Ухвала

від 29.07.2021 по справі 904/4563/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

29.07.2021м. ДніпроСправа № 904/4563/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В.

та представників:

від позивача: Клівасов А.О.;

від відповідача: Іванова О.М.;

Йолкін А.В.;

від третьої особи: Клівасов А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс" (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Синат" (м.Дніпро)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна вагонна компанія" (м. Київ)

про стягнення вартості неповернутих на адресу Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс" суцільноканатних коліс, що були використані та демонтовані і процесі виконання ремонтних робіт, у розмірі 2 033 854 грн. 20 коп. Фещенко Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Укренерготранс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Синат" (далі - відповідач) вартість неповернутих на адресу Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс" суцільнокатаних коліс, що були використані та демонтовані в процесі виконання ремонтних робіт, у розмірі 2 033 854 грн. 20 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- 25.01.2016 між ПрАТ "Укренерготранс" (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Синат" (відповідач, підрядник) був укладений договір підряду № 5201/1, відповідно до якого відповідачем були надані позивачу послуги з організації ремонту та переформування колісних пар вантажних напіввагонів;

- відповідно до пункту 5.1.1. договору підряду відповідач зобов`язувався прийняти від позивача колісні пари для виконання ремонтних робіт та забезпечити їх схоронність;

- після проведення ремонтних робіт відповідачем повернуто позивачу 158 суцільнокатаних коліс (б/в) не придатних для подальшого використання, демонтованих в процесі проведення ремонтних робіт, проте непридатні для подальшого використання суцільнокатані колеса, що були у використанні у кількості 1 302 штуки позивачу відповідачем не повернуті, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду;

- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2018 у справі №904/10008/17, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2018, позовні вимоги ПрАТ "Укренерготранс" задоволено у повному обсязі та стягнуто з ТОВ "Науково-виробнича компанія "Синат" майно в натурі - неремонтопридатні суцільнокатані колеса (міждержавний стандарт ДСТ 10791-2011 "Колеса цільнокатані"), що були використані, демонтовані з колісних пар залізничних вагонів, наданих ПрАТ "Укренерготранс" в процесі виконання ремонтних робіт, у кількості 1 302 штуки; на виконання вказаного рішення було видано наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2018;

- в ході примусового виконання вказаного рішення суду та вчинення виконавчих дій державним виконавцем було встановлено, що майно, яке має бути стягнуто на користь позивача у ТОВ "Науково-виробнича компанія "Синат" відсутнє, спірне майно не виявлено і за місцезнаходженням боржника, про що держаним виконавцем складено Акт;

- станом на дату подання позову вказане вище рішення суду щодо стягнення з відповідача майна не виконано;

- неремонтопридатні суцільнокатані колеса, не дивлячись на втрату ними їх основних експлуатаційних характеристик становлять матеріальну цінність та реалізовувались власниками вагонів в якості металобрухту. Для встановлення вартості майна позивачем було замовлено експертне дослідження в Дніпропетровській торгово-промисловій палаті, за результатами дослідження якого визначено, що вартість 1 302 штук неремонтопридатних суцільнокатаних коліс для залізничних вагонів (Міждержавний стандарт ГОСТ 10791-2011 "Колеса цільнокатані. Технічні умови") на дату проведення дослідження може становити 2 033 854 грн. коп. без ПДВ і залізничного тарифу;

- позивач вказує на те, що неправомірними діями відповідача йому завдано збитків на загальну суму 2 033 854 грн. 20 коп., що становить вартість неповернутих на адресу ПрАТ "Укренерготранс" суцільнокатаних коліс, що були у використанні та демонтовані в процесі виконання ремонтних робіт, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2019 (суддя Петренко Н.Е.) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.10.2019.

В подальшому, з метою встановлення дійсної вартості неремонтопридатних суцільнокатаних коліс (міждержавний стандарт ДСТ 10791-2011) господарським судом було призначено судову експертизу, про що постановлено ухвалу від 14.01.2020.

У зв`язку з неотриманням висновку експерта, ухвалою суду від 29.09.2020 у справі №904/4563/19 призначено судову комплексну експертизу із залученням фахівців в галузі залізничного транспорту Дніпровського Національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, провадження у справі зупинено.

