Окрема ухвала

від 13.07.2021 по справі 910/7304/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ОКРЕМА УХВАЛА

м. Київ

13.07.2021Справа №910/7304/21

За позовомПредставництва Міжнародної асоціації повітряного транспорту в Україні ("Інтернешнл Ейр Транспорт Асосіейшн" (ІАТА) в Україні) доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фільянс Атлас" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Семенова Руслана Анатолійовича 2. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Некрилова Костянтина Юрійовича провизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню Суддя Бойко Р.В.

Секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представників учасників:

від позивача:Грунська М.О., Римар С.Ю. від відповідача:не з`явився від третіх осіб:не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/7304/21 за позовом Представництва "Інтернешнл Ейр Транспорт Асосіейшн" (ІАТА) в Україні до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно будівельна група "Логістік Альянс" про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису.

Спір у даній справі стосується наявності правових підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого 11.11.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим Костянтином Юрійовичем та зареєстрованого в реєстрі за №76, за яким було запропоновано стягнути з Представництва "Інтернешнл Ейр Транспорт Асосіейшн" (ІАТА) в Україні на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно будівельна група "Логістік Альянс" 2 860 000,00 грн. заборгованості за договором позики від 08.08.2020.

За наслідками розгляду такого спору 13.07.2021 Господарським судом міста Києва було винесено рішення, яким позовні вимоги Представництва "Інтернешнл Ейр Транспорт Асосіейшн" (ІАТА) в Україні задоволено в повному обсязі та визнано зазначений виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

При цьому, в процесі розгляду даної справи судом встановлено, що такий виконавчий напис було вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим Костянтином Юрійовичем в порушення статей 49, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", що полягає в наступному.

По-перше, на виконання вимог статті 87 Закону України "Про нотаріат" Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 29.06.1999 №1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів".

Відповідно до п. 1 Переліку документів, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 11.11.1999 №2075, від 24.04.2000 №693 та від 29.11.2001 №1602, до відповідних документів було віднесено виключно нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, а для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

В той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", було внесено зміни до Переліку документів та доповнено останній після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" такого змісту: "Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.".

Однак, постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині "а після слів "заставлене майно" доповнити словами "(крім випадку, передбаченого пунктом 1 1 цього переліку)"; доповнити розділ пунктом 1 1 такого змісту: "1 1 . Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу". п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: "Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості." Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, діючій на момент прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14) у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Положення ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, діючій на момент прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14) визначають, що суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині. Якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта виявлено незаконність або невідповідність правовому акту вищої юридичної сили інших правових актів чи їх окремих положень, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі, які впливають на прийняття постанови у справі, суд визнає такі акти чи їх окремі положення незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили. Резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

За змістом ст.ст. 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, діючій на момент прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Як зазначалося в п. 10.2 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень. При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.Скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Визнання ж акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти. При цьому суди повинні виходити з того, що вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним. Ухваливши рішення про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його з цих підстав нечинним, суд у порядку, визначеному частиною одинадцятою статті 171 КАС України, повинен зобов`язати орган, який видав оскаржуваний акт, невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому такий акт було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. Водночас з огляду на положення пункту 1 частини другої статті 162 КАС України у разі визнання акта незаконним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови. Визнаючи протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремі положення, суд повинен зазначити дату, номер рішення, найменування органу, котрий видав рішення або його окремі пункт, абзац, частину, які визнано протиправними. Задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб`єкта владних повноважень повністю або частково та скасувати акт індивідуальної дії повністю або ту його частину, яка стосується позивача, з моменту прийняття акта та обов`язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.

З огляду на викладене та враховуючи закріплену в положеннях ст. 129 1 Конституції України обов`язковість остаточного судового рішення є неможливим застосування після 22.02.2017 в діяльності нотаріусів положень Переліку документів в редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 у визнаній нечинною постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 частині, тобто, частині, які передбачала можливість вчинення виконавчих написів на правочинах, вчинених в простій письмовій формі.

В той же час, в межах розгляду даної справи судом було встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис від 11.11.2020 (тобто, вчинений після набрання законної сили вказаним судовим рішенням), було здійснено на договір позики від 08.08.2020, укладеного в простій письмовій формі, що є прямим порушенням приписів ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат".

По-друге, судом при вирішенні спору було встановлено, що правочин - договір поруки від 08.08.2020, на якому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим Костянтином Юрійовичем було вчинено оскаржуваний виконавчий напис від 11.11.2020, було укладено за 81 день до державної реєстрації створення однієї із сторін такого правочину - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно будівельна група "Логістік Альянс" (після зміни найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фільянс Атлас") (ідентифікаційний код 43890736), яке в свою чергу є стягувачем за відповідним виконавчим написом.

