Ухвала
Іменем України
26 липня 2021 року
м. Київ
справа № 338/481/20
провадження № 61-9694ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2021 року у складі судді
Шишко О. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 травня 2021 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В., у справі за позовом заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, повернення земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року заступник керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Горохолинської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, повернення земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивував посилаючись на те, що рішенням Горохолинської сільської ради Богородчанського району від 22 грудня 2017 року № 329-11/2017 ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1250 га для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Горохолин Ліс, урочище Панське Богородчанського району Івано-Франківської області.
Рішенням Горохолинської сільської ради від 16 червня 2018 року № 389-13/2018 Про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_1
у приватну власність вказану земельну ділянку (кадастровий номер 2620481202:12:001:0003).
На підставі зазначеного рішення Горохолинської сільської ради, державним реєстратором Богородчанської районної державної адміністрації 18 червня
2018 року, проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку.
Згідно з інформацією відділу у Богородчанському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 20 лютого 2020 року
№ 0-9-0.21-88/101-20 ОСОБА_1 на підставі рішення Жураківської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 19 серпня
2005 року отримав у приватну власність земельну ділянку площею 0,2061 га, кадастровий номер 2620482801:01:004:0044 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд розташовану за адресою:
АДРЕСА_1 . На підставі зазначеного рішення 16 березня 2007 року ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯД №848293 на право власності на земельну ділянку площею 0,2061 га.
Відповідно до норм земельного законодавства громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га; для ведення садівництва - не більше 0,12 га; для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у селах - не більше 0,25 га.
Оскільки, що ОСОБА_1 , використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки площею 0,2061 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої на території Жураківської сільської ради Богородчанського району у березні 2007 року, повторна безоплатна передача йому земельної ділянки для будівництва житлового будинку, господарський будівель і споруд, розташованої на території Горохолинської сільської ради Богородчанського району, відбулася з порушенням положень земельного законодавства.
Посилаючись на наведене, позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення Горохолинської сільської ради від 16 червня 2018 року № 389-13/2018 Про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1250 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 до земель запасу Горохолинської сільської ради Богородчанського району; встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого прийняте судове рішення є підставою внесення до Державного земельного кадастру записів щодо припинення
права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 2620481202:12:001:0003.
Короткий зміст ухвалених судових рішень
Рішенням Богородчанського районного суду Івано - Франківської області
від 24 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 червня 2021 року, позов заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Горохолинської сільської ради
від 16 червня 2018 року № 389-13/2018 Про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2620481202:12:001:0003.
Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1250 га, кадастровий номер 2620481202:12:001:0003, розташовану в
с. Горохолин Ліс, урочище Панське Івано-Франківського (раніше - Богородчанського) району Івано-Франківської області, до земель запасу Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що рішення органу місцевого самоврядування про надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1250 га, кадастровий номер 2620481202:12:001:0003 є незаконним, оскільки прийняте з порушенням вимог статті 121 ЗК України, а тому відсутні і правові підстави збереження цього майна за відповідачем.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У червні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області
від 24 лютого 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 26 травня 2021 року, у якій заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення та залишити позов без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року поновлено ОСОБА_1 залишено без руху, надано заявнику до 05 липня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, для подання до Верховного Суду касаційної скарги у новій редакції із зазначенням підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до вимог частини другої статті 389 та пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області
від 24 лютого 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 26 травня 2021 року у новій редакції.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення позову без розгляду, оскільки заступник прокурора області був уповноважений підписувати позовну заяву прокуратури лише у разі відсутності на дату її підписання прокурора області та його першого заступника.
Оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17,
від 20 вересня 2018 року у справі № 910/18770/17, від 05 листопада 2018 року у справі № 910/4345/18, від 05 грудня 2018 року у справі № 923/129/17,
від 25 вересня 2019 року у справі № 819/198/17 та від 27 травня 2020 року у справі № 819/478/17.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частинипершої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необгрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини третьої статті 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор, зокрема, звертається до суду з позовною заявою.
За правилами частини першої статті 24 Закону України Про прокуратуру (в редакції на час звернення з позовом) - право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
Відповідно до пункту 6.1. наказу Генерального прокурора України від 21 вересня 2018 року № 186 Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень - позови (заяви) надсилаються до суду за підписом Генерального прокурора, його перших заступників та заступників, керівників регіональних (обласних), місцевих (окружних) прокуратур, їхніх перших заступників та заступників.
У частині третій статті 11 Закону України Про прокуратуру зазначено, що у разі відсутності керівника регіональної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника регіональної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника регіональної прокуратури.
Частина перша статті 24 Закону України Про прокуратуру вказує, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
З наведеного вбачається, що при здійсненні повноважень керівника регіональної прокуратури за його відсутності такі повноваження має право виконувати перший заступник керівника регіональної прокуратури, а в разі його відсутності заступник керівника регіональної прокуратури. Водночас, правом подання позовної заяви, наділяються безпосередньо як керівники регіональної та місцевої прокуратур, так і їх перші заступники та заступники. Закон у цьому випадку не ставить подання позовної заяви заступником прокуратури в залежність від того наявний керівник прокуратури чи його перший заступник на роботі. Отже, заступник регіональної та місцевої прокуратур має самостійне право на подання позову до суду.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 04 лютого 2021 року у справі № 912/2509/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 308/12445/18.
Оскільки позовну заяву підписано заступником керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області, вимога частини першої статті 24 зазначеного Закону України Про прокуратуру була дотримана.
Ураховуючи наведене, доводи касаційної скарги про те, що заступник прокурора місцевої прокуратури не мав повноважень підписувати позовну заяву є неспроможними.
Посилання заявника на те, що апеляційним судом не було враховано висновки Верховного Суду викладені у постановах від 27 травня 2020 року у справі
№ 819/478/17 та від 25 вересня 2019 року у справі № 819/198/17 безпідставними, оскільки зазначені справи стосуються правовідносин, в яких заступник керівника регіональної прокуратури, підписуючи позов, діяв від імені органу прокуратури як юридичної особи, а не реалізовував конституційну функцію представництва інтересів держави.
Оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків Верховного Суду про те, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і змінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може та бажає захищати інтереси держави, викладених у постановах від 25 квітня
2018 року у справі № 806/1000/17, від 20 вересня 2018 року у справі
№ 910/18770/17, від 05 листопада 2018 року у справі № 910/4345/18, є неспроможними оскільки, ухвалені судові рішення висновкам викладеним у зазначених постановах не суперечать.
Так, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26 червня 2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;
2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У пункті 76 постанови від 26 травня 2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття компетентний орган у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
У справі, що переглядається, прокурор належно обґрунтував наявність підстав для звернення із зазначеним позовом до суду в інтересах держави, у зв`язку з протиправним вибуттям із власності територіальної громади спірної земельної ділянки, захист інтересів якої неналежним чином здійснює орган місцевого самоврядування.
Касаційна скарга заявника не містить посилання на інші підстави касаційного оскарження рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2021 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 26 травня 2021 року, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи наведене, рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 травня 2021 року, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до висновків викладених Верховним Судом, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що свідчить про необґрунтованість скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 травня 2021 року у справі за позовом заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, повернення земельної ділянки , відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді:Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 26.07.2021 |
Оприлюднено | 30.07.2021 |
Номер документу | 98671756 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Усик Григорій Іванович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні