Рішення

від 12.07.2021 по справі 826/9551/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2021 року м. Київ № 826/9551/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,

та представників сторін:

від позивача - Морозової Г.Є.,

від відповідача-1 - Отроди Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до 1. Міністерства внутрішніх справ України, 2. Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, 3. Ліквідаційної комісії Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України, відповідач-1), Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі по тексту також - Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в Одеській області, відповідач-2) , третя особа: Ліквідаційна комісія Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - Ліквідаційна комісія Одеського МУ ГУ МВС України в Одеській області) з вимогами:

1) визнати протиправним та скасувати наказ МВС України від 28.08.2015 №21814 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби з органів внутрішніх справ МВС за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОВС) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України;

2) визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Одеській області від 08.09.2015 №656 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби з органів внутрішніх справ МВС за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОВС) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України;

3) поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Одеського МУ ГУ МВС України і Одеській області з 08.09.2015;

4) стягнути з ГУ МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та невидачі трудової книжки з 08.09.2015 по дату ухвалення судового рішення у цій справі.

Позов мотивований такими обставинами. З 1987 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України на різних посадах, має звання полковника міліції. З 26 червня 2015 року він був призначений на посаду начальника Одеського міського управління ГУ МВС України в Одеській області на підставі наказу ГУ МВС України в Одеській області від 26 червня 2015 року № 401 о/с. 27 серпня 2015 року позивача було затримано та поміщено до слідчого ізолятора за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 Кримінального кодексу України. 27 жовтня 2015 року слідчим Військової прокуратури Південного регіону України було складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42015160690000037 від 11 серпня 2015 року щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України, затверджено прокурором та направлено до суду. 18 вересня 2015 року Приморський районний суд міста Одеси наклав арешт на особисті речі позивача, у тому числі на паспорт громадянина України. 30 серпня 2016 року позивач був звільнений з-під варти, і на підставі ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 10 листопада 2016 року по справі № 496/5125/15-к йому повернули паспорт.

Позивач наголошує, що з моменту його затримання він приділяє всю увагу доведенню своєї невинуватості в рамках вищевказаного кримінального провадження, а також судовим процесам, пов`язаним із цим. Судові засіданні у цьому кримінальному провадженні тривають і досі, вирок не винесено.

Увесь цей час (з моменту затримання 27 серпня 2015 року) позивач, як він стверджує, вважав, що його відсторонено від займаної посади у зв`язку із вищевказаним кримінальним провадженням, оскільки ОМУ ГУ МВС України в Одеській області не повідомляло його про звільнення. Проте в квітні 2018 року випадково з мережі Інтернет він дізнався про те, що після затримання його було звільнено із займаної посади у зв`язку із підтримкою сепаратизму. 25 квітня 2018 року він звернувся до Головного управління Національної поліції Ліквідаційна комісія ГУ МВС України, із письмовим запитом, в якому просив надати копії наказів про його звільнення, матеріалів службового розслідування та видати йому трудову книжку для подальшого працевлаштування. 29 травня 2018 року поштою (простим листом) він отримав відповідь Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області (вих. № 9/9131 від 08 травня 2018 року), до якої були додані копії наказів про проведення службового розслідування, висновку за його результатами та наказів про звільнення. Трудову книжку позивачу не направили. З доданих документів позивач дізнався, що 08 вересня 2015 року ГУ МВС України в Одеській області видало наказ № 656 о/с, яким звільнило ОСОБА_1 у запас Збройних Сил за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. В якості підстави зазначено наказ МВС України від 28 серпня 2015 року № 1814 о/с.

Мотивуючи свої твердження щодо протиправності наказів № 1814 о/с та № 656 о/с про його звільнення позивач зазначає, що ці накази прийняті не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, що суперечить пункту 1 частини 2 статті 2 КАС України. Позивач наполягає на тому, що висновок за результатами службового розслідування, затверджений начальником ГУ МВС України в Одеській області 28 серпня 2015 року, який можливо був взятий до уваги при винесенні спірних наказів, не може бути підставою для звільнення позивача, оскільки його прийнято необґрунтовано, недобросовісно, нерозсудливо, непропорційно та без врахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення. Позивач вказує на порушення ГУ МВС України в Одеській області встановленого порядку проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ України та накладення дисциплінарного стягнення, зокрема:

- з наказу № 2935, організацію службового розслідування доручено ВІОС УКЗ ГУ МВС України в Одеській області, працівники якого, згідно цього ж наказу і виявили штандарти та вимпели МВС Росії в кабінеті позивача. Тобто працівники ВІОС УКЗ ГУ МВС України в Одеській області прямо зацікавлені у тому, щоб виявлені ними факти підтвердилися;

- всупереч положенням Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України 12 березня 2013 року № 230 (далі по тексту - Інструкція 230) позивача не повідомили про призначення службового розслідування, підстави його проведення, перед накладенням дисциплінарного стягнення у позивача не відібрали письмові пояснення;

- Незважаючи на відсутність у матеріалах службового розслідування письмових пояснень позивача чи акта про мою відмову в їх наданні, висновок було затверджено 28 серпня 2015 року, що є порушенням пункту 6.3.6 Інструкції №230;

- у висновку службового розслідування щодо позивача відсутні посилання на докази, які б підтверджували факт виявлення російської символіки (протоколи огляду, пояснення свідків, акти перевірки тощо);

- службове розслідування було призначене наказом № 2935 від 27 серпня 2015 року, висновок за його результатами складено і затверджено наступного дня, тобто 28 серпня 2015 року, наказ № 1814 о/с про звільнення прийнято також 28 серпня 2015 року. Отже, службове розслідування загалом тривало лише один день. Таке швидке та поверхове проведення службового розслідування щодо позивача, беззаперечно, не могло забезпечити його якість, повноту, об`єктивність та свідчить про формальність проведення зазначеного розслідування;

- в порушення приписів статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі по тексту - Дисциплінарний статут) під час вирішення питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни у вигляді звільнення зі служби не було враховано рівень кваліфікації позивача, належне виконання ним службових обов`язків до порушення, бездоганну репутацію, а також відсутність зв`язку його діями та настанням події.

Заперечуючи проти наявності підстав для задоволення позову МВС України у відзиві на позовну заяву стверджує про те, що звільнення позивача з органів внутрішніх справ відбулося в законний спосіб, відповідно до чинного законодавства та з урахуванням ситуації, яка склалася в Державі в 2014-2015 роках. Представник відповідача також наголошує, що полковник міліції ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який належав до осіб старшого) начальницького складу, 8 березня 2018 року досяг граничного віку перебування на службі, передбаченого пунктом 7 Положення, - 50 років. При цьому згідно з приписами пункту 8 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ залишення особи на службі в органах внутрішніх справ після досягнення віку, передбаченого пунктом 7 цього ж Положення, належить до виключеної компетенції керівництва органів внутрішніх справ. У зв`язку з наведеним, вимоги позивача про поновлення в органах внутрішніх справ є необґрунтованими та не ґрунтуються на нормах права. Відповідач вказує, що Зважаючи на норми спеціального законодавства, яке визначає граничний проходження особою служби в органах внутрішніх справ, а також загальновідомий факт припинення існування міліції з 07 листопада 2015 року, за наявності підстав вважати наказ про звільнення незаконним, позивач може лише порушувати перед судом питання про зобов`язати МВС України внести зміни до наказу МВС України від 28 серпня 2015 року № 1814 о/с в частині визначення (зміни) підстав звільнення та/або дати звільнення зі служби (пункти 64, 65 Положення).

Крім наведеного, відповідач-1 вказує, що статті Дисциплінарного статуту, регулюють порядок проведення службового розслідування та порядок накладення та виконання дисциплінарних стягнень, і при звільненні особи за пунктом 66 (за дискредитацією) Положення не застосовуються. Поняття дискредитація перебуває у тісному зв`язку із поняттям дотримання морально-етичних норм та передбачає дії, спрямовані на порушенню правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред`являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті. Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівника органів внутрішніх справ, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого типу стягнення - звільнення зі служби.

Посилання позивача на відсутність щодо нього обвинувального вироку, яким може бути підтверджено факт вчинення ним кримінального правопорушення, є необґрунтованим, оскільки застосування до особи наслідків, передбачених пунктом 66 Положення, законодавець не пов`язує із набранням законної сили вироком суду по кримінальній справі. Дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ є окремою підставою для звільнення, яке не пов`язано із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. Наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в органах внутрішніх справ, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 66 Положення у разі встановлення службовим розслідуванням дій, що підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби.

Ліквідаційна комісія ГУ МВС в Одеській області у своєму відзиві просила суд відмовити у задоволенні позову та зазначає, що системний аналіз норм, якими регулюються спірні взаємовідносини дають підстави для висновку, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Відповідач-2 зазначає, що завірені фотокопії службового кабінету позивача з символікою силових відомств Росії на стінах (вимпели та інша атрибутика) та власноручно написані пояснення позивача, який не заперечував, що ці вимпели його особисто, проте за його версією він зберігав їх не відкритому доступі, а в столі службового кабінету підтверджують те, що цими діями позивач зганьбив звання офіцера міліції, дискредитував звання міліціонера, що є несумісним з подальшим проходженням служби в ОВС.

При цьому, відповідач-2 визнає, що під час проведення службового розслідування опитати ОСОБА_1 було неможливо, у зв`язку із його затриманням в порядку статті 208 КПК України обмеженим доступом в інтересах слідства, проте в подальших письмових поясненнях позивач вчинення вищезазначеного вчинку, що дискредитує звання начальницького кладу органів внутрішніх справ не заперечував.

За результатами проведення службового розслідування 28 серпня 2015 року було складено висновок, відповідно до якого було прийнято рішення за грубе порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статут органів внутрішніх справ України, статей 2, 3, 10 Закону України Про міліцію , розділів III, IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України, затверджених наказом МВС України від 22 лютого 2012 року № 155, Присяги працівника ОВС України і зобов`язання, наданого ним при прийнятті на службу в ОВС України, службових телеграм МВС України від 29 квітня 2014 року № 7844/Чб, ГУМВС в Одеській області від 30 квітня 2014 року № 9/1996 та від 20 листопада 2014 року № 9/6510, що виразилося у підтримці сепаратистських проявів, спрямованих на антипатріотичну інформаційну діяльність, розміщенні у службовому кабінеті символіки, які підривають авторитет і дискредитують органи внутрішніх справ України, клопотати перед керівництвом МВС України про звільнення з органів внутрішніх справ України начальника Одеського міського управління ГУМВС в Одеській області полковника міліції ОСОБА_1 за пунктом 66 Положення.

Вказаний висновок був єдиною підставою для видання наказу МВС України № 1814о/с від 28 серпня 2015 року, який став підґрунтям для видання наказу ГУ МВС № 656о/с від 08 вересня 2015 року.

Одночасно відповідач-2 наголошує, що наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в органах внутрішніх справ, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 66 Положення у разі встановлення службовим розслідуванням дій, що підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2018 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Через канцелярію суду надійшло клопотання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо заміни неналежного відповідача та залучення співвідповідача, а також про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

За наслідками розгляду вказаного клопотання, суд ухвалою від 30 січня 2019 року призначив розгляд справи за правилами загального позовного провадження і визначив дату підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні 27 березня 2019 року суд протокольною ухвалою замінив первинного відповідача за пунктом 4 прохальної частини позовної заяви - Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Одеській області на належного - Ліквідаційну комісію Одеського МУ ГУ МВС України (далі також - відповідач-3) в частині вимог про стягнення на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та невидачі трудової книжки з 08 вересня 2015 року по дату ухвалення судового рішення у цій справі. У зв`язку з наведеним судом виключено Ліквідаційну комісію Одеського МУ ГУ МВС України в Одеській області зі складу третіх осіб.

Також від Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення позивача до суду із цим позовом.

Аналогічне клопотання надійшло і від відповідача-1 - МВС України.

Представник позивача подала письмові заперечення проти задоволення вищенаведених клопотань.

У підготовчому засіданні 03 червня 2019 року суд визначив порядок розгляду клопотань відповідачів про залишення позову без розгляду (під час розгляду справи по суті) і постановив ухвалу про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до розгляду у судовому засіданні.

Розгляд справи за відповідним клопотанням Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області здійснювалось у режимі відеоконференції, проведення якого доручено Одеському окружному адміністративному суду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити.

Представники МВС України і Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області проти позову заперечили і просили відмовити у його задоволенні.

Ліквідаційна комісія Одеського МУ ГУ МВС України в Одеській області участь уповноваженого представника у судових засіданнях не забезпечила.

14 грудня 2020 року Окружним адміністративним судом постановлена ухвала, якою клопотання Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Міністерства внутрішніх справ задоволено; позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Ліквідаційної комісії Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів від 28.08.2015 №1814 о/с, від 08.09.2015 №656 о/с, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за вимушений прогул - залишено без розгляду.

Постановою Шостого апеляційного суду від 23 березня 2021 року ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 березня 2021 року визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/9551/18 та вказану справу передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 13 квітня 2021 року справу прийнято до провадження та призначено проведення судового засідання.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити.

Представник МВС України проти позову заперечила і просила відмовити у його задоволенні.

Інші учасники процесу участь у судовому засіданні своїх представників не забезпечили.

На підставі частини першої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 липня 2021року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини третьої статті 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

Заслухавши пояснення учасників процесу, ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

27 серпня 2015 року ГУ МВС України в Одеській області видано наказ за №2935 Про призначення службового розслідування , відповідно до якого, під час здійснення перевірки організації діяльності ОМУ ГУ МВС працівниками ВІОС УКЗ ГУМВС у робочому кабінеті начальника ОМУ ГУМВС полковника міліції ОСОБА_1 були виявлені розташовані на стінах штандарти та вимпели МВД Росії, що вказує на можливу причетність до сепаратизму останнього, у зв`язку з чим, наказано призначити службове розслідуванню за вказаним фактом, організацію проведення якого доручено ВІОС УКЗ ГУМВС України в Одеській області із залученням працівників УВБ в Одеській області ДВБ МВС України.

За результатами службового розслідування, проведеного відносно начальника ОМУ ГУМВС полковника міліції ОСОБА_1 28 серпня 2015 року складений Висновок, яким встановлено такі обставини (далі по тексту - Висновок службового розслідування) . 27 серпня 2015 року до ГУМВС України в Одеській області надійшла інформація про затримання полковника міліції ОСОБА_1 працівниками військової прокуратури Південного регіону України спільно з УСБУ в Одеській області в рамках кримінального провадження № 4201516069000037 від 11 серпня 2015 року за ч. 3 ст. 368 КК України під час отримання ним неправомірної вигоди від підприємця, особисті дані якого не розголошуються на теперішній час в інтересах слідства, за незаконне сприяння у вирішенні корпоративного конфлікту та встановлення контролю над майном. Під час огляду службового кабінету Полковника міліції ОСОБА_1 на стіні була виявлена російська символіка (вимпели та інша атрибутика) що свідчить про його підтримку сепаратистки налаштованих громадян та порушення ним вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, статей 2, 3, 10 Закону України Про міліцію , розділів III, IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України, затверджених наказом МВС України від 22 лютого 2012 року № 155, Присяги працівника ОВС України і зобов`язання, наданого ним при прийнятті на службу в ОВС України, службових телеграм МВС України від 29 квітня 2014 року № 7844/ЧБ, ГУМВС в області від 30 квітня 2014 року № 9/1996 та від 20 листопада 2014 року № 9/6510. Опитати з цього приводу полковника міліції ОСОБА_1 можливо, у зв`язку із затримання його в порядку ст. 208 КПК України та обмеженим доступом в інтересах слідства. Зазначена подія стала можливою внаслідок низьких морально-етичних якостей полковника міліції ОСОБА_1 , грубого порушення ним вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22 лютого 2012 року № 155, наказів МВС України від 16 березня 2007 року № 81, від 15 травня 2007 року № 157, ігнорування наказів та доручень МВС та ГУМВС щодо неухильного дотримання законності та дисципліни.

У зв`язку з наведеними обставинами визнано за доцільне службове розслідування у відношенні начальника ОМУ ГУМВС Одеській області полковника міліції ОСОБА_1 закінчити; за грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, статей 2, 3, 10 Закону України Про міліцію , розділів III, IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 № 155, Присяги працівника ОВС України і зобов`язання, наданого ним при прийнятті на службу в ОВС України, службових телеграм МВС України від 29 квітня 2014 року № 7844/ЧБ, ГУМВС в області від 30 квітня 2014 року № 9/1996 та від 20 листопада 2014 № 9/6510, що виразилося у підтримці сепаратистських проявів, спрямованих на антипатріотичну інформаційну діяльність, розміщенні у службовому кабінеті символіки, які підривають авторитет і дискредитують органи внутрішніх справ України, клопотати перед керівництвом МВС України про увільнення з органів внутрішніх справ України начальника ОМУ ГУІМВС України в Одеській області полковника міліції ОСОБА_1 за пунктом 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Згідно витягу з наказу МВС України від 28 серпня 2015 року №1814 о/с, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено у запас (із поставленням на військовий облік) за пунктом 66 скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового начальницького складу) полковника міліції ОСОБА_1 (С-462563), начальника Одеського міського управління Головного управління МВС України в Одеській області.

У якості підстави для прийняття цього наказу визначено: наказ Управління МВС України на Одеській залізниці від 10.08.2012 № 507, наказ Управління МВС України на Одеській залізниці від 07.09.2012 № 587, наказ МВС від 14.09.2012 № 1417 та подання Управління МВС України на Одеській залізниці від 18.09.2012 № 8/2202 .

08 вересня 2015 року ГУ МВС України в Одеській області виданий наказ №656 о/с, згідно витягу з якого, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальні ким складом органів внутрішніх справ України звільнено у запас Збройних Сил за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і полковника міліції ОСОБА_1 (С-462563), начальника Одеського міського управління ГУМВС України в області сплативши грошову компенсацію за 20 діб невикористаної чергової відпустки за період роботи з 01 січня 2015 року по день звільнення. Підстава для видання цього наказу -наказ МВС України від 28 серпня 2015 року № 1814 о/с.

Не погоджуючись з цими наказами позивач звернувся до суду із цим позовом.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.

Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV (Дисциплінарний статут; тут і далі у редакції на час виникнення спірних взаємовідносин) та означає дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.

З метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №230 від 12.03.2013 затверджена Інструкція про проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (Інструкція №230 ; у редакції, чинній на час виникнення спірних взаємовідносин; втратила чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893).

Пункт 2.1 Інструкції №230 підставами для проведення службового розслідування визначав порушення службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс. Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі скоєння особою РНС адміністративного правопорушення.

Підпункти 2.2.5, 2.2.20 пункту 2.2 Інструкції №230 встановлюють, що службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником зокрема у разі скоєння особою рядового і начальницького складу дисциплінарних проступків, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №230 проведення службового розслідування доручається працівникам підрозділів внутрішньої безпеки, інспекції з особового складу підрозділів кадрового забезпечення, а якщо такі підрозділи не передбачені штатним розписом, уповноважені на те начальники доручають проведення службових розслідувань найбільш досвідченим працівникам, здатним усебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити об`єктивні висновки.

При цьому, у статті 14 Дисциплінарного статуту закріплено, що забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування . Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Аналогічна заборона викладена і у пункті 3.4 Інструкції №230, у частині другій якого також зазначається про те, що у разі виникнення таких обставин виконавець упродовж двадцяти чотирьох годин повинен повідомити про це начальнику, який призначив службове розслідування, без припинення службового розслідування.

Водночас, як свідчить зміст наказу начальника ГУ МВС України в Одеській області від 27.08.2015 за №2935 Про призначення службового розслідування , та обставина, яка слугувала підставою для призначення такого розслідування - розташування на стінах робочого кабінету начальника ОМУ ГУ МВС полковника міліції Макухи О.Г. штандартів та вимпелів МВД Росії , була виявлена саме працівниками ВІОС УКЗ ГУ МВС України в Одеській області, яким саме цим наказом і було доручено проведення службового розслідування за цим фактом.

Наведене, дає суду підстави погодитись із доводами позивача, що у спірному випадку проведення службового розслідування було доручено особам, що могли бути безпосередньо зацікавлені у підтверджені виявленого ними факту.

Вказане свідчить про грубе порушення положень статті 14 Дисциплінарного статуту та пункту 3.4 Інструкції №230 при призначенні службового розслідування.

Згідно пункту 3.2 Інструкції №230 службове розслідування, проводиться посадовою особою, якій воно доручено, чи декількома особами у складі комісії, одна з яких за необхідності призначається головою цієї комісії.

Як вже зазначалось судом, наказом начальника ГУ МВС України в Одеській області від 27.08.2015 за №2935 Про призначення службового розслідування організація проведення службової перевірки доручено ВІОС УКЗ ГУ МВС України в Одеській області із залученням працівників УВБ в Одеській області ДВБ МВС України, тобто не одній конкретно визначеній особі а відповідним підрозділам ОВС без зазначення персонального складу комісії. Будь-яких доказів на підтвердження видання начальником ГУ МВС України в Одеській області іншого наказу з метою визначення персонального складу комісії у складі працівників ВІОС УКЗ ГУ МВС України в Одеській області та/або УВБ в Одеській області ДВБ МВС України для проведення службового розслідування відповідачами суду не надано.

При цьому, згідно Висновку за результатами службового розслідування від 28.08.2015 службове розслідування проведено одноособово заступником начальника ВІОС УКЗ ГУМВС України в Одеській області підполковником міліції Копачем С.В. з посиланням, як на підставу, на наказ від 27.08.2015 за №2935.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

За правилами, визначеними у пунктах 5.2 та 5.3 Інструкції №230 початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення.

Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).

Як свідчать матеріали справи, службове розслідування розпочато 27.08.2015 (наказ від 27.08.2015 за №2935) та закінчено 28.08.2015 (Висновок службового розслідування затверджено 28.08.2015).

Як вже наголошувалось судом, за змістом положень статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається та, відповідно, проводиться саме з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу.

При цьому, розділ VI Інструкції №230 наділяє учасників службового розслідування правами і обов`язками, реалізація яких дозволяє досягти мету такого розслідування - проведення повного, всебічного та об`єктивного розслідування дійсних обставин для з`ясування наявності або відсутності проступку, встановлення вини особу у його вчиненні.

Так, відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 Інструкції №230 виконавець (голова, члени комісії) з метою забезпечення повного, всебічного і об`єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, має право (між іншим):

- виїжджати на місце скоєння дисциплінарного проступку, кримінального чи адміністративного правопорушення, іншої події, що стала підставою для призначення службового розслідування. При цьому він не повинен перешкоджати здійсненню компетентними особами огляду місця події в межах кримінального процесуального чи адміністративного законодавства;

- викликати осіб РНС, стосовно яких проводиться службове розслідування, а також інших працівників ОВС, інших осіб (за їх згодою), які обізнані або мають відношення до обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування, й одержувати від них письмове пояснення, форма якого наведена в додатку до цієї Інструкції, або усні пояснення, а також документи, які стосуються службового розслідування;

- проводити одночасні опитування осіб, у поясненнях яких про обставини порушення є суттєві розбіжності. Одночасне опитування проводиться за згодою опитуваних осіб, про його проведення складається довідка;

До обов`язків виконавця (голови, членів комісії) підпунктом 6.2.2 пункту 6.2, крім іншого, віднесено:

- дотримуватися вимог законодавства при проведенні службового розслідування, уживати необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів учасників службового розслідування;

- доповідати начальнику, який призначив службове розслідування, про виявлені порушення законодавства, вимог нормативно-правових актів, а також інші недоліки. Виявляти та досліджувати причини і умови, що сприяли скоєному дисциплінарному проступку, готувати пропозиції щодо їх усунення;

- у разі відмови опитуваної особи надати пояснення в обов`язковому порядку документально засвідчити таку відмову складанням акта. Акт засвідчується підписами не менше двох осіб, одна з яких обов`язково повинна бути виконавцем. Акт у триденний строк з моменту складання в установленому порядку реєструється в канцелярії (секретаріаті) за місцем проходження служби виконавця, а в разі неможливості - в органі (підрозділі) внутрішніх справ, працівник якого допустив порушення, після чого вказаний акт приєднується до матеріалів службового розслідування.

У разі відмови особи надати пояснення на підставі статті 63 Конституції України цей факт документується за допомогою проставляння нею підпису на бланку пояснення, без складання акта.

Факт відмови від надання пояснень відображається у висновку, що складається за результатами проведеного службового розслідування;

- у разі встановлення під час проведення службового розслідування ознак кримінального чи адміністративного правопорушення негайно доповідати про це відповідному начальнику для вирішення питання про передачу матеріалів до компетентних органів для прийняття рішення згідно з вимогами законодавства;

- у разі виявлення в особи РНС, службових приміщеннях, у службовому автотранспорті предметів, речей, лікарських препаратів тощо, обіг яких згідно із законодавством заборонено або обмежено, а також предметів та речей, які надалі можуть стати речовими доказами, інформувати про це компетентні органи для документування та подальшого збереження доказової бази, з одночасним повідомленням про це начальника, який призначив службове розслідування;

- у встановлений строк підготувати та подати на розгляд і затвердження начальнику, який призначив службове розслідування, висновок, підготовлений за його результатами;

- після затвердження висновку службового розслідування за письмово оформленим бажанням особи РНС, стосовно якої проводилося службове розслідування, знайомити її із затвердженим висновком службового розслідування, а також з окремими матеріалами, зібраними в процесі його проведення в частині, яка її стосується, з дотриманням вимог законодавства;

…

- виконавець (голова, члени комісії), який (які) проводив(ли) службове розслідування, є відповідальним(и) за повноту, усебічність і об`єктивність висновку службового розслідування та не повинен(ні) допускати розголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Згідно пункту 8.1 Інструкції №230 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

Пунктом 8.3 цієї Інструкції встановлено, що в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про:

- обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі;

- час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим;

- посаду, звання, прізвище, ім`я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України Про захист персональних даних ), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам;

- наявність причинного зв`язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками;

- умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього;

- вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено;

- наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Зміст наявного в матеріалах справи Висновку службового розслідування, складеного заступником начальника ВІОС УКЗ ГУ МВС України в Одеській області, дає суду підстави для висновку, що ні проведене відносно ОСОБА_2 службове розслідування, ні складений за його результатами Висновок наведеним вище приписам законодавства не відповідає, а мета цього розслідування - встановлення всіх обставин дисциплінарного проступку, - не досягнута.

Так, у Висновку зазначається, що під час огляду службового кабінету полковника міліції ОСОБА_1 на стіні була виявлена російська символіка (вимпели та інша атрибутика), що свідчить про його підтримку сепаратистки налаштованих громадян та порушення ним вимог … Зазначена подія стала можливою внаслідок низьких морально-етичних якостей полковника міліції ОСОБА_1 , грубого порушення ним вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 346-IV, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 № 155, наказів МВС України від 16.03.2007 № 81, від 15.05.2007 № 157, ігнорування наказів та доручень МВС та ГУМВС щодо неухильного дотримання законності та дисципліни .

Разом з тим, виконавцем не викладено обставин, які б беззаперечно вказували на те, що саме ОСОБА_3 розміщував їх на стінах кабінету; що перевірявся факт можливого доступу у інших осіб до цього кабінету; не зафіксовано опитування інших працівників ГУ МВС України в Одеській області щодо знаходження цієї символіки до часу її виявлення; походження цих вимпелів та іншої атрибутики; мета їх розміщення на стінах кабінету (з урахуванням, як зазначив у відзиві відповідач-1, з урахуванням ситуації, яка склалася в Державі в 2014-2015 роках ); встановлення інших обставин, які б засвідчували підтримку ОСОБА_1 сепаратистки налаштованих громадян ; встановлення фактів, які б засвідчували низькі морально-етичні якості ОСОБА_1 (як то свідчення співпрацівників позивача); встановлення фактів, які б підтвердили ігнорування наказів та доручень МВС та ГУМВС щодо неухильного дотримання законності та дисципліни - притягнення до дисциплінарної та/або адміністративної відповідальності за відповідні вчинки тощо.

Отже, за висновком суду, без встановлення і фіксації у Висновку службового розслідування щонайменше цих обставин, такий Висновок про грубе порушення позивачем вимог статті 7 Дисциплінарного статуту, статей 2, 3, 10 Закону України Про міліцію , розділів III, IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 №155, Присяги працівника органів внутрішніх справ затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 № 382, а також зобов`язання, наданого ним при прийнятті на службу в органах внутрішніх справ України - фактично ґрунтується на припущеннях і не може вважатись таким, що складений обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

До того ж, суд акцентує увагу, що у Висновку службового розслідування міститься посилання на грубе порушення ОСОБА_1 службових телеграм МВС України від 29.04.2014 № 7844/ЧБ, ГУМВС в області від 30.04.2014 № 9/1996 та від 20.11.2014 № 9/6510 . Разом з тим, зміст наведених телеграм не розкритий, їх копії суду не надані і не повідомлено відповідачами, в чому полягає порушення ОСОБА_1 відносно таких телеграм. Наведене свідчить про недоведеність посилань у Висновку службового розслідування на відповідні порушення.

Окремо суд наголошує, що пунктом 6.3 Інструкції №230 затверджені права особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, до яких віднесено:

- отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування (підпункт 6.3.1);

- брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування (підпункт 6.3.2);

- висловлювати письмові зауваження щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять) (підпункт 6.3.3);

- відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України (підпункт 6.3.4);

- за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України (підпункт 6.3.5);

- оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України (підпункт 6.3.6).

Підпунктом 6.3.6 пункту 6.3 Інструкції №230 окремо закріплено заборону затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення . Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Отже, саме небажання особи РНС надати пояснення, факт чого засвідчується відповідним актом, є підставою для затвердження висновку службового розслідування без отримання таких пояснень.

Вказана норма є імперативною і розширеному тлумаченню не підлягає.

Водночас, як свідчать матеріали справи, позивач не тільки не надавав такі пояснення, але не був обізнаний щодо призначення відносно нього службового розслідування. Протилежного відповідачами не доведено. Натомість, згідно Висновку службового розслідування: Опитати з цього приводу полковника міліції ОСОБА_1 на теперішній час неможливо, у зв`язку із затримання його в порядку ст. 208 КПК України та обмеженим доступом в інтересах слідства .

Наведе вказує на допущення відповідачем-2 грубого порушення прав позивача під час проведення щодо нього службового розслідування, як і на його необ`єктивність (в тому числі і з наведених підстав). Неповідомлення особи про проведення щодо неї службового розслідування, про хід такого розслідування і про його результати, попри нормативно закріпленої заборони, нівелює права такої особи, гарантовані їй заканодавством.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ (частина шоста).

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу (частина восьма статті 14).

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо (частина десята статті 14).

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу (частина п`ятнадцята статті 14).

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, у тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63-65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі по тексту - Положення №114 у редакції на час виникнення спірних правовідносин) .

За пунктом 66 Положення №114 особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Тобто, припинення служби в органах внутрішніх справ, як звільнення за пунктом 66 Положення №114, є самостійною підставою для звільнення осіб рядового і начальницького складу, яка за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісною із подальшим проходженням, а не звільненням за порушення дисципліни, проте факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, який став підставою для звільнення, повинен бути доведеним.

Як було встановлено судом, на підтвердження наявності факту скоєння ОСОБА_1 вчинку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, згідно Висновку службового розслідування, є посилання на грубе порушення позивачем вимог статті 7 Дисциплінарного статуту, статей 2, 3, 10 Закону України Про міліцію , розділів III, IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 №155, Присяги працівника органів внутрішніх справ затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 № 382, а також зобов`язання, наданого ним при прийнятті на службу в органах внутрішніх справ України .

Так у статті 2 Закону України Про міліцію викладені основні завдання міліції, до яких віднесено: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень; участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних та кримінально протиправних посягань; виконання адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов`язків.

У статті 3 цього ж Закону викладені принципи діяльності міліції. Така діяльність будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням (частина перша статті 3).

Діяльність міліції є гласною. Вона інформує органи влади і управління, трудові колективи, громадські організації, населення і засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його зміцнення. Міліція оприлюднює інформацію та надає інформацію на запити відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації . При органах міліції може проводитися акредитація представників засобів масової інформації, журналістів відповідно до закону. Не підлягають розголошенню відомості, що становлять інформацію з обмеженим доступом, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 3).

У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій. При виконанні службових обов`язків працівники міліції незалежні від впливу політичних партій та інших об`єднань громадян (частина третя статті 3).

Стаття 10 Закону України Про міліцію визначає основні обов`язки міліції і налічує перелік обов`язків, що визначаються законодавцем як обов`язкові у загальній кількості 34 пункти.

При цьому, Висновок службового розслідування не містить конкретного визначення тих норм законодавства, що були грубо порушені ОСОБА_1 , ні у контексті основних завдань міліції, ні щодо принципів її діяльності, ні щодо її основних обов`язків.

У відповідності до тексту присяги працівника внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 № 382 (далі - Присяга) , кожний громадянин України, вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, склав Присягу і урочисто поклявся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Присягнув з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов`язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ. Поклявся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров`я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

У чому полягає порушення позивачем порушення Присяги, а також грубе порушення службових телеграм МВС України від 29.04.2014 № 7844/ЧБ, ГУМВС в області від 30.04.2014 № 9/1996 та від 20.11.2014 № 9/6510 відповідачами суду не повідомлено.

Наведене в сукупності унеможливлює оцінку судом виявлених під час службового розслідування обставин у контексті наведених у Висновку норм, які були порушені ОСОБА_1 .

При цьому, суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні будь-які інші висновки службових перевірок або службових розслідувань, які б засвідчували низькі морально-етичні якості позивача або встановлювали випадки безвідповідального ставлення та порушення вимог діючого законодавства України або службової дисципліни безпосередньо ОСОБА_1 .

Також, слід звернути увагу й на той факт, що відповідачами під час розгляду справи не було надано доказів наявності судових рішень, якими встановлено скоєння позивачем вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу відносно позивача.

Зміст витягу з наказу МВС України № 1814 о/с від 28.08.2015 По особовому складу свідчить, що підставою для звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі пункту 66 Положення, Міністерство внутрішніх справ України визначило: наказ Управління МВС України на Одеській залізниці від 10.08.2012 № 507, наказ Управління МВС України на Одеській залізниці від 07.09.2012 № 587, наказ МВС від 14.09.2012 № 1417 та подання Управління МВС України на Одеській залізниці від 18.09.2012 № 8/2202 .

Наявна в матеріалах справи копія одного з наведених вище наказів - наказу №1417 від 14.09.2012 Про надзвичайну подію в УМВС України на Одеській залізниці та покарання винних (т. 1 а.с.59) , свідчить про те, що наведені у ньому обставини не мають жодного відношення ні до самого позивача, ні до тих обставин, що зафіксовані у Висновку службового розслідування.

При цьому, судом оцінюється саме той наказ МВС України № 1814 о/с від 28.08.2015 По особовому складу , який вручений ОСОБА_1 , з урахуванням положень частини восьмої статті 14 Дисциплінарного статуту.

Жодних обґрунтувань невідповідності підстав для видання наказу про звільнення позивача № 1814 о/с від 28.08.2015, а саме: у виданому позивачу (т.1 а.с.45) і тому, що надав відповідач-1 для приєднання до матеріалів справи (т.1 а.с.91) - представником МВС України суду не надано.

За наведених обставин у сукупності, суд приходить до висновку, що службова перевірка відносно позивача проведена з грубим порушенням нормативно-правових актів, що визначають процедуру проведення таких перевірок, обов`язки осіб, що їх призначають і здійснюють, а також складають висновок за їх результатами, а також права осіб, щодо яких здійснюються такі перевірки.

Отже, за висновком суду: службова перевірка проведена поверхнево; порушення вимог позивачем тих положень, що без конкретизації наведені у Висновку службового розслідування, під час її проведення достеменно не встановлено; наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності із застосуванням до нього такого крайнього виду дисциплінарної відповідальності як звільнення - не доведена під час розгляду справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що звільнення позивача з займаної посаді на підставі пункту 66 Положення є протиправним та таким, що не ґрунтується на нормах законодавства України.

З урахуванням встановлених обставин, наказ МВС України № 1814 о/с від 28.08.2014 та наказ ГУ МВС України в Одеській області № 656 о/с від 08.09.2015 в частині звільнення у запас Збройних Сил за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України полковника міліції ОСОБА_1 , начальника Одеського міського управління Головного управління МВС України в Одеській області визнаються судом протиправними та такими, що підлягають скасуванню, в свою чергу, начальника Одеського міського управління Головного управління МВС України в Одеській області ОСОБА_1 - поновленню на посаді.

Стосовно позовних вимог про стягнення з ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що наказ ГУ МВС України в Одеській області № 656 о/с від 08.09.2015 про звільнення ОСОБА_1 , начальника Одеського міського управління Головного управління МВС України в Одеській області не визначає дати, з якої останнього звільнено з органів внутрішніх справ, а тому, днем звільнення суд вважає дату видання наказу, тобто 08.09.2015.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі по тексту - Порядок №100) .

Як свідчить довідки про доходи, видана Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВС України в Одеській області від 09.08.2019 №14/1-806, грошове забезпечення за останні два місяці роботи ОСОБА_3 складає 136267,67 грн (липень 2015 року - 4767,67 грн, серпень 2015 року - 8500,00 грн).

Отже, розмір середньоденного грошового забезпечення позивача складає 213,99 грн (13267,67 грн / 62 (сумарна кількість робочих днів у липні-серпні 2015 року).

Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, в цьому випадку з 09.09.2015 по 14.07.2021 і складає 2134 дні.

За таких підстав на користь ОСОБА_1 належить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.09.2015 по 14.07.2021 у розмірі 456654,66 грн (2134 днів х 213,99 грн).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачі не довели правомірність звільнення позивача та прийняття оскаржуваних наказів з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Тому рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання.

При цьому судом враховується, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

керуючись ст. 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України №1814 о/с від 28.08.2015 щодо звільнення у запас (із поставленням на військовий облік) полковника міліції ОСОБА_1 , начальника Одеського міського управління Головного управління МВС України в Одеській області.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України в Одеській області №656 о/с від 08.09.2015 щодо звільнення у запас Збройних Сил за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України полковника міліції ОСОБА_1 , начальника Одеського міського управління Головного управління МВС України в Одеській області.

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Одеського міського управління Головного управління МВС України в Одеській області з 09.09.2015.

5. Стягнути з ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44; код ЄДРПОУ - 08674407) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 456 654,66 грн (чотириста п`ятдесят шість тисяч шістсот п`ятдесят чотири гривні 66 коп.).

6. Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 6 419,70 грн (шість тисяч чотириста дев`ятнадцять гривень 70 коп.).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з моменту складення повного тексту.

Повний текст виготовлено 28.07.2021

Суддя: Н.А. Добрівська