) грн.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність ухвали слідчого судді. Вказує, що підозра не обґрунтована, пред`явлення особи для впізнання проведено з порушенням норм КПК України, слідчим суддею не враховано обставини інкримінованого злочину та особу підозрюваного, який має місце мешкання в м. Одесі, раніше не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину. Захисник вказує про можливість застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу та стверджує про необґрунтованість визначення слідчим суддею максимального розміру застави.

Захисник проситьскасувати ухвалу,постановити нову,якою відмовитив обранніпідозрюваному запобіжногозаходу у виді тримання під вартою, або визначити заставу у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів доходів громадян.

Заслухавши суддю-доповідача; доводи захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; апеляційний суд дійшов до висновку про таке.

Частина першаст.404КПК України (далі КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим єрішення,ухвалене судомна підставіоб`єктивно з`ясованихобставин,які підтвердженідоказами,дослідженими підчас судовогорозгляду таоціненими судомвідповідно дост.94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, тяжкістю покарання яке загрожує останньому в разі визнання його винуватим, а також наявністю ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на потерпілого у даному кримінальному провадженні, чи вчинити інше кримінальне правопорушення, а також врахував дані про особупідозрюваного.

З викладеного вбачається, що слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого, в зв`язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти ризикам, доведеним слідчим і прокурором.

Вирішуючи питання стосовно доводів апеляційної скарги відносно необґрунтованості підозри, апеляційним судом встановлено таке.

У відповідності до ч.5ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена усправі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Усправі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Таким чином, у відповідності до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_8 у скоєнні злочину, на чому фактично наполягає сторона захисту, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, щовідповіднодо положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі доказі в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК.

Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, зокрема копії: протоколу допиту потерпілого ОСОБА_10 (а.с.22-24); протоколу огляду місця події від 14.06.2021 року (а.с.9-13); протоколів пред`явлення особи для впізнання; протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14.06.2021 року ОСОБА_8 (а.с.20-21); вказують на те,що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому злочину.

Дослідивши долучені до клопотання слідчого докази, апеляційний суд дійшов висновку, що підставпередбачених ст.87 КПК для визнання цих доказів недопустимими,не встановлено та стороною захисту щодо існування таких підстав відомостей не надано.

Долучені до клопотання слідчого докази є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний, можливо, за попередньою змовою групою осіб вчинив таємне викрадення чужого майна.

За таких обставин, апеляційний суд визнає неспроможнимидоводи сторони захисту про необґрунтованість підозри, оскільки, наявні в матеріалах, доданих до клопотання докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Враховуючи обставини інкримінованого підозрюваному злочину, його специфіку, корисливий характер, тяжкість можливого покарання, санкція вказаної норми кримінального закону передбачаєпокарання у виді позбавлення волі строком від трьох до шести років, враховуючи дані про особу підозрюваного, який є офіційно не працевлаштованим, законних джерел доходу не має, не маючим місця реєстрації на території України, апеляційний суд вважає, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_8 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, здійснювати незаконний влив на потерпілого, чи вчинити інше кримінальне правопорушення, про що вірно зазначено в оскарженій ухвалі.

Застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя з достатньою повнотою мотивував своє рішення та на законних підставах визначив розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу.

Частиною 5статті 182КПК визначеномежі розмірівзастави взалежності відтяжкості вчиненихзлочинів,а такожпередбачено,що у виключнихвипадках,якщо слідчийсуддя,суд встановить,що заставау зазначенихмежах нездатна забезпечитивиконання особою,що підозрюється,обвинувачується увчиненні тяжкогоабо особливотяжкого злочину,покладених нанеї обов`язків,застава можебути призначенау розмірі,який перевищуєвісімдесят читриста розмірівпрожиткового мінімумудля працездатнихосіб відповідно.

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя правильно врахував обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованого злочину, який є корисливим злочином проти власності, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, а також особу підозрюваного, та у відповідності до ст.182 КПК України вірновизначив підозрюваному як альтернативний запобіжний захід заставуу розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що передбачено положеннями п.2 ч.5 ст.182 КПК України.

Доводи сторони захисту щодо можливості призначення підозрюваному ОСОБА_8 застави в мінімальних межах, а саме у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки визначення мінімального розміру застави, з великою вірогідністю, може виявитися нездатним забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та не сприятиме запобіганню існуючих ризиків.

За наведених обставин, визначений слідчим суддею розмір застави є достатнім і прийнятним також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Дійшовши висновку про законність та обґрунтованість оскарженої ухвали апеляційний суд також враховує, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК України, в тому числі і з урахуванням результатів досудового розслідування.

Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою за станом здоров`я. Стороною захисту апеляційному суду не надано відповідних та належних документів, які б свідчили про неможливість перебування підозрюваного під вартою.

Доводи захисника щодо міцності соціальних зв`язків підозрюваного, наявності на його утриманні неповнолітньої дитини апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки не підтверджені належними доказами. Ксерокопії долучених захисником документів не приймаються судом до уваги, так як останні не завірені належним чином, викладені іноземною мовою без відповідного перекладу на українську мову, якою здійснюється судочинство, що відповідно позбавляє можливості встановити їх зміст.

Апеляційним судом враховуються доводи сторони захисту стосовно того, що підозрюваний ОСОБА_8 має місце проживання та є раніше не судимим.

Разом з тим, на противагу цим доводам, апеляційний суд вважає, що на даний час, вказані обставини не можливо віднести до тих достатніх стримуючих чинників, які у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на переховування від органу досудового розслідування та суду; здійснення незаконного впливу на потерпілого; або вчинення ним іншого кримінального правопорушення, тобто визнати ці обставини такими, що можуть гарантувати запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначеним розміром застави.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.

З урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, колегія суддів приходить до висновку про неспроможність доводів сторони захисту стосовно незаконності оскарженої ухвали, а тому апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17.06.2021 року щодо обрання підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави у кримінальному провадженні №12021163480000453 від 14.06.2021 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4