Ухвала

від 30.07.2021 по справі 947/22874/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/22874/21

Провадження № 1-кс/947/10457/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2021 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області по розслідуванню кримінального провадження ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №42020162010000011 від 30.01.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, слідчим відділом Одеського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020162010000011 від 30.01.2020 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України.

З матеріалівподаного клопотаннявбачається,що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Одеса, громадянин України, українець, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, обґрунтовано підозрюється у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та за ч. 2 ст. 191 КК України заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

У зв`язку із повідомленням про підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочину майнового характеру за яке передбачено покарання у вигляді обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, та оскільки майно, що належить ОСОБА_5 може бути запорукою забезпечення цивільних позовів потерпілих за вказаним кримінальним провадженням, враховуючи те, що відповідно ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Прокурор до судового засідання не з`явився, разом з тим, від прокурора надійшла заява про розгляд клопотання за її відсутності.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Слідчим суддею встановлено, що в порушення вимог ст. 171 КПК України обґрунтування арешту майна в клопотанні зазначено формально, оскільки у своєму клопотання слідчий за погодженням з прокурором посилається на те, що арешт майна потрібен задля забезпечення цивільного позову. Разом з тим, до клопотання не долучено жодного документу на підтвердження наявності в рамках кримінального провадження цивільного позову взагалі.

На підставі викладеного, враховуючи вищевказані недоліки клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання підлягає поверненню прокурору для усунення зазначених в ухвалі слідчого судді недоліків, з встановленням відповідного процесуального строку.

Керуючись ст. ст. 170-173,309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області по розслідуванню кримінального провадження ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №42020162010000011 від 30.01.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України повернути прокурору.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1