Рішення
від 13.07.2021 по справі 910/7304/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.07.2021Справа № 910/7304/21

За позовомПредставництва Міжнародної асоціації повітряного транспорту в Україні ("Інтернешнл Ейр Транспорт Асосіейшн" (ІАТА) в Україні) доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фільянс Атлас" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Семенова Руслана Анатолійовича 2. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Некрилова Костянтина Юрійовича провизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню Суддя Бойко Р.В.

Секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представників учасників:

від позивача:Грунська М.О., Римар С.Ю. від відповідача:не з`явився від третіх осіб:не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2021 року Представництво "Інтернешнл Ейр Транспорт Асосіейшн" (ІАТА) в Україні (надалі - "Представництво") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно будівельна група "Логістік Альянс", в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 11.11.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим Костянтином Юрійовичем та зареєстрований в реєстрі за №76, яким стягнуто з Представництва "Інтернешнл Ейр Транспорт Асосіейшн" (ІАТА) в Україні на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно будівельна група "Логістік Альянс" 2 860 000,00 грн. за договором позики від 08.08.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що оскаржуваний виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог ст. 87 Закону України "Про нотаріат" та п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, адже вчинено на договорі позики від 08.08.2020, який не посвідчено нотаріально. До того ж, позивач вказує, що такий правочин, як і складені на підставі нього розписка про отримання позики від 08.08.2020 та лист від 25.10.2020, ніколи уповноваженим представником від імені Представництва "Інтернешнл Ейр Транспорт Асосіейшн" (ІАТА) в Україні не укладалися, а наявні на них підписи директора представництва не відповідають справжньому підпису такої особи, що свідчить про неукладеність відповідного правочину як самостійної підстави для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/7304/21; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заваляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Семенова Руслана Анатолійовича (надалі - "Приватний виконавець") та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Некрилова Костянтина Юрійовича; визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи; витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно будівельна група "Логістік Альянс" (оригінали) та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Некрилова Костянтина Юрійовича (належним чином засвідчені копії) всіх документів, на підставі яких 11.11.2020 було вчинено виконавчий напис за реєстровим №76 на договорі позики від 08.08.2020 про стягнення з Представництва "Інтернешнл Ейр Транспорт Асосіейшн" (ІАТА) в Україні на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно будівельна група "Логістік Альянс" 2 860 000,00 грн.; призначено підготовче засідання у справі на 08.06.2021.

21.05.2021 засобами поштового зв`язку від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Семенова Руслана Анатолійовича надійшла заява, в якій просив провести засідання, призначене на 08.06.2021, без його участі.

08.06.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, у відповідності до якого вказував на те, що після подання позовної заяви йому стало відомо про додаткові обставини спірних правовідносин, які вважає за необхідне повідомити суду з наданням відповідних доказів, зокрема: відповідачем було змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фільянс Атлас", на підтвердження чого надає витяг з ЄДР; ні відповідачем, ні третьою особою 2 не було надано відповідей на адвокатські запити позивача, про які йшлась мова в позовній заяві.

Протокольними ухвалами суду від 08.06.2021 долучено подані позивачем докази до матеріалів справи; враховано зміну назви відповідача на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фільянс Атлас" (надалі - "Товариство"); повторно витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Некрилова Костянтина Юрійовича документи, які були витребувані ухвалою суду про відкриття провадження у справі; уповноважено представника позивача вручити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Некрилову Костянтину Юрійовичу ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі та про повідомлення дати, часу та місця підготовчого засідання; відкладено підготовче засідання на 24.06.2021.

22.06.2021 засобами поштового зв`язку від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Семенова Руслана Анатолійовича надійшла заява, в якій просив провести засідання, призначене на 24.06.2021, без його участі.

24.06.2021 через відділ діловодства представником позивача подано додаткові пояснення, у відповідності до яких повідомляв про неможливість вручення ухвал Господарського суду міста Києва приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Некрилову Костянтину Юрійовичу в силу його відсутності за визначеною адресою провадження нотаріальної діяльності, а також, з посиланням на відсутність відзиву відповідача у визначені строки, просив закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.

Протокольною ухвалою суду від 24.06.2021 закрито підготовче провадження, встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи, призначено справу до розгляду по суті на 13.07.2021.

В судове засідання 13.07.2021 з`явилися представники позивача, надали пояснення по суті спору, за змістом яких вбачається, що позивач позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Відповідач та треті особи своїх уповноважених представників в судове засідання не направили.

При цьому, суд відзначає, що попередньо (в межах підготовчого провадження) третьою особою 1 двічі було подано до суду заяви про проведення підготовчих засідань за його відсутності, що підтверджує належне інформування її про дати, час і місце проведення засідань, однак свої повноважних представників в судове засідання 13.07.2021 не направила, про поважні причини неявки суд не повідомила.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд звертає увагу, що ухвали суду направлялися відповідачу та третій особі 2 рекомендованими листами з повідомленнями про вручення, що підтверджується відтисками печаток про відправлення на звороті таких ухвал, на відомі адреси їх місцезнаходження: зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - щодо відповідача; та визначені в Єдиному реєстрі нотаріусів - щодо третьої особи 2.

Проте, відповідні поштові відправлення не були вручені адресатам та були повернуті до суду із зазначенням причин повернення: адресат відсутній, що підтверджується долученими до матеріалів справи довідками відділень поштового зв`язку на відповідних конвертах.

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ухвали господарського суду міста Києва по справі №910/6375/19 в силу положень наведеної норми вважаються такими, що були вручені відповідачу та третій особі 2, а відтак, останні були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача та третьої особи 2 про причини неявки їх представників в судові засідання, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

При цьому, суд враховує, що відповідач правом на подачу відзиву на позов у визначені згідно положень Господарського процесуального кодексу України строки не скористалися, а тому у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України спір у даній справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 13.07.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим К.Ю. за реєстровим №76 було вчинено виконавчий напис (надалі - "Виконавчий напис"), у відповідності до якого запропоновано стягнути з боржника - Представництва, на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно будівельна група "Логістік Альянс" (після зміни найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фільянс Атлас"), заборгованість за договором позики від 08.08.2020, строк виконання зобов`язань за яким настав 19.10.2020, а саме - 2 860 000,00 грн., а також, витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису нотаріуса у розмірі 28 600,00 грн.

07.04.2021 Товариство звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Семенова Руслана Анатолійовича із заявою про примусове виконання виконавчого документу, відповідно до якої просило відкрити виконавче провадження за Виконавчим написом.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 07.04.2021 ВП №65056963 Приватним виконавцем постановлено відкрити виконавче провадження з виконання Виконавчого напису про стягнення з Представництва на користь Товариства заборгованості за договором позиви від 08.08.2020, строк виконання зобов`язань за яким настав 19.10.2020, а саме: 2 860 000,00 грн., а також витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису нотаріуса у розмірі 28 600,00 грн.

Спір у даній справі виник у зв`язку із оспоренням Представництвом законності вчиненого за зверненням Товариства Виконавчого напису.

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат").

Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (надалі - "Порядок вчинення нотаріальних дій").

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат").

Так, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить аналогічні правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 (надалі - "Перелік документів"). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

При цьому, Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України "Про нотаріат").

З огляду на викладені положення вбачається, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а лише підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат").

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Тобто, нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

При цьому, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

В даному випадку, звертаючись з позовом до суду про визнання Виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивачем було визначено, що останній було вчинено не на нотаріально посвідченій угоді, як того вимагає Перелік документів, та за відсутності в цілому запропонованої до стягнення за ним заборгованості в силу відсутності між сторонами будь-яких правовідносин позики, оскільки відповідний договір позики від 08.08.2020 є неукладеним.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

На виконання вимог статті 87 Закону України "Про нотаріат" Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 29.06.1999 №1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів".

Відповідно до п. 1 Переліку документів, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 11.11.1999 №2075, від 24.04.2000 №693 та від 29.11.2001 №1602, до відповідних документів було віднесено виключно нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, а для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

В той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", було внесено зміни до Переліку документів та доповнено останній після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" такого змісту: "Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.".

Однак, постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині "а після слів "заставлене майно" доповнити словами "(крім випадку, передбаченого пунктом 1 1 цього переліку)"; доповнити розділ пунктом 1 1 такого змісту: "1 1 . Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу". п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: "Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості." Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, діючій на момент прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14) у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Положення ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, діючій на момент прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14) визначають, що суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині. Якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта виявлено незаконність або невідповідність правовому акту вищої юридичної сили інших правових актів чи їх окремих положень, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі, які впливають на прийняття постанови у справі, суд визнає такі акти чи їх окремі положення незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили. Резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

За змістом ст.ст. 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, діючій на момент прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Як зазначалося в п. 10.2 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень. При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.Скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Визнання ж акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти. При цьому суди повинні виходити з того, що вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним. Ухваливши рішення про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його з цих підстав нечинним, суд у порядку, визначеному частиною одинадцятою статті 171 КАС України, повинен зобов`язати орган, який видав оскаржуваний акт, невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому такий акт було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. Водночас з огляду на положення пункту 1 частини другої статті 162 КАС України у разі визнання акта незаконним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови. Визнаючи протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремі положення, суд повинен зазначити дату, номер рішення, найменування органу, котрий видав рішення або його окремі пункт, абзац, частину, які визнано протиправними. Задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб`єкта владних повноважень повністю або частково та скасувати акт індивідуальної дії повністю або ту його частину, яка стосується позивача, з моменту прийняття акта та обов`язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.

Статтею 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

З огляду на викладене та враховуючи закріплену в положеннях ст. 129 1 Конституції України обов`язковість остаточного судового рішення суд не вбачає за можливе застосування до спірних правовідносин Переліку документів в редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 у визнаній нечинною постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 частині, адже оскаржуваний Виконавчий напис було вчинено після набрання законної сили вказаним судовим рішенням.

Отже, договір позики від 08.08.2020, який як вбачається із долученої до матеріалів справи його копії, не було нотаріально посвідчено, не може відноситися до документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в розумінні положень ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", адже на момент вчинення Виконавчого напису про стягнення заборгованості за таким договором з Представництва вже не існувало чинних положень які б передбачали можливість вчинення таких дій на укладеному в простій письмові формі договорі.

Більш того, як вбачається із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно будівельна група "Логістік Альянс", яке в подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фільянс Атлас" було зареєстровано як юридичну особу 29.10.2020.

Відповідно до частини 1 статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Загальний порядок створення та реєстрації юридичної особи встановлений статтями 87, 88, 89 названого вище Кодексу.

Так, відповідно до частини 4 статті 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина 1 статті 89 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 83 Господарського кодексу України державна реєстрація господарського товариства здійснюється відповідно до закону. Господарське товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Частиною 1 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині, а відповідно до частини 4 вказаної статті цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, юридична особа набуває статусу учасника цивільних правовідносин з дня її державної реєстрації.

Згідно із ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю (статут) підлягають державній реєстрації (стаття 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Враховуючи це, а також те, що юридична особа стає учасником цивільних правовідносин з дня її державної реєстрації, то установчі документи юридичної особи набувають чинності з дня державної реєстрації такої юридичної особи.

Відтак, органи юридичної особи вважаються такими, що діють від імені юридичної особи та на підставі установчих документів юридичної особи після (з дня) державної реєстрації юридичної особи.

В даному випадку встановлено, що Товариство (ідентифікаційний код 43890736) зареєстровано 29.10.2020, номер запису: 1005561020000075835, а тому саме з 29.10.2020 відповідач набув статусу юридичної особи, став учасником цивільних правовідносин, набув цивільної дієздатності, а виконавчий орган товариства отримав правову можливість набувати цивільних прав і обов`язків та здійснювати їх від імені товариства.

Разом з тим, договір позики було підписано ОСОБА_1 в якості директора Товариства 08.08.2020, тобто за 81 день до державної реєстрації відповідача.

Більш того, умови такого договору містять положення про обов`язок позичальника повернути відповідну позику до 19.10.2020, тобто, ще до моменту державної реєстрації відповідача.

