Постанова

від 27.07.2021 по справі 344/961/16-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/961/16-ц

Провадження № 22-ц/4808/807/21

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Фединяка В.Д., Девляшевського В.А.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю представників ОСОБА_1 та Івано-Франківської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Форвард Групп ЛТД , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління держгеокадастру в Івано-Франківській області, про визнання нечинним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 18 березня 2021 року під головуванням судді Пастернак І.А. у м. Івано-Франківську ,

в с т а н о в и в:

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Івано-Франківської міської ради, ТОВ Форвард Групп ЛТД про визнання нечинним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки .

На обґрунтування позовних вимог зазначив , що він є власником квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 20.05.2008 йому та власникам інших чотирьох квартир будинку було надано у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,0996 га по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна земельна ділянка) та 25.05.2009 співвласникам земельної ділянки було видано державний акт про право власності на земельну ділянку.

Відповідно до державного акта про право власності на земельну ділянку належна їм на праві власності земельна ділянка межує з землями міської ради (заїзд) та землями міської ради (будинковолодіння 51). Тобто суміжною із належною їм земельною ділянкою по АДРЕСА_2 є земельна ділянка на котрій знаходиться будинковолодіння АДРЕСА_3 , що являє собою одну стіну та належало ПАТ Залізничник , яке 06.05.2011 на підставі договору купівлі-продажу продав дану стіну як об`єкт нерухомого майна - магазин ТОВ Форвард Групп ЛТД .

Із листа управління земельних відносин від 28.08.2015 за № М/100, до якого в якості додатку було долучено копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_3 , йому стало відомо про те, що 26.05.2015 Івано-Франківська міська рада прийняла рішення № 1769-54 у відповідності до якого вирішила затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передати земельні ділянки в оренду ТзОВ Форвард групп ЛТД по АДРЕСА_3 площею 0,0278 га, в тому числі земельна ділянка площею 0,0114 га. на якій діє обмеження (сервітут).

Оскільки межі суміжної земельної ділянки не погоджено з ним, його підпис відсутній і на Акті встановлення меж і на плані встановлення меж землі, тому затверджена вказаним рішенням міської ради технічна документація із землеустрою не відповідає вимогам ст.198 ЗК України. Більше того і на акті встановлення меж і на плані встановлення меж землі взагалі не вказано, що земельна ділянка межує з земельною ділянкою по АДРЕСА_2 що є недопустимим.

В акті приймання передачі межових знаків на зберігання від 05.04.2015 року зазначено, що власниками/користувачами суміжних земельних ділянок претензій щодо меж та конфігурацій земельних ділянок немає ; власниками/користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено , що не відповідає дійсності, а замовники технічної документації та її виконавець умисно вказали в технічній документації суміжника Івано-Франківську міську раду, оскільки розуміли, що він як суміжник підставно відмовиться від погодження меж суміжної земельної ділянки, так як такі порушують його права.

В технічній документації ТОВ Форвард Групп ЛТД не зазначено проїзду, що повинен позначатися в проміжку від В до Г точками 0,51 та 1,09, що на його державному акті позначений від точки Д до Е, а земельну ділянку, передану ПАТ Залізничник в оренду у 2010 році було обтяжено сервітутом - таким проїздом для нього.

Таким чином, набуття земельної ділянки в спосіб, що передбачає зміну обмежень та обтяжень, а для суміжних землевласників передбачає зміну конфігурації земельної ділянки в частині встановленого заїзду, є формуванням нової земельної ділянки.

Вказує, що дії Івано-Франківської міської ради щодо затвердження технічної документації, а не проекту відведення є протиправними, оскільки не відповідають процедурі прийняття рішення. Крім того, технічна документація з проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має відповідати вимогам закону та така невідповідність є підставою для відмови в її затвердженні, а відсутність погодження межі суміжними землекористувачами є недотриманням вимог технічної документації та таке в технічній документації відсутнє, зокрема як і погодження узгоджувальної комісії органу місцевого самоврядування у випадку відмови погодження межі суміжними землекористувачами.

Також про незаконність відведення та передачу у користування земельної ділянки свідчить те, що додаток до договору оренди землі 26.05.2015, згідно якого ТОВ Форвард Групп ЛТД стало користувачем земельної ділянки, а саме план земельної ділянки та Акт встановлення та прийому-передачі межових знаків на зберігання, є іншим ніж той котрий міститься в технічній документації, що затверджувалася 26.05.2015 року рішенням Івано-Франківської міської ради №1769-54. Такий план земельної ділянки та акт виготовлені ТОВ НВП ГІС до технічної документації із землеустрою, котра не була погоджена суміжниками. При цьому, рішення узгоджувальної комісії виконавчого комітету по розгляду спорів суміжного землекористування від 06.06.2014, якимпогоджено межу земельної ділянки ТОВ Форвард Групп ЛТД скасовано рішенням Івано-Франківського міського суду від 30.04.2015.

Посилаючись на те, що ТОВ Форвард Групп ЛТД за допомогою ТОВ НВП ГІС виготовили незаконну технічну документацію із землеустрою, в котрій замість реальних суміжних землекористувачів вказали землекористувачем Івано-Франківську міську раду, яку в подальшому затвердили з обмеженнями для проходу та проїзду, однак такі насправді наведені для існуючого в`їзду до будинку АДРЕСА_3 , а затвердження проекту землеустрою без врахування прав суміжних землекористувачів позбавляє його можливості доступу до земельної ділянки у передбачений спосіб, просив: визнати нечинним та скасувати рішення 54 сесії Івано-Франківської міської ради від 26.05.2015 № 1769-54 у відповідності до якого Івано-Франківська міська рада вирішила затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передати земельні ділянки в оренду ТзОВ Форвард групп ЛТД по АДРЕСА_3 площею 0,0278 га, в тому числі земельна ділянка площею 0,0114 га; визнати недійсним договір оренди землі від 26.05.2015 року, укладений між Івано-Франківською міською радою та ТОВ Форвард Групп ЛТД .

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 18 березня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, ТОВ Форвард Групп ЛТД , третя особа - Головне управління держгеокадастру в Івано-Франківській області, про визнання нечинним та скасування рішення Івано-Франківської міської ради від 26.05.2015 №1769-54 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 26.05.2015.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Зазначає, що обґрунтування суду першої інстанції є хибними та свідчать про невірне з`ясування обставин справи та помилкове застосування норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції порушено вимоги ст. 98-100 ЗК України.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги суду слід було дослідити на відповідність закону технічну документацію, затверджену оскаржуваним рішенням міської ради, адже підставою позову було те, що така технічна документація порушує його права як суміжного землекористувача. Вказана технічна документація підлягала дослідженню, зокрема, в частині наявності в ній пропонованого в його користь земельного сервітуту, встановити його конфігурацію на місцевості, з прив`язками до оточуючих споруд та межових знаків.

Наявні в матеріалах справи копії технічної документації відображають пропонований до встановлення земельний сервітут для проїзду та проходу, його конфігурацію (довжина 15.43 метра на ширину 3.50 метра) та його розташування на ділянці з прив`язкою до місцевості. Саме тому надаючи відповіді на поставлені в ухвалі суду запитання експерт Львівського НДІСЕ за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи склав висновок №3153 від 26.02.2018р., в якому вказав на те, що затверджена оскаржуваним рішенням Івано-Франківської ради технічна документація із землеустрою та договір оренди не враховують набуті на наявні права суміжних землевласників, зокрема, його в частині вільного доступу до його земельної ділянки, можливості заїзду-виїзду транспортного засобу, тощо.

Запропонований в технічній документації земельний сервітут за своїм місцем розташування не співпадає з місцем фактичного заїзду на його земельну ділянку (тобто запропонований прохід/проїзд не дозволить потрапити до фактичного входу на його земельну ділянку). При цьому, згідно матеріалів справи земельна ділянка готується відповідачем до забудови (виконкомом видано містобудівні умови та обмеження) і не встановлення вірного земельного сервітуту на цій землі перешкодить проходу та проїзду до його земельної ділянки, на якій розташоване його житло.

Проте, суд при розгляді цього питання належно не дослідив технічну документацію із землеустрою, що затверджена оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування, а вдався до дослідження відомостей про земельний сервітут, які містяться у витязі із державного земельного кадастру від 2018 року. У вказаному витязі конфігурація земельного сервітуту є зміненою і суттєво відрізняється від конфігурації земель для сервітуту з технічної документації, яка подавалася на затвердження оскаржуваним рішенням ради. Тобто, зазначений витяг не тільки не був у складі технічної документації із землеустрою, яка подавалася на затвердження ради але і інформація з цього витягу суперечить запропонованому земельному сервітуту, який і був затверджений оскаржуваним рішенням Івано-Франківської ради від 20.05.2008.

Суд, приймаючи як доказ висновок експерта Максимчина А.Д., не врахував подані заперечення стосовно правової оцінки такого доказу. Суттєвою є та обставина, що експерт здійснював огляд належного йому на праві приватної власності майна, здійснював обміри належної йому землі, встановлював її межі без його виклику та присутності, що ставить під сумнів правдивість вказаних ним даних та належності та допустимості такого доказу в цілому.

Також, в додатку № 8 до висновку, експерт відобразив у графічній частині конфігурацію сервітуту, яка не відповідає запропонованому земельному сервітуту в технічній документації із землеустрою, яка була затверджена оскаржуваним рішенням ради. Із висновку вбачається, що експертом Максимчиним А.Д. при дослідженні питання №2 надано відповідь виходячи із витягу з державного земельного кадастру від 04.04.2018, а не з даних про запропонований земельний сервітут в технічній документації від травня 2008 року. Це підтверджується в різниці в площі земельної ділянки під сервітутом - в технічній документації і в схемі експерта ОСОБА_2 . Крім того, в схемах розташування земельного сервітуту експерт вказав наявність земельної ділянки під сервітутом, не вказавши якого саме виду сервітуту, адже предметом його дослідження мав стати саме сервітут для проходу та проїзду суміжних землевласників.

Стосовно питання необхідності погодження меж із суміжними землекористувачами, зокрема ним, то суд першої інстанції не надав належної оцінки рішенню Івано-Франківського міського суду від 30.04.2015, яким суд встановив, що земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:06:001:0161 (земельна ділянка орендаря ТОВ Форвард Груп ЛТД ) межує із земельною ділянкою, що перебуває у його власності. Наведене вказує, що в спорі між тими ж сторонами судовим органом прийнято рішення і встановленні під час його ухвалення обставини підлягали врахуванню судом при розгляді існуючого спору.

Однак в цій справі суд встановив протилежну обставину, а саме, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2610100000:06:001:0139 (його земельна ділянка) та 2610100000:06:001:0161 (земельна ділянка орендаря ТОВ Форвард Групп ЛТД ) не межують. При цьому, суд вказав, що між такими по всій межі є незайнята земельна ділянка Івано-Франківської міської ради, яка в користування чи власність нікому не передана, а тому дійшов висновку, що виділення землі ТОВ Форвард Груп ЛТД не потребує погодження від суміжного землекористувача - ОСОБА_1 .

Вказані висновки суду першої інстанції є необґрунтованими, адже сформована земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:06:001:0161, як це встановлено рішенням по справі № 344/11189/14-а, межує з його земельною ділянкою і жодних розривів між ними не має.

Також для формування іншої земельної ділянки з іншим кадастровим номером, з іншою площею та конфігурацією необхідне рішення власника землі, а таке рішення Івано-Франківською міською радою не приймалося.

Тобто, суд першої інстанції констатуючи, що земельні ділянки не межують, не встановив достовірно звідки і на яких правових підставах, а також унаслідок якої правової процедури після 30.04.2015 між земельними ділянками по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 з`явилася земельна ділянка по усій межі таких, який правовий статус, на підставі чого відбулася її реєстрація в ДЗК та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Івано-Франківська міська рада, ТОВ Форвард Групп ЛТД та Головне управління держгеокадастру в Івано-Франківській області правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

В судовому засіданні представники ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.

Представник Івано-Франківської міської ради вимоги апеляційної скарги заперечила, покликаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Представники ТОВ Форвард Групп ЛТД та Головного управління держгеокадастру в Івано-Франківській області в судове засідання не з`явилися, хоча судом належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Від Головного управління держгеокадастру в Івано-Франківській області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням уповноваженого представника у відпустці.

Наведені виконуючим обов`язки начальника Головного управління держгеокадастру в Івано-Франківській області причини неявки представника апеляційний суд не вважає поважними, представник Головного управління держгеокадастру в Івано-Франківській області, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився у судові засідання, призначені на 22.06.2021 та 20.07.2021.

Враховуючи вищенаведене та необхідність дотримання судом строків розгляду, колегія суддів відповідно до статті 372 ЦПК України не вбачає перешкод у розгляді справи в зв`язку з їх повторною неявкою.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та Івано-Франківської міської ради, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.

Встановлено, що відповідно до Акту встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування ВАТ Залізничник проведено встановлення на місцевості меж земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_3 : від А до Б землі ДП Фармація , від Б до В вул. Вовчинецька, від В до А землі міської ради (будинковолодіння 49, 53) (т.1 а.с. 166).

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 22.09.2009 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок ВАТ Залізничник площею 0,0278 га на вул. Вовчинецькій 51 за рахунок земель міської ради (ділянка, яка не була передана у власність або в користування). Земельну ділянку площею 0,0278 га передано в оренду, терміном на три роки, для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на місці власної крамниці (п.1.20 рішення ХХІХ сесії міської ради від 10.07.2008 року Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ). Зобов`язано ВАТ Залізничник укласти договір оренди землі (т. 1 а.с. 61).

На підставі вказаного рішення міської ради ВАТ Залізничник та Івано-Франківська міська рада в особі міського голови Анушкевичуса В.А. 20.10.2009 уклали договір оренди земельної ділянки площею 0,0278 га на АДРЕСА_3 терміном на три роки для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення, який зареєстровано ІФМВ Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України 31.03.2011 реєстраційний номер № 261010004000068 (т.1 а.с. 22).

Актом прийому-передачі земельної ділянки Івано-Франківська міська рада в особі міського голови Анушкевичуса В.А. передала ТОВ Залізничник земельну ділянку площею 0,0278 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , по договору оренди від 20.10.2009 року, зареєстрованого за № 261010004000068 від 31.03.2011, в строкове платне користування (оренду) (т.1 а.с.168).

Відповідно договору купівлі-продажу від 06.05.2011 ТОВ Форвард Групп ЛТД придбало у Приватного акціонерного товариства Залізничник магазин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (т.1 а.с.23, 78).

Згідно п. 1.6 договору магазин, що відчужується за цим договором, розташований на земельній ділянці площею 0,0278 га, кадастровий номер 2610100000:06:001:0161, відповідно до даних, викладених у довідці про присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, яка видана 17.12.2010 Управлінням Держкомзему у м. Івано-Франківську за № 1875/04-03.

Право власності на нерухоме майно ТОВ Форвард Групп ЛТД згідно вказаного договору зареєстровано Івано-Франківським ОБТІ 19.05.2011 (т.1 а.с 24).

Постановою Івано-Франківського міського суду від 30.04.2015 скасовано рішення узгоджувальної комісії виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради по розгляду спорів суміжного землекористування від 06.06.2014 року, яким узгоджено ТОВ Форвард Групп ЛТД , не погоджену межу земельної ділянки на АДРЕСА_3 для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на місці власної крамниці, згідно виданого співвласниками будинковолодіння АДРЕСА_2 державного акту на право спільної сумісної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , без погодження суміжного землекористувача ОСОБА_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т. 1 а.с.28-30).

ТОВ Форвард Групп ЛТД 20.04.2015 звернулося до міського голови м. Івано-Франківська з заявами про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_3 , та передачутакої земельної ділянки площею 0.0278 га в оренду терміном 10 років для обслуговування нежитлового приміщення, а також відповідно до ст. 7Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності провидачу рішення про надання земельної ділянки в оренду (т.1 а.с.63).

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 26.05.2015 № 1769-54 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передано земельні ділянки в оренду згідно додатку 4, зокрема і ТОВ Форвард Групп ЛТД : адреса земельної ділянки АДРЕСА_3 , площа 0,0278 га (в тому числі земельна ділянка площею 0,0114 га, на якій діє обмеження (сервітут); вид використання земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення (магазину); вид цільового призначення землі для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; кадастровий номер 2610100000:06:001:0161; термін оренди - 10 років; припинено за згодою дію договору оренди землі, укладеного ВАТ Залізничник від 31.03.2011 реєстраційний номер №261010004000068 з дати державної реєстрації нового правовстановлюючого документу на землю (п.9 додатку 4) (т.1 а.с. 11, 62, 107).

Відповідно до договору оренди землі від 26.05.2015 року укладеного між Івано-Франківською міською радою в особі міського голови Анушкевичуса В.А. та ТОВ Форвард Групп ЛТД , надано в платне користування земельну ділянку, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (03.15 згідно КВЦПЗ), яка знаходиться по АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 2610100000:06:001:0161 (т.1 а.с. 99-100).

На підставі вказаного договору оренди речове право оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, яка знаходиться по АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 2610100000:06:001:0161, зареєстровано в реєстрі 17.12.2015, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.12.2015 № 50190699 (т.1 а.с. 97). Згідно розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, на 09.06.2015 року по вул. Вовчинецькій 51 ТОВ Форвард Групп ЛТД , цільове призначення для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (03.15 згідно КВЦПЗ), площа 278 м кв. нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 09.06.2015 року №б/н 03-05 становить 616 646,85 грн, розмір земельного податку - 6 166,47 грн, розмір орендної плати - 18 499 грн(т.1 а.с.102).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.12.2015 вбачається, що земельна ділянка, яка знаходиться по АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 2610100000:06:001:0161, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови площею 0,0278 га є комунальною власністю Територіальної громади м.Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради (т.1 а.с.98).

Згідно витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.06.2015 дата державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером: 2610100000:06:001:0161, місце розташування якої в АДРЕСА_3 , цільове призначення: 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, для обслуговування нежитлового приміщення, комунальна власність, площа 0,0278 га - 31.03.2011, орган, який зареєстрував земельну ділянку: ІФМВ Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України. Інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки: технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості), 01.04.2015. Відомості про оренду: орендар ВАТ Залізничник , площа земельної ділянки переданої в оренду: 0,0278 га, дата держаної реєстрації речового права 31.03.2011, строк речового права: 3 роки. Відомості про земельний сервітут: вид сервітуту - право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, площа земельної ділянки (її частини), на яку поширюється дія сервітуту - 0,0054 га, підстава - договір про земельний сервітут, строк дії - безстроково. Опис меж: від А до Б землі міської ради (вул. Вовчинецька), від Б до В землі будинковолодіння № 51, від В до Г землі міської ради, від Г до А землі ДП Фармація ТзОВ Іва-Фарм (т.1 а.с. 26-27, 81-83, 103-105).

З копії технічної документації вбачається, долученої відповідачем вбачається наступне.

Згідно Акта прийому-передачі межових знаків на зберігання від 01.04.2015 встановлено, що межі земельної ділянки за кадастровим номером № 2610100000:06:001, яка знаходиться в АДРЕСА_3 , площею 0,0278 га надається власнику/користувачу земельна ділянка ТОВ Форвард Групп ЛТД , для обслуговування власного нежитлового приміщення закріплені в натурі (на місцевості) дерев`яними кілками (т.1 а.с.71 зворот).

Згідно переліку обмежень прав на земельну ділянку і наявні сервітути місцерозташування земельної ділянки: АДРЕСА_3 площею ділянка 0,0278 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови функціональне використання для обслуговування нежитлового приміщення, що надана ТОВ Форвард Групп ЛТД встановлено, що на частину земельної ділянки накладається сервітутне обмеження проїзду, проходу (т.1 а.с.70).