Від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист (вх. суду № 19148/21 від 16.04.2021), до якого додано Висновок експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи № 4634-20, в якому зазначено наступне:

- мінімальна вартість 1 неремонтопридатного суцільнокатаного колеса залізничних вагонів (Міждержавний стандарт ГОСТ 10791-2011 "Колеса суцільнокатані. Технічні умови"), як металобрухту, станом на 31.12.2016 складала 897 грн. 99 коп. та станом на момент винесення ухвали - 14.01.2020, складала 1 120 грн. 80 коп.;

- мінімальна вартість неремонтопридатних суцільнокатаних коліс залізничних вагонів (Міждержавний стандарт ГОСТ 10791-2011 "Колеса суцільнокатані. Технічні умови") у кількості 1 302 одиниці в якості металобрухту станом на 31.12.2016 складала 1 169 182 грн. 20 коп. та станом на момент винесення ухвали - 14.01.2020 складала 1 459 280 грн. 04 коп.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від № 622 від 19.04.2021 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи за вх. суду № 4-4659/19 у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 з посади.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2021, справу № 904/4563/19 передано судді Фещенко Ю.В. для розгляду.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 26.04.2021 справу № 904/4563/19 прийнято до провадження; провадження у справі поновлено; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.05.2021.

У підготовче засідання 20.05.2021 з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

У вказаному засідання представниками було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, з метою надання часу для ознайомлення з висновком експерта по даній справі, а також надання відзиву з урахуванням вказаного висновку. Вказане клопотання було задоволено судом.

Враховуючи вказане, у підготовчому засіданні 20.05.2021 судом протокольно оголошено перерву до 22.06.2021.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням висновку експерта та наданих позивачем додаткових доказів в порядку статті 165 Господарського процесуального кодексу України (вх. суду № 25804/21 від 25.05.2021), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- позивач не є власником вагонів та колісних пар до них, а станом на 2015-2016 роки не був і зареєстрованим оператором щодо вказаного майна;

- власником суцільнокатаних коліс, які суд зобов`язав відповідача передати позивачу, є третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна вагонна компанія";

- із вказаних підстав, в рамках розгляду справи № 904/10008/17 позивач 13.03.2018 подав заяву про зміну предмету позову, а саме: позовну вимогу про стягнення збитків в сумі 1 708 875 грн. 00 коп., що становить вартість неремонтопридатних суцільнокатаних коліс, було замінено на вимогу про стягнення майна в натурі;

- відповідач звертає увагу на те, що текст наданого в матеріали справи договору комісії № 1.10.2/1 від 01.01.2015, згідно якого комітент/власник - ТОВ "Інвестиційна вагонна компанія", яке доручає комісіонеру - ПрАТ "Укренерготранс" укладати від його імені певні правочини щодо надання вагонів в користування третім особам, реєстрації новозбудованих вагонів для комітента та надання послуг щодо ремонту та технічного обслуговування, викликає сумнів в його фактичній даті складання та узгоджених умовах, оскільки визначений в договорі обсяг повноважень комісіонера повністю відрізняється від того обсягу повноважень в договорі комісії (без номеру та дати), які були наведені в письмових поясненнях власника вагонів ТОВ "Інвестиційна вагонна компанія", наданих у справі №904/10008/17;

- позивачем не доведено, що станом на 2015-2016 роки останній мав вказані вагони в оперативному управлінні;

- з листа Філії "Головного інформаційно-обчислювального центру" АТ "Укрзалізниця" № 72/4560 від 26.12.2019 вбачається, що договір № ФГІОЦ-ІНФ-119/18, згідно якого позивач отримав в оперативне управління спірні вагони, був укладений між ПрАТ "Укренерготранс" та Акціонерним товариством "Українська залізниця" тільки 20.12.2017;

- позивачем не надано суду доказів того, що ПрАТ "Укренерготранс" оплатив на користь ТОВ "Інвестиційна вагонна компанія" вартість неповернутих за договором комісії неремонтопридатних суцільнокатаних коліс, що були демонтовані з колісних пар залізничних вагонів у кількості 1 302 штук;

- станом на 2015-2016 роки під час укладення та дії договору підряду від 25.01.2016 з ТОВ "НВП "Синат" позивач не був ані власником вагонів та його складових частин (колісних пар), ані зареєстрованим у встановленому порядку оператором щодо вказаного майна. Згідно з рішенням суду у справі № 904/10008/ ТОВ "НВП "Синат" повинен був повернути позивачу майно в натурі для його подальшої передачі власнику - ТОВ "Інвестиційна вагонна компанія", тому позивачем не доведено факт спричинення йому матеріальної шкоди/збитків у вигляді понесених ним матеріальних втрат або втрати належного йому майна;

