Рішення

від 29.07.2021 по справі 349/462/21

РОГАТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 349/462/21

Провадження № 2/349/273/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 липня 2021 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області у складі

головуючого судді Гаврилюк О.О.

з участю секретаря судового засідання Гошко І.В.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки адвоката Окуневича В. М.

представника відповідача Скорбача Р. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу №349/462/21 за позовом ОСОБА_1 до відділу культури, молоді та спорту Рогатинської районної державної адміністрації про стягнення грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2019 року в загальній сумі 13 767,33 грн. та заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 січня 2021 року по дату прийняття рішення, виходячи із середньоденного заробітку за кожен день в розмірі 232,55 грн.

встановив:

ОСОБА_1 пред`явила позов до відділу культури, молоді та спорту Рогатинської районної державної адміністрації про нарахування та виплату заборгованості грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2019 року в загальній сумі 13 767,33 грн. та заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 січня 2021 року по дату прийняття рішення, виходячи із середньоденного заробітку за кожен день в розмірі 232,55 грн.

В обгрунтування позову зазначила, що з 01 липня 1994 року по 31 грудня 2020 року вона працювала директором будинку культури села Верхня Липиця Рогатинського району Івано-Франківської області. Матеріальну допомогу на оздоровлення їй виплачено лише у 2020 році. За період з 2016 року по 2019 рік матеріальна допомога на оздоровлення всупереч вимогам ч.3 ст. 29 Закону України "Про культуру" їй не виплачувался через відсутність коштів на такі виплати. Вищезазначені суми їй не виплачені і під час звільнення, а тому відповідно до вимог ст.117 КЗпП України просила стягнути з відповідача на її користь заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 січня 2021 року по дату прийняття рішення, виходячи із середньоденного заробітку за кожен день в розмірі 232,55 грн.

Відповідач подав відзив на позовну заяву згідно з яким заперечив проти позову повністю. Обґрунтував заперечення тим, що заклади культури фінансуються з районного бюджету згідно з кошторисними призначеннями. Кошти з районного бюджету на забезпечення галузі культури не виділяються в повному обсязі, внаслідок чого матеріальна домомога на оздоровлення не виплачувалася. Крім того, позивачка з заявами про такі виплати до роботодавця у період 2016-2019 роки не зверталася.

Заслухавши пояснення учасників справи, свідка, дослідивши письмові докази, суд прийшов до наступних висновків.

Свідок ОСОБА_3 пояснила, що на даний час є головою ліквідаційної комісії з реорганізації відділу культури, молоді та спорту Рогатинської районної державної адміністрації. Працювала начальником відділу культури, молоді та спорту Рогатинської РДА. У період 2016 -219 роки позивачка не зверталася з заявами про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, тому така допомога їй не виплачувался. Крім того, не було коштів на виплату такої допомоги у вищезазначений період.

Судом встановлено та визнано сторонами, що з 01 липня 1994 року по 31 грудня 2020 року ОСОБА_1 працювала на посаді директора будинку культури с. Верхня Липиця Рогатинського району Івано-Франківської області.

Листом від 22 березня 2020 року за №51 надано інформацію про проведені ОСОБА_1 виплати при звільненні. Заробітна плата 4717 грн., компенсація за невикористану відпустку (25 днів) 4260 грн., вихідна допомога 5000 грн. За період 2016 -2020 ОСОБА_1 виплачено матеріальну допомогу в 2020 році в розмірі посадового окладу 4456 грн.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Стаття 2 Закону України Про оплату праці визначає структуру заробітної плати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або, які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до частини другої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до частини третьої статті 29 Закону України Про культуру працівники у сфері культури, педагогічні працівники закладів освіти сфери культури, які працюють у державних і комунальних закладах культури, мають право на допомогу для оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірі посадового окладу, а також на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та доплату за вислугу років у розмірах і порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Працівники клубних закладів державних комунальних клубних закладів, парків культури та відпочинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів культури та дозвілля, інших культурно-освітніх центрів мають право на виплату допомоги на оздоровлення (постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1026 Питання виплати працівникам державних і комунальних клубних закладів, парків культури та відпочинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів культури та дозвілля, інших культурно-освітніх центрів доплати за вислугу років, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань ).

У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005 у справі Кечко проти України зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Тобто, право на виплату допомоги на оздоровлення підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, чи передбачені кошти на це у бюджеті.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму .

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

При розгляді справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, а коли він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні останнього до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Судом встановлено такі обставини: позивачка звільнена з роботи з 31 грудня 2020 року на підставі частини першої статті 40 КЗпП України, у день звільнення проведено розрахунок, а саме виплачено заробітну плату у сумі 4717 грн., компенсацію за невикористану відпустку (25 днів) 4260 грн, вихідну допомогу 5 000 грн. Матеріальну допомогу виплачено в 2020 році в розмірі посадового окладу.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України у рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, зазначив, що згідно зі статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

Аналіз наведених положень свідчить, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Однак суд приходить до висновку щодо зменшення суми стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з наступних підстав.

Згідно з законом на підприємство, установа, організація зобов`язані провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Необхідно також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у таких відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, провадження № 14-623цс18, зазначила, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим стосовно роботодавця, а також стосовно третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру застосовуваного судом заходу відповідальності може призводити до об`єктивно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване також на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані передусім не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу матеріальної відповідальності роботодавця, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16, зазначивши, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати таке: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв`язку зі звільненням працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Позивачка протягом тривалого часу не зверталася до роботодавця із вимогою про виплату їй допомоги на оздоровлення (з 2016 по 2020 роки), з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, дії позивача та відповідача суд дійшов висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 12 000,00 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

За наведених обставин позов підлягає до часткового задоволеня.

Керуючись ст. ст. 81, 264, 265, 274 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до відділу культури, молоді та спорту Рогатинської районної державної адміністрації про стягнення грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2019 року в загальній сумі 13 767,33 грн. та заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 січня 2021 року по дату прийняття рішення, виходячи із середньоденного заробітку за кожен день в розмірі 232,55 грн. задовольнити частково.

Стягнути з відділу культури, молоді та спорту Рогатинської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2019 року в загальній сумі 13 767,33 грн.

Стягнути з відділу культури, молоді та спорту Рогатинської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 12 000 грн.

Стягнути з відділу культури, молоді та спорту Рогатинської районної державної адміністрації на користь держави судовий збір в розмірі 908, 00 грнз зарахуванням на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106 .

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду через Рогатинський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Відділ культури, молоді та спорту Рогатинської районної державної адміністрації, місцезнаходження: Івано-Франківська обл., м. Рогатин, вул. Шевченка, 111, ідентифікаційний код 02228440.

Суддя О.О.Гаврилюк

Повне рішення суду складено 30 липня 2021 року