Тобто, в силу приписів ст.ст. 80, 87-89, 91, 92 Цивільного кодексу України, ст.ст. 83, 84 Господарського кодексу України, ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно будівельна група "Логістік Альянс" (після зміни найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фільянс Атлас") (ідентифікаційний код 43890736) не могло набути цільних правоздатності та дієздатності раніше дати реєстрації його як юридичної особи в державному реєстрі, що мало місце 29.10.2020.

Наведене в свою чергу свідчить про те, що в розумінні ст.ст. 638-640, 1046, 1047 Цивільного кодексу України договір позики від 08.08.2020 є неукладеним, а відтак, і не міг породжувати в силу приписів ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 13, 14, 509 Цивільного кодексу України будь-яких правових наслідків, в т.ч. виникнення на підставі нього відповідних зобов`язань та прав вимоги їх виконання, які б згідно приписів статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" підлягали захисту шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 44 Закону України "Про нотаріат" перед вчиненням нотаріальної дії приватний нотаріус був зобов`язаний, зокрема, перевірити цивільну правоздатність та дієздатність юридичної особи шляхом ознайомлення з її установчими документами, інформацією про таку особу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Тобто, за всієї обачності приватний нотаріус не міг не знати, що наданий для вчинення Виконавчого напису договір позики від 08.08.2020 було укладено до набуття Товариством (ідентифікаційний код 43890736) цивільної правоздатності та дієздатності, адже як вбачається із наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.06.201 за кодом 120088201821 щодо Товариства єдиною існуючою реєстраційною дією щодо такої юридичної особи станом на день вчинення Виконавчого напису (11.11.2020) була лише державна реєстрація створення юридичної особи, проведена 29.10.2020 за №1005561020000075835.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про нотаріат" нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України.

Отже, вчинення виконавчого напису від 11.11.2020 є прямим порушенням приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим Костянтином Юрійовичем приписів ст. 49 Закону України "Про нотаріат", адже за встановлених обставин виникнення договору позики від 08.08.2020 та належного виконання таким нотаріусом своїх обов`язків при провадженні своєї діяльності він був зобов`язаний відмовити у вчинені такої нотаріальної дії, яка прямо суперечить законодавству України (в т.ч. приписам ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат").

З огляду на викладене вбачається, що виконуючи покладені на приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Некрилова Костянтина Юрійовича державою обов`язки останнім було грубо знехтувано закріпленими в законодавстві принципами провадження діяльності нотаріату в Україні, що зумовило створення у відповідача права на стягнення грошових сум від позивача за відсутності правових підстав для цього (за відсутності відповідного зобов`язання в цілому).

Частиною 1 статті 246 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення (ч. 5 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України).

В даному випадку судом встановлено порушення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим Костянтином Юрійовичем, зокрема, вимог ст.ст. 49, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", адже має місце вчинення ним виконавчого напису на укладеному в простій письмові формі договорі та при наявності інформації щодо неможливості породження таким договором будь-яких прав та обов`язків в цілому.

Згідно ч. 6 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню.

Оскільки судом, було виявлено наведені порушення у діяльності нотаріуса, то суд вбачає за необхідне направити дану окрему ухвалу Міністерству юстиції України, як органу на який покладено обов`язки із контролю за організацією нотаріату, перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання (ч. 7 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, Господарський суд міста Києва виносить на адресу Міністерства юстиції України окрему ухвалу про необхідність усунення порушень і недоліків в сфері нотаріату в частині виявлених порушень законності приватним нотаріусом Некриловим Костянтином Юрійовичем при вчиненні 11.11.2020 виконавчого напису, зареєстрованого за №76, про стягнення з Представництва "Інтернейшнл Ейр Транспорт Асосіейшн" (ІАТА) в Україні грошових коштів, та вважає, що достатнім та обґрунтованим строком для надання ним відповіді є - один місяць з моменту одержання окремої ухвали.

На підставі викладено та керуючись статтями 234, 246 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Направити окрему ухвалу Міністерству юстиції України з метою усунення порушень і недоліків в сфері нотаріату в частині виявлених порушень законності приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим Костянтином Юрійовичем при вчиненні 11.11.2020 виконавчого напису, зареєстрованого за №76, про стягнення з Представництва "Інтернейшнл Ейр Транспорт Асосіейшн" (ІАТА) в Україні грошових коштів.

2. Повідомити Міністерству юстиції України про необхідність встановлення причин допущення таких порушень, їх усунення та притягнення винних осіб до відповідальності.

3. Визначити Міністерству юстиції України строк для надання відповіді щодо обставин, з яких постановлено дану окрему ухвалу, - один місяць з моменту одержання даної окремої ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (13.07.2021) та може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання у відповідності до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Повний текст ухвали складено 29.07.2021.

Суддя Р.В. Бойко