Рішення

від 26.07.2021 по справі 182/1389/20

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/1389/20

Провадження № 2/0182/61/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

26.07.2021 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді Кобеляцької-Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нікополя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Нікопольської районної державної адміністрації, треті особи - Марганецька державна нотаріальна контора, Друга Нікопольська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та Товариство з обмеженою відповідальністю Первоцвіт Плюс , про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на право на майновий пай та свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), визнання недійсними розпорядження, державних актів на право власності на землю та скасування державної реєстрації права власності, -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Нікопольської районної державної адміністрації, треті особи - Марганецька державна нотаріальна контора, Друга Нікопольська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та Товариство з обмеженою відповідальністю Первоцвіт Плюс , про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на право на майновий пай та свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), визнання недійсними розпорядження, державних актів на право власності на землю та скасування державної реєстрації права власності.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який доводився їй батьком. Вона є спадкоємцем першої черги за законом і фактично прийняла спадщину після смерті батька, відповідно до п.4 ст.1268 ЦК України, так як була малолітньою на час відкриття спадщини. У квітні 2019 року вона звернулась до Другої Нікопольської Державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно (на 1/3 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; на майновий пай, який знаходився у загальному пайовому фонді Агрофірми СІЧ ; та на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності Агрофірми Січ Нікопольського району Дніпропетровської області). 23 квітня 2019 року державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори на її ім`я було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 23 квітня 2019 року Постановою держаного нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на майновий пай та у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), в зв`язку з тим, що вказані свідоцтва про право на спадщину за законом були видані 07 вересня 2006 року спадкоємцю другої черги за законом ОСОБА_2 , який є братом померлого. ОСОБА_2 надав державному нотаріусу неправдиві відомості про коло спадкоємців, приховав факт наявності спадкоємиці першої черги за законом і незаконно отримав у вересні 2006 року свідоцтва про право на спадщину за законом. Крім цього, використовуючи вказані свідоцтва про право на спадщину, відповідач ОСОБА_2 звернувся до Нікопольської райдержадміністрації із заявою про виділення йому в натурі на місцевості земельної частки (паю) та видачі державних актів про право власності на землю. І, на підставі розпорядження голови Нікопольської райдержадміністрації від 07.02.2007 року № 96-р-07, отримав Державні акти на право власності на земельні ділянки, кадастровими номерами 1222981000:04:003:3192, 1222981000:04:002:0473, та в подальшому зареєстрував на своє ім`я право власності на вказані земельні ділянки. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, земельні ділянки передані в оренду строком до 04.03.2039 року з правом пролонгації Товариству з обмеженою відповідальністю Первоцвіт Плюс , код ЄДРПОУ 42799191. Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 Цивільного кодексу України). Статтею 1261 Цивільного кодексу України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі, зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до п.4 статті 1268 Цивільного кодексу України, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Тобто, вона - дочка спадкодавця - є спадкоємцем першої черги за законом, а відповідач ОСОБА_2 - є спадкоємцем другої черги за законом. А тому він не мав права на отримання спадщини, яка відкрилась після смерті її батька ОСОБА_3 . Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Відповідно до ст.1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Оскільки вона є спадкоємцем першої черги за законом та має право на спадкування попереду черги відповідача, то є всі підстави, передбачені ст.1301 ЦК України, для визнання недійсними свідоцтв про спадщину за законом, що були видані Марганецькою державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області 07 вересня 2006 року за реєстраційними номерами 3350 та 3348 на ім`я ОСОБА_2 . Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. При цьому, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Оскільки відповідач ОСОБА_2 незаконно отримав свідоцтва про право на спадщину за законом, то й усі подальші документи, зокрема, розпорядження Нікопольської РДА, державні акти про право власності на землю, видані на його ім`я на підставі оспорюваних свідоцтв, є також недійсними і підлягають скасуванню. В зв`язку з недійсністю вищевказаних свідоцтв про право на спадщину та державних актів про право власності на землю, підлягає скасуванню й державна реєстрація права власності на вищевказані земельні ділянки. Відповідно до ч.1 ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Ч.1 ст.261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом та малолітньою (11 років) прийняла спадщину після смерті свого батька, відповідно до ч.4 ст.1268 України. З 2004 року її мати ОСОБА_4 як законний представник свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 не отримувала. Солдатова знала про наявність 1/3 частки у спільній частковій власності ОСОБА_3 квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_4 також була її співвласником (1/3 частка). Про наявність іншого майна у спадкодавця, в тому числі, паїв, ОСОБА_4 нічого не знала. Отримання свідоцтва про право на спадщину часом обмежено. У квітні 2019 року вона сама звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька і в нотаріальній конторі дізналась, що у спадкодавця, крім частини у вищевказаній квартирі, були ще сертифікати на майновий пай, і що державним нотаріусом були видані на ім`я брата спадкодавця свідоцтва про право на спадщину за законом на право на майновий пай та на земельну частку (пай), так як ОСОБА_2 надав державному нотаріусу неправдиві відомості щодо кола спадкоємців, приховав факт наявності спадкоємиці першої черги за законом і незаконно отримав вказані свідоцтва. 23 квітня 2019 року нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на майновий пай та на земельну частку (пай), в зв`язку з тим, що вказані свідоцтва про право на спадщину за законом були видані 07 вересня 2006 року спадкоємцю другої черги за законом. В зв`язку з цим вона звернулась за правовою допомогою та, після надходження відповідей на запити адвоката, з`ясувала, що, на підставі виданих нотаріусом свідоцтв про право на спадщину, відповідач ОСОБА_2 отримав державні акти на право приватної власності на землю, зареєструвавши на своє ім`я право власності та передавши в оренду землю. Враховуючи, що вона дізналась про порушення свого права 23 квітня 2019 року при отриманні постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, а на ім`я відповідача ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину були видані нотаріусом 07.09.2006 року, після чого, на підставі розпорядження голови Нікопольської райдержадміністрації від 07.02.2007 року № 96-р-07, відповідач ОСОБА_2 отримав Державні акти на право власності на земельні ділянки та зареєстрував на своє ім`я право власності на вказані земельні ділянки, вважає за необхідне клопотати перед судом про поновлення строку на звернення до суду із цим позовом.

В судове засідання позивач та її представник не прибули, представник позивача надав заяву про розгляд справи у свою відсутність, позовні вимоги своєї довірительки підтримав та просив задовольнити в повному обсязі (а.с.177).

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явився, про розгляд справи повідомлявся неодноразово належним чином (а.с.58, 79, 136, 143, 153, 155, 166, 170). Про причини неявки до суду не повідомляв, відзиву на позов чи заперечень до суду не надавав, як не надавав й жодних клопотань стосовно розгляду справи у його відсутність чи відкладення розгляду справи.

Представник відповідача - Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області - до суду не з`явився, про розгляд справи повідомлялись належним чином (а.с.53, 76, 135, 168), про причини неявки до суду не повідомляли, відзиву на позов чи заперечень до суду не надавали, як не надавали й жодних клопотань стосовно розгляду справи у свою відсутність чи відкладення розгляду справи.

Згідно зі ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Справа слухалась в порядку ст.131, 223, 280 ЦПК України у відсутність відповідача.

Третя особа - завідувач Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області до суду не прибула, надала заяву про розгляд справи без представника державної нотаріальної контори (а.с.59, 80, 150, 158, 160, 171).

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Первоцвіт Плюс про розгляд справи неодноразово повідомлялись належним чином (а.с.55, 73, 132, 137, 161, 167). До суду не прибули, жодних заяв чи клопотань до суду не надавали, про причини неявки суд не повідомили. Справа слухалась у відсутність третьої особи.

Третя особа - в.о.завідувача Марганецької державної нотаріальної контори до суду не прибула, надала заяву про розгляд справи без представника державної нотаріальної контори (а.с.60, 82, 175).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі Цихановський проти України національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Згідно із ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Як встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки по справі ОСОБА_3 (а.с.14). Позивачка є спадкоємицею першої черги за законом і фактично прийняла спадщину після смерті батька, відповідно до п.4 ст.1268 ЦК України, так як була малолітньою на час відкриття спадщини (а.с.13). У квітні 2019 року позивачка звернулась до Другої Нікопольської Державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно (на 1/3 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; на майновий пай, який знаходився у загальному пайовому фонді Агрофірми СІЧ ; та на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності Агрофірми Січ Нікопольського району Дніпропетровської області) (а.с.104 зв.-105). 23.04.2019 року державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори на ім`я позивачки по справі було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.119, 119 зв.) та відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на майновий пай та у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), в зв`язку з тим, що вказані свідоцтва про право на спадщину за законом були видані 07.09.2006 року спадкоємцю другої черги за законом ОСОБА_2 , який є братом померлого (а.с.121) та надав державному нотаріусу неправдиві відомості щодо кола спадкоємців, приховавши факт наявності спадкоємиці першої черги за законом і незаконно отримавши у вересні 2006 року свідоцтво про право на спадщину за законом. Крім цього, використовуючи вказані свідоцтва про право на спадщину, відповідач ОСОБА_2 звернувся до Нікопольської райдержадміністрації із заявою про виділення йому в натурі на місцевості земельної частки (паю) та видачі державних актів про право власності на землю. І, на підставі розпорядження голови Нікопольської райдержадміністрації від 07.02.2007 року № 96-р-07, отримав Державні акти на право власності на земельні ділянки, кадастровими номерами 1222981000:04:003:3192, 1222981000:04:002:0473, та в подальшому зареєстрував на своє ім`я право власності на вказані земельні ділянки. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, земельні ділянки передані в оренду строком до 04.03.2039 року з правом пролонгації Товариству з обмеженою відповідальністю Первоцвіт Плюс , код ЄДРПОУ 42799191.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 Цивільного кодексу України).

Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі, зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до п.4 статті 1268 ЦК України, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що позивачка як дочка спадкодавця є спадкоємицею першої черги за законом, а відповідач ОСОБА_2 - є спадкоємцем другої черги за законом. Тому відповіцдач не мав права на отримання спадщини, яка відкрилась після смерті батька позивачки ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Оскільки позивачка є спадкоємицею першої черги за законом та має право на спадкування попереду черги відповідача, наявні всі підстави, передбачені ст.1301 ЦК України, для визнання недійсними свідоцтв про спадщину за законом, що були видані Марганецькою державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області 07.09.2006 року за реєстраційними номерами 3350 та 3348, видані на ім`я ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. При цьому, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 незаконно отримав свідоцтва про право на спадщину за законом, то й усі подальші документи, зокрема, розпорядження Нікопольської РДА, державні акти про право власності на землю, видані на його ім`я на підставі оспорюваних свідоцтв, є також недійсними і підлягають скасуванню. В зв`язку з недійсністю вищевказаних свідоцтв про право на спадщину та державних актів про право власності на землю, підлягає скасуванню й державна реєстрація права власності на вищевказані земельні ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Ч.1 ст.261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки позивач ОСОБА_1 дізналась про своє порушене право 23.04.2019 року (з Постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на майновий пай та на земельну частку (пай), суд вважає за необхідне поновити їй строк на звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Отже, з урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду.

Визнати недійсними видані 07 вересня 2006 року Марганецькою державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2 :

- свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 3350 на право на майновий пай, який знаходився у загальному пайовому фонді Агрофірми СІЧ Нікопольського району Дніпропетровської області;

- свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за М-3348 на право на земельну частку (пай), яке перебувало у колективній власності Агрофірми Січ Нікопольського району Дніпропетровської області.

Визнати недійсним розпорядження голови Нікопольської райдержадміністрації від 07.02.2007 року № 96-р-07 в частині виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки та видачі державних актів про право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_2

Визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки (кадастрові номери земельних ділянок 1222981000:04:003:3192, 1222981000:04:002:0473), видані на ім`я ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Нікопольської райдержадміністрації від 07.02.2007 року № 96-р-07.

Скасувати державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, кадастрові номери земельних ділянок: 1222981000:04:003:3192, 1222981000:04:002:0473, на ім`я ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1 536 грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал