Постанова

від 05.07.2021 по справі 381/2669/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 381/2669/20

головуючий у суді І інстанції Соловей Г.В.

провадження № 22-ц/824/6951/2021

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 липня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дубчака Юрія Євгенійовича на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2021 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду по земельній ділянці, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила встановити безособовий, безоплатний та постійний земельний сервітут на земельну ділянку ОСОБА_2 з кадастровим номером 3211200000:09:001:0120, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 для проходу та проїзду велосипедом, автомобілем чи іншими видами транспорту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 0,0314 га з кадастровим номером 3211200000:09:001:0170, яка розташована на території АДРЕСА_1 .

Поруч із вказаною земельною ділянкою розташована земельна ділянка відповідача.

Як вказує позивач, з урахуванням місця розташування обох земельних ділянок, доступ до її земельної ділянки з дороги загального користування можливий виключно через земельну ділянку відповідача, проте ОСОБА_2 створює перешкоди у проході та проїзді позивача через земельну ділянку відповідача, перегородивши його парканом.

Виключення можливості проходу та проїзду до належної позивачу земельної ділянки, згідно з проекту землеустрою, унеможливлює доступ медичної, пожежної та іншої спеціалізованої техніки до будинку та споруд позивача, тим самим порушує порядок дотримання норм ДБН-360-92. Спроби досудового врегулювання спору позитивного результату не дали, що змусило позивача звернутися до суду.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що позивачем не доведено належними доказами, що саме встановлення особистого, безстрокового, безоплатного земельного сервітуту стосовно земельної ділянки відповідача є єдиним варіантом вирішення питання доступу до житлового будинку позивача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду від 03 лютого 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно не взяті до уваги докази, що підтверджують неможливість задоволення потреб позивача лише як встановленням сервітуту, а саме: Витяг з рішення комісії Фастівської міської ради по розгляду питань земельних спорів в межах м. Фастова та Акт комісійного обстеження земельної ділянки в АДРЕСА_1 .

При цьому, судом першої інстанції не враховано, що як Акт обстеження так і засідання комісії на якій розглядався Акт, відбувалось за участю спеціалістів, які володіють спеціальними знаннями, а саме: начальника відділу з питань раціонального використання земель виконавчого комітету Фастівської міської ради Зінченко І.С., головного спеціаліста відділу з питань раціонального використання земель виконавчого комітету Фастівської міської ради Ярмолюк А.А., головного інспектора Фастівського РО ГУ ДСНС України в Київській області Прокопенко І.В.

Обстеживши земельну ділянку по АДРЕСА_1 , володіючи спеціальними знаннями та будучи уповноваженими особами на надання відповідних актів, члени комісії дійшли висновку, що облаштування проїзду через земельну ділянку по АДРЕСА_1 можливо лише за умови встановлення сервітуту на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Тобто, встановлення земельного сервітуту є безальтернативним способом користування земельною ділянкою позивачем. До такого ж висновку дійшла комісія Фастівської міської ради по розгляду питань земельних спорів в межах м. Фастів від 26 вересня 2018 року в складі спеціалістів: головного спеціаліста відділу з питань раціонального використання земель виконавчого комітету Фастівської міської ради Ярмолюк А.А., начальника відділу з питань раціонального використання земель виконавчого комітету Фастівської міської ради Зінченко І.С., начальника відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Фастівської міської ради, головного архітектора міста Бромірського В.О., директора КП ФМР Фастівське БТІ Ушакова Л.І. та начальника юридично-правового забезпечення юридичного управління Мельниченко А.В.

Отже, попри часткову зміну спеціалістів які надавали висновок про необхідність встановлення земельного сервітуту, всі присутні дійшли однакового висновку про безальтернативний спосіб користування земельною ділянкою позивачем лише за умови встановлення сервітуту на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Також, судом першої інстанції не взяті до уваги фотоматеріали додані до позовної заяви.

