Постанова

від 29.07.2021 по справі 916/2281/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2281/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Глущенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Коновалова Н.О., довіреність №103-13/245, дата видачі: 01.09.20;

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Продукт ЛТД

на рішення Господарського суду Одеської області від „22» квітня 2021р. повний текст якого складено та підписано „30» квітня 2021р.

у справі № 916/2281/20

за позовом Державного підприємства Морський торговельний порт Южний

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Продукт ЛТД

за участю третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про встановлення безоплатного постійного земельного сервітуту,

головуючий суддя - Цісельський О.В., судді - Петренко Н.Д., Желєзна С.П.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. В судовому засіданні 29.07.2021 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року Державне підприємство „Морський торговельний порт „Южний" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" з вимогами про:

- встановлення за Державним підприємством Морський торговельний порт Южний безоплатного постійного земельного сервітуту на частині земельної ділянки площею 0,0776 га (кадастровий номер: 5122780500:01:003:0017, загальна площа: 6,6852 га; місце розташування: Одеська обл., Лиманський р-н, Визирська сільська рада), що знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Продукт ЛТД з правом прокладання, ремонту та експлуатації переливного трубопроводу від ВНС самопливної мережі зливової каналізації та інших лінійних комунікацій;

- визначення істотних умов сервітуту: встановлення земельного сервітуту в інтересах ДП Морський торговельний порт Южний на право прокладання, ремонту та експлуатації переливного трубопроводу від ВНС самопаливної мережі зливової каналізації та інших лінійних комунікацій, згідно з планом меж частини земельної ділянки, на яку поширюватиметься право сервітуту площею 0,0776 га; встановлення постійного сервітуту та встановлення безоплатного сервітуту.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, обґрунтував свої вимоги тим, що для забезпечення нормального функціонування об`єктів нерухомого майна ДП МТП Южний , потрібно здійснювати повсякчасне обслуговування, і при необхідності - проводити відповідні ремонтні роботи переливного трубопроводу від ВНС, що вимагає необхідності забезпечення проходу та проїзду фахівців ДП МТП Южний на територію його місцезнаходження. Враховуючи, що переливний трубопровід проходить через земельну ділянку ТОВ ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД , ДП МТП Южний зазначає про те, що задоволення потреб Сервітуарія (Позивача) неможливо здійснити яким-небудь іншим способом, аніж шляхом укладення з Сервітутонадавачем (Відповідачем) договору про встановлення безоплатного постійного земельного сервітуту на частину належної йому на праві приватної власності земельної ділянки площею 0,0776 га, а саме: на право прокладання, ремонту та експлуатації переливного трубопроводу від ВНС самопливної мережі зливової каналізації та інших лінійних комунікацій.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.08.2020 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.10.2020 залучено до участі у справі, в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 .

Рішенням Господарського суду Одеської області (головуючий суддя Цісельський О.В., судді - Петренко Н.Д., Желєзна С.П.) від 22.04.2021р. у справі №916/2281/20 позов Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний" задоволено; встановлено за Державним підприємством Морський торговельний порт Южний безоплатний постійний земельний сервітут на частині земельної ділянки площею 0,0776 га (кадастровий номер: 5122780500:01:003:0017, загальна площа: 6,6852 га; місце розташування: Одеська обл., Лиманський р-н, Визирська сільська рада), що знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД , з правом прокладання, ремонту та експлуатації переливного трубопроводу від ВНС самопливної мережі зливової каналізації та інших лінійних комунікацій.

Визначено істотні умови сервітуту: встановлення земельного сервітуту в інтересах Державного підприємства Морський торговельний порт Южний на право прокладання, ремонту та експлуатації переливного трубопроводу від ВНС самопливної мережі зливової каналізації та інших лінійних комунікацій, згідно з Планом меж частини земельної ділянки на яку поширюватиметься право сервітуту площею 0,0776 га; встановлення постійного земельного сервітуту; встановлення безоплатного земельного сервітуту. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД на користь Державного підприємства Морський торговельний порт Южний 2102 грн. 00 коп. судового збору.

Судове рішення мотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" звернулося з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2021 у справі №916/2281/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити задоволенні позовних вимог Державного підприємства Морський торговельний порт Южний про встановлення безоплатного постійного земельного сервітуту.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції невірно встановлено обставини по справі та досліджено докази, неправильно застосовано норми матеріального права, безпідставно не надано належної оцінки доводам і доказам відповідача, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення про задоволення позовних вимог ДП МТП Южний .

Так, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано те, що всупереч ч.1 ст.73, ч.1 ст.77 ГПК України, позивачем не надано, зокрема, дефектні відомості, іншу проектно-кошторисну документацію, яка б підтвердила необхідність проведення поточного (капітального) ремонту переливного трубопроводу. При цьому, на думку апелянта, сам факт використання самопливної мережі зливової каналізації більше 36 років не свідчить про необхідність її ремонту.

Крім того, скаржник зазначає, що позивач мав і має можливість безперешкодно обслуговувати (експлуатувати) вказаний об`єкт без обтяження сервітутом, про що свідчить інвентарна картка обліку об`єкта основних засобів Самопливні мережі зливової каналізації , з якої вбачається, що з 2010 по 2019 рр. на об`єкті було проведено більше 20 операцій, в т.ч. і ремонті роботи.

Додатково скаржник зазначає про необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині встановлення саме безоплатного постійного земельного сервітуту, оскільки судом невірно було враховано норми ст. 98 ЗК України та Постанови Пленуму Верховного суду України

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Продукт ЛТД на рішення Господарського суду Одеської області від „22» квітня 2021р. у справі № 916/2281/20; призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Продукт ЛТД до розгляду на 29 липня 2021 року о 12:00 год.

У відзиві на апеляційну скаргу ДП МТП Южний просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2021р. у справі №916/2281/20- залишити без змін, оскільки господарським судом повно і всебічно з`ясовано всі обставини справи та надано вірну правову оцінку доводам ДП МТП Южний щодо обґрунтованості позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники скаржника та третьої особи в судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце проведення судового засідання по справі повідомлені належним чином.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції за відсутністю вказаних представників.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.12.1984 року ДП МТП Южний (Підприємство) введено в експлуатацію самопливні мережі зливової каналізації до складу якої входить переливний трубопровід, який обраховується на балансі Позивача під інв. № 757 (самопливні мережі зливової каналізації), № 71490 (переливний трубопровід від ВНС) та входить до переліку об`єктів цілісного майнового комплексу ДП МТП ЮЖНИЙ , згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно інд. № 35566287 від 27.03.2015р.

Зокрема, переливний трубопровід від ВНС призначений для забезпечення технологічного обслуговування та захисту від переповнення під час експлуатації резервуарів чистої води водонасосної станції, що забезпечує безаварійне та безперебійне водопостачання об`єктів стратегічного державного підприємства Морський торговельний порт Южний . Також трубопровід виконує функцію водовідведення зливових вод з території водонасосної станції до Аджалицького лиману.

Переливний трубопровід від ВНС прокладений під землею та проходить через ділянки декількох суміжних землевласників та землекористувачів від водонасосної станції ДП МТП Южний до берегової лінії Аджаликського лиману, зокрема, через земельну ділянку (кадастровий номер 5122780500:01:003:0017; загальна площа 6,6852 га, що розташована за адресою: Одеська область, Лиманський район, Визирська сільська рада) яка знаходиться у приватній власності Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД на підставі свідоцтва про право власності 28805541, яке видане 30.10.2014р. Реєстраційною службою Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області.

Крім того, відповідно до інформаційної довідки № 112550776 від 01.02.2018 на земельній ділянці (кадастровий номер 5122780500:01:003:0017) зареєстровано інше речове право, - договір оренди землі б/н від 09.09.2014, відповідно до якого зазначена земельна ділянка загальною площею 6,6852 га передана ТОВ ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД в оренду ОСОБА_1 (третя особа по справі) на 49 років.

Позов ґрунтується на тому, що для забезпечення нормального функціонування об`єктів нерухомого майна Підприємства, потрібно здійснювати повсякчасне обслуговування, і при необхідності - проводити відповідні ремонтні роботи переливного трубопроводу від ВНС, що вимагає необхідності забезпечення проходу та проїзду фахівців ДП МТП Южний на територію його місцезнаходження. Враховуючи, що переливний трубопровід проходить через земельну ділянку ТОВ ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД , ДП МТП Южний зазначає про те, що задоволення потреб Сервітуарія (Позивача) неможливо здійснити яким-небудь іншим способом, аніж шляхом укладення з Сервітутонадавачем (Відповідачем) договору про встановлення безоплатного постійного земельного сервітуту на частину належної йому на праві приватної власності земельної ділянки площею 0,0290 га, а саме: на право прокладання, ремонту та експлуатації переливного трубопроводу від ВНС самопливної мережі зливової каналізації та інших лінійних комунікацій. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Статтею 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно ст.402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Частинами першою, другою, третьою ст.403 вказаного Кодексу передбачено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту (ч.ч.1, 2 ст.404 ЦК України).

Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу (частини перша, друга статті 98 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.ч.2,3,4 ст.98 Земельного кодексу України земельні сервітути можуть бути постійними і строковими, встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Згідно із пунктами а , б , з частини першої статті 99 Земельного кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, зокрема: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; інші земельні сервітути.

Отже, зміст права земельного сервітуту полягає в тому, що власник (користувач) однієї земельної ділянки (панівної) має право на обмежене користування суміжною (сусідською) земельною ділянкою (обслуговуючою) з метою усунення недоліків своєї ділянки, пов`язаних, зокрема, з її місцем розташування і природним станом, тобто, обслуговуюча земельна ділянка своїми зручностями, перевагами, природними ресурсами усуває недоліки панівної земельної ділянки, задля задоволення потреб власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

При цьому, встановлення права земельного сервітуту можливе за наявності наступних умов: відсутність протиправного характеру дій власника/володільця земельної ділянки; вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки; наявність причин, з яких позивач не може використовувати належне йому майно; неможливість задовольнити потреби особи у інший спосіб ніж встановлення сервітуту.

Як зазначає позивач, з огляду на вимоги Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 № 30 із відповідними змінами (далі - Правила), а також значний строк експлуатації самопливної мережі зливової каналізації, виникла необхідність постійного безперешкодного доступу ДП МТП Южний до місця прокладки переливного трубопроводу, з метою зовнішнього огляду та технічного обслуговування мережі, оскільки на виконання вимог наведених правил Підприємство зобов`язане здійснювати:

- технічне обслуговування мережі, яке передбачає зовнішній і внутрішній (технічний) огляди мережі і споруд на ній (дюкерних і з`єднувальних камер, колодязів, напірних і самотинних трубопроводів (колекторів), аварійних випусків, естакад і водопропускних труб під каналізаційними трубопроводами, тощо) (п. 12.2.1 Правил);

- зовнішній огляд мереж (не рідше одного разу на місяць), шляхом обходу трас ліній мережі і огляду зовнішнього стану пристроїв і споруд мережі (п. 12.2.2 Правил);

- на підставі даних зовнішнього і технічного оглядів каналізаційної мережі складати дефектні відомості, розробляти проектно-кошторисну документацію і проводити поточний і капітальний ремонти (п.12.3.1Правил).

При цьому, до поточного ремонту мереж входять: профілактичні заходи (промивання і прочищення ліній, очищення колодязів (камер) від забруднень тощо); ремонтні роботи (заміна люків, верхніх і нижніх кришок, встановлення скоб, заміна драбин, ремонт горловин колодязів, піднімання і опускання люків, обслуговування і регулювання засувок, вантузів, шиберів тощо) (п. 12.3.2. Правил); до капітального ремонту мережі належать роботи із: спорудження нових або повної чи часткової реконструкції колодязів (камер); перекладки окремих ділянок ліній з повною чи частковою заміною труб; заміни засувок, шиберів, вантузів або їх зношених частин; ремонту окремих споруд, пристроїв, устаткування (п. 12.3.9. Правил).

Щодо посилань скаржника на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості задоволення потреб позивача з обслуговування (право прокладання, ремонту та експлуатації) переливного трубопроводу від ВНС самопливної мережі зливової каналізації та інших лінійних комунікацій, в інший ніж заявлено спосіб, зокрема, з огляду на те, що позивачем не надано дефектні відомості, іншу проектно-кошторисну документацію, яка б підтвердила необхідність проведення поточного (капітального) ремонту переливного трубопроводу, суд зазначає наступне.

Як вірно зазначено господарським судом, переливний трубопровід від ВНС призначений для забезпечення технологічного обслуговування та захисту від переповнення під час експлуатації резервуарів чистої води водонасосної станції, що забезпечує безаварійне та безперебійне водопостачання об`єктів стратегічного державного підприємства Морський торговельний порт Южний . Також трубопровід виконує функцію водовідведення зливових вод з території водонасосної станції до Аджалицького лиману.

Таким чином, для забезпечення нормального функціонування об`єктів нерухомого майна Підприємства, потрібно здійснювати його обслуговування і при необхідності - проводити відповідні ремонтні роботи переливного трубопроводу від ВНС, що вимагає необхідності забезпечення проходу та проїзду фахівців ДП МТП Южний на територію його місцезнаходження.