Тобто, умови спірного договору позики врегульовували правовідносини, які мали бути завершені ще за 10 днів до державної реєстрації Товариства.

Відповідно до ч. 1 статті 84 Господарського кодексу України господарське товариство може відкривати рахунки у банках, а також укладати договори та інші угоди лише після його державної реєстрації. Угоди, укладені засновниками товариства до дня його реєстрації, визнаються такими, що укладені з товариством, тільки за умови їх подальшого схвалення товариством в порядку, визначеному законом та установчими документами.

Суд враховує, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником та директором Товариства з 29.10.2020 було зазначено ОСОБА_1 , проте, наявний в матеріалах справи примірник договору позики від 08.08.2020 вказує на його укладення ОСОБА_1 не як засновником майбутнього Товариства, а саме, як директором такого Товариства та без будь-яких згадувань про те, що він укладається в порядку ст. 84 Господарського кодексу України.

За змістом ст.ст. 638-640 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст.ст. 1046, 1047 Цивільного кодексу України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Тобто, належним підтвердженням укладення договору позики є документ, що посвідчує факт передачі позикодавцем позичальнику визначеної суми коштів.

Однак, в даному випадку суд відзначає, що отримана позивачем з матеріалів виконавчого провадження та долучена до матеріалів даного позову копія розписки про отримання позики від 08.08.2020 не може буде підтвердженням укладення з Товариством договору позики, адже адресована саме Товариству, однак, за 81 день до його державної реєстрації, тобто, стосується підтвердження факт щодо особи, якої не існувало.

В аспекті наведеного суд також враховує викладені позивачем в позові та Голови Представництва ОСОБА_2 в заяві свідка, справжність підпису якого засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трубаровою М.В. за реєстровим №636, пояснення відносно того, що жодних правовідносин з Товариством Представництво ніколи не мало, а ОСОБА_2 як Головою Представництва ніколи не підписувалося договору позики від 08.08.2020, розписки про отримання позики від 08.08.2020, відповіді від 25.10.2020 на вимогу Товариства від 20.10.2020 щодо повернення позики та відповідних коштів від такої особи не отримувалося.

В підтвердження наведеного суд враховує їх доводи відносно невідповідності справжнім проставлених на таких документах підписів особи, яка діяла від імені Представництва, та печаток останнього, адже при візуальному обстеженні явною є відмінність відтисків печаток Представництва на таких документах з наданими позивачем примірниками дійсної печатки та підписів, які в наведених документах виконанні від уповноваженої особи Представництва, з наданими зразками підписів ОСОБА_2.

Окрім того, в договір позики від 08.08.2020, розписці про отримання позики від 08.08.2020, відповіді від 25.10.2020 на вимогу Товариства від 20.10.2020 щодо повернення позики визначено, що такі документи від імені Представництва підписані директором ОСОБА_2, в той же час згідно Положення про Представництво, затвердженого рішенням від 20.12.2018, дійсною назвою представницького органу управління Представництва є Голова Представництва, дійсним найменуванням якого ім`я по-батькові є Васильович.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на викладені положення та такі принципи здійснення господарського судочинства як забезпечення змагальності та диспозитивності суду вбачається, що доведення існування або відсутність тих чи інших обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги / заперечення на позов, покладається саме на учасників судового процесу та здійснюється ними шляхом реалізації своїх процесуальних прав і обов`язків, зокрема, в частині заперечень щодо заявлених позивачем вимог - шляхом подання відзиву на позов.

Частиною 1 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Згідно пункту 5 частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього (ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведені норми господарського процесуального закону та відсутність бажання відповідача реалізувати свої процесуальні права, що полягає у пасивній поведінці учасника справи (неподанні відзиву на позов, не забезпеченні прибуття повноважних представників до судового засідання, ненадання витребуваних судом документів - оригіналів договору позики від 08.08.2020, розписки про отримання позики від 08.08.2020, відповіді від 25.10.2020 на вимогу Товариства від 20.10.2020 щодо повернення позики), суд констатує про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів того, що мало місце дійсного виникнення між сторонами правовідносин позики, врегульованих вказаними документами, в той час, як поданими позивачем поясненнями та документами належними чином підтверджуються його доводи відносно того, що Представництвом такого правочину не вчинялося.

Отже, викладені в своїй сукупності обставини (врегулювання в договорі позики від 08.08.2020, розписці про отримання позики від 08.08.2020, відповіді від 25.10.2020 на вимогу Товариства від 20.10.2020 щодо повернення позики правовідносин позики між сторонами ще до набуття Товариством правоздатності та дієздатності в розумінні Закону; невідповідність реквізитів Представництва в таких документах (в частині посади та ПІБ особи представника) дійсним; відсутність їх оригіналів, зумовлених пасивною процесуальною поведінкою відповідача та невиконанням ним вимог суду) дають правові підстави для висновку про те, що правочин позики, оформлений договором позики від 08.08.2020 та розпискою про отримання позики від 08.08.2020, є неукладеними, а відтак в силу приписів ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 13, 14, 509 Цивільного кодексу України не міг породжувати будь-яких правових наслідків, в т.ч. виникнення на підставі нього відповідних зобов`язань та прав вимоги їх виконання.

Відтак, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим Костянтином Юрійовичем Виконавчий напис стосувався неіснуючого зобов`язання, тобто, щодо заборгованості якої не існувало, що є прямим порушенням положень ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат".

При цьому, суд відзначає, що в силу приписів ч. 4 ст. 44 Закону України "Про нотаріат" перед вчиненням нотаріальної дії приватний нотаріус був зобов`язаний, зокрема, перевірити цивільну правоздатність та дієздатність юридичної особи шляхом ознайомлення з її установчими документами, інформацією про таку особу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Тобто, за всієї обачності приватний нотаріус не міг не знати, що наданий для вчинення Виконавчого напису договір позики від 08.08.2020 було укладено до набуття Товариством цивільної правоздатності та дієздатності, адже як вбачається із наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.06.201 за кодом 120088201821 щодо Товариства єдиною існуючою реєстраційною дією щодо такої юридичної особи станом на день вчинення Виконавчого напису (11.11.2020) була лише державна реєстрація створення юридичної особи, проведена 29.10.2020 за №1005561020000075835.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про нотаріат" нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України.

Отже, вчинення Виконавчого напису є прямим порушенням приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим Костянтином Юрійовичем приписів ст. 49 Закону України "Про нотаріат", адже за встановлених обставин виникнення договору позики від 08.08.2020 та належного виконання таким нотаріусом своїх обов`язків при провадженні своєї діяльності він був зобов`язаний відмовити у вчинені такої нотаріальної дії, яка прямо суперечить законодавству України (в т.ч. приписам ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат").

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання Виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Представництва Міжнародної асоціації повітряного транспорту в Україні ("Інтернешнл Ейр Транспорт Асосіейшн" (ІАТА) в Україні) задовольнити повністю.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 11.11.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим Костянтином Юрійовичем та зареєстрований в реєстрі за №76, яким запропоновано стягнути з Представництва "Інтернешнл Ейр Транспорт Асосіейшн" (ІАТА) в Україні (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 33/6 а, 3-й поверх; ідентифікаційний код 26558923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно будівельна група "Логістік Альянс" (після зміни найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фільянс Атлас") (65098, м. Одеса, вул. Космонавтів, 36, офіс 212; ідентифікаційний код 43890736) 2 860 000,00 грн. заборгованості за договором позики від 08.08.2020.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фільянс Атлас" (65098, м. Одеса, вул. Космонавтів, 36, офіс 212; ідентифікаційний код 43890736) на користь Представництва "Інтернешнл Ейр Транспорт Асосіейшн" (ІАТА) в Україні (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 33/6 а, 3-й поверх; ідентифікаційний код 26558923) судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 29.07.2021.

Суддя Р.В. Бойко

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення13.07.2021
Оприлюднено30.07.2021
Номер документу98644810
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/7304/21

Окрема ухвала від 13.07.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бойко Р.В.

Рішення від 13.07.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бойко Р.В.

Ухвала від 25.06.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бойко Р.В.

Ухвала від 09.06.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бойко Р.В.

Ухвала від 11.05.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бойко Р.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні