Рішення

від 02.08.2021 по справі 521/13576/19

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/13576/19

Провадження №2/521/301/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2021 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Поліщук І.О.,

при секретарі - Шудрі Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, Приватного підприємства ПІВДЕНЬ ТРЕЙД ПЛЮС , за участю третьої особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мельницька - 3 про визнання права спільної часткової власності на нежилі підвальні приміщення, визнання незаконним рішення виконавчого комітету №1197 від 01.11.2007 року, визнання незаконними свідоцтв про право власності на нежилі підвальні приміщення, визнання незаконними договорів купівлі-продажу та усунення перешкод у користуванні спільним майном, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, Приватного підприємства ПІВДЕНЬ ТРЕЙД ПЛЮС , за участю третьої особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мельницька - 3 , уточнивши який просить суд визнати за ним - ОСОБА_1 , право спільної часткової власності на нежилі підвальні приміщення НОМЕР_1-НОМЕР_3, що розташовані у житловому будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 375,1 кв.м.. Визнати незаконним рішення виконавчого комітету Одеської міської Ради № 1197 від 01.11.2007 року в частині визнання за Одеською міською радою права власності на нежилі підвальні приміщення НОМЕР_1-НОМЕР_3, що розташовані у житловому будинку АДРЕСА_1 , визнати незаконними свідоцтва про право власності Одеської міської ради на нежилі підвальні приміщення НОМЕР_1-НОМЕР_3,видані 24.12.2007 року виконавчим комітетом Одеської міської ради 01.11.2007 року, що розташовані у житловому будинку АДРЕСА_1 , визнати незаконними договори купівлі-продажу нежилих підвальних приміщень НОМЕР_1-НОМЕР_3, що розташовані у житловому будинку АДРЕСА_1 , які укладені 03.09.2019 року між Одеською міською радою та Приватним підприємством ПІВДЕНЬ ТРЕЙД ПЛЮС , посвідчені Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.О., ., зобов`язати Приватне підприємство ПІВДЕНЬ ТРЕЙД ПЛЮС звільнити нежитлові підвальні приміщення НОМЕР_1-НОМЕР_3 загальною площею відповідно 82,2 кв.м, 197,5 кв. м., 95,4 кв.м., а всього -375, 1 кв.м., зобов`язати Приватне підприємство ПІВДЕНЬ ТРЕЙД ПЛЮС не перешкоджати позивачу користуватися нежитловими підвальними приміщеннями НОМЕР_1-НОМЕР_3 загальною площею -375, 1 кв.м.. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . 19.06.1992 року був прийнятий Закон України Про приватизацію державного житлового фонду . Цим законом під приватизацією малося на увазі відчуження квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв, тощо) державного житлового фонду на користь громадян України. Ключова норма, яка важлива для нашого питання закріплювалася у ч.2ст.10 згаданого Закону, а саме; власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою та зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкової території відповідно до своєї частки в майні будинку. Допоміжні приміщення (кладочки, сараї, тощо) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно й окремо приватизації не підлягають. Як видно із акту приймання до експлуатації від 29.06.1999 року 9-ти поверхового 2-х секційного житлового будинку на 59 квартир на АДРЕСА_1 (будівельний номер 1), в експлуатацію прийнято увесь житловий будинок разом із вбудованими приміщеннями підземної частини цього житлового будинку у загальному розмірі 586,62 кв. метри. При цьому, в експлуатацію не приймалися нежитлові приміщення, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, які б могли бути об`єктами цивільно-правових відносин. Вбудовані приміщення підземної частини житлового будинку загальною площею 586,62 кв. метри були вбудовані в підземну частину житлового будинку загальною площею 2069,44 метри. 09.01.2007 року позивач разом із членами своєї сім`ї приватизував кв. АДРЕСА_1 . Відповідно до ст.1 Закону України Про приватизацію житлового фонду , йому у спільну приватну власність разом із іншими співвласниками житлових приміщень цього житлового будинку перейшли вбудовані приміщення підземної частини цього житлового будинку. Ці вбудовані приміщення призначені для забезпечення експлуатації житлового будинку та побутового обслуговування мешканців цього будинку, у тому числі і позивача. Саме в цих приміщеннях житлового будинку розташовані інженерні комунікації, а саме: мережі електроживлення житлового будинку та житлових квартир; каналізація; водопровід; елементи опалення; ліфтові шахти;, ємкість для запасу холодної води; побутові приміщення для тримання технічного інвентаря ОСББ Мельницька,3 та технічного інвентаря власників квартир цього будинку, у тому числі і позивача. Технічний інвентар та запасні частин для ремонту електричних мереж, водопроводу, каналізації і опалення також зберігаються у цих вбудованих приміщеннях. Доказом того, що вбудовані приміщення підземної частини житлового будинку АДРЕСА_1 слугують для обслуговування цього будинку та задоволення побутових потреб власників квартир є технічний висновок СПД ФОП ОСОБА_2 від 02.03.2020 року та акт приймання - передачі житлового комплексу від 01.09.2017 року з балансу Комунальному підприємства ЖКС Черемушки на баланс ОСББ Мельницька,3 . Однак, незважаючи на вказані вище обставини та в порушення Закону України Про приватизацію житлового фонду , виконавчий комітет Одеської міської ради рішенням за №1197 від 01.11.2007 року визнав за Одеською міською радою право власності на вбудовані приміщення підземної частини житлового будинку АДРЕСА_1 , назвавши їх нежилими підвальними приміщеннями, присвоїв їм номери НОМЕР_1-НОМЕР_3, виготовив на них технічні паспорти, та видав свідоцтва про право власності на нежилі підвальні приміщення НОМЕР_1-НОМЕР_3. Про наявність цього рішення виконавчого комітету Одеської міської ради позивачу стало відомо під час розгляду вказаної цивільної справи у судовому засіданні Малиновської о районного суду м. Одеси. Вважає, що рішення виконавчого комітету Одеської міської ради за №1197 від 01.11.2007 року є незаконним у зв`язку із тим, що на час прийняття цього рішення Одеська міська рада уже не була власником нежилих підвальних приміщень НОМЕР_1-НОМЕР_3, так як передала їх у спільну (часткову) приватну власність власникам квартир багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 , у тому числі і позивачу. За таких підстав у виконавчого комітету Одеської міської ради були відсутні правові підстави для прийняття такого рішення. Вказане рішення порушує майнові права позивача на володіння та користування спільним майном власників квартир багатоквартирного житлового будинку, у зв`язку із чим він вимушений звернутися до суду із даним позовом. Під час розгляду справи в Малиновському районному суді м. Одеси цієї цивільної справи, мені стало відомо про те, що спірні нежилі підвальні приміщення були продані 03.09.2019 року Одеською міською радою Приватному підприємству Південь Трейд Плюс (яке було утворене 07.08.2019 року). Договори купівлі-продажу укладені на кожне нежиле підвальне приміщення окремо, та посвідчені нотаріально приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Наталією Юріївною. Позивач вважає, що ці договори-купівлі продажу є недійсними, оскільки сторона у цьому договорі - продавець, не є власником нежилих підвальних приміщень НОМЕР_1-НОМЕР_3. Тому, Одеська міська рада не мала права продавати вказані приміщення. Приймаючи до уваги, що оскільки Одеська міська рада не визнає права позивача на нежилі підвальні приміщення НОМЕР_1-НОМЕР_3, з метою захисту майнових прав у цьому майні просить суд визнати право спільної часткової власності на ці приміщення, так як у подальшому Одеська міська рада не буде позбавлена можливості подальшого розпорядження цим майном. На час укладання оспорюваного договору та після його укладання нежилі підвальні приміщення НОМЕР_1-НОМЕР_3 знаходилися у користуванні членів ОСББ Мельницька З , у тому числі і у користуванні позивача, а тому у зв`язку із цим не могли бути фактично передані Одеською міською радою ПП Південь Трейд Плюс . Однак, Одеська міська рада продала ПП Південь Трейд Плюс нежилі підвальні приміщення НОМЕР_1-НОМЕР_3, які знаходилися в користування членів ОСББ Мельницька З . Після укладання 03.09.2019 року договору купівлі-продажу нежитлових підвальних приміщень НОМЕР_1-НОМЕР_3 ПП Південь Трейд Плюс 11.02.2021 року, шляхом вчинення неправомірних дій знищило замки на вхідних дверях цих підвалів, самоправно заволоділо цими приміщеннями, та утримує їх незаконно до теперішнього часу за допомогою приватної охоронної фірми. Позивач вважає, що захист його цивільних прав підлягає захисту у судовому порядку, а саме - в порядку Цивільного Кодексу України. Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Отже, як вважає позивач, заявлені ним позовні вимоги до ПП Південь Трейд Плюс про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом зобов`язання ПП Південь Трейд Плюс звільнити нежитлові підвальні приміщення та не перешкоджати у користуванні цим майном ґрунтуються на законі та підтверджуються наданими до суду доказами.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги ОСОБА_1 , викладені у позовній заяві в редакції від 26.03.2021 року підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник Одеської міської Ради в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, звернувши увагу суду, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 року, № 4-рп/2004 допоміжні приміщення ( підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні тощо, передаються у власність громадян одночасно із приватизацією ними квартир у багатоквартирних будинків. За змістом норм законодавства, знаходження певних приміщень в підвалах, цокольних поверхах не може визнаватися безумовною підставою віднесення їх до допоміжних приміщень, які підлягають приватизації разом з приватизацією квартир, оскільки при визначення статусу приміщення к допоміжного головним критерієм має слугувати не розташування даного приміщення, а його цільове призначення. Матеріалами справи підтверджується, що на виконання рішення Одеської міської ради від 17.04.2001 року № 2156-ІІІ Про затвердження заходів щодо погашення заборгованості управління капітального будівництва виконавчого комітету Одеської міської ради нежитлові цокольні та підвальні приміщення, розташовані у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , були передані забудовником у комунальну власність територіальної громади м. Одеси. Відповідно до інформації, що розміщена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, територіальній громаді належать не допоміжні приміщення, а нежилі підвальні приміщення НОМЕР_1,НОМЕР_2 та НОМЕР_3 на підставі свідоцтва про право власності : від 24.12.2007 року серії НОМЕР_6, від 24.12.2007 року серії НОМЕР_4, від 24.12.2007 року серії НОМЕР_5. Відповідно до Додатку Б до ДБН В.2.2-15-2005, затверджених наказом Держбуду від 18.05.2005 року № 80, нежитлове приміщення - приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду, є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин. Підсобні приміщення багатоквартирного житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців ( сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, комори, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти, тощо). Таким чином, позивачем на не надано належних, достовірних та допустимих доказів того, дані приміщення є допоміжними, в той час позивачем надано суду копії відповідей з установ та організацій, яким підтверджено, що спірні приміщення є нежитловими об`єктами та не належать до допоміжних. Враховуючи вищевикладене, що всі вимоги позивача є взаємопов`язаними, суд встановивши статус спірних приміщень, має відмовити позивачу у позові про визнання незаконними рішень щодо права власності ОМР на спірні нежитлові приміщення. Оскільки інші вимоги ОСОБА_1 є похідними від цих вимог, то йому слід відмовити у задоволені позову у повному обсязі. Крім того, представник ОМР просила суд застосувати наслідки пропущення строку позовної давності щодо вимог про визнання незаконним рішення виконавчого комітету №1197 від 01.11.2007 року, оскільки загальний строк позовної давності терміном у три роки, сплив.