До того ж, самопливні мережі зливової каналізації до складу якої входить переливний трубопровід від ВНС (вид прокладки - підземний; матеріал - залізобетон; діаметр 500-700 мм; довжина - 1,203 км; призначення - аварійний випуск для захисту від переповнення резервуарів чистої води водонасосної станції під час їх наповнення) ДП МТП Южний було введено в експлуатацію 01.12.1984р.

Вищезазначене, з огляду на наведені вимоги Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 № 30 із відповідними змінами, а також значний строк експлуатації самопливної мережі зливової каналізації, - свідчить про необхідність постійного безперешкодного доступу ДП МТП Южний до місця прокладки переливного трубопроводу, з метою зовнішнього огляду та технічного обслуговування мережі.

А тому колегія суддів погоджується з вірним висновком суду, що тільки після надання позивачу доступу до місця прокладки переливного трубопроводу, уповноважені співробітники ДП МТП Южний матимуть можливість на підставі даних зовнішнього і технічного оглядів каналізаційної мережі складати дефектні відомості, розробляти проектно-кошторисну документацію і проводити поточний і капітальний ремонти, з огляду на приписи п. 12.3.1 Правил, а тому твердження скаржника щодо необґрунтованості належними доказами позовних вимог є безпідставними.

Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача про те, що позивач мав і має можливість безперешкодно обслуговувати (експлуатувати) вказаний об`єкт без обтяження сервітутом, з огляду на наступне.

Обслуговування і проведення відповідних ремонтних робіт переливного трубопроводу від ВНС, який проходить через частину земельної ділянки площею 0,0290 га (кадастровий номер: 5122780500:01:003:0017; загальна площа: 6,6852 га; місце розташування: Одеська обл., Лиманський район, Визирська сільська рада) вимагає необхідності забезпечення проходу та проїзду фахівців ДП МТП Южний на територію його місцезнаходження саме у передбачений законом спосіб - саме шляхом встановлення сервітуту.

Крім того, встановлення сервітуту на право прокладання, ремонту та експлуатації переливного трубопроводу від ВНС самопливної мережі зливової каналізації та інших лінійних комунікацій не надає позивачу права саме на прокладання, ремонт та експлуатацію будь-яких інших лінійних комунікацій на земельній ділянці (кадастровий номер 5122780500:01:003:0017), загальною площею 6,6852 га, що належить ТОВ ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД оскільки проведення вищевказаних робіт на переливному трубопроводі може здійснюватись саме від ВНС самопливної мережі зливової каналізації та інших лінійних комунікацій. Тобто, сервітут не встановлюється на земельну ділянку, що розташована до ВНС самопливної мережі зливової каналізації та інших лінійних комунікацій позивача. Щодо безоплатності сервітуту, а також перешкод у запланованому будівництві елеватору на земельній ділянці за кадастровим номером 5122780500:01:003:0017, колегія суддів зазначає наступне.

З метою встановлення земельного сервітуту на частині земельної ділянки площею 6,6852 га (кадастровий номер: 5122780500:01:003:0017; місце розташування: Одеська обл., Лиманський район, Визирська сільська рада) ДП МТП Южний звернулось до ТОВ ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД з відповідним листом за вих. № 3051/01/145/20 від 26.05.2020 разом із відповідними додатками, що було офертою Позивача до Відповідача про укладення договору земельного сервітуту, оскільки він містить істотні умови договору земельного сервітуту.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Акцепту, відмови від акцепту чи зустрічної оферти відповідач позивачеві не направив, у зв`язку із чим ДП МТП Южний і звернулось до Господарського суду Одеської області, який в свою чергу, цілком обґрунтовано встановив саме безоплатний постійний земельний сервітут.

Крім того, господарським судом обґрунтовано взято до уваги положення ч. 4 ст. 101 Земельного Кодексу України, якою встановлено право власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.

Тобто, не зважаючи на те, що позивач просив встановлення саме безоплатного сервітуту, закон у будь-якому випадку гарантує відповідачу фінансову сатисфакцію при настанні певних негативних наслідків пов`язаних із реалізацією позивачем прав, що випливають із сервітуту.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України , no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Серявін проти України ). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Колегія суддів зауважує, що ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п.1 ст.6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п.1 ст.6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.

При розгляді справи судом апеляційної інстанції, скаржником не надано ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів, які б спростували висновки, викладені у рішення суду першої інстанції, та всупереч вимог ст.ст.13, 74 ГПК України не доведені ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог.

За результатами апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду колегією суддів не було встановлено наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення місцевого суду відсутні.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2021р. у справі №916/2281/20 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено та підписано

30.07.2021

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький