Рішення

від 19.07.2021 по справі 200/2249/21-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2021 р. Справа№200/2249/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича, розглянувши за участю секретаря судового засідання Купріян В.Ю. в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (84313, Донецька обл., м. Краматорськ, бульв. Машинобудівників, буд. 16)

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернулись до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, відповідно до якого просили суд: визнати протиправними дії, а саме листи від 09.07.2020 № Б- 3310/0-190/0/37-20 та від 13.10.2020 № Б-547/0-489/6-20; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою від 01.12.2020 № 6249; зобов`язати розглянути повторно клопотання ОСОБА_1 від 20.05.2020, що надійшло на розгляд 27.05.2020 (реєстраційний номер: Б-3310/0/36-20) відповідно до вимог ч. 7 ст. 118 ЗКУ та прийняти рішення або про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або надати мотивовану відмову у його наданні, з мотивів не пов`язаних з несільськогосподарським призначенням земель; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 , що надійшло на розгляд 21.10.2020 (реєстраційний номер 4-7692/0/36-20) відповідно до вимог ч. 7, ст. 118 ЗКУ та прийняти рішення або про надання дозволу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або надати мотивовану відмову у його наданні, з мотивів не пов`язаних з несільськогосподарським призначенням земель.

05 березня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 23 березня 2021 року.

23 березня 2021 року ухвалою суду роз`єднано у самостійні провадження вимоги, заявлені по справі № 200/2249/21-а, у межах справи № 200/2249/21-а залишено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправними дій, а саме листів від 09.07.2020 № Б- 3310/0-190/0/37-20 та від 13.10.2020 № Б-547/0-489/6-20 та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області розглянути повторно клопотання ОСОБА_1 від 20.05.2020, що надійшло на розгляд 27.05.2020 (реєстраційний номер: Б-3310/0/36-20) відповідно до вимог ч. 7, ст. 118 ЗКУ та прийняти рішення або про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або надати мотивовану відмову у його наданні, з мотивів не пов`язаних з несільськогосподарським призначенням земель.

Розгляд справи № 200/2249/21-а призначено на 14 квітня 2021 року.

30 березня 2021 року до суду від відповідача засобами електронного зв`язку надійшов відзив на позовну заяву.

З 12 квітня 2021 року по 23 квітня 2021 року суддя перебував на лікарняному у зв`язку з тимчасової втратою працездатності.

13 квітня 2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

З 26 квітня 2021 року по 29 квітня 2021 року суддя перебував у відпустці за сімейними обставинами у зв`язку з реабілітацією.

30 квітня 2021 року розгляд справи призначено на 12 травня 2021 року.

12 травня 2021 року ухвалою суду витребувано у Сектору Державного агентства водних ресурсів України у Донецькій та Луганській областях (м. Слов`янськ, вул.Торська, 35, тел.: (0626) 66-41-53) письмові пояснення щодо можливого віднесення до земель водного фонду спірної земельної ділянки, що розташована на північ від меж земельних ділянок ОСОБА_4 кадастровий номер 1421584800:03:000:0788 та ОСОБА_5 кадастровий номер 1421584800:03:000:0324, на схід від земельної ділянки ОСОБА_6 кадастровий номер 1421584800:03:000:1241, на південь від земель водного фонду і має загальну площу орієнтовно 4 га та відповідно до графічних матеріалів.

Цією ж ухвалою вирішено питання про подальший розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 25 травня 2021 року.

25 травня 2021 року ухвалою суду підготовче судове засідання відкладено на 08 червня 2021 року.

Цією ж ухвалою суду витребувано:

- у Сектору Державного агентства водних ресурсів України у Донецькій та Луганській областях (Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Торська, буд. 35, тел.: (0626) 66-41-53) письмові пояснення щодо можливого віднесення до земель водного фонду спірної земельної ділянки, що розташована на північ від меж земельних ділянок ОСОБА_4 кадастровий номер 1421584800:03:000:0788 та ОСОБА_5 кадастровий номер 1421584800:03:000:0324, на схід від земельної ділянки ОСОБА_6 кадастровий номер 1421584800:03:000:1241, на південь від земель водного фонду і має загальну площу орієнтовно 4 га та відповідно до графічних матеріалів;

- у Новоандріївської сільської ради (Донецька обл., Волноваський р-н, с. Новоандріївка, вул. Центральна, буд. 50, тел. 06244-95122) письмові пояснення чи відноситься до земель водного фонду спірна земельна ділянка, що розташована на північ від меж земельних ділянок ОСОБА_4 кадастровий номер 1421584800:03:000:0788 та ОСОБА_5 кадастровий номер 1421584800:03:000:0324, на схід від земельної ділянки ОСОБА_6 кадастровий номер 1421584800:03:000:1241, на південь від земель водного фонду і має загальну площу орієнтовно 4 га та відповідно до графічних матеріалів.

25 травня 2021 року до суду від Державного агентства водних ресурсів України (Держводагенство) на виконання ухвали суду від 12.05.2021 року надійшла відповідь.

03 червня 2021 року до суду від Сектору Державного агентства водних ресурсів України в Донецькій та Луганській областях надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 25.05.2021 року.

08 червня 2021 року розгляд справи відкладено на 30 червня 2021 року.

09 червня 2021 року до суду Новоандріївською сільською радою Волноваського району Донецької області на виконання ухвали суду від 25.05.2021 року надані пояснення.

30 червня 2021 року судом в підготовчому засіданні остаточно визначено предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу; визначено обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрано відповідні докази; визначено порядок розгляду справи.

30 червня 2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 19 липня 2021 року.

16 липня 2021 року до суду від відповідача засобами електронного зв`язку надійшли додаткові пояснення.

19 липня 2021 року в судове засідання сторони, повідомлені належним чином, не з`явились, позивач просив розглянути справу по суті за його відсутності.

Дослідивши матеріали адміністративного позову, відзиву на позовну заяву, наданих пояснень, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд, дослідивши подані матеріали справи, встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 . Відповідно до посвідчення НОМЕР_2 від 22 січня 2016 року позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 39767332, адреса реєстрації: Україна, 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, бульв. Машинобудівників, буд. 16, організаційно-правова форма - орган державної влади.

Згідно п.п. 1, 3, 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 № 333, Головне управління Держгеокадастру в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Позивач ОСОБА_1 в обґрунтування адміністративного позову зазначає, що 22 травня 2020 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Новоандріївської сільської ради Волноваського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства. У клопотанні також зазначив, що вільні землі, за рахунок яких просив надати йому земельну ділянку, розташовані на північ від меж земельних ділянок ОСОБА_4 кадастровий номер 1421584800:03:000:0788 та ОСОБА_5 кадастровий номер 1421584800:03:000:0324, на схід від земельної ділянки ОСОБА_6 кадастровий номер 1421584800:03:000:1241, на південь від земель водного фонду і має загальну площу орієнтовно 4 га.

Позивач також зазначає, що є учасником бойових дій і має першочергове право на отримання земельної ділянки відповідно до пункту 14 статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

До заяви позивачем було додано план місця розташування земельної ділянки, копію паспорта громадянина України та копію посвідчення учасника бойових дій.

За результатами розгляду вищезазначеного клопотання відповідач листом від 09.07.2020 № Б- 3310/0-190/0/37-20 та листом від 13.10.2020 № Б-547/0-489/6-20 відмовив позивачеві у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, розташованої на території Новоандріївської сільської ради Волноваського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з підстав того, що запитувана земельна ділянка не відноситься до земель сільськогосподарського призначення, що відповідно до статті 122 Земельного кодексу України не відноситься до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Позивач вважає таку відмову у наданні дозволу протиправною та звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відповідач адміністративний позов вважає безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав: клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0000 га надійшло на розгляд Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області 27.05.2020 року за № Б-3310/0/36-20; запитувана у клопотанні земельна ділянка не належить до земель сільськогосподарського призначення, а тому надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо неї, до повноважень Держгеокадастру у Донецькій області не належить; відповідно до статті 60 Земельного Кодексу та статті 88 Водного Кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги; землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується окремий порядок надання та використання.