Позивачем в обґрунтування позову надавалась інформація про наявність на подвір`ї будинку зливної ями, для обслуговування якої необхідний спеціальний автомобіль - асенізатор та іншої спецтехніки для життєдіяльності (карети швидкої медичної допомоги, пожежного автомобіля), для проїзду яких за нормами ДБН-360-91 розділ 7.27 (таблиця 7.1) необхідна ширина проїзду повинна складатись 3,0 - 3,5 м.

На спростування доводів позивача про необхідність проїзду спецтехніки надана довідка ФОП ОСОБА_3 , що він має спеціалізовану техніку по викачці вигрібних ям і має можливість обслуговувати вигрібну яму на відстані до 25 м, але цю довідку не можна брати до уваги тому, що у цій довідці не зазначено про яку саме спеціалізовану техніку йдеться, хто крім ФОП ОСОБА_3 ще має таку можливість, чи відповідають можливості ФОП ОСОБА_3 екологічним нормам та безпеці виробництва та інше.

Щодо доводів відповідача про можливість тушіння можливої пожежі з використанням спеціальної техніки із значної відстані, то такий довід не піддається критиці, адже тушіння пожежі передбачає не тільки застосування спеціальної техніки (пожежних стволів), а й безпосередню фізичну присутність пожежників біля місця займання та тушіння будівлі з усіх її сторін.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належать

3/20 частини житлового будинку з господарськими спорудами, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу частини житлового будинку, посвідченим 29 липня 2013 року Мельник К.С. , приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Київської області, зареєстровано в реєстрі за № 448 та

земельна ділянки, площею 0,0314 гектарів в зовнішніх межах згідно з планом, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3211200000:09:001:0170, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим 29 липня 2013 року Мельник К.С. , приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Київської області, зареєстровано в реєстрі за № 450.

Відповідач ОСОБА_2 є власником

17/20 часток житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 06 лютого 2019 року, Чернишовою О.А. , приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Київської області, зареєстрованим в реєстрі за № 453 та

земельної ділянки, загальною площею 0,0315 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3211200000:09:001:0120, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 06 лютого 2019 року, Чернишовою О.А. , приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Київської області, зареєстрованим в реєстрі за № 454.

Позивач звернулася до суду з позовом про встановлення безособового, безоплатного та постійного земельного сервітут на земельну ділянку ОСОБА_2 з кадастровим номером 3211200000:09:001:0120, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 для проходу та проїзду велосипедом, автомобілем чи іншими видами транспорту.

Цільове призначення земельної ділянки відповідача стосовно якої позивач просить встановити земельний сервітут є: для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), загальною площею 0,0315 га. Площа земельної ділянки відповідача, яку позивач просить обтяжити сервітутом, становить 0,002247 га (межі проїзду ширина 3,5 м, довжина 6,42 м/пог) вздовж координатних точок 1,13 відповідно до абрису земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно з частинами 1, 3 статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Судом встановлено, що позивачем було направлено на адресу відповідача лист про укладення договору про встановлення сервітуту, який відповідачем залишено без відповіді.

Відповідно до частин 1, 2 статті 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатацію ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки між сторонами не було досягнуто домовленість про встановлення сервітуту та про його умови, відповідно до частини 3 статті 402 ЦК України, позивач мав підстави для звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту.

Способами встановлення, в тому числі, можливостей земельного сервітуту, є: право проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо (частина 1 статті 404 ЦК України, стаття 99 ЗК України).

Дослідивши матеріали справи, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів належними доказами, що право проходу до його житлового будинку не можливо без обмеження сервітутом земельної ділянки відповідача з огляду на таке.

Підставою для встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

З Технічного паспорту житлового будинку АДРЕСА_1 , виготовленого КП Фастівської міської ради Фастівське бюро технічної інвентаризації за 14 березня 2018 рік, вбачається, що згідно з плану земельної ділянки домогосподарство позивача межує з домоволодінням відповідача, з іншого боку з головною АДРЕСА_1 , з іншого боку землями земельного фонду. Згідно з Генерального плану (схеми) доступ до житлового будинку як позивача так і відповідача здійснювався з АДРЕСА_1 (на сьогодні АДРЕСА_1 ) (а.с. 66-70).

В судовому засідання апеляційної інстанції встановлено та не заперечувалося позивачем, що до частини будинку ОСОБА_1 наявний прохід із дороги загального користування з АДРЕСА_1 .

Також, в судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , усвідомлюючи потреби ОСОБА_1 в користуванні цим проходом, встановила паркан не по межі двох земельних ділянок, а відступила 1,60 м від межі, залишивши для ОСОБА_1 прохід до своєї частини будинку.

Вказане підтверджується Актом від 06 серпня 2018 року комісійного обстеження земельної ділянки у АДРЕСА_1 , де вказано, що громадянка ОСОБА_2 по межі присадибної ділянки встановила паркан, залишивши прохід до домоволодіння громадянки ОСОБА_1 (а.с. 21), а також фотографіями наданими позивачем.

А також підтверджується тим, що комісія Фастівської міської ради по розгляду питань земельних спорів в межах міста Фастова розглядала питання лише щодо перекриття під`їзду до будинку суміжним землекористувачем та облаштування проїзду через земельну ділянку по АДРЕСА_1 , а питання щодо надання можливості проходу позивачу, - вказаною комісією не розглядалося.

Отже, відповідач ОСОБА_2 надала позивачу ОСОБА_1 для проходу до її будинку можливість користуватися частиною своєї земельної ділянки, встановивши самостійно безоплатний земельний сервітут на користь позивача стосовно частини свої земельної ділянки.

Щодо інших позовних вимог, колегія апеляційного суду враховує таке.

Відповідно до пункт 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ судам роз`яснено, що встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Звертаючись з позовом про встановлення сервітуту для проїзду велосипедом, автомобілем чи іншими видами транспорту, позивач обґрунтовувала мету встановлення сервітуту, - необхідністю обслуговування зливної ями, що знаходиться на подвір`ї позивача, асенізаційною машиною - спеціальним обладнаним автомобілем; тушіння можливої пожежі з використанням спеціальної техніки та за фізичної присутності пожежників безпосередньо біля місця займання та тушіння будівлі з усіх її сторін; проїзду карети швидкої медичної допомоги, та просила обтяжити сервітутом земельну ділянку відповідача площею 22,47 кв.м (межі проїзду ширина 3,5 м, довжина 6,42 м/пог).

Заперечуючи проти позову, відповідач вказувала, що вже надала позивачу для проходу частину своєї земельної ділянки площею 7 кв.м, а також вказувала, що з урахуванням площі забудови, що становить 111 кв.м, вільна від забудови площа її земельної ділянки складає 197 кв. м., а площа двору становить 30 кв.м.

Для забезпечення гарантованих прав власника земельної ділянки земельний сервітут має здійснюватися найменш обтяжливим способом. Це означає, що незручності у використанні власником своєї земельної ділянки, обтяженої земельним сервітутом, мають бути мінімальними, тобто такими, що суттєво не перешкоджають йому користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою.

Разом з тим, позовні вимоги не містять чіткого обсягу прав позивача стосовно користування чужою земельною ділянкою відповідно до заявленої ним мети сервітуту, оскільки позивач просить встановити безособовий, безоплатний та постійний земельний сервітут на земельну ділянку для проїзду велосипедом, автомобілем чи іншими видами транспорту, однак не вказує конкретно для проїзду якого транспорту, з якою метою, з якою періодичністю буде використовуватися чужа земельна ділянка.

А враховуючи, що позивач просить обтяжити сервітутом земельну ділянку відповідача площею 22,47 кв.м., що становить значну частину площі двору відповідача (30 кв.м), колегія апеляційного суду вважає, що встановлення сервітуту без чіткого обсягу прав позивача стосовно чужої земельної ділянки відповідно до заявленої позивачем мети, - буде перешкоджати відповідачу користуватися та розпоряджатися власною земельною ділянкою згідно її цільового призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд.

Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, що стало підставою для обґрунтованої відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дубчака Юрія Євгенійовича залишити без задоволення.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Д.Р. Гаращенко

А.С. Сержанюк