Представник виконавчого комітету Одеської міської ради в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, вказуючи, що позивач заявляючи вимоги про скасування рішення виконавчого комітету Одеської міської Ради від 01.11.2007 року № 1197, яким за Одеською міською Радою визнано право власності на нежилі підвальні приміщення НОМЕР_1-НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1 , не зазначає з яких підстав рішення виконавчого комітету Одеської міської ради про реєстрацію 93 об`єктів комунальної власності суперечить актам цивільного законодавства і порушує його цивільні права та інтереси. Тобто позивач фактично звертається з вимогою про скасування рішення виконавчого комітету ОМР, як особа, якої оскаржуване рішення не стосується. Окремо звернуто увагу суду, що оскаржуване рішення ВК ОМР за своїм змістом, характеристиками та правовою природою є актом індивідуальної дії, оскільки передбачає конкретні приписи ( провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об`єкти нежитлового фонду комунальної власності, зверненні до окремих юридичних осіб (КП ОМБТІ та РОН), департаменту комунальної власності ОМР, юридичному департаменту ОМР), які застосовуються одноразово( передбачають одноразову можливість провести технічну інвентаризацію та видати Одеській міській Раді свідоцтва про право власності), і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. Тобто оскаржуваним у справі рішенням, виконавчий комітет ОМР вирішив питання реєстрації права власності за територіальною громадою м. Одеси речових прав на майно, що належить до комунальної власності, а тому оскаржуване рішення виконавчого комітету ОМР лише легітимізувало наявне в територіальної громади м. Одеси в особі, Одеської міської ради право власності та створило правову підставу для оформлення ( державної реєстрації) речового права на комунальне майно у встановленому законом порядку. Отже, прийняте виконавчим комітетом Одеської міської ради рішення про реєстрацію об`єктів комунальної власності є ненормативним актом, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Окрім цього, представник виконавчого комітету ОМР заперечуючи проти позову, зазначає, що позивач не навів достатніх правових підстав, які б підтверджували належними та допустимими доказами, що нежитлові приміщення підвалу НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1 є допоміжними приміщеннями. Крім того, наголошував що позивач вказуючи, що користувався весь цей час спірними нежитловими приміщеннями як співвласник багатоквартирного житлового будинку, вводить суд в оману, оскільки міська рада, реалізуючи своє право передавала в оренду ці приміщення у встановлений законом спосіб. Так, наприклад, відповідно до розпорядження Одеського міського голови від 16.01.2015 року № 09 Про передачу в оренду Головному Управлінню МВС України в Одеській області нежитлових підвальних приміщень НОМЕР_1 та НОМЕР_2 загальною площею 279,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , передано в оренду нежитлові підвальні приміщення загальною площею 279,7 кв.м., за вказаною адресою строком на два роки 11 місяців, для розміщення відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків. Крім цього, департамент Комунальної власності ОМР, як уповноважений орган розміщував інформаційні повідомлення на офіційному сайті ОМР у встановленому законом порядку щодо наміру передати в оренду вищевказані нежитлові приміщення, що є об`єктами комунальної власності територіальної громади. Вищевказана інформація, включно з рішеннями ОМР та розпорядженнями міського голови є загальнодоступною та перебуває у відкритому доступі. Крім того, представник відповідача, вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовною вимогою про визнання незаконним правового акту органу місцевого самоврядування.

Представник Приватного підприємства ПІВДЕНЬ ТРЕЙД ПЛЮС проти позову ОСОБА_1 заперечував, вказуючи що не погоджуються з твердженням Позивача, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, з тих підстав, що продавець (Одеська міська рада) не є власником нежилих приміщень під НОМЕР_1-НОМЕР_3. Так, у 2019 році за договорами купівлі-продажу дані нежитлові приміщення були продані ПП Південь Трейд плюс , що підтверджується інформаційною довідкою №209636070 та договором купівлі-продажу, зареєстрованим в реєстрі під номером 2052 від 03.09.2019 року, договором купівлі-продажу, зареєстрованим в реєстрі під номером 2053 від 03.09.2019 року, договором купівлі-продажу, зареєстрованим в реєстрі під номером 2051 від 03.09.2019 року. Отже, власником даних приміщень є ПП Південь Трейд плюс (копія інформаційної довідки, договорів наявні в матеріалах справи). Приписами ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Цивільний кодекс України установлює презумпцію правомірності договору (ст. 204). Це означає, що договір є дійсним, якщо: він не визнаний недійсним судом; його недійсність не випливає з норми закону. У ст. 203 ЦК України наведено вичерпний перелік умов, при дотриманні яких договір буде дійсним, а саме: Зміст договору не повинен суперечити нормам ЦК, інших актів цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам (ч. 4 ст. 203 ЦК). Особа, яка укладає договір, повинен мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК). Підприємство набуває цивільної дієздатності через свої органи управління (директор, рада директорів, правління і т. д.), що діють на підставі установчих документів і закону (ст. 92 ЦК). Волевиявлення учасника договору повинне бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Тобто в підприємства в особі керівника або в підприємця повинне бути бажання укласти договір (ч. З ст. 203 ЦК). Договір повинен укладатися у формі, установленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК). Норми ЦК передбачають можливість укладання усних договорів, договорів у письмовій (електронній) формі, договорів з обов`язковим нотаріальним посвідченням, з обов`язковою держреєстрацією (ст. 205-210 ЦК). Форма, у якій договір повинен бути укладений, залежить від його виду та вимог, установлених ЦК та іншими законодавчими актами до договорів такого виду. Договір повинен бути направлений на реальне настання обумовлених ним наслідків (ч. 5 ст. 203 ЦК). З матеріалів справи видно, що усі ці умови були виконанні при укладанні договорів купівлі-продажу приміщень під НОМЕР_1-НОМЕР_3. Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Оскільки ПП Південь Трейд плюс набуло право власності на вказані нежитлові приміщення за договорами купівлі-продажу, були дотримані всі умови, які ставляться до даних договорів, ПП Південь Трейд плюс не знав та не міг знати, що Одеська міська рада не мала права відчужувати дані нежитлові приміщення, ПП Південь Трейд плюс є добросовісним набувачем, у якого не можливо витребувати це майно згідно чинного законодавства.

Представник Третьої особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мельницька - 3 в судові засідання не з`являвся, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Статтею 168 ЦПК України, визначено право третьої особи, надати пояснення щодо позову або відзиву третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову. Представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мельницька - 3 не скористався правом надати пояснення на підтримку або заперечення проти позову.

Суд, заслухавши учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимог задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Судом встановлено, що рішенням Одеської міської ради від 17.04.2001 року № 2156-ІІІ Про затвердження заходів щодо погашення заборгованості управління капітального будівництва виконавчого комітету Одеської міської ради доручено Управлінню з питань розподілу та реалізації житла передати Представництву по управлінню комунальної власності Одеської міської ради нежитлові приміщення, загальною площею 586,62 кв.м., що розташовані у житловому будинку АДРЕСА_1 .

На виконання рішення Одеської міської ради від 17.04.2001 року № 2156-ІІІ виконавчим комітетом ОМР прийнято рішення від 01.11.2007 року за № 1197 про реєстрацію права комунальної власності.

На виконання зазначених рішень, територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради видано свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення підвалу, площею 95,4 кв.м., площею 197,5 кв.м. та площею 82,2 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .Право комунальної власності на зазначені нежитлові приміщення належним чином зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом КП ОМБТІ та РОН від 10.08.2008 року ( на кожне приміщення окремий).

Технічні характеристики вказаних нежитлових приміщень відображено у технічних паспортах від 10.05.2007 ( підвал площею 95.4 кв.м.) від 18.02.2011 р. ( підвал, площею 197,5 кв.м.), від 18.02.2011 р.( підвал 82,2 кв.м.).

Позивач - ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право власності від 09 січня 2007 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства та палівно-енергетичного комплексу Одеської міської ради.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 , вважає , що приміщення підвальної частини будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 375,1 кв.м. житлового будинку є допоміжними, посилаючись на план підвалу з розташуванням приміщень НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3, відповідно до якого приміщення загальною площею 375,1 кв.м. входять до складу житлового будинку АДРЕСА_1 та розташовані на цокольному поверсі ; - акт приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу в управління (на баланс) від 01 вересня 2017 року, згідно з яким комісія у складі : голови комісії голови Правління ОСББ МЕЛЬНИЦЬКА,3 ОСОБА_8., директора КП ЖКС Черьомушки ОСОБА_9, головного інженера ОСОБА_10, головного бухгалтера ОСОБА_11, головного енергетика ОСОБА_12., начальника ПВ ОСОБА_13, начальника ВТВ ОСОБА_14., начальника ВД №7 ОСОБА_15, ст. майстра ВД №7 ОСОБА_3 , провела обстеження активів житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , що передається з управління КП ЖКС Черьомушки в управління ОСББ Мельницька,3 , Комісія встановила, що активи вказаного житлового будинку мають такі показники, зокрема - підвали (допоміжні приміщення) площею 375, 1 м.кв.; технічний висновок про визначення технічного стану та статусу підвальних приміщень НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3 житлового будинку АДРЕСА_1 і умов їх використання, складений СПД ФО ОСОБА_2 , згідно з яким підвальні приміщення НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3 мають статус технічних (допоміжних) і не можуть бути використані в комерційних цілях або захаращені щоб не перешкоджати доступу до інженерного обладнання та мереж будинку уповноваженим особам, а також запобігати розмноженню шкідників, виникненню та поширенню пожежі.

Позивач вважає, що внаслідок викладеного з набуттям права власності на квартири, в якій він мешкає у будинку, у них виникло право спільної сумісної власності на спірні підвальні приміщення в указаному будинку.

ЗУ Про приватизацію державного житлового фонду містить визначення поняття приватизації державного житлового фонду, зміст якої полягає у відчуженні на користь громадян України, як квартир, будинків, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду.

Відповідно до статті 1 ЗУ Про приватизацію державного житлового фонду , у процесі приватизації громадяни набувають право власності на квартири та допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Перелік таких приміщень не є вичерпним.

За змістом частини другої статті 10 ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.

Ст. 41 Конституції України та статтею1Першогопротоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Непорушність права власності закріплено і в ст. 321 ЦК України, відповідно до частини першої якої - ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частин 1,2ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Ч. 2 ст. 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Отже, частина друга статті 382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на порядок користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.

Усі зазначені об`єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені вони для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку.

У той же час законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення.

Згідно зіст.1 ЗУ Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно частин 1-5ст. 5ЗУ Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до п. 2ст. 10 ЗУ Про приватизацію державного житлового фонду власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Конституційний Суд України у рішенні від 02 березня 2004 року у справі № 4-рп/2004 зазначив, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т. ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у ЗУ Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку .

У рішенні від 09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям мешканці треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Разом з тим нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

У багатоквартирних жилих будинках можуть розташовуватись і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 ЖК України) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19).

Як вбачається з Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 29 червня 1999 року, державною приймальною комісією прийнято в експлуатацію 9-ти поверховий житловий будинок на 59 квартир по АДРЕСА_3 (будівельна адреса).Відповідно до цього Акту, пред`явлений до приймання в експлуатацію має наступні показники: загальну площу - 4238,48 кв.м.; кількість поверхів -9; загальний будівельний об`єм -22883, 84 кв.м.; у тому числі підземної частини - 2069, 44 кв.м.; площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень -586, 62 кв.м..

Відповідно до листа Представництва по управлінню комунальною власністю № 01-13/867 від 27.01.2009 року на адресу голови будинкового комітету - АДРЕСА_1 , останній повідомлено, що на виконання рішення Одеської міської ради від 17.04.2001 року № 2156-111 Про затвердження заходів щодо погашення заборгованості управління капітального будівництва виконавчого комітету Одеської міської ради організаціям та підприємствам зва виконанні роботи, надані послуги по об`єктах, що фінансувалися за рахунок коштів, отриманих від продажу облігацій Одеської міської ради , нежитлові приміщення, розташовані у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , були передані забудовником у комунальну власність територіальної громади м. Одеси, тау подальшому за актом приймання-передачі від 30.05.2001 року передані управлінням з питань розподілу та реалізації житла виконавчого комітету Одеської міської ради у відання Представництва. Однією з частин зазначених нежилих приміщень є нежитлові напівпідвальні приміщення. Ці нежилі приміщення ніколи не відносилися до допоміжних приміщень житлового будинку та завжди мали статус нежитлових приміщень. З огляду на викладене, висновки щодо незаконний дій Представництва пов`язаних з незаконним захопленням підвальних приміщень, є передчасними та не відповідають наявним у Представництва документам.

Як вбачається з листа прокуратури міста Одеси від 13.02.2009 року № 07-24-05, адресованого ОСОБА_1 та іншим, прокуратурою встановлено, що з моменту прийняття дому в експлуатацію, нежилі підвальні приміщення знаходилися у користуванні суб`єктів підприємницької діяльності на підставі договорів оренди, укладених з Представництвом. На цей час укладено та діє 3 договори оренди нежитлових підвальних приміщень за цією адресою.

З відповіді Малиновської районної адміністрації від 21.12.2015 року № Ко-2550, на колективне звернення мешканців будинку АДРЕСА_4 на адресу прокуратури Одеської області, вбачається, що підвальне приміщення житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 375,1 кв.м, являється нежитловим приміщенням в розумінні ЗУ Про об`єднання власників багатоквартирного будинку , являється комунальною власністю територіальної громади міста Одеси та неодноразово передавалося в оренду юридичним особам, для ведення господарської діяльності. У даний час, відповідно до розпорядження міського голови від 16.01.2015 року № 09, на правових підставах підвальне приміщення передано у строкове платне користування Головному управлінню МВД України в Одеській області для розміщення відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотичних речовин. Термін дії договору оренди - до 16.12.2017 року. Одночасно інформують, що дільницею № 7, разом з орендарями підвального приміщення за вказаною адресою виконано роботи по ремонту опалювальної системи будинку.

Посилання позивача на те, що належність спірних приміщень до допоміжних підтверджується актом приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу в управління (на баланс) від 01 вересня 2017 року, згідно з яким комісія провела обстеження активів житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , що передається з управління КП ЖКС Черьомушки в управління ОСББ Мельницька,3 , та встановила, що активи вказаного житлового будинку мають такі показники, зокрема - підвали (допоміжні приміщення) площею 375, 1 м.кв.; технічним висновком про визначення технічного стану та статусу підвальних приміщень НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3 житлового будинку АДРЕСА_1 і умов їх використання, складений СПД ФО ОСОБА_2 , згідно з яким підвальні приміщення НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3 мають статус технічних (допоміжних) і не можуть бути використані в комерційних цілях або захаращені щоб не перешкоджати доступу до інженерного обладнання та мереж будинку уповноваженим особам, а також запобігати розмноженню шкідників, виникненню та поширенню пожежі, є безпідставними, оскільки до зазначеного акту та висновку не додано акт обстеження технічного стану будинку та технічний паспорт на будинок, які мали б бути виготовлені станом на 01 вересня 2017 року та передані ОСББ.

Суд критично оцінює технічний висновок про визначення технічного стану та статусу підвальних приміщень НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3 житлового будинку АДРЕСА_1 і умов їх використання, складений СПД ФО ОСОБА_2 , оскільки експертом взагалі не зазначена площа приміщень, які досліджувалися. Проаналізувавши вказаний висновок, суд не приймає його до уваги, оскільки вважає його неповним, тому що при дослідженні нежитлових приміщень та складенні висновку, експертом досліджувалися документи надані тільки стороною позивача на власний розсуд. При цьому жодне з поставлених перед експертом питань не містить чіткого формулювання стосовно статусу таких приміщень чи їх функціонального призначення, як того вимагає Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 ( у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5 . При цьому суд враховує, що під час дослідження експертом встановлено, що сходові клітини не з`єднують квартири з підвалом, а входи до приміщень НОМЕР_1,НОМЕР_2- розташовані в приямках збоку дворового фасаду, а в приміщення АДРЕСА_5 , що безпосередньо свідчить про використання цих приміщень як окремих об`єктів, а тому висновок експерта не є об`єктивним.

У технічному висновку, виготовленому СПД ФОП ОСОБА_2 від 02.03.2020 року не зазначено, що експерт попереджений (обізнаний) про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Відповідно до ст.106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи, визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Відповідно до ч.5 ст.106 ЦПК України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Відповідно до пункту 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково- методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої 08.10.1998 року № 53/5 у вступній частині висновку експерта зазначається, зокрема, попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку згідно зі ст.384 ККУ або за відмову від надання висновку за ст.385 КК України. Експерт, який склав висновок за замовленням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Про те експерт, ОСОБА_2 у своєму висновку не зазначає, що попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та що даний висновок підготовлений для подання до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд не визнає технічний висновок про визначення технічного стану та статусу підвальних приміщень НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3 житлового будинку АДРЕСА_1 і умов їх використання, складений СПД ФО ОСОБА_2 , належним та допустим доказом по справі, оскільки у висновку не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі № 522/1029/18.

В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_4 , який пояснив суду, що мешкає у будинку АДРЕСА_1 з 2010 року. Раніше, нежилі підвальні приміщення використовувалися мешканцями будинку та ним особисто, для зберігання особистих речей. Також в цих приміщеннях, розташовані комунікації будинку. Приміщення в якому зберігалися його речі становить приблизно ј частину від усіх підвальних приміщень, бойлерна та насосна це інші підвальні, допоміжні приміщення. Свідок розповів, що консьєржка будинку повідомила що необхідно забрати свої речи з підвалу, оскільки прийшла якась фірма та замінили замки. Свідок вважає, що він як власник квартири у будинку має право спільної сумісної власності на всі нежитлові приміщення, у тому числі і ті, які є предметом даного спору.