В частині вимог зобов`язального характеру, відповідач зазначає, що 16 листопада 2020 року КМУ ухвалив Постанову № 1113 Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин , на виконання якої Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру видано наказ від 17.1.2020 № 485 Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності , якими запущено механізм повноцінної передачі земель сільськогосподарського призначення всім без виключення об`єднаним територіальним громадам, а тому у Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області відсутні правові підстави для прийняття рішення стосовно надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою.

У додаткових поясненнях відповідач посилається на Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин від 28 квітня 2021 року № 1423-IX, який набув чинності 27.05.2021 року та згідно з яким відповідач втратив повноваження здійснювати розпорядження такими земельними ділянками.

Відповідач просив суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи відповідача щодо віднесення зазначеної земельної ділянки до земель водного фонду України позивач вважає безпідставними, оскільки відповідач не надав землевпорядну документацію щодо встановлення меж прибережної захисної смуги річки Харлайка, яка має складатися при визначенні меж земель водного фонду України та інших доказів розташування цієї земельної ділянки на відстані менше ніж 25 метрів до річки Харлайка.

У пояснені від 03.06.2021 року Сектор Державного агентства водних ресурсів України в Донецькій та Луганській областях зазначає, що проєкти землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду погоджувались територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства до 27.05.2021 року, проєкт землеустрою щодо відведення запитуваної земельної ділянки, яка розташована на північ від меж земельних ділянок ОСОБА_4 кадастровий номер 1421584800:03:000:0788 та ОСОБА_5 кадастровий номер 1421584800:03:000:0324, на схід від земельної ділянки ОСОБА_6 кадастровий номер 1421584800:03:000:1241 на погодження до сектору не надходив і, відповідно, не погоджувався.

Отже, у сектора відсутні відомості про віднесення запитуваної земельної ділянки, яка розташована на північ від меж земельних ділянок ОСОБА_4 кадастровий номер 1421584800:03:000:0788 та ОСОБА_5 кадастровий номер 1421584800:03:000:0324, на схід від земельної ділянки ОСОБА_6 кадастровий номер 1421584800:03:000:1241 до земель водного фонду.

У поясненні Новоандріївської сільської ради Волноваського району Донецької області зазначено, що запитувана земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту, тому інформація щодо віднесення даної земельної ділянки до земель водного фонду також відсутня.

Крім того, суд зазначає, що на офіційному сайті Держаної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (веб-адреса сторінки: https://donetska.land.gov.ua/peredacha-zemel-hromadam/) у переліку земельних ділянок переданих у комунальну власність за 2020 та 2021 роки відсутні дані щодо передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність територіальній громаді.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходив з наступного.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з п. б ч. 1 ст. 121 цього Кодексу громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені ст. 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч. 4 ст. 122 вказаного Кодексу центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, що затверджене наказом Держгеокадастру від 17 листопада 2016 року № 308, визначено, що Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковано.

Підпунктом 13 п. 4 Положення визначено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Донецької області.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначений статтею 118 Земельного кодексу України (у редакції, що була чинною на момент звернення позивача до відповідача).

Згідно з ч. 2 вказаної статті Кодексу рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 вказаного Кодексу громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 ст. 118 вказаного Кодексу визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Статтею 118 ЗК України заборонено вимагати додаткові матеріали та документи, які не передбачені цією статтею.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17.

Частиною 7 статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що ЗК України визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб`єкта владних повноважень, виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

При цьому, відмовляючи у наданні дозволу, відповідний орган повинен навести усі підстави відмови.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України (у редакції, що була чинною на момент звернення позивача до відповідача) порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі №815/5987/14 та у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №545/808/17, яка також враховується судом згідно з приписами частини 5 ст.242 КАС України.

Суд зазначає, що дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акта.

Водночас, у частині 7 статті 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання.

Разом з тим, правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.

У пункті 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Відповідно до пункту 10 Положення № 333 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має бути оформлене розпорядчим індивідуальним правовим актом, а саме наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника, бо таке клопотання не є зверненням в порядку Закону України Про звернення громадян .

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадаструу Донецькій області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити відповідно до чинного законодавства.

Судом встановлено, що у клопотанні позивача від 20.05.2020 року зазначено цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, до клопотання додано копію паспорта громадянина України, копію посвідчення учасника бойових дій, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування запитуваної земельної ділянки. Отже, вимоги ч. 6 ст. 118 ЗК України щодо таких клопотань позивачем дотримано.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів адміністративної справи, листами від 09.07.2020 № Б- 3310/0-190/0/37-20 та від 13.10.2020 № Б-547/0-489/6-20 відповідачем було відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою із посиланням на те, що запитувана у клопотанні земельна ділянка не відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що жодних доказів на підтвердження зазначених обставин відповідачем до суду не надано.

Суд також звертає увагу, що доказів віднесення запитуваної земельної ділянки до земель водного фонду відповідачем до суду не надано та відомостей на підтвердження зазначеної інформації судом не отримано.

Враховуючи викладене та не доведення відповідачем правомірності відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд дійшов висновку про протиправність відмови Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, викладеної у листах від 09.07.2020 № Б- 3310/0-190/0/37-20 та від 13.10.2020 № Б-547/0-489/6-20.

Щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 20.05.2020, що надійшло на розгляд 27.05.2020 (реєстраційний номер: Б-3310/0/36-20) відповідно до вимог ч. 7 ст. 118 ЗКУ та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні, з мотивів не пов`язаних з несільськогосподарським призначенням земель, суд зазначає наступне.

Відповідач посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин, яким постановлено Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити прискорення проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності та передачу з 17 листопада 2020 року земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 Земельного кодексу України, суд звертає увагу відповідача, що початок такої процедури жодним чином не свідчить про те, що земельна ділянка щодо якої виникли спірні правовідносини, перейшла до комунальної власності та припинення у відповідача обов`язків, визначених статей 116, 118 Земельного кодексу України.

Крім того, відповідачем не зазначено доводів та не надано доказів, які б свідчили про те, що земельна ділянка щодо якої виникли спірні правовідносини, перейшла до комунальної власності.

Отже, зазначена постанова на стадії вирішення адміністративно-правового спору не впливає на спосіб та порядок реалізації відповідачем владних повноважень в спірних правовідносинах.

Щодо доводів відповідача про втрату ним повноважень з розпорядження спірною земельною ділянкою в силу набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин від 28 квітня 2021 року № 1423-IX (надалі - Закон №1423) суд виходить з наступного.

Після звернення позивача у травні 2020 року з клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки та наданні за результатами розгляду вищезазначеного клопотання відмови у вигляді листів від 09.07.2020 та від 13.10.2020, правове регулювання процесу отримання у власність земельних ділянок змінилося.

Так, 27.05.2021 року набрав чинності Закон № 1423, яким внесені зміни до п. 24 розділу ХХ Перехідні положення Земельного Кодексу України. Даним пунктом передбачено, що з дня набрання ним чинності землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім визначеного переліку земель. Спірні ділянки, на які претендують позивачі, до згаданих виключень не належать.

Відповідно до п. 24 розділу ХХ Перехідні положення ЗК України земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Враховуючи наведені вище положення п. 24 розділу ХХ Перехідні положення ЗК України спірні ділянки переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

На момент вирішення спору відповідачем до суду не надано доказів щодо державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку у порядку, передбаченому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Тому суд виходить з того, що процес передачі вказаної земельної ділянки не закінчений, факт державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку відповідачем не доведено.

Суд також зазначає, що відповідне клопотання подавалось позивачем до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до набрання чинності Законом № 1423.

Внаслідок протиправних дій відповідача, який незаконно відмовив у наданні дозволу, позивач опинилися у положенні правової невизначеності, коли орган місцевого самоврядування ще не набув повноважень з надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, а відповідач в силу відсутності прямих вказівок у законі відмовляється від цих повноважень.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою є початковою стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 р. у справі № 380/624/16-ц (провадження №14-301цс18), від 29.09.2020 р. у справі № 688/2908/16-ц (провадження №14-28цс20), Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 11 червня 2019 року у справі № 826/841/17.

Враховуючи, що надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не має безпосереднім наслідком зміну власника земельної ділянки, прийняття рішення (наказу) про його надання не вважається розпорядженням земельною ділянкою.

Тому суд не приймає до уваги посилання відповідача на встановлену абзацем 5 п. 24 розділу ХХ Перехідні положення ЗК України заборону органам виконавчої влади до державної реєстрації права комунальної власності розпоряджатися земельними ділянками державної власності.

Законом № 1423 не визначені строки для проведення державної реєстрації переходу земельних ділянок у комунальну власність територіальних громад. Враховуючи це, особи, які мають намір отримати земельні ділянки, на невизначений час фактично позбавлені можливості отримати від уповноваженого органу дозвіл на розробку проєкту землеустрою.

Встановлені судом відносини між сторонами при зміні компетенцій уповноважених органів не врегульовані законом з достатньою чіткістю та передбачуваністю, що свідчить про його невідповідність вимогам до якості закону , сформульованим у рішеннях ЄСПЛ у справах Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07.07.2011 року.

Стала практика свідчить про формування Верховним Судом у схожих правових ситуаціях висновку, згідно з яким у разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Цей висновок знайшов відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18, постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду під час вирішення спорів у соціальній сфері, зокрема від 13.02.2018 у справі № 580/122/17, від 20.02.2018 у справі №576/1724/17, від 20.02.2018 у справі № 679/761/15-а, від 27.02.2018 у справі № 642/3284/17, від 27.02.2018 у справі № 227/2360/17, від 17.12.2018 у справі № 344/12315/16-а.

При визначенні підходу, який відповідав би порушеному праву позивача, забезпечував рівність громадян перед законом та був адекватним у даному випадку, суд приймає до уваги приписи абзацу 6 п. 24 розділу ХХ Перехідні положення ЗК України, гідно з яким надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними.

Враховуючи, що саме протиправне рішення відповідача не дозволили позивачу одержати дозвіл до набрання чинності пунктом 24 розділу ХХ "Перехідні положення" ЗК України, спосіб поновлення його прав має забезпечити повернення позивача до статусу, у якому він опинився би, не отримавши негативного рішення за відповідним клопотанням.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 823/59/17 зробив наступний правовий висновок: …повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким .

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування (оренду), визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою або відмовити в його наданні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків та дає найбільший ефект.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити відновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам справи.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahalv. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про ефективність обраного позивачем способу захисту та відновлення своїх прав.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до частини 2 статті 22 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Враховуючи викладене, підстави для розподілу судових витрат щодо сплати судового збору відсутні.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (ЄДРПОУ 39767332; місцезнаходження юридичної особи: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, бульв. Машинобудівників, буд. 16) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, викладену у листах від 09.07.2020 № Б- 3310/0-190/0/37-20 та від 13.10.2020 № Б-547/0-489/6-20 у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 20.05.2020, що надійшло на розгляд 27.05.2020 (реєстраційний номер: Б-3310/0/36-20) відповідно до вимог частини 7 статті 118 ЗК України та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні, з мотивів не пов`язаних з несільськогосподарським призначенням земель.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 19 липня 2021 року.

Повний текст рішення складено та підписано 29 липня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко