Ухвала

від 28.07.2021 по справі 742/1697/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/4823/275/21 Слідчий суддя ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2021 рокум. Чернігів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянула у порядку письмового апеляційного провадження матеріали за апеляційною скаргою прокурора Прилуцької окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 липня 2021 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 липня 2021 року частково задоволено скаргу адвоката ОСОБА_6 , в інтересах затриманого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про порушення прав затриманого та незаконне затримання, в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12021270330000461 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.

Цією ухвалою встановлено факт фактичного затримання працівниками поліції ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період часу з 19 години 00 хв. 30 червня 2021 року до 16 години 00 хв. 01 липня 2021 року, та визнано незаконним затримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період часу з 19 години 00 хв. 30 червня 2021 року до 16 години 00 хв. 01 липня 2021 року, без складання протоколу затримання особи підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, здійсненого з грубим порушенням вимог статей 42, 49, 52, 104, 206-213 КПК України, та порушенням права особи на захист.

Доручено компетентним органам провести перевірку по викладеним фактам наведеним слідчим суддею.

Так, в судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що 30 червня 2021 року, близько 19 години за адресою: АДРЕСА_1 , працівники поліції в розумінні ст.209 КПК затримали ОСОБА_7 , та на службовому автомобілі доправили останнього до адміністративного приміщення Прилуцького РВП. Також суд констатував, що протокол затримання в порядку ст.208 КПК України не складався. Права затриманому в порядку ч.4 ст. 208 КПК ОСОБА_7 не були роз`яснені, його право мати захисника було грубо порушено, та безумовно не виконано, відповідно право на захист ОСОБА_7 є порушеним з моменту його фактичного затримання. Крім іншого встановлено, що право на захист було грубо порушене зокрема слідчим ОСОБА_8 який складав та вручав підозру об 21 годині 40 хвилин 30 червня 2021 року, та допитав ОСОБА_7 01 липня 2021 року об 10 год.30 хв. в порушення п.3 ч.3 ст.42 , та ч.1 ст.52 КПК України.

Також слідчий суття констатував, що незважаючи на такі грубі порушення, слідчий в порядку ч. 3 ст.210 КПК України був зобов`язаний провести перевірку, але слідчий не звернув увагу на такі факти та 30.06.2021 року ОСОБА_7 оголосив підозру за ч.3 ст.187 КК України о 21 годині 40 хвилин, після чого він перебував під контролем працівників поліції та не мав можливості з власної волі залишити адміністративне приміщення поліції.

А в подальшому 01 липня 2021 року підозрюваний без участі захисника був допитаний та відвезений у с. Сергіївка Прилуцького району для проведення слідчого експерименту, зазначену слідчу дію проводила слідча ОСОБА_9 (протокол слідчого експерименту від 01 липня 2021 року з 13год. 08 хв. до 13 год.46 хв.) який проводився в порушення вимог статті 52 КПК України, оскільки участь захисника була обов`язковою.

Звертаючись з апеляційною скаргою прокурор Прилуцької окружної прокуратури ОСОБА_10 просить скасувати як незаконну ухвалу слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 липня 2021 року про встановлення факту затримання ОСОБА_7 та визнання такого незаконним та постановити нову, якою захиснику адвокату ОСОБА_6 в задоволенні скарги відмовити.

Так, мотивуючи свої вимоги апелянт звертає увагу на постанову Верховного Суду від 27.05.2019 року у справі 766/22242/17, в якій зазначено, що на відміну від порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбаченого статтями 303-308 КПК України, стаття 206 КПК України встановлює загальні обов`язки судді щодо захисту прав людини, які в частині перевірки підстав позбавлення особи свободи реалізуються виключно у передбачений цією статтею спосіб. Ст.206 КПК України надає слідчому судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено. Положення ст. 206 КПК України мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках. При цьому вказаний механізм не включає процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів, пов`язаних із затриманням особи в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України. Такі заперечення особа може висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті.

За таких підстав, стверджує прокурор, слідчий суддя в порушення ч.3 ст. 26 КПК України вийшов за межі наданих йому повноважень, розглянувши подану захисником скаргу та постановив рішення, яке не передбачене процесуальними нормами. Також просить врахувати, що за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, в оскаржуваній ухвалі не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші. Автор скарги переконаний, що із досліджених слідчим суддею доказів достовірний висновок про затримання особи зробити не можливо, що пояснюється також відсутністю передбаченого законом механізму встановлення цього факту в такому порядку.

Розгляд даної апеляційної скарги було призначено у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, проте на момент розгляду справи по суті на адресу апеляційного суду від учасників судового провадження (прокурора, який є автором апеляційної скарги, ОСОБА_7 та його адвоката ОСОБА_6 ) надійшли клопотання про розгляд апеляційної скарги на підставі ст. 406 КПК України, а саме ухвалення рішення судом апеляційної інстанції за результатами письмового провадження.

При цьому захисник ОСОБА_6 додатково у своєму клопотанні зазначив про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження за скаргою прокурора, оскільки ст. 309 КПК України, не передбачено можливості звернення з апеляційною скаргою на рішення постановлене в порядку ст. 206 КПК України. Також адвокат стверджував про обґрунтованість оскаржуваного рішення, а тому відсутність підстав для задоволення скарги прокурора.

Враховуючи подані учасниками судового провадження клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, апеляційний суд, з урахуванням положень ч. 1 ст. 406 КПК України, ухвалює рішення за результатами письмового провадження. Вивчивши матеріали судового провадженні, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Вирішуючи питання про прийняття до провадження апеляційної скарги прокурора на ухвалу слідчого судді, яка не входить до переліку рішень слідчого судді, передбаченого ст. 309 КПК України, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, апеляційний суд враховує засади верховенства права та законності, визначені ст. ст. 8, 9 КПК України.

До такого висновку апеляційний суд приходить з урахуванням правового висновку викладеного в постанові Верховного суду України від 12.10.2017 року по справі №5-142кс(15)17, в якій касаційний суд зазначив, що у разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення ч. 3 ст. 309 КПК України, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК України.

При цьому, право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України, які його гарантують, з огляду на положення ч. 6 ст. 9 КПК України, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з статтею 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ч.1 ст.206 КПК України регламентовано, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

Відповідно до частин 2-5 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи. При цьому, слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Водночас якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов`язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов`язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставлені особи до суду».

Аналіз зазначеної статті кримінального процесуального закону дає підстави стверджувати, що слідчий суддя не наділений повноваженнями для прийняття інших рішень у зв`язку із розглядом заяв про захист прав людини.

Колегія суддів апеляційного суду приймаючи рішення враховує, що в постанові Верховного Суду від 27 травня 2019 року у справі № 766/22242/17 викладено такі висновки.

Стаття 206 КПК України надає слідчому судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи (зокрема наявності судового рішення та ін.) та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено, або забезпечення проведення у найкоротший строк розгляду клопотання прокурора, слідчого про застосування запобіжного заходу.

Таким чином, наведені вище положення ст. 206 КПК України мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках. При цьому, вказаний механізм не включає процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів, пов`язаних із затриманням особи в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, post factum, оскільки відповідні заперечення особа може висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті.

Як встановлено колегією суддів апеляційного суду, Прилуцьким районним відділом поліції ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного 07.05.2021 року до ЄРДР за № 12021270330000461 за ч. 3 ст. 187 КК України, як розбій, а саме, напад з метою заволодіння чужим майном, вчинений за попередньої змовою групою осіб та поєднаний з проникненням у житло.

Районним відділом поліції в межах кримінального провадження здійснюється ряд слідчих дій, в тому числі за участі підозрюваного ОСОБА_7 , якому пред`явлено підозру та допитано в якості підозрюваного.

Згідно ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09.07.2021 року вбачається, що слідчим суддею на підставі заяви захисника ОСОБА_6 який діє в інтересах ОСОБА_7 , розглянуто судове провадження за вказаною скаргою та встановлено факт фактичного затримання працівниками поліції ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період часу з 19 години 00 хв. 30 червня 2021 року до 16 години 00 хв. 01 липня 2021 року, та визнано незаконним затримання ОСОБА_7 .

Положення ст. 206 КПК України визначають, що слідчий суддя має розглянути скаргу, подану в порядку зазначеної норми закону, лише в разі знаходження особи, щодо якої наявні відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що вона позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, в межах територіальної юрисдикції суду.

Крім того, апеляційний суд підкреслює, що згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадження вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.

Матеріали судової справи свідчать, що на момент звернення адвоката ОСОБА_6 до Прилуцького міськрайонного суду 02.07.2021 р. та на момент ухвалення оскаржуємої ухвали 09.07.2021 р. ОСОБА_7 не був позбавлений свободи і тому підстав для прийняття і розгляду такої скарги не було.

Крім того, системний аналіз ст. 206 КПК України дозволяє апеляційному суду стверджувати, що ця норма закону передбачає процесуальні дії слідчого судді лише у тому випадку, коли особа незаконно, без судового рішення позбавлена свободи лише у той час, коли про це стало відомо слідчому судді. Слідчий суддя не вправі ухвалювати судових рішень з цього питання post factum, тобто після того, як особа була звільнена. Суть усієї діяльності слідчого судді полягає в оперативному судовому контролі за дотриманням прав людини в момент їхнього порушення, а не після того, як ці порушення відбулись і закінчились. До того ж стаття 206 КПК, на норми якої посилався захисник ОСОБА_6 як і наступні, що регламентують процесуальну діяльність слідчого судді, не передбачають ухвалення таких рішень, як встановлення фактів. Такі рішення, окрім того, що вони не передбачені законом, утворюють правовий хаос, породжуючи сумнівну з точки зору закону преюдицію та змішуючи стадії кримінального провадження. Апеляційний суд наголошує, що ситуація, описана в скарзі адвоката ОСОБА_6 може бути проаналізована судом і по ній може бути винесене правове судження виключно при розгляді даної справи по суті, а в разі закриття кримінального провадження в цивільному порядку про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями правоохоронних органів.

За вказаних підстав, апеляційний суд стверджує, що слідчий суддя розглянув справу поверхово, без належного з`ясування всіх обставин справи у відповідності до вищенаведених вимог закону, вийшов за межі своїх повноважень і ухвалив судове рішення, яке не передбачене повноваженнями слідчого судді, у зв`язку з чим цю ухвалу не можна визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає безумовному скасуванню з відмовою захиснику у задоволенні його скарги, а апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Прилуцької окружної прокуратури ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 липня 2021 року, якою було частково задоволено скаргу адвоката ОСОБА_6 , в інтересах затриманого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про порушення прав затриманого та незаконне затримання, в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12021270330000461 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України скасувати.

Постановити нову ухвалу.

Відмовити адвокату ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , у задоволенні його скарги щодо визнання факту фактичного затримання працівниками поліції ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період часу з 19 години 00 хв. 30 червня 2021 року до 16 години 00 хв. 01 липня 2021 року, та визнання незаконним затримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період часу з 19 години 00 хв. 30 червня 2021 року до 16 години 00 хв. 01 липня 2021 року, без складання протоколу затримання особи підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, здійсненого з грубим порушенням вимог статей 42, 49, 52, 104, 206-213 КПК України, та порушення права особи на захист.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4