Постанова

від 20.07.2021 по справі 908/3379/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2021 року м.Дніпро Справа № 908/3379/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Кузнецової І.Л., Дарміна М.О.,

при секретарі судового засідання : Абадей М.О.

представники сторін:

від позивача: Яценко Д.В., ордер серія АР № 1038941 від 11.03.2021 р., адвокат;

представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Поінт» та Фермерського господарства «Прадо» на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.02.2021 , ухвалене суддею Топчій О.А., повний текст якого складений 02.03.2021, у справі №908/3379/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Поінт» , м. Запоріжжя

до Фермерського господарства «Прадо» , Запорізька обл., Приморський р-н, с. Новопавлівка

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернувся Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт-Поінт» , з позовом до Відповідача, Фермерського господарства «Прадо» , в якому просить стягнути з Відповідача суму неустойки у розмірі 351 893,79 грн, 3% річних у розмірі 6 764,79 грн, втрати від інфляції у розмірі 14 177,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем умов договору поставки гороху майбутнього врожаю №04-05/2020-15 від 04.05.2020 щодо своєчасності поставки товару. При цьому, Позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 у справі №908/1951/20 з Відповідача вже стягнуто суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 506 322,00 грн, а також стягнуто неустойку та штраф.

Відтак, Позивачем на підставі п. 5.4. договору нараховано неустойку на суму попередньої оплати 506 322,00 грн за період з 31.07.2020 (день, по який вимоги задоволено вищезазначеним рішенням суду) по 16.12.2020 (дата складання позовної заяви). Крім того, на підставі статті 625 ЦК України нараховано 3% річних за період 07.07.2020 (початок прострочення виконання зобов`язання з поставки товару) по 16.12.2020 у сумі 6 764,76 грн, а також інфляційні втрати в сумі 14 177,02 грн за період вересень-листопад 2020 року.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.02.2021 у справі №908/3379/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства «Прадо» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Поінт» суму неустойки у розмірі 225 313,29 грн, 3% річних у сумі 6 764,79 грн, інфляційні втрати в сумі 14 177,02 грн, судовий збір у розмірі 3 693,82 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням у відмовленій частині, Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт-Поінт» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, нез`ясування обставин справи, просить рішення господарського суду скасувати у відмовленій частині та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вимоги щодо стягнення неустойки задовольнити у повному обсязі; решту рішення залишити без змін.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що головним аргументом неправомірності судового висновку в оскаржуваному рішенні про припинення зобов`язання з поставки товару, а відтак і сплати неустойки внаслідок судового рішення від 27.10.2020 у справі № 908/1951/20, є висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, який зазначив, що з аналізу вищевказаних норм закону (ст.ст. 598 - 609 УЦ України) слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Звертає увагу, що відповідачем досі не виконано рішення Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 у справі № 908/1951/20, а відтак, говорити про припинення основного зобов`язання за договором для відповідача не можна.

Внаслідок неправильного визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин суд невірно дійшов висновку про припинення зобов`язання, в той час, як воно скоріше було змінено.

Таким чином, суд невірно дійшов висновку про те, що зобов`язання було припинено, в той час, як мало місце зміна зобов`язання внаслідок односторонньої відмови скаржника від зобов`язання. Право на таку відмову надано йому ч. 1 та ч. 3 ст.615 ЦК України, а механізм реалізації зміненого зобов`язання у відносинах, що склалися між скаржником та відповідачем наведений в ч.2 ст.693 ЦК України. Крім цього, суд невірно дійшов висновку, що рішення суду взагалі може бути підставою для припинення зобов`язання та відсутності у відповідача обов`язку сплати неустойки за зазначений скаржником період.

Також, не погодившись із вказаним рішенням у повному обсязі, Фермерське господарство "Прадо" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, нез`ясування обставин справи, просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що сума нарахованих позивачем штрафних санкцій дуже суттєва для фінансових можливостей відповідача. В разі стягнення з відповідача суми боргу за рішенням суду в примусовому порядку та в повному обсязі з арештом розрахункового рахунку ситуація призведе до дестабілізації діяльності підприємства відповідача, внаслідок чого буде втрачена можливість підготовки підприємства до проведення весняно-польових робіт товарного сільськогосподарського виробництва.

В результаті виконання рішення суду в примусовому порядку заблокується розрахунковий механізм боржника - відповідача, погіршиться і так складне його фінансове становище та буде втрачено його платоспроможність, що неминуче призведе до банкрутства підприємства.

Неможливість виконання зазначеного договору перед позивачем пояснює несприятливими погодними умовами, в результаті чого підприємством відповідача було отримано врожай сільськогосподарських культур на половину менший за очікуваний. Такі обставини безсумнівно можуть бути визнані обставинами непереборної сили, тобто форс-мажорними обставинами. Підприємство відповідача попереджало позивача про настання обставин непереборної сили в режимі телефонного зв`язку, але позивач не визнав обставини, які склались у процесі вирощування відповідачем сільськогосподарських культур, обставинами непереборної сили, тобто форс-мажорними обставинами, так як його не було повідомлено про такі обставини у встановленому п. 6.1 договору порядку, за яким сторони звільняються від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань унаслідок обставин непереборної сили, і у такому разі термін виконання зобов`язань переноситься відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається відповідний договір.

Наявність зазначених обставин підтверджується довідкою про агрометеорологічні умови на території Запорізької області у квітні 2020 року вих. № 10-30/2533 від 22.12.2020, виданою Запорізьким обласним центром з гідрометеорології (Запорізький ЦГМ).

Вважає, що вимогою позивача про повернення суми попередньої оплати фактично здійснюється зміна умов договору в односторонньому порядку, а зміна умов договору в односторонньому порядку, як-то замість поставки товару вимагається сплата грошей, згідно п. 8.1 Договору не допускається.

Розрахунок позивача щодо суми стягнення неустойки містить період з 31.07.2020 по дату складання позовної заяви у даній справі - 16.12.2020. Відповідач з таким станом нарахування не згодний, оскільки договір можна вважати припиненим з дати підписання позовної заяви про стягнення попередньої оплати за цим договором, яку вже розглянуто і задоволено рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 по справі № 908/1951/20, тобто раніше дати 31.07.2020.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт-Поінт» , у відзиві на апеляційну скаргу відповідача просить її залишити без задоволення, повідомляє, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2021 у справі № 908/1951/20, рішення Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 у справі № 908/1951/20 залишено без змін. Довідка Запорізького обласного центру з гідрометеорології є неналежним доказом, адже не встановлює та не може встановлювати наявність обставин непереборної сили, про які стверджує Відповідач.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Поінт» на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.02.2021 у справі №908/3379/20; розгляд справи призначено на 26.04.2021.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2021 (головуючий суддя Іванов О.Г.) відмовлено у задоволенні клопотання Фермерського господарства "Прадо" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду; апеляційну скаргу відповідача залишено без руху з підстав не подання доказів оплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, з наданням скаржнику строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

У судовому засіданні 26.04.2021 оголошено перерву до 24.05.2021.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Прадо» на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.02.2021 у справі №908/3379/20; приєднано апеляційну скаргу Фермерського господарства "Прадо" до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт-Поінт" для сумісного апеляційного розгляду; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 24.05.2021.

У судовому засіданні 24.05.2021 оголошено перерву до 20.07.2021.

19.07.2021 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/3379/20 у зв`язку з відпусткою судді Березкіної О.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2021, справу №908/3379/20 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Кузнецова І.Л., якою справу прийнято до свого провадження.

В судовому засіданні 20.07.2021 року Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечень проти них, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Поінт» не підлягає задоволенню; апеляційну скаргу Фермерського господарства «Прадо» слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

04.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт-Поінт» (покупець, позивач) та Фермерським господарством «Прадо» (продавець за договором, відповідач) укладений договір на поставку гороху майбутнього врожаю № 04-05/2020-15, відповідно до п. 1.1 якого продавець у визначений сторонами строк передає покупцю у власність горох врожаю 2020 року, вирощений та зібраний на земельній ділянці/ділянках сільськогосподарського призначення продавця загальною посівною площею 84 га (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його.

Період поставки: товар поставляється в термін з 01.07.2020 до 06.07.2020. Поставка вважається здійсненою в момент підписання акту приймання-передавання товару на базисі поставки відповідно до умов цього договору або видаткової накладної (п. 1.3).

Відповідно до п. 1.5 договору кількість товару: на момент укладення договору сторони визначили початкову (базову) кількість товару у розмірі 130 тон.

Відповідно до п.п. 1.6, 1.7 ціна за одиницю товару (тону): початкова (базова) ціна товару становить 4600 грн. за тону без ПДВ. Загальна вартість товару: сторони визначили базову загальну вартість товару за договором у розмірі 598000 грн. без ПДВ.

У розділі 3 договору сторони врегулювали порядок розрахунків.

Згідно з п. 3.1 покупець до 07.05.2020 включно зобов`язується перерахувати попередню оплату за товар, передбачену у п. 1.7 цього договору, у розмірі 598000,00 грн. без ПДВ.

