Постанова

від 02.08.2021 по справі 622/284/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 серпня 2021 року

м. Харків

справа № 622/284/20

провадження № 22-ц/818/ 2317 /21

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з рогляду цивільних справ:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря Каплоух Н.Б.,

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

Відповідачі: Золочівська селищна рада Харківської області, Золочівська районна державна лікарня ветеринарної медицини,

Третя особа: Головне управління Держпродслужби в Харківській області

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Золочівської селищної ради Харківської області, Золочівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, третя особа Головне управління Держпродслужби в Харківській області про визнання права власності в порядку набувальної давності, за апеляційною скаргою Чумака Романа Васильовича , який діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2020 року,-

в с т а н о в и в:

У березні 2020 року до суду звернувся представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Чумак Р.В. із позовами, в яких просив суд визнати за: ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 53/100 частки житлового будинку літ. "А-1", загальною площею 93,6 кв.м., житловою площею 64,3 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на : житловий будинок літ. "А-1", веранда літ. "а", ганок літ. "а-1", навіс літ. "а-2", погріб літ. "Б", навіс літ. "В", вбиральня літ. "Г", "Д", літній душ літ. "Е", огорожа №1-7; ОСОБА_2 право власності за набувальною давністю на 47/100 частку житлового будинку літ. "А-1", загальною площею 93,6 кв.м., житловою площею 64,3 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: житловий будинок літ. "А-1", веранда літ. "а", ганок літ. "а-1", навіс літ. "а-2", погріб літ. "Б", навіс літ. "В", вбиральня літ. "Г", "Д", літній душ літ. "Е", огорожа №1-7.

В обґрунтування позовних вимог, які було уточнено 03.11.2020 року (т.7 а.с.59-66), зазначено, що ОСОБА_2 з 2001 року, а ОСОБА_1 з 1999 року, зареєстровані та проживають в будинку АДРЕСА_1 . Рішенням виконавчого комітету Золочівської селищної ради від 20.12.2019 будинку було присвоєно поштову адресу: будинок АДРЕСА_1 . Згідно технічного паспорта 2020 року будинок складається із квартири в„–1 та квартири в„–2 . Під час проживання в будинку позивачами було проведено газифікацію домоволодіння; замовлено прокладку газопостачального трубопроводу; укладено договір на газифікацію домоволодіння; проведено підключення домоволодіння до місцевої водомережі; укладено договір про надання комунальних послуг з водопостачання та водовідведення; укладено типовий договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення; придбано сантехнічне оснащення для житлового будинку; замовлено встановлення муфтових кранів водорозбірних; укладено договір про користування електричною енергією; укладено договір про надання послуг з вивезення побутових відходів; замовлено технічний паспорт на будинок, який було виготовлено 22.01.2020. Починаючи з 1999, 2001 років позивачі сплачували комунальні послуги, що підтверджується відповідними квитанціями, рахунками та чеками. Незважаючи на тривале постійне проживання позивачів у вказаному будинку, право власності на нього за позивачами не було зареєстровано та не зареєстровано станом на теперішній час. Відповідно до листа Золочівської селищної ради від 12.12.2019 №02-19/7988 житловий будинок, що розташований за адресою:, АДРЕСА_1 не значиться у реєстрі майна, що належить до комунальної власності територіальної громади селища Золочів.

Згідно інформації КП АІБ Золочівської селищної ради від 28.01.2020 №16, станом на 31.12.2012 по КП АІБ Золочівської селищної ради право власності не зареєстровано. Отже, внаслідок відсутності реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за позивачами та будь-ким іншим, попри фактичне постійне проживання та користування ним позивачами, останні позбавлені можливості використовувати всі правомочності як його власника. Наслідком цього є порушення права власності позивачів та звернення до суду для його захисту. У позивачів наявні всі умови, передбачені ст.244 ЦК України для набуття права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю з огляду на наступне: фактичними володільцями нерухомого майна були і є позивачі по справі ; об`єкт володіння не вилучено з цивільного обороту; заволодіння житловим будинком було добросовісним; добросовісне заволодіння відбулося саме стосовно чужого об`єкта, а саме безхазяйної речі; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 введений в експлуатацію, за винятком прибудови літ. А1-1 та прибудови літ. А2-1 ; володіння житловим будинком було відкритим, безперервним на протягом майже 20 років.

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що в даному випадку користування спірним житловим будинком, проживання та реєстрація у ньому позивачів здійснювалося без обмеження певним строком за домовленістю із керівником Золочівської районної державної лікарні ветеринарної медицини та з його дозволу, Золочівській районній державній лікарні ветеринарної медицини позивачами добровільно за усною домовленістю протягом усього часу користування спірним житловим будинком та до подачі даного позову сплачувалася квартплата, що також не оспорюється сторонами.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що саме по собі проживання позивачів у спірному житловому будинку та його утримання, не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог з підстав, передбачених статтею 344 ЦК України. Давність володіння може вважатись добросовісною, якщо позивачі при заволодінні майном не знали і не повинні були знати про відсутність у них підстав на набуття права власності, фактичне володіння майном не має спиратися на будь-яку правову підставу володіння чужим майном.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції представник позивачів звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Золочівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2020 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Вважає рішення необґрунтованим та незаконним, таким, що прийнято внаслідок неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, суд першої інстанції розглядаючи справу не взяв до уваги той факт, що відповідачі та третя особа не надали до суду належних доказів перебування спірного будинку у власності Золочівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, таким чином, вказане свідчить, що спірний будинок є безхазяйною річчю.

Крім того, до суду також не надано доказів того, що земельна ділянка під спірним будинком перебуває у державній чи комунальній власності, водночас позивачами подано до суду докази, які достовірно підтверджують те, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 не перебуває у державній чи комунальній власності, а саме це довідка Відділу у Золочівському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 31.07.2020 № 364/112-20, довідка Держгеокадастру у Харківській області від 17.06.2021 № 29-20-9-4635/0/19-20, довідка КП Земельно - кадастрове бюро Золочівської селищної ради від 28.07.2020 № 43.

Зауважує, що до суду не надано належних доказів того, що Золочівська районна державна лікарня ветеринарної медицини є правонаступником Золочівської станції по боротьбі з хворобами тварин. Так, відповідно до інвентаризаційної справи, нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване за Золочівською станцією по боротьбі з хворобами тварин, що підтверджується реєстраційним посвідченням від 03.11.1967.

В апеляційній скарзі представник позивачів наполягає на тому, що матеріали справи свідчать про те, що у позивачів наявні всі умови, необхідні для набуття права власності на житловий будинок за набувальною давністю.

З цього питання вказує, що позивачі є фактичними володільцями нерухомого майна, об`єкт володіння не вилучено з цивільного обороту, заволодіння спірним будинком було добросовісним, та стосовно чужого об`єкта, а не безхазяйної речі. Володіння житловим будинком є безперервним вже протягом 20 років.

Пояснює, що реєстрація місця проживання позивачів була здійснена не самовільно. Відповідно до записів будинкової книги, відповідальними особами за реєстрацію місця проживання у спірному будинку були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які були завідуючими райветлікарні і які фактично проводили реєстрацію місця проживання позивачів. Звертає увагу, що проживання у спірному житловому будинку не було засновано на певній правовій підставі або правовому титулі. Зокрема, позивачі не укладали договорів оренди житлового будинку, а райветлікарня не видавала позивачам ордерів для проживання у будинку. За таких обставин, як наголошує представник позивачів, висновок суду про наявність усної домовленості стосовно проживання у житловому будинку не відповідає фактичним обставинам справи.

На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області, в кому представник управління просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зазначає, що судом правильно встановлено, що згідно інформації КП АФБ Золочівської селищної ради за вих. №259 від 28.09.2020, наданої на виконання ухвали суду, встановлено, що згідно архівних матеріалів КП Архітектурно - інвентаризаційне бюро Золочівської селищної ради за адресою АДРЕСА_1 зареєстроване нерухоме майно з семи основних будинків та п`яти службових будівель за Золочівською станцією по боротьбі з хворобами тварин на підставі рішення виконавчого комітету Золочівської селищної ради від 02.11.1967, протокол № 20.

