Постанова

від 21.07.2021 по справі 201/3353/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4964/21 Справа № 201/3353/18 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря - Солодової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 лютого 2021 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого земельного податку, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2018 року позивач звернувся із вищезазначеною позовною заявою, в обгрунтування якої посилалися на те, що на земельній ділянці зкадастровим номером 1210100000:09:395:0033 за адресою АДРЕСА_1 , що належить позивачу на праві постійного користування на підставі акту на право постійного користування від 18.11.2004 р. серії ЯЯ № 046781 та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав 01.09.2015 р., розташовані об`єкти нерухомості, що належать на праві власності відповідачу на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2007 р. про закриття провадження у справі у зв`язку з визнанням мирової угоди та заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.10.2007 р. (справа 2-2016/07) . Позивач вказує, що відповідач фактично, без правовстановлюючих документів, без достатніх правових підстав користується земельною ділянкою, належній позивачу. 12 квітня 2017 року на адресу відповідача і користувача об`єктів нерухомості по АДРЕСА_1 В залізницею направлено вимогу № Н-21/513 з пропозицією добровільного відшкодування залізниці сум нарахованого і сплаченого податку до державного бюджету на земельну ділянку площею 1.0491 га по АДРЕСА_1 ( теперішня адреса АДРЕСА_2 ). Вказана вимога залишена без задоволення.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд стягнути з відповідача суми сплаченого земельного податку.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, який мотивовано тим, що апеляційна скарга є безпідставною, а рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, тому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що на земельну ділянку загальною площею 1.6291 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , видано акт на право постійного користування від 18 листопада 2004 року серії ЯЯ № 046781. 01 вересня 2015 року проведена реєстрація земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав та надано витяг від 03 вересня 2015 року № 43250651 про реєстрацію іншого речового права за Державним підприємством Українська залізниця .

25 червня 2014 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця . Пунктом 1 даної постанови КМУ утворив публічне акціонерне товариство Українська залізниця , 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код згідно з ЄДРПОУ 00034045) (Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Згідно цього додатку 1, Державне підприємство Придніпровська залізниця увійшло в перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється публічне акціонерне товариство Українська залізниця .

Частиною 6 статті 2 Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування встановлено, що ПАТ Українська залізниця є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

У ст. 1, 2 Статуту ПАТ Українська залізниця (затверджено постановою КМУ від 02 вересня 2015 року № 735) зазначено, що Публічне акціонерне товариство Українська залізниця є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування , постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця .

Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Таким чином, ПАТ Українська залізниця (код ЄДРПОУ 40075815) є правонаступником Державного підприємства Придніпровська залізниця (код ЄДРПОУ 01073828).

05 липня 2017 року на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:09:395:0033, отримано нові витяги з Державного земельного кадастру, зареєстровані за Публічним акціонерним товариством Українська залізниця . На сьогодні, на цій земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомості, які зареєстровані за ОСОБА_1 у відповідності до ухвали Бабушкінського районного суду Про закриття провадження у справі у зв`язку з визнанням мирової угоди від 27 квітня 2007 року.

12 квітня 2017 року на адресу відповідача і користувача об`єктів нерухомості по АДРЕСА_2 В залізницею направлено вимогу № Н-21/513 з пропозицією добровільного відшкодування залізниці сум нарахованого і сплаченого податку до державного бюджету на земельну ділянку площею 1.0491 га по АДРЕСА_2 (теперішня адреса АДРЕСА_2 ).

21 квітня 2017 року оперативною нарадою керівників ПАТ Українська залізниця , за результатами проведеної ревізії СП Дніпровська дирекція залізничних перевезень РФ Придніпровська залізниця в частині обліку та використання майна і земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з дорученням ПАТ Укрзалізниця від 06 квітня 2017 № Ц- 3912/0/35-17, прийнято рішення звернутись до суду стосовно стягнення сум нарахованого і сплаченого податку до державного бюджету на земельну ділянку площею 1.0491 га по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 з відповідача, як фактичного користувача земельної ділянки.

Суд встановив, що відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 ПК).

Будь-який дохід, отриманий резидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, визнається доходом підприємства, відповідно до статей 14, 135 ПК України.

Розмір доходу відповідача за період із 01 січня 2015 року до 31 грудня 2017 року було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку залізниці у формі орендної плати за землю, який нараховується і сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Безоплатно отримані товари, роботи, послуги, вартість яких визначена на рівні не нижче звичайної ціни, включається до доходів підприємства.

До доходів включається будь-яке збільшення активу або зменшення зобов`язання, згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 Дохід , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153.

У відповідності до довідки ДНКМ-1/68 від 10 травня 2017 року і уточненого позову сума сплаченого залізницею земельного податку за останні три роки склала 1015865,59 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не надано доказів визначення розміру площі саме 1.0491 га, натомість матеріали справи містять лише площу нерухомого майна відповідача, який є власником нерухомого майна (нежитлових будівель загальною площею 1538.0 кв. м.), як фізична особа за адресою: АДРЕСА_3 ; позивачем не надано підстав та доказів сплати земельного податку за земельну ділянку площею саме 1.0491 га; надані позивачем розрахунки не є належними та допустимими доказами сплати земельного податку.

В обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідач без достатніх правових підстав користується належній позивачу земельною ділянкою; ані земельний податок, ані орендну плату відповідач не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єктів нерухомого майна, що використовуються в підприємницькій діяльності;суд порушив вимоги п. 6 ч. 2 ст. 251 ЦПК України; суд безпідставно дійшов висновку, що позивачем не надано підстав та доказів сплати земельного податку за земельну ділянку площею 1.0491 га.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги, з наступних підстав.

З 2 травня 2009 р, у відповідності із Законом України від 5 березня 2009 р. N 1066-VI, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають саме з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 125,126 Земельного кодексу України).

Позивач вперше вніс запис про державну реєстрацію іншого речового права 03 вересня 2015 року (номер запису про інше речове право 11031356) від 03.09.2015, індексний номер 24135073, дата реєстрації 01.09.2015 права постійного користування земельною ділянкою площею 1,6291га, кадастровий номер: 1210100000:09:395:0033, адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта: 716408512101 за Державним підприємством Придніпровська залізниця , код ЄДРПОУ 01073828 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності па нерухоме майно.

Колегія суддів звертає увагу на те, що останнім власником нерухомого майна (будівлі та споруди), які розміщені за адресою: АДРЕСА_3 , та були придбані в 2007 році, є відповідач. Відповідач є власником на підставі діючих правовстановлюючих документів, які не оспорюються.

Крім того, позивач не надав будь-яких доказів та підстав визначення розміру площі земельної ділянки саме 1,0491га, натомість, матеріали справи містять лише площу нерухомого майна відповідача (нежитлових будівель) як фізичної особи за адресою: АДРЕСА_3 .

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб, з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Щодо правових підстав знаходження нерухомого майна у відповідача, слід також звернути на наступне.

До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (частина перша статті 377 ЦК України).

Статтею 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно ж до п. е ч. 1 статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Таким чином, земельна ділянка під нерухомим майном відповідача (нежитлових будівель та споруд) за адресою: АДРЕСА_3 , не може вважатись набутою чи збереженою без достатніх правових підстав, оскільки до відповідача перейшло право користування земельною ділянкою з набуттям права власності на об`єкти, на якій вони розміщені на підставі вимог Закону.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач не зобов`язаний сплачувати земельний податок за вказаний у позові період на підставі прямих норм закону.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем проведено реєстрацію речового права постійного користування земельною ділянкою, площею 1.6291 Га, кадастровий номер: 1210100000:09:395:0033, адреса: АДРЕСА_3 .

Аналіз норм Податкового кодексу України дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати в разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Відповідно до п.291.3 ст.291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, установленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За змістом п.291.2 ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, установлених п.297.1 ст.297 цього кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

У п.269.2 ст.269 ПК України також передбачено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому гл.1 розд.ХІV цього кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

Так, згідно з п.п.4 п.297.1 ст.297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, крім податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності (в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Відповідач є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку, що виключає нарахування, сплату та подання податкової звітності й земельного податку взагалі.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач є власником декількох об`єктів нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, площею 1.6291га, кадастровий номер: 1210100000:09:395:0033, адреса: АДРЕСА_3 , та перебуває в його постійному користуванні. Зокрема, матеріали справи містять: копію протоколу оперативної наради в частині обліку та використання майна і земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 від 21.04.2017, де зафіксовано доповідь начальника служби управління майном і земельними ресурсами ОСОБА_2 : щодо проблемних питань, які виникають при оформленні правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомого майна - будівлю засолбази Нижньодніпровськ-Вузол із прибудовами по АДРЕСА_4 , яка увійшла до статутного капітану ПАТ Укрзалізниця... ; копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.06.2017 №90164749 щодо нежитлової будівлі - друкарні літ.Б-1 за адресою: АДРЕСА_4 ; копію Зведеного переліку майна, що вноситься до статутного капіталу ПАТ Українська залізниця від 18.08.2015 із записом №70 про внесення Будівлі засолбази станції АДРЕСА_5 до статутного капітану ПАТ Укрзалізниця івн. номер 101061.

Зазначені документи свідчать про наявність у позивача нерухомого майна за цим же місцезнаходженням по АДРЕСА_4 , яке увійшло до статутного капіталу ПАТ Укрзалізниця , а також доводять безпідставність заявленого позову про стягнення сплаченого земельного податку за вказаною адресою.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.19 у справі №917/1739/17 є безпідставними, оскільки у цій справі наявні інші фактичні обставини, інший суб`єктний склад (позивачем є міськрада, як власник землі, відповідачем - орендар), орендні правовідносини між власником та колишнім орендарем спірної земельної ділянки та неотримання міськрадою доходу від орендної плати за землю, а тому ніякої аналогії між цими справами проводити не можна.

Щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач здійснив дії по розробленню проекту землеустрою, однак право користування (оренди) земельною ділянкою по фактичному розміщенню нерухомого майна відповідно до вимог законодавства не зміг оформити саме через дії позивача, за наступних фактичних обставин.

Протягом останніх 12 років відповідач не може укласти договір оренди земельної ділянки з власником із незалежних від його волі причин, не з його вини, а з вини позивача, який з 2007 року відмовляє у поділі/виділі/погодженні меж/добровільній відмові від частини земельної ділянки.

Частина п`ята статті 116 Земельного кодексу України передбачає, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (ч.3,4 статті 142 Земельного кодексу).

На звернення відповідача в 2007 році до ДП Придніпровська залізниця про необхідність припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою в порядку добровільної відмови ДП Придніпровська залізниця було відмовлено з посиланням на наявність державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.

Крім того, відповідач звертався за захистом своїх прав до суду та за результатом розгляду справи було винесено заочне рішення Кіровського районного суду у справі № 2-2016/07 від 29.10.2007, яким зобов`язано ДП Придніпровська залізниця погодити встановлення зовнішніх меж земельної ділянки АДРЕСА_5 згідно з виготовленою технічною документацією, однак рішення так і не було виконано з боку ДП Придніпровська залізниця .

Таким чином, можна дійти висновку, що саме позивач відмовляється від поділу, погодження меж або добровільної відмови від частини земельної ділянки; як постійний користувач земельної ділянки площею 1,6291 га за адресою: АДРЕСА_4 , несе зобов`язання по нарахуванню та сплаті земельного податку.

Як вже зазначалось раніше, позивачем не надано доказів визначення розміру площі земельної ділянки в розмірі 1.0491 га, що прямо унеможливлює визначити розмір коштів, які позивач намагається стягнути з відповідача. Будь-яка площа земельної ділянки станом на час спірних правовідносин та розгляду справи сторонами не погоджена.

Для забезпечення встановленого ст. 206 Земельного кодексу України принципу платності використання землі як на умовах власності, так і користування (постійного або строкового) необхідним є ідентифікація таких ділянок як об`єкта цивільних відносин, зокрема, за такими елементами податку, як: платник - власник або користувач: об`єкт оподаткування - межі та площа; база оподаткування - нормативна грошова оцінка: ставки (ст. 7 Податкового Кодексу).

Земельна ділянка як об`єкт, щодо якого застосовується принцип платності в рамках визначених законодавством податкових відносин, виникає за результатом її формування у порядку ст. 79 Земельного кодексу України, як об`єкта цивільних прав.

Відповідно до наданих позивачем в обгрунтування позову доказів останній є користувачем іншої земельної ділянки. Так, ПАТ "Українська залізниця" проведено реєстрацію припинення речового права постійного користування земельною ділянкою, площею 1,6291 Га за ДП Придніпровська залізниця , код ЄДРПОУ 01073828, та відповідно проведено реєстрацію речового права постійного користування земельною ділянкою, площею 1,6291 Га, кадастровий номер: 1210100000:09:395:0033, адреса: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта: 716408512101 за правонаступником - ПАТ "Українська залізниця", код ЄДРПОУ 40075815.

Таким чином, опис єдиної сформованої земельної ділянки, користувачем якої є позивач: Кадастровий номер:1210100000:09:395:0033; Загальна площа:1.6291 га; Адреса згідно державного акту: АДРЕСА_4 .

Позивачем не надано доказів наявності такого об`єкту цивільних прав як земельна ділянка площею 1.0491 га, як за адресою АДРЕСА_4 , так і за адресою Лісопаркова 14-В. Такої земельної ділянки не сформовано та не існує.

Крім того, відповідач не є власником або користувачем земельної ділянки, а вказана земельна ділянка площею 1,0491 га не є об`єктом оподаткування за діючим законодавством.

Безпідставними є посилання апелянта на висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 1638-19, складеного 13.01.2020 у справі №206/3455/17, оскільки у вказаному висновку зазначено, що площа порахована орієнтовно, тобто не точно, а відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тож, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року).

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 лютого 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.В. Лаченкова

М.Ю. Петешенкова