Ухвала

від 30.07.2021 по справі 642/8088/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 642/8088/19

Провадження: № 1-кс/642/2426/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

26 липня 2021 рокуЛенінський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря- ОСОБА_2 ,

слідчого - ОСОБА_3 ,

підозрюваного - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова клопотання слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУ НП в Харківській області майора поліції ОСОБА_3 по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019221090000301 від 27.11.2019, за ознаками кримінальних -правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

про арешт майна-

встановив:

До Ленінського районного суду м. Харкова звернувся слідчий СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУ НП в Харківській області майор поліції ОСОБА_3 з клопотанням про арешт майна по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019221090000301 від 27.11.2019, за ознаками кримінальних -правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначив, що в провадженні слідчого відділу перебувають вищевказані матеріали кримінального провадження за фактом привласнення чужого майна та посадового підроблення.

Досудовим розслідуванням встановлено, що протягом лютого-грудня 2016 року в адміністративному приміщенні РФ «ПЗ`АТ`УЗ», розташованому по вул. Є Котляра, 7 в м. Харкові, начальник «Служби колії» РФ «ПЗ`АТ`УЗ» ОСОБА_4 , діючи в змові та групі з першим заступником начальника «Служби колії» РФ «ПЗ`АТ`УЗ» ОСОБА_6 та директором ТОВ «Будальянс Інжиніринг» ОСОБА_7 з метою розтрати державних коштів, діючи в інтересах третіх осіб - ТОВ «Будальянс Інжиніринг» внесли в офіційні документи- акти приймання передачі робіт з інжинірингу недостовірні дані, завищивши вартість фактично виконаних робіт, внаслідок чого РФ «ПЗ`АТ`УЗ» безпідставно на банківський рахунок ТОВ «Будальянс Інжиніринг» були перераховані державні кошти в сумі понад 112000,00грн.

05 липня 2021року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.1,2 ст. 366 КК України, тобто про підозру у вчиненні тяжкого злочину, покарання за яке передбачене у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, окрім того злочином спричинені матеріалі збитки державі на суму, що перевищує 112000грн., що свідчить про те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та з метою уникнення відшкодування матеріальних збитків в тому числі.

У власності ОСОБА_4 згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 267141327 наявний житловий будинок площею 45,5кв.м., розташований в АДРЕСА_1 , на якій слідчий просить суд накласти арешт з метою перешкодити можливій конфіскації майна.

В судовому засіданні слідчий підтримав клопотання та просив суд його задовольнити. Захисник підозрюваного заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що арешт є неспівмірним із сумою шкоди.

Підозрюваний підтримав думку захисника.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Положеннями ч. 3 ст.170 КПК Українипередбачено, що арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Відповідно до пункту 4 ч.2ст.170КПКУкраїни арешт майна допускається з метою забезпеченнявідшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно обвинуваченого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) обвинуваченого, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 8ст.170 КПК України, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.

Відповідно до п.11 ч.2ст. 170 КПК Українизаборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, а відповідно до п.12 з аборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.07.2021 вбачається, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10.06.2011.

Згідно вказаної довідки вартість майна складає 7394грн., проте вказану вартість суд не приймає до уваги, оскільки вартість майна повинна бути визначена з урахуванням грошовоїоцінки -об`єктивноїринкової вартостіоб`єкта,однак слідчимдо судузазначені відомостіне надані,у зв`язку з чим не можливо встановити чи є співмірним розмір шкоди, зазначений в клопотанні, з вартістю майна на яке прохає накласти арешт слідчий.

На даний час цивільний позов у справі не заявлено.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Відповідно до ст.114 КПК України, для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист. Статтями 7,16 КПК України визначено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.173КПК Українисуд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу.

Доказів існування обставин, які підтверджують, що незастосування накладення арешту на будинок призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі вказаного будинку, як це передбаченого вищенаведеними положеннями кримінально-процесуального законодавства, слідчим до суду не надано.

Враховуючи наведене, доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів суду не надано, накладення арешту на будинок шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного будинку не відповідає вимогам розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 32, 110, 131, 132, 170-175, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ухвалив:

Клопотання слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУ НП в Харківській області майора поліції ОСОБА_3 по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019221090000301 від 27.11.2019, за ознаками кримінальних -правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, про арешт майна залишити без задоволення.

Повний текст ухвали виготовлено 30.07.2021

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1