Свідок ОСОБА_5 показав суду, що є мешканцем однієї з квартир будинку АДРЕСА_1 , де проживає з 2002 року. В будинку є підвальні приміщення, які використовувалися мешканцями, в цих приміщеннях розташовані всі комунікації, в окремих приміщеннях мешканці збиралися для проведення зборів ОСББ. Наприкінці зими цього року, приміщення в яких збиралися, опечатано. Свідку відомо, що нежитлові підвальні приміщення розподілені між собою, в окремих приміщеннях влаштовані бойлерна та насосна. Свідок вважає себе співвласником всіх нежитлових приміщень, оскільки має на праві власності одну з квартир в цьому будинку.

Свідок ОСОБА_6 в залі суду розповів, що мешкає у будинку АДРЕСА_1 , заселився в будинок одразу після введення в експлуатацію. У підвальних приміщеннях свідок був неодноразово, деякий час був членом Правління ОСББ. У підвальних приміщеннях, які є предметом спору, мешканці будинку зберігали свої особисті речі, в інших приміщеннях проводилися збори ОСББ. Останні роки, мешканці будинку користувалися всіма підвальними приміщеннями для власних потреб. Щодо права власності територіальної громади міста Одеси в особі ОМР на деякі нежитлові підвальні приміщення, свідку невідомо, документи він не бачив. Разом з тим, свідок не заперечував, що деякий час, одне з підвальних приміщень здавалося в оренду.

Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що працює головним інженером у компанії з якою у ОСББ Мельницька, 3 укладено договір щодо обслуговування багато квартирного житлового будинку. Відповідно до договору, до його обов`язків входить обслуговувати комунікації будинку, зокрема - мережі з водопостачання та водовідведення, телекомунікаційні мережі. 03.03.2021 року виникла необхідність у терміновому доступі до підвалу, де розташовані комунікації, однак підвал був зачинений. Згодом йому надали доступ до комунікацій, однак сплив деякий час. Ситуація з очікуванням могла спричинити тяжкі наслідки, оскільки у багатьох випадках потрапити до підвалу треба терміново. Свідок, як спеціаліст з надання послуг щодо обслуговування комунікаційних мереж житлового будинку, вважає, що доступ до підвалу будинку має бути безперешкодним, у будь-який час доби.

Судом прийнято до уваги покази свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , у сукупності з іншими належними та об`єктивними доказами по справі.

З огляду на викладене, суд вважає, що спірні приміщення є нежитловими приміщенням, не входять до житлового фонду та не є допоміжними приміщеннями, які можуть бути у спільній власності мешканців будинку.

Щодо клопотання представників відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне:

Змістом ч. 1ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого він звернувся до суду з позовом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 367/2271/15-ц зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду, та у разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених стороною позивача поважних причин її пропуску.

Оскільки судом встановлено, що права чи інтереси позивача ОСОБА_1 не порушені, суд відмовляє у позові з підстав його необґрунтованості.

Вимоги позивача про визнання незаконними договорів купівлі-продажу та усунення перешкод у користуванні спільним майном, є похідними вимогами від вимог про визнання права спільної часткової власності на нежилі підвальні приміщення, визнання незаконним рішення виконавчого комітету №1197 від 01.11.2007 року, визнання незаконними свідоцтва про право власності на нежилі підвальні приміщення, тому суд відмовляючи в позові про визнання оскаржуваних рішень незаконними відмовляє і у задоволенні позову про визнання незаконними договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та усунення перешкод у користуванні цими приміщеннями.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 7,11,12,13,19,47,48,51,51,81,133,141,158,175,263,264,265 ЦПК, ст. ст. 261,319,321,369,382 ЦК України, ЗУ Про приватизацію державного житлового фонду , ЗУ Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, Приватного підприємства ПІВДЕНЬ ТРЕЙД ПЛЮС , за участю третьої особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мельницька - 3 про визнання права спільної часткової власності на нежилі підвальні приміщення, визнання незаконним рішення виконавчого комітету №1197 від 01.11.2007 року, визнання незаконними свідоцтв про право власності на нежилі підвальні приміщення, визнання незаконними договорів купівлі-продажу та усунення перешкод у користуванні спільним майном - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову застосовані на підставі ухвали Малиновського районного суду міста Одеси від 05 березня 2020 року.

Скасувати заборону Приватному підприємству Південь Трейд Плюс юридична адреса якого м. Одеса, проспект Академіка Глушко,30 кв.62 розпоряджатися нежилими підвальними приміщеннями НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3, що розташовані у АДРЕСА_1 , у тому числі укладати будь-які цивільно-правові угоди з цим майном.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя І.О. Поліщук