Згідно Акту перенесення в натуру (на місцевість) меж зон обмежень (обтяжень) та сервітутів ТОВ Форвард Групп ЛТД при складанні технічної документації встановлено, що через земельну ділянку площею 0,0278 га проходить сервітутне обмеження (проїзд, прохід) площею 0, 0114 га, яка знаходиться на АДРЕСА_3 (т.1 а.с.70).

Відповідно до висновку експерта № 3153 ЛНДІСЕ від 05.03.2018 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 26.02.2018 встановлено, що затверджена на підставі рішення Івано-Франківської міської ради від 26.05.2015 року №1769-54 технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування нежитлового приміщення по АДРЕСА_3 та договір оренди землі від 26.05.2015 року, укладений між Івано-Франківською міською радою та ТОВ Форвард Груп ЛТД , що зареєстрований за №12605353 кадастровий номер 2610100000:06:001:0139, земельна ділянка площею 0,0278 га під обслуговування нежитлового приміщення не враховують набуті та наявні права суміжних землевласників по АДРЕСА_2 , зокрема позивача ОСОБА_1 (проживає у квартирі АДРЕСА_1 ), на земельну ділянку площею 0,0996 га, згідно Державного акта на право спільної сумісної власності на неї, кадастровий номер 2610100000:06:001:0139 (а.с. 31), в частині вільного доступу позивача ОСОБА_1 до його земельної ділянки по АДРЕСА_2 , можливості заїзду-виїзду транспортного засобу до земельної ділянки та будинковолодіння за адресою АДРЕСА_2 . Перешкодою є той факт, що запропонований сервітут, який відображено на кадастровому плані за своїм місцем розташування не співпадає з місцем фактичного заїзду на земельну ділянку № НОМЕР_1 . Фактичний заїзд на земельну ділянку АДРЕСА_2 відображено на державному акті на право приватної власності на цю ж земельну ділянку літерами Д - Е - шириною 5.30 м - землі міської рада (заїзд) (т.1. а.с. 242-247).

Згідно висновку експертного дослідження № 017/09-2018 від 03.09.2018 року:

- відповідно до Додатку № 1 земельна ділянка за кадастровим номером 2610100000:06:001:0139, що знаходиться у спільній власності ОСОБА_1 , не вказана як суміжна ділянка земельній ділянці за кадастровим номером 2610100000:06:001:0161, що передана в оренду ТОВ Форвард Групп ЛТД , та земельна ділянка за кадастровим номером 2610100000:06:001:0161, що передана в оренду ТОВ Форвард Групп ЛТД , не вказана як суміжна ділянка земельній ділянці за кадастровимномером 2610100000:06:001:0139, що знаходиться у спільній власності ОСОБА_1 . Враховуючи, що земельні ділянки не є суміжними, то відстань між вищевказаними земельними ділянками становить від 1,69 м, до 1,77 м.

- згідно даних розділу Відомості про земельний сервітут Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку на частину земельної ділянки площею 0,0068 га поширюється дія сервітуту - право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху. Підставою для встановлення земельного сервітуту є закон, строк дії сервітуту безстроковий. На кадастровому плані земельної ділянки, що є додатком до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.04.2018 р. №НВ -2603425702018, зображено земельну ділянку за кадастровим номером 2610100000:06:001:0161 з частиною земельної ділянки, на яку поширюється дія земельного сервітуту. Відповідно до Додатку №8 ширина проїзду дорівнює 3,50 м. Передбачений на кадастровому плані земельної ділянки ТОВ Форвард Групи ЛТД проїзд співпадає з фактичним заїздом до земельної ділянки по АДРЕСА_2 , співвласником якої є ОСОБА_1 згідно із правовстановлюючими документами останнього, шириною 5,29м (від Д до Е - землі міської ради (заїзд)).

- відповідно до Додатку № 8 ширина проїзду дорівнює 3,50 м. Передбачений проїзд співпадає з фактичним заїздом шириною 5.29 м (від Д до Е - землі міської ради (заїзд)) до земельної ділянки по АДРЕСА_2 , співвласником якої є ОСОБА_1 . Тому передана Івано-Франківською міською радою в оренду ТОВ Форвард Групп ЛТД відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради від 26.05.2015р. №21769-54 та договору оренди землі від 26.05.2015 р. земельна ділянка по АДРЕСА_3 не створює перешкоди та не порушує права ОСОБА_1 в частині проходу, заїзду-виїзду транспортного засобу до земельної ділянки кадастровий номер: 2610100000:06:001:0139 по АДРЕСА_2 , співвласником якої є ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 16-31).

Відповідно до копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.04.2018 (додаток 2-7 експертного дослідження № 017/09-2018 від 03.09.2018 року) щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 2610100000:06:001:0161, місце розташування якої в АДРЕСА_3 , цільове призначення: 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, для обслуговування нежитлового приміщення, комунальна власність, площа 0,0278 га, відомості про оренду: орендар ТОВ Форвард Групп ЛТД , площа земельної ділянки переданої в оренду:0,0278 га, дата держаної реєстрації речового права 17.12.2015, строк речового права: 26.05.2025. Відомості про земельний сервітут: вид сервітуту - право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, площа земельної ділянки (її частини), на яку поширюється дія сервітуту - 0,0068 га, підстава - закон, строк дії - безстроково (т.2 а.с. 24-29).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України.

Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тому завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19).

Виходячи з системного аналізу положень ЦК та ЦПК України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного права; порушення (невизнання або оспорювання) такого права з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Частинами 1, 3 статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, відповідно до ЦПК України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних інтересів покладено саме на позивача, а відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-52гс20, зазначила, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Згідно з п. б ч. 1 ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування на право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про державний земельний кадастр до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, зокрема: відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка.

Згідно ч. 1 ст. 34 ЗК України на кадастровому плані земельної ділянки, зокрема, відображаються: межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту; контури об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.

Таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, відомостей про цільове призначення земельної ділянки та розробника документації із землеустрою на земельну ділянку є невід`ємною частиною кадастрового плану земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 34 ЗК України кадастровий план земельної ділянки складається при формуванні земельної ділянки у паперовій та електронній (цифровій) формі.

У разі зміни відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, власнику (користувачу) земельної ділянки за його заявою Державний кадастровий реєстратор видає Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, складовою частиною якого є кадастровий план, що містить внесені відомості.

Згідно ч. 1, 3, 4 ст. 98 ЗК право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач наполягав на скасуванні рішення Івано-Франківської міської ради від 26.05.2015р. №1769-54 з тих підстав, що затверджена рішенням технічна документація не відповідає вимогам ст. 198 ЗК України у зв`язку з тим, що ним як співвласником суміжної земельної ділянки не погоджено межі земельної ділянки по АДРЕСА_3 .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) зазначила, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки, яка знаходиться поза межами населеного пункту, із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (територіальним органом Держгеокадастру в районах (містах)) в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) та № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18).

У постанові від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що ч. 1-3 ст. 158 ЗК України передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (ч. 4, 5 ст. 158 ЗК України).

Отже, за умови, що межі земельної ділянки особи були визначені, але оскаржуваним рішенням ради порушені чи змінені, суд у межах заявлених позовних вимог зобов`язаний ухвалити рішення по суті таких вимог - а саме про поновлення межі земельної ділянки позивачки із зазначенням ідентифікуючих ознак - розміру і поворотних точок та іншого, чи відмовити у позові у разі, якщо порушення, на які вказувала позивачка, не знайдуть свого підтвердження.

Встановивши, що позивачка не надала згоди на погодження меж земельної ділянки особі, суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок про порушене право позивача, зазначивши, що відповідачу видано державний акт на право власності на земельну ділянку з порушенням вимог статті 198 ЗК України, виходячи лише з факту відсутності підпису позивача на акті узгодження меж і без дослідження, яким чином порушені права позивачки як землевласника.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право позивачки порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.

У цій справі суд першої інстанції, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позивачем вимоги не знайшли свого підтвердження, позивач не представив суду доказів в чому полягають перешкоди в користуванні земельною ділянкою та яким чином оскаржуване рішення Івано-Франківської міської ради (54 сесія) шостого демократичного скликання від 26.05.2015 року №1769-54 порушує його майнові права чи інтереси, а відтак правильно вказав, що у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Матеріали справи не містять доказів про порушення меж земельної ділянки площею 0,0996 га, кадастровий номер 2610100000:06:001:0139, що належить в тому числі позивачу на праві спільної сумісної власності.

Івано-Франківська міська рада, приймаючи рішення від 26.05.2015 року №1769-54, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передано земельні ділянки в оренду згідно додатку 4. п.9 ТОВ Форвард Групп ЛТД адреса земельної ділянки АДРЕСА_3 , площа 0,0278 га (в тому числі земельна ділянка площею 0,0114 га , на якій діє обмеження (сервітут)) діяла виключно в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України Про місцеве самоврядування в Україні .

Відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як заінтересовані особи (ст. 215, 216 ЦК України).

Договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним Договору оренди землі від 26.05.2015 року, укладеного між Івано-Франківською міською радою в особі міського голови Анушкевичуса В.А. та ТОВ Форвард Групп ЛТД , яким передано в платне користування земельну ділянку, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (03.15 згідно КВЦПЗ), яка знаходиться по АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 2610100000:06:001:0161, оскільки така є похідною від первісної позовної вимоги, у задоволенні якої відмовлено у зв`язку з недоведеністю, що оскаржуване рішення Івано-Франківської міської ради порушує майнові права чи інтереси позивача.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки рішенню Івано-Франківського міського суду від 30.04.2015 про непогодження ним межі із переданою в оренду земельною ділянкою, як підставу скасування оскаржуваного рішення ради, висновків суду першої інстанції не спростовують та суперечать положенням ст. 198 ЗК України, судовій практиці, згідно якої підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, а непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Відповідно до ст. 193 ЗК України Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно ст. 194 ЗК України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Відповідно до ст. 195 ЗК України основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; б) застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Посилання апелянта про необґрунтованість висновків суду першої інстанції, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:06:001:0161 межує з земельною ділянкою позивача і жодних розривів між ними не має, спростовуються фактичними даними, які містяться в Державному земельному кадастрі, як і посилання на те, що відбулося формування іншої земельної ділянки з іншим кадастровим номером, з іншою площею та конфігурацією і такі є не доведеними та суперечать положеннями ст. 34, ч. 1 ст. 123, 124, 125 ЗК України.

Згідно вимог ст. 98 ЗК України власник земельної ділянки не обмежений у праві володіння, користування та розпорядження нею у зв`язку з встановленням сервітуту.

Доводи апелянта на наявність в Державному земельному кадастрі змін в конфігурації сервітуту не спростовують висновків суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем в чому полягають перешкоди в користуванні земельною ділянкою та яким чином оскаржуване рішення Івано-Франківської міської ради (54 сесія) шостого демократичного скликання від 26.05.2015 року №1769-54 порушує його майнові права чи інтереси.

При цьому, згідно відомостей, що містяться в Державному земельному кадастрі станом на 04.04.2018, земельний сервітут для проїзду транспортному засобі по наявному шляху за своїм місцем розташування співпадає з місцем фактичного заїзду на земельну ділянку, співвласником якої є позивач.

Посилання представника апелянта в судовому засіданні про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо ухвалення судом оскаржуваного рішення 17.03.2021 колегія суддів відхиляє, оскільки матеріалами справи не підтверджується, а ним не подано будь-яких доказів, які вказують на існування таких обставин.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення і зводяться переважно до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо встановлених судом обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом належного дослідження та оцінки цим судом і з якими погоджується також суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд дійшов переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною 1 зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 18 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 липня 2021 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: В.Д. Фединяк

В.А. Девляшевський