Остаточний розрахунок вартості товару здійснюється з урахуванням загальної вартості поставленого товару, визначеної у відповідності до п. 1.7 даного договору (п. 3.2).

Відповідно до п. 8.2 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач згідно з платіжним дорученням № 938 від 04.05.2020 перерахував відповідачу 598000,00 грн. з призначенням платежу: «оплата за горох за рах. 1/05 від 04.05.2020 згідно дог. № 04-05/2020-15 від 04.05.2020 в сумі 598 000 грн. без ПДВ» .

Відповідач згідно з видатковою накладною № 1 від 07.07.2020 поставив позивачу товар (горох врожаю 2020 року) у кількості 19,93 т на загальну суму 91678,00 грн. Поставка також підтверджується товарно-транспортною накладною № 437068 від 07.07.2020.

Як зазначив позивач та не заперечив відповідач, решту товару (горох) у кількості 110,07 т на загальну суму 506 322,00 грн. відповідач позивачу не передав. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач повідомляв позивача про готовність товару у кількості 110,07 т на загальну суму 506322,00 грн. до передачі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 у справі №908/1951/20 за позовом ТОВ «Профіт-Поінт» до ФГ «Прадо» встановлено, що відповідач виконав взяті на себе зобов`язання за договором на поставку гороху майбутнього врожаю від 04.05.2020 № 04-05/2020-15 частково, поставивши товар у кількості 19,93 т на загальну суму 91 678,00 грн.

Зазначеним рішенням суду позовні вимоги задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 506 322 грн. 00 коп. суми попередньої оплати, 63 748 грн. 64 коп. неустойки, 50 632 грн. 20 коп. штрафу.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2021 на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 у справі №908/1951/20 залишено без змін.

Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача на підставі п. 5.4. договору неустойку, нараховану на суму попередньої оплати в розмірі 506 322,00 грн, за період з 31.07.2020 (день, по який задоволено позовні вимоги рішенням суду від 27.10.2020 у справі №908/1951/20) по 16.12.2020 (дата складання цієї позовної заяви). Крім того, на підставі статті 625 ЦК України позивачем нараховано 3% річних за період 07.07.2020 (початок прострочення виконання зобов`язання з поставки товару) по 16.12.2020 у сумі 6 764,76 грн, а також інфляційні втрати в сумі 14 177,02 грн за період вересень-листопад 2020 року, оскільки при розгляді справи №908/1951/20 вимоги про стягнення відсотків річних та інфляційних втрат не заявлялися.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що дійсно мало місце прострочення з боку відповідача виконання зобов`язання з поставки товару.

Заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних та періоди їх нарахування розраховані вірно на підставі вимог ст. 625 ЦК України, а відтак стягненню підлягає 3% річних в розмірі 6 764,79 грн та інфляційні втрати в розмірі 14 177,02 грн.

Вимога по сплаті неустойки у розмірі 351 893.79 грн. підлягає частковому задоволенню - у сумі 225 313.29 грн. (зменшено), оскільки розрахунку неустойки підлягає період, не як заявлено позивачем з 31.07.2020 по дату складання позовної заяви у даній справі 908/3379/20 - 16.12.2020, а період з 31.07.2020 по дату ухвалення рішення Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 у справі № 908/1951/20, тобто по 27.10.2020, у зв`язку із тим, що ухваленням зазначеного судового рішення, обов`язок відповідача з поставки товару припинився, відтак у позивача відсутні підстави для нарахування неустойки за порушення строку поставки товару.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений сторонами договір за своїм змістом є договором поставки.

Доказів розірвання договору у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано.

З огляду на викладене посилання Відповідача на те, що Договір від 04.05.2020 №04-05/2020-15 в частині обв`язку по сплаті штрафу та неустойки через їх надмірну величину не відповідає вимогам закону, є необґрунтованими.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач згідно з платіжним дорученням № 938 від 04.05.2020 перерахував відповідачу 598 000,00 грн. з призначенням платежу: «оплата за горох за рах. 1/05 від 04.05.2020 згідно дог. № 04-05/2020-15 від 04.05.2020 в сумі 598 000 грн. без ПДВ» .

Відповідач згідно з видатковою накладною № 1 від 07.07.2020 поставив позивачу товар (горох врожаю 2020 року) у кількості 19,93 т на загальну суму 91678,00 грн. Поставка також підтверджується товарно-транспортною накладною № 437068 від 07.07.2020.

Як зазначив позивач та не заперечив відповідач, решту товару (горох) у кількості 110,07 т на загальну суму 506 322,00 грн. відповідач позивачу не передав. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач повідомляв позивача про готовність товару у кількості 110,07 т на загальну суму 506322,00 грн. до передачі.

Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 у справі №908/1951/20 за позовом ТОВ «Профіт-Поінт» до ФГ «Прадо» встановлено, що відповідач виконав взяті на себе зобов`язання за договором на поставку гороху майбутнього врожаю від 04.05.2020 № 04-05/2020-15 частково, поставивши товар у кількості 19,93 т на загальну суму 91 678,00 грн.

Зазначеним рішенням суду позовні вимоги задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 506 322 грн. 00 коп. суми попередньої оплати, 63 748 грн. 64 коп. неустойки, 50 632 грн. 20 коп. штрафу.

30.11.2020 на виконання зазначеного рішення судом видано відповідний наказ про примусове виконання судового рішення.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2021 на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 у справі №908/1951/20 залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, до спірних правовідносин застосуванню підлягає принцип res judicata, тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 року у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Таким чином, у зв`язку із набранням законної сили рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 у справі №908/1951/20 обставини, встановлені в цьому рішенні, є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Відповідачем не надано доказів виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 у справі №908/1951/20.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Колегія суддів зазначає, що кошти, сплачені Позивачем згідно з платіжним дорученням № 938 від 04.05.2020 у розмірі 598 000,00 грн. за своєю правовою природою є передоплатою, тобто коштами, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов`язань.

При цьому правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.

Обумовлені законом підстави для зміни правової природи перерахованих покупцем (позивачем) коштів внаслідок непоставки продавцем (відповідачем) товару - не настали, що тягне за собою правові наслідки, обумовлені часиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

При цьому, припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме:

- покупець має право вимагати передання оплаченого товару;

- або повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов`язання.

Таким чином шляхом направлення Позивачем Відповідачеві позовної заяви від 31.07.2020 про стягнення залишку попередньої оплати у сумі 506 322 грн. 00 коп., яку стягнуто рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 у справі №908/1951/20, Позивач відповідно до ст. 661 ЦК України та на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України реалізував своє право на односторонню зміну зобов`язання Відповідача з поставки оплаченого товару на повернення суми попередньої оплати.

Отже, з 31.07.2020 зобов`язання Фермерського господарства «Прадо» з поставки решти товару (гороху) у кількості 110,07 т змінилося на повернення попередньої оплати у розмірі 506 322,00 грн.

До аналогічного ж висновку прийшов й Позивач у своїй апеляційній скарзі, зазначивши, що зобов`язання з поставки товару було припинено внаслідок одностороннього волевиявлення покупця щодо зміни зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Сторони в п. 5.4 договору обумовили, що у разі виконання покупцем пункту 3.1 цього договору та невиконання продавцем пунктів 1.1-1.5 цього договору з продавця стягується договірна неустойка у розмірі 0,5% від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад десять днів додатково стягується штраф у розмірі 10% вартості недопоставленого товару.

За умовами договору (п. 1.3) товар мав бути поставлений в термін з 01.07.2020 до 06.07.2020.

Таким чином, встановлена п. 5.4 Договору неустойка, яку просить стягнути Позивач, стягується саме за непоставку товару, а не за несвоєчасне повернення суми попередньої передплати.

В той же час, оскільки зобов`язання Фермерського господарства «Прадо» з поставки решти товару (гороху) у кількості 110,07 т, через направлення відповідачу позовної заяви змінилося на повернення попередньої оплати, то, відповідно, з цього ж часу Позивач позбавився права стягнення неустойки за непоставку товару, передбачену п. 5.4 Договору.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги Фермерського господарства «Прадо» про відсутність підстав для стягнення неустойки за неналежне виконання Відповідачем зобов`язань з поставки товару, через заміну цього зобов`язання за волевиявленням Позивача на інше - повернення суми попередньої оплати.

Тому в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Поінт» до Фермерського господарства «Прадо» про стягнення неустойки (пені) за невчасну поставку товару слід відмовити, частково задовольнивши апеляційну скаргу Відповідача.

З цих же підстав доводи апеляційної скарги Позивача про обов`язок Відповідача сплатити неустойку за зазначений Позивачем період, є необґрунтованими, оскільки не відповідають умовам договору.

З огляду на висновки щодо доводів апеляційної скарги Відповідача, викладені вище, враховуючи відсутність підстав для стягнення неустойки за невчасну поставку товару за визначений Позивачем період, колегія суддів не надає оцінку наступним доводам апеляційної скарги Відповідача:

- що сума нарахованих позивачем штрафних санкцій дуже суттєва для фінансових можливостей відповідача;

- що розмір заявлених до стягнення неустойки значно перевищує розмір збитків, завданих кредитору невиконанням зобов`язання;

- що в результаті виконання рішення суду в примусовому порядку заблокується розрахунковий механізм боржника - відповідача, погіршиться і так складне його фінансове становище,

оскільки з урахуванням викладеного у цьому розділі постанови ці доводи апеляційної скарги не впливають на правильне вирішення спору у цій справі.

При цьому, колегією суддів враховано, що Відповідачем не наведено та не подано суду доказів наявності виняткових обставин щодо невиконання ним зобов`язання з поставки товару за договором, який покладений у підставу позову. Довідка Запорізького обласного центру з гідрометеорології є неналежним доказом, адже не встановлює та не може встановлювати наявність обставин непереборної сили, про які стверджує Відповідач. Будь-якого листування з боку відповідача щодо неможливості поставки іншої частини товару, пропозицій щодо внесення відповідних змін до договору матеріали дійсної справи не містять.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, з аналізу ст.ст. 598 - 609 УЦ України слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Таким чином, оскільки Відповідачем досі не виконано рішення Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 у справі № 908/1951/20, висновок господарського суду про припинення основного зобов`язання за договором з моменту винесення цього рішення суперечить приписам ст.ст. 598 - 609 УЦ України.

Статтею 625 ЦК встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання, частиною 2 якої передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 509, 524, 533-535 ЦК грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною 2 статті 693 ЦК якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, сума попередньої оплати товару, яка одержана продавцем (постачальником), та має бути повернута на вимогу покупця в разі невиконання продавцем у встановлений договором строк свого обов`язку з передачі товару, є грошовим зобов`язанням.

Стаття 625 розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги 5 ЦК поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 цього Кодексу).

При цьому у статті 625 ЦК визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 наведено правовий висновок про те, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 ЦК, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини 2 статті 625 ЦК.

З огляду на викладене Позивач мав право на підставі статті 625 ЦК України нарахувати 3% річних за період з 07.07.2020 (початок прострочення виконання зобов`язання з поставки товару) по 16.12.2020, а також інфляційні втрати в сумі за період вересень-листопад 2020 року, оскільки при розгляді справи №908/1951/20 вимоги про стягнення відсотків річних та інфляційних втрат не заявлялися.

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок Позивача (межі зазначеного ним періоду), положення частини п`ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, колегія суддів відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат прийшла до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних в розмірі 6 764,79 грн. за період з 07.07.2020 по 16.12.2020 та інфляційні втрати в розмірі 14 177,02 грн. за період вересень-листопад 2020 року, нарахованих у відповідності із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання з боку відповідача мало місце.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з`ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційних скарг про порушення норм матеріального права щодо припинення зобов`язання після винесення рішення у справі знайшли своє підтвердження.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Поінт» не підлягає задоволенню; апеляційну скаргу Фермерського господарства «Прадо» слід задовольнити частково. Рішення суду необхідно скасувати в частині стягнення неустойки (пені) та змінити в частині судового збору. Решту рішення - залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги Позивача судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Поінт» за подання апеляційної скарги на рішення суду слід покласти на заявника апеляційної скарги.

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги Відповідача, судові витрати, понесені у зв`язку із подачею позову та апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у наступній пропорції: 5,62 % - на Відповідача; 94,38 % - на Позивача.

У зв`язку з чим з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути 314,30 грн судового збору за подачу позовної заяви; з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Поінт» на користь Фермерського господарства «Прадо» необхідно стягнути 7 917,34 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Поінт» , м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.02.2021 у справі №908/3379/20 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Прадо» , Запорізька обл., Приморський р-н, с. Новопавлівка на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.02.2021 у справі №908/3379/20 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.02.2021 у справі №908/3379/20 - скасувати в частині стягнення неустойки (пені) та змінити в частині судового збору.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Поінт» , м. Запоріжжя до Фермерського господарства «Прадо» , Запорізька обл., Приморський р-н, с. Новопавлівка про стягнення неустойки (пені) за невчасну поставку товару - відмовити.

Стягнути з Фермерського господарства «Прадо» , Запорізька обл., Приморський р-н, с. Новопавлівка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Поінт» , м. Запоріжжя 314,30 грн судового збору за подачу позову.

В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 23.02.2021 у справі №908/3379/20 - залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Поінт» , м. Запоріжжя за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Поінт» , м. Запоріжжя на користь Фермерського господарства «Прадо» , Запорізька обл., Приморський р-н, с. Новопавлівка 7917,34 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів з урахуванням необхідних реквізитів, згідно зі ст.327 ГПК України, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.07.2021.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя М.О. Дармін