- позов ПрАТ "Укренерготранс" про стягнення збитків/матеріальної шкоди в сумі вартості вагонних суцільнокатаних коліс подано позивачем 06.09.2019, в той час як роботи по переформуванню колісних пар вантажних вагонів згідно перелічених в позові актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) було виконано з 04.02.2016 по 28.12.2016, у зв`язку з чим, щодо пред`явлення вимог про стягнення збитків/матеріальної шкоди за неповернуті колісні пари в кількості 481 штуки в період з 04.02.2016 по 02.09.2016 позивачем (якби він був власником/оператором) пропущений строк позовної давності.

Від відповідача надійшла заява про витребування доказів (вх. суду № 28469 від 08.06.2021), в якій останній просить суд витребувати у Регіональної філії "Придніпровська залізниця" засвідчені копії договорів з усіма додатками за період 2015-2016 роки, які були укладені між залізницею, власником вагонів - Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна вагонна компанія" та Приватним акціонерним товариством "Укренерготранс" для курсування вантажних вагонів на коліях загального користування.

В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на таке:

- до матеріалів справи позивачем було залучено договір комісії № 1.10.2/1 від 01.01.2015, згідно з яким комітент/власник ТОВ "Інвестиційна вагонна компанія" доручає комісіонеру ПрАТ "Укренерготранс" укладати від його імені певні правочини щодо надання вагонів в користування третім особам, реєстрації новозбудованих вагонів для комітента та надання послуг щодо ремонту та технічного обслуговування. Наданий документ викликає сумнів в його фактичній даті складання та узгоджених умовах, оскільки визначений в договорі обсяг повноважень комісіонера повністю відрізняється від того обсягу повноважень в договорі комісії (без номеру та дати), які були наведені в письмових поясненнях власника вагонів ТОВ "Інвестиційна вагонна компанія", наданих у справі № 904/10008/17;

- у зв`язку з вказаним, ТОВ "НВК "Синат" звернулось до Дніпровської дирекції Регіональній філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" з листом від 20.05.2021 про надання копій зареєстрованих в Регіональній філії "Придніпровської залізниці" договорів з усіма додатками за період 2015-2016 років, укладених між залізницею, власником вагонів Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна вагонна компанія" та Приватним акціонерним товариством "Укренерготранс" для курсування вантажних вагонів на коліях загального користування;

- 01.06.2021 ТОВ "НВК "Синат" було отримано лист Регіональної філії Укрзалізниці №НЗ-1-1-1-3/189 від 28.05.2021, яким у видачі копій документів було відмовлено у зв`язку з тим, що ТОВ "НВК "Синат" не є стороною вказаних договорів;

- враховуючи зазначене, відповідач не має можливості самостійно надати докази, які підтверджують реальність укладення між позивачем та третьою особою договорів в період 2015-2016 років та їх умов.

Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 30703/21 від 22.06.2021), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги частково та стягнути вартість майна - неремонтопридатних суцільнокатаних коліс (міждержавний стандарт ДСТ 10791-2011 "Колеса суцільнокатані"), що підлягали поверненню на адресу ПрАТ "Укренерготранс" відповідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/10008/17 від 03.05.2018, встановлену за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у господарській справі № 904/4563/19 від 07.04.2021 (висновок експерта № 4634-20), що станом на 14.01.2020 (на момент винесення ухвали про призначення судової експертизи) становить 1 459 280 грн. 04 коп., а також, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на проведення судової експертизи в сумі 13 336 грн. 56 коп. - вартість проведення експертного дослідження Дніпровським науково-дослідним інститутом судових експертиз і Міністерства юстиції України та 3 600 грн. 00 коп. - вартість проведення аналізу вагових параметрів суцільнокатаних коліс для залізничного транспорту проведеного залученим судом фахівцем Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім. академіка В. Лазаряна.

Викладені у відповіді на відзив вимоги обґрунтовані наступним:

- залізничні вагони власності ТОВ "Інвестиційна вагонна компанія" передані в оперативне управління позивача на відповідних правових підставах, зокрема, на підставі договорів комісії;

- позивачем було здійснено пошук підприємства, яке зобов`язалось виконати ремонтні роботи по переформуванню колісних пар залізничних вагонів - ТОВ "НВК "Синат";

- відповідач з метою уникнення відповідальності та виконання обов`язку з повернення неремонтопридатних суцільнокатаних коліс, демонтованих в процесі виконання ним ремонтних робіт намагається ввести суд в оману, стверджуючи, що позивачем не понесено збитків. Така позиція висловлювалась відповідачем і при розгляді судом по суті справи №904/10008/17. Така позиція відповідача не заслуговує на увагу, оскільки матеріальні цінності - колісні пари (до складу яких входили неремонтопридатні суцільнокатані колеса) передавались на адресу відповідача саме позивачем та на підставі договору укладеного між ТОВ "НВК "Синат" та ПрАТ "Укренерготранс" і саме між ТОВ "НВК "Синат" та ПрАТ "Укренерготранс" виникли правовідносини, з яких виник спір. У третьої особи (власника вагонів) - ТОВ "Інвестиційна вагонна компанія" відсутні будь-які правовідносини з відповідачем, та жодних зобов`язань перед ТОВ "Інвестиційна вагонна компанія" відповідач не порушив;

- позивач вважає, що взаємні права та обов`язки третьої особи та позивача, зокрема, і відшкодування або невідшкодування позивачем на адресу третьої особи вартості неремонтопридатних суцільнокатаних коліс не є предметом розгляду при вирішенні даного спору, а у разі виникнення будь-яких взаємних претензій між позивачем та третьою особою, вони будуть розглядатись в окремих позовних провадженнях;

- враховуючи, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2018 у справі № 904/10008/17 вирішено стягнути на користь позивача спірне майно, то неотримання такого майна через його відсутність у відповідача і неможливість виконати рішення суду в порядку встановленому чинним законодавством України органами Державної виконавчої служби - є збитками, а тому і шкодою, що була нанесена неправомірними діями відповідача;

- позивач розраховував на те, що спірне майно - неремонтопридатні суцільнокатані колеса є в наявності у відповідача, тому можуть бути повернуті в натурі, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі вартості майна, що мало бути повернуто на адресу позивача на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2018 у справі № 904/10008/17 є спробою реального виконання рішення суду та захисту порушених прав та інтересів;

- твердження відповідача, про те, що начебто, позивач отримав спірні вагони в управління тільки 20.12.2017 є неправдивими та не відповідають дійсності. Позивач з 2002 року та по теперішній час є оператором на залізничному транспорті, та ним укладаються та переукладаються (в разі закінчення терміну їх дії, реорганізації підприємств залізничного транспорту та з інших підстав) відповідні договори з залізницею, зокрема в 2015 році позивачем з залізницею було переукладено договір про надання послуг оператору та укладено договір № ПР/М-15162/НЮі від 15.12.2015 про надання послуг власнику, орендарю або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування", відповідно до якого ПрАТ "Укренерготранс" здійснювало свою діяльність як оператор залізничного рухомого складу в тому числі був оператором вагонів власності ТОВ "Інвестиційна вагонна компанія", і в тому числі, в період коли відповідачу надавались послуги з переформування колісних пар за договором підряду;

- позивач вважає необґрунтованою заяву відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності, оскільки позивачем в межах строку позовної давності подано позов про стягнення майна в натурі, який рішенням суду 03.05.2018 у справі № 904/10008/17 було задоволено в повному обсязі.

Від третьої особи надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду №30696/21 від 22.06.2021), в якій остання просить суд не брати до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, а також наводить власну позицію, яка аналогічна із позицією позивача у справі.

У підготовче засідання 22.06.2021 з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

Судом зауважено, що строк для подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву станом на день проведення вказаного підготовчого засідання не закінчився, оскільки подані до суду відповіді на відзив на позовну заяву вручені відповідачу 22.06.2021 у судовому засіданні.

У зв`язку з викладеним, ухвалою суду від 22.06.2021 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, а саме: по 25.07.2021 включно; у підготовчому засіданні 22.06.2021 протокольно оголошено перерву до 06.07.2021.

Від відповідача надійшли заперечення на відповіді на відзив, надані позивачем та третьою особою (вх. суду № 31850/21 від 29.06..2021), в яких він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на таке:

- всі колісні пари в кількості 446 штук (тобто 892 колеса), які передавались ПрАТ "Укрнереготранс", як замовником, в ремонт ТОВ НВК "Синат", як підряднику, по договору підряду, в період з січня 2016 року по 11.08.2016 були зняті з вагонів, які ТОВ "Інвестиційна вагонна компанія" не належали;

- як убачається з рахунку № 4856-ІНФ від 26.12.2019, виданого філією "Головного інформаційно-обчислювального центру Акціонерного товариства "Українська залізниця", замовником ПрАТ "Укренерготранс" було оплачено та отримано разові довідки: 2612 (ресурс роботи вагону), 2651 (повний паспорт вагону), 2652 (короткий паспорт вагону), 2731 (довідка про комплектацію вагону), 2653 (довідка про виконані роботи). Незважаючи на це, в матеріали справи позивачем було надано лише довідки № 2612 (ресурс роботи вагону) (а.с. 141-211) та № 2733 (довідка про комплектацію (а.с.32-109). Інші довідки, в тому числі №2651 (повний паспорт вагону) позивачем в матеріали справи навмисно не надано, тому що саме з цієї форми довідки вбачається перелік власників/операторів кожного вагону з моменту його виготовлення по теперішній час;

- відповідач зазначає, що з наданих позивачем довідок № 2612 також вбачається, що не всі вагони оператором яких станом на 2019 рік був ПрАТ "Укренерготранс" є власністю ТОВ "Інвестиційні вагонна компанія". Так, вагони № 56813637 належить ЗАТ "Goverlus" (а.с. 34), № 56647746 - ЗАТ "Goverlus" (а.с. 42), № 56671357 - ЗАТ "Goverlus"(а.с. 51), № 56661434 - ЗАТ "Об`єднаний транспортний холдинг" (а.с. 68), № 56698731 - ЗАТ "Goverlus" (а.с. 77), №56839707 - ЗАТ "Goverlus"(а.с. 96);

- позивач змішує такі поняття, як право витребування стороною переданого за договором (в даному випадку йдеться про право витребування колісних пар, переданих в ремонт) та право на відшкодування збитків. Безумовно позивач, як посередник між власниками вагонів/складових частин та підрядником ремонтних робіт, мав право на повернення йому колісних пар, що були передані в ремонт за договором підряду. Це додатково підтверджено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/1008/17 від 03.05.2018;

- власниками вагонів, колісні пари з яких передавались в ремонт, є не позивач, а інші юридичні особи;

- позивач є оператором лише частини вагонів власника ТОВ "Інвестиційна вагонна компанія", колісні пари з яких передавались в ремонт, при цьому вагони були передані позивачу за договором комісії від 01.01.2015 лише 11.08.2016, тобто після ремонту більшої частини колісних пар;

- право оператора щодо вагонів, належних іншим юридичним особам, позивачем не доведено;

- доказів оплати на користь ТОВ "Інвестиційна вагонна компанія" та інших власників вагонів вартості неповернутих за договором комісії неремонтопридатних суцільнокатаних коліс, що були демонтовані з колісних пар залізничних вагонів в кількості 1 302 штук, (що було б доказом понесених збитків) позивачем суду не надано;

- доказів надання позивачу власниками вагонів права стягнення з відповідача саме на користь позивача вартості неповернутих неремонтопридатних суцільнокатаних коліс позивачем не надано.

У підготовче засідання 06.07.2021 з`явились представники позивача, відповідача та третьої особи.

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 06.07.2021 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 06.07.2021 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.07.2021.

У судове засідання 21.07.2021 з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

У судовому засіданні 21.07.2021 представник позивача виклав зміст позовних вимог, просив суд задовольнити позовні, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, а також поданих у підготовчому провадженні заявах по суті справі та поясненнях.

У судовому засіданні 21.07.2021 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

У судовому засіданні 21.07.2021 представник третьої особи просив суд задовольнити позовні, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, його заявах по суті справи.

У судовому засіданні 21.07.2021 протокольно було оголошено перерву до 29.07.2021.

З метою повного та всебічного дослідження всіх обставин даної справи, судом було здійснено запит справи № 904/10008/17 для огляду у судовому засіданні.

У судове засідання 29.07.2021 з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

У вказаному засіданні судом було досліджено матеріали справи № 904/10008/17.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 29.07.2021 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Укренерготранс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Синат" (далі - відповідач) вартість неповернутих суцільнокатаних коліс у розмірі 2 033 854 грн. 20 коп., посилаючись на те, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2018 у справі № 904/10008/17, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2018, було стягнуто з ТОВ "Науково-виробнича компанія "Синат" майно в натурі - неремонтопридатні суцільнокатані колеса (міждержавний стандарт ДСТ 10791-2011 "Колеса цільнокатані"), що були використані, демонтовані з колісних пар залізничних вагонів, наданих ПрАТ "Укренерготранс" в процесі виконання ремонтних робіт, у кількості 1 302 штуки. На примусове виконання вказаного судового рішення видано наказ № 904/10008/17 від 06.08.2018. В той же час, в процесі примусового виконання вказаного судового рішення державним виконавцем було встановлено, що майно, яке має бути стягнуто на користь позивача, у ТОВ "Науково-виробнича компанія "Синат" відсутнє, про що держаним виконавцем складено Акт від 30.08.2018; постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.07.2019 повернуто наказ №904/10008/17 від 06.08.2018 стягувачу.

Як зазначає сам позивач, вимоги позивача у даній справі про стягнення з відповідача збитків у розмірі вартості майна, що мало бути повернуто на адресу позивача на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2018 у справі №904/10008/17 є спробою реального виконання рішення суду та захисту порушених прав та інтересів (а.с.98 у томі 3).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача у даній справі підлягають розгляду в межах справи № 904/10008/17 в порядку статті 331 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини 2, частиною 5 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно із частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Норми статті 129 1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа № 904/10008/17 за позовом Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Виробнича Компанія "Синат"; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна вагонна компанія" про стягнення майна.

За результатами розгляду справи № 904/10008/17, Господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення від 03.05.2018, яким, зокрема :

- позовні вимоги задоволено у повному обсязі;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Синат" на користь Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс" майно в натурі - неремонтнопридатні суцільнокатані колеса (міждержавний стандарт ДСТ 10791-2011 "Колеса цільнокатані"), що були у використанні, демонтовані з колісних пар залізничних вагонів, наданих ПАТ "Укренерготранс", в процесі виконання ремонтних робіт, в кількості 1302 штуки (а.с.26-33 у томі 1).

Вказане рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2018 по справі № 904/10008/17 залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.07.2018 (а.с.34-40 у томі 1).

Отже, вказане рішення суду набрало законної сили 25.07.2018.

Матеріали справи № 904/10008/17 були досліджені у судовому засідання 29.07.2021.

Як вбачається з матеріалів справи № 904/10008/17, на примусове виконання рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2018 у справі № 904/10008/17, було видано накази від 06.08.2018.

Постановою Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного управленні юстиції у Дніпропетровській області від 22.08.2018 було відкрито виконавче провадження № 57053293 з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2018 по справі № 904/10008/17 про стягнення з ТОВ "Науково-виробнича компанія "Синат" на користь ПрАТ "Укренерготранс" майна в натурі - неремонтнопридатних суцільнокатаних коліс (міждержавний стандарт ДСТ 10791-2011 "Колеса цільнокатані"), що були у використанні, демонтовані з колісних пар залізничних вагонів, наданих ПАТ "Укренерготранс", в процесі виконання ремонтних робіт, в кількості 1302 штуки.

В подальшому, державним виконавцем було встановлено відсутність вказаного майна у боржника, у зв`язку з чим на підставі пункту 6 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" постановою Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного управленні юстиції у Дніпропетровській області від 15.07.2019 виконавчий документ - наказ № 904/10008/17 від 06.08.2018 було повернуто стягувачу.

З матеріалів справи також вбачається, що директором ТОВ "Науково-виробнича компанія "Синат" Йолкіним А.В. надані пояснення, в яких повідомлено про те, що майно, яке необхідно передати стягувачу повністю перероблено в інші частини залізничного призначення та на теперішній час відсутні і не можуть бути передані ПАТ "Укренерготранс" (а.с.50 у томі 1).

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується неможливість виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2018 у справі № 904/10008/17 в частині стягнення з ТОВ "Науково-виробнича компанія "Синат" на користь ПрАТ "Укренерготранс" майна внатурі - неремонтнопридатних суцільнокатаних коліс (міждержавний стандарт ДСТ 10791-2011 "Колеса цільнокатані"), що були у використанні, демонтовані з колісних пар залізничних вагонів, наданих ПАТ "Укренерготранс", в процесі виконання ремонтних робіт, в кількості 1302 штуки

Отже, вказані обставини є підставою для зміни способу виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2018 у справі № 904/10008/17 в порядку статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи № 904/10008/17, у зв`язку з відсутністю у боржника стягнутого рішенням суду майна в натурі, державний виконавець звертався до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Ухвалою суду від 28.02.2019 по справі № 904/10008/17 судом було відмовлено у задоволенні заяви від 15.02.2019 вих. № 8272/17 державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області про зміну способу та порядку виконання рішення суду. Вказана ухвала суду мотивована наступним:

- судом встановлено, що подана заява не містить остаточної вимоги заявника, з приводу того, що саме на його думку необхідно змінити спосіб виконання рішення чи його порядок. Отже, державний виконавець у своїй заяві не визначився із тим, що саме необхідно зробити для виконання рішення суду, чи змінити спосіб його виконання чи його порядок;

- зі змісту заяви можливо зробити припущення про те, що заявник зажадає від суду зміни способу виконання рішення, але заява не містить пропозиції про таку зміну, як і не містить її обґрунтування;

- державний виконавець зазначив про те, що наказ суду не виконаний з огляду на відсутність у боржника майна, яке підлягає стягненню, але при цьому заявник не навів жодного доказу в розумінні Закону та не надав жодного документу який підтверджував би певні виконавчі дії які державний виконавець повинен був вчинити на виконання рішення суду. На думку суду, надана державним виконавцем копія постанови про відкриття виконавчого провадження не може бути достатнім доказом неможливості виконання судового рішення;

- наданий стягувачем висновок експерта № ГО-2403 від 15.01.2019 Дніпропетровської торгово-промислової палати не може слугувати належним та допустимим доказом для встановлення вартості майна, яке підлягає стягненню, оскільки наданий позивачем висновок експерта має лише інформаційний характер. Боржник заперечує проти встановленої експертом суми, експертиза, яка була проведена за заявою позивача, не містить вихідних даних, які використовував експерт. Також, суд звертає увагу на відсутність попередження експерта про кримінальну відповідальність та відсутність копії документів, які б підтверджували повноваження самого експерта;

- суд також звертає увагу, що стягувач не навів посилань на встановлені судом обставини при ухвалені судового рішення по суті спору про вартість стягуваного майна. А тому, відсутність таких встановлених фактів унеможливлює встановлення вартості спірного майна на даній стадії судового процесу за наявними матеріалами справи.

З цього приводу суд зазначає, що відмова у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення (ухвала суду від 28.02.2019 по справі № 904/10008/17), поданої Соборним відділом державної виконавчої служби міста Дніпра Головного управленні юстиції у Дніпропетровській області, не свідчить про неможливість зміни способу виконання вказаного судового рішення зі стягнення майна в натурі на стягнення вартості такого майна, а також не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою після усунення обставин, що стали підставою для відмови у її задоволенні.

При цьому, дослідивши матеріали справи № 904/10008/17, суд встановив, що державний виконавець та стягувач по даній справі не зверталися до суду із заявою про зміну способу виконання рішення суду, шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми, з майна, що мало бути передано, за його відсутності, на стягнення грошових коштів (вартості цього майна).

В той же час, норми статті 129 1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно із статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі №1-12/2012 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11.03.2011 № 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Як убачається з матеріалів справи, суттю судового рішення по справі № 904/10008/17 є стягнення з боржника майна в натурі. Отже, спір у справі є майновим.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

За пунктом 6 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.

Вище судом встановлено, що 15.07.2019 орган примусового виконання рішень виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 6 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з відсутністю майна боржника, яке він повинен передати стягувачу згідно з наказом № 904/10008/17 від 06.08.2018.

Разом з тим, судом також встановлена відсутність у боржника стягнутого за рішення суду майна в натурі. Вказане підтверджуються як актом державного виконавця, так і самим боржником.

В той же час, слід наголосити, що винятком з загального порядку виконання рішень господарського суду є, зокрема, стаття 331 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України ).

Частиною 3 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявностіобставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Поряд із цим, у Господарському процесуальному кодексі України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про зміну способу і порядку виконання рішення.

Так, підставою зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

У судових засідання представник відповідача підтвердив факт відсутності майна, яке було присуджене до стягнення в натурі на користь позивача у даній справі рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2018 по справі № 904/10008/17.

З цього приводу суд зазначає, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. "Бурдов проти Росії", заява № 589498/00, пункт 34)."

Констатація Європейським Судом з прав людини порушення державою Україна передбаченого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - "Конвенція") "права на суд" в частині невиконання остаточних судових рішень, на жаль, носить постійний характер.

Національне законодавство України, зокрема стаття 331 Господарського процесуального кодексу України у разі неможливості або істотного укладення виконання рішення суду дозволяє суду змінити спосіб і порядок виконання рішення.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.

Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

За відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 25.11.2015 у справі № 6-1829цс15, поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження.

Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України.

Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/18299/16.

Проаналізувавши заявлені у даній справі позовні вимоги позивача, а також всі обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача фактичною є заявою про зміну способу виконання рішення суду у справі № 904/10008/17 від 03.05.2018, оскільки в даному випадку не відбувається зміни суті рішення по справі №904/10008/17. Так, боржник на виконання рішення суду мав повернути стягувачу майно в натурі, отже стягнення грошових коштів, розмір яких відповідає вартості майна, що мало бути передано стягувачу, є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирне володіння яким гарантується статтями 1, 8, 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Концепція "майна" у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст. 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява №40450/04, рішення від 15.10.2009).

Таким чином, не виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2018 у справі № 904/10008/17, яким, зокрема, стягнуто з відповідача на користь позивача у даній справі майно в натурі - неремонтопридатні суцільнокатані колеса (міждержавний стандарт ДСТ 10791-2011 "Колеса цільнокатані"), що були у використанні, демонтовані з колісних пар залізничних вагонів, наданих ПАТ "Укренерготранс", в процесі виконання ремонтних робіт, в кількості 1302 штуки, становить втручання у право на мирне володіння ним майном в розумінні статті 1 Першого протоколу, яке він сподівався отримати.

Матеріалами справи підтверджується, що боржник тривалий час рішення суду не виконує; боржник не вчиняє дій і заходів для врегулювання ситуації, що склалась; доказів, які б свідчили про можливість повернути майно в натурі - неремонтопридатні суцільнокатані колеса (міждержавний стандарт ДСТ 10791-2011 "Колеса цільнокатані"), що були у використанні, демонтовані з колісних пар залізничних вагонів, наданих ПАТ "Укренерготранс", в процесі виконання ремонтних робіт, в кількості 1302 штуки боржником не надано, а тому зміна виконання судового рішення шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів спрямована на відновлення порушеного права позивача.

Відтак, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми з майна, що мало бути передано, за його відсутності, на стягнення грошових коштів (вартості цього майна).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012, а також Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).

Водночас, судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, на переконання суду, в даному випадку зміна способу виконання рішення на стягнення з відповідача грошових коштів не призведе до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх порушених прав та інтересів, оскільки судом будуть вжиті лише нові заходи для реалізації прийнятого рішення та видозміниться зазначена у рішенні форма його виконання з майнової на грошову.

Аналогічні висновки містяться в постановах Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2021 у справі № 912/1539/19, від 04.03.2021 у справі №908/2366/18, у постанові Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі № 5023/3905/12.

Частинами 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом пункту 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Як було вказано вище, вимоги позивача за своєю правовою природою та фактично є вимогами про зміну способу виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2018 у справі № 904/10008/17.

Порядок розгляду таких вимог унормовано статтею 331 в розділі V Господарського процесуального кодексу України.

Окреме звернення особи до господарського суду з позовом про стягнення вартості стягнутого рішенням суду майна в натурі не передбачено законом, оскільки законом встановлений певний порядок розгляду таких вимог.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05.04. 2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02) суд зазначає, що засіб захисту, котрий вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним", як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

За приписами частин 1, 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту його порушеного права шляхом подання позовної заяви про стягнення вартості неповернутих на адресу Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс" суцільноканатних коліс у розмірі 2 033 854 грн. 20 коп., в той час, як такі вимоги підлягають розгляду в межах справи № 904/10008/17 в порядку статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вказане, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, у відповідності до частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України слід роз`яснити позивачу, що заявлені ним вимоги підлягають розгляду Господарським судом Дніпропетровської області за правилами статті 331 розділу V Господарського процесуального кодексу України в межах справи № 904/10008/17.

На підставі викладеного, керуючись 2, 3, 20, 46, 73 - 79, 86, 91, 129, 130, 231-235, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі № 904/4563/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Синат" про стягнення вартості неповернутих на адресу Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс" суцільноканатних коліс, що були використані та демонтовані і процесі виконання ремонтних робіт у розмірі 2 033 854 грн. 20 коп..

Роз`яснити Приватному акціонерному товариству "Укренерготранс", що заявлені ним вимоги підлягають розгляду Господарським судом Дніпропетровської області за правилами статті 331 Господарського процесуального кодексу України в межах справи № 904/10008/17.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, тобто з 29.07.2021.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений та підписаний 30.07.2021.

Суддя Ю.В. Фещенко