Згідно Інвентаризаційного опису основних засобів від 05.11.2019 та Інвентарної картки № 8 обліку основних засобів у бюджетних установах будинок по АДРЕСА_1 перебуває на балансі Золочівської районної державної лікарні ветеринарної медицини (том 3 а.с. 173-174, том 6 а.с. 99-100).

У відзиві представник погоджується із висновком суду про те, що позивачами не доведено усіх обставин, передбачених ст. 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності на спірне нерухоме майно.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно інформації КП АІБ Золочівської селищної ради за вих. №259 від 28.09.2020, наданої на виконання ухвали суду, встановлено, що згідно архівних матеріалів КП Архітектурно-інвентаризаційне бюро Золочівської селищної ради (інвентаризаційна справа №2105) за адресою: АДРЕСА_1 (бувша адреса: АДРЕСА_4 ) зареєстроване нерухоме майно з семи основних будинків та п`яти службових будівель за Золочівською станцією по боротьбі з хворобами тварин на підставі рішення виконавчого комітету Золочівської селищної ради від 02.11.1967 року, протокол №20. В матеріалах справи у 1966 році проінвентаризовано саманний житловий будинок Б-1 (1902 року будівництва), житловий будинок А-1 (1963 року будівництва, дерев`яний, обкладений цеглою). При проведенні поточної інвентаризації в 1991 році проінвентаризовано житловий будинок Е-1 (цегляний) та Ж-1 (цегляний). Згідно Закону України Про приватизацію державного житлового фонду всі житлові будинки, крім саманного Б-1 , були приватизовані громадянами, які в них проживають. Начальником Золочівської районної державної лікарні ветеринарної медицини Сухоставським В. надана копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0,2400 га від 02.09.2018 року, кадастровий номер 6322655100:02:005:0159, за вищевказаною адресою, згідно якого в межі даної ділянки не входить саманний будинок Б-1 . Станом на 31.12.2012 року нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_5 ) не оформлено належним чином згідно Закону України Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та не зареєстровано в Державному Реєстрі речових прав на нерухоме майно. Аналогічну інформацію надано листом №152 від 08.07.2020 (том 7 а.с.15, т.6 а.с.164).

Із наданого КП АІБ Золочівської селищної ради витягу матеріалів інвентаризаційної справи №2105 комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_4 (1902 року будівництва) входить до складу нерухомого майна, зареєстрованого за Золочівською станцією по боротьбі з хворобами тварин. Житловий будинок (саманний) літ. по плану Б-1 включено до зведеного оціночного акту по домоволодінню АДРЕСА_4 , що належить Золочівській станції по боротьбі з хворобами тварин (том 7 а.с.29-36).

Згідно рішення виконавчого комітету Золочівської селищної ради депутатів трудящих від 02.11.1967, протокол №20 Про оформлення права державної власності на домоволодіння, які знаходяться на території смт.Золочів і відносяться до фонду місцевої Ради депутатів трудящих вирішено оформити право державної власності на домоволодіння за адресою АДРЕСА_4 , 7 будівель, за Золочівською станцією по боротьбі з хворобами тварин (том 7 а.с.31).

Згідно реєстраційного посвідчення на домоволодіння, яке належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям від 03.11.1967 року, Харківським міським бюро технічної інвентаризації посвідчено, що домоволодіння АДРЕСА_4 в цілому зареєстровано за Золочівською станцією по боротьбі з хворобами тварин на підставі рішення виконкому Золочівської селищної Ради депутатів трудящих від 02 листопада 1967 року №20 та записано в реєстрову книгу за №1 реєстр 105. Домоволодіння АДРЕСА_4 в цілому складається з семи основних будинків та п`яти службових будівель (том 7 а.с.30).

Зазначене реєстраційне посвідчення видано відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР Романовим В. 31 січня 1966 року, де відповідно до п.20 розділу ІІІ Інструкції, зазначено, що на підставі рішення виконкому місцевої Ради депутатів трудящих про оформлення права власності на будинок (домоволодіння) власникові видається реєстраційне посвідчення.

Згідно копії наказу Золочівської станції по боротьбі з хворобами тварин №56а від 01.10.1993 на підставі постанови Кабінету Міністрів від 19.04.1993 №285 та наказу №11 від 27.07.93 по Управлінню ветеринарної медицини з Державною інспекцією обласної державної адміністрації, районну станцію по боротьбі з хворобами тварин перейменовано на районне підприємство (лікарня) державної ветеринарної медицини (том 7 а.с.38).

Згідно Інвентаризаційного опису основних засобів від 05.11.2019 та Інвентарної картки №8 обліку основних засобів у бюджетних установах (для будівель і споруд) будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі Золочівської районної державної лікарні ветеринарної медицини (том 3 а.с.173-174, том 6 а.с.99-100).

Згідно копії справи №2014 на домоволодіння АДРЕСА_4 , наданої представником Золочівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, до даного домоволодіння та оціночного акту включено житловий будинок Б-1 (том 6 а.с.144-148).

У відповідності до листа КП Архітектурно-інвентаризаційне бюро Золочівського району від 19.07.2013 №150 приватизація трьохквартирного житлового будинку, який знаходиться на балансі Золочівської районної державної лікарні ветеринарної медицини та розташований за адресою: АДРЕСА_4 , не проводилась (том 3 а.с.170).

Із інформації Золочівської селищної ради №02-19/7988 від 12.12.2019, №02-19/7987 від 12.12.2019 та №02-20/1370 від 07.04.2020 вбачається, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , не значиться у реєстрі майна, що належить до комунальної власності територіальної громади селища Золочів. Інформацією стосовно власності на домоволодіння та відомостями про власника домоволодіння, яке знаходиться за вищевказаною адресою Золочівська селищна рада не володіє (том 1 а.с.41, том 3 а.с.59, том 5 а.с.36, том 6 а.с.37).

Згідно повідомлення Золочівської селищної ради №02-20/2369 від 10.06.2020 вбачається, що Золочівська селищна рада Харківської області не є засновником Золочівської районної державної лікарні ветеринарної медицини. Будівлі та споруди вказаної організації не є комунальною власністю Золочівської селищної ради, документація на них відсутня. Інформацією щодо основних засобів Золочівської районної державної лікарні ветеринарної медицини Золочівська селищна рада не відає (том 4 а.с.60).

Згідно листа №02-20/1656 від 28.04.2020 року Золочівська селищна рада інформацією про виділення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва цього ж будинку не відає (том 3 а.с.67, том 6 а.с.49).

Згідно Державного акту на право постійного користування землею серія ХР-13-00-000497, Технічного звіту по встановленню меж ділянок, підготовці до видачі державного акту на право постійного користування землею Золочівському районному підприємству Державної ветеринарної медицини в Золочівському районі Харківської області за 1997 рік та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 6322655100:02:005:0159 за адресою: АДРЕСА_4 , право постійного користування даною земельною ділянкою належить Золочівській районній державній лікарні ветеринарної медицини (том 3 а.с.138-169, 186-214, 255-258, том 6 а.с.67-95).

При цьому, у Технічному звіті по встановленню меж ділянок, підготовці до видачі державного акту на право постійного користування землею Золочівському районному підприємству Державної ветеринарної медицини в Золочівському районі Харківської області за 1997 рік, зазначено земельну ділянку, на якій знаходиться спірний житловий будинок (том 6 а.с.82-83).

Згідно довідки КП Земельно-кадастрове бюро Золочівської селищної ради станом на 28.07.2020 року згідно інформації з Державного земельного кадастру земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 не присвоєний кадастровий номер. Поряд із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 розташована земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_4 , яка станом на 28.07.2020 р. зареєстрована у Державному земельному кадастрі і їй присвоєно кадастровий номер 6322655100:02:005:0159 (цільове призначення - 16.00 землі запасу; форма власності - державна власність; площа земельної ділянки - 0,2400 га). З огляду на наявну інформацію з Державного земельного кадастру, відомостей з Публічної кадастрової карти України, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 не перебуває в межах земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 із кадастровим номером 6322655100:02:005:0159 (том 6 а.с.191-192).

Рішенням Золочівської селищної ради Харківської області №2009 від 04.09.2013 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення Золочівській районній державній лікарні ветеринарної медицини земельної ділянки із земель запасу (землі житлової і громадської забудови) в постійне користування для обслуговування трьохквартирного житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 (том 3 а.с.171, т.6 а.с.97).

Відповідно до довідки КП Земельно-кадастрове бюро Золочівського району №32 від 22.07.2014 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Золочівській районній державній лікарні ветеринарної медицини знаходиться у розробці на підставі рішення Золочівської селищної ради від 04.09.2013 №2009 (том 3 а.с.172, т.6 а.с.98).

Головним управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області зобов`язано Золочівську районну державну лікарню ветеринарної медицини вжити вичерпних заходів щодо реєстрації речових прав за Золочівською районною державною лікарнею ветеринарної медицини на вказаний будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку під таким будинком (том 3 а.с.185).

Відповідно до листа Золочівської селищної ради №02-20/2498 від 19.06.2020 власник земельної ділянки, на якій розміщений будинок за адресою: АДРЕСА_1 - держава, розпорядник РДА (том 4 а.с.61).

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №29-2009-4635/19-20 від 17.06.2020 станом на 01.01.2013 року на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 згідно Книг реєстрації державних актів на право власності, постійного користування, договорів оренди землі правовстановлюючі документи, що посвідчують право власності (користування), не обліковуються. До 01.01.2013 року державна реєстрація земельних ділянок та правовстановлюючих документів на них у складі державного реєстру земель, надання відомостей із нього здійснювалась територіальними органами Держкомзему (Держземагенства) України за місцем розташування земельної ділянки згідно з законодавством, чинним на той час (том 7 а.с.28).

Відповідно до листа Відділу у Золочівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №364/112-20 від 31.07.2020 межі земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 не встановлювались, кадастровий номер не визначався, інформація до Державного земельного кадастру не вносилась. Дана земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту смт.Золочів. Відповідно до п.2 ст. 83, п.2 ст. 117 ЗК України від форми власності будівлі, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 залежить форма власності земельної ділянки, яка в подальшому може бути сформована на підставі дозволу, виданого органом місцевого самоврядування. Інформація про форму власності на житлову будівлю за даною адресою у Відділі відсутня (том 6 а.с.205, том 7 а.с.27).

За відомостями Виконавчого комітету Золочівської селищної ради місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 з 27.04.2001 року і по теперішній час, та місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 з 26.10.1999 року, що також вбачається і з копії будинкової книги для прописки громадян, що проживають в буд. АДРЕСА_4 , заведеній в Золочівській станції по боротьбі з хворобами тварин. Відповідно до записів будинкової книги відповідальними особами за прописку (реєстрацію місця проживання) по спірному будинку були завідуючі райветлікарні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які фактично проводили реєстрацію місця проживання позивачів (том 1 а.с.34, 43-47, том 3 а.с.215-254, том 5 а.с.30, 38-43).

Рішенням виконавчого комітету Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області №349 від 20.12.2019, відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Положення про виконавчий комітет Золочівської селищної ради, Положення про присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомого майна на території Золочівської селищної ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Золочівської селищної ради від 15 березня 2019 року №213, рішення VII сесії VII скликання Золочівської селищної ради №540 від 20.05.2016 року Про перейменування АДРЕСА_5 та АДРЕСА_5 , розглянувши заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , про присвоєння поштової адреси будинку, в якому вони проживають з 2001 та 1999 року відповідно, що розташований в АДРЕСА_1 , виконавчий комітет Золочівської селищної ради вирішив присвоїти таку поштову адресу будинку, в якому зареєстровані та проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що розташований в АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 40, том 5 а.с. 35).

Житловий будинок А-1 1902 року будівництва, житловою площею 64,3 кв.м, загальною площею 122,1 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , складається з приміщень, 1-а квартира: коридор площею 4,9 кв.м, кухня площею 7,7 кв.м, санвузол площею 4,0 кв.м, житлових кімнат площею 10,8 кв.м, 13,9 кв.м та 12,6 кв.м відповідно, гардеробна площею 3,2 кв.м, коридор площею 3,5 кв.м; 2-а квартира: кухня площею 9,1 кв.м, санвузол площею 2,8 кв.м, передпокій площею 9,6 кв.м, коридор площею 5,9 кв.м, житлових кімнат площею 11,9 кв.м та 15,1 кв.м відповідно, та господарських будівель та споруд: прибудови літ А1-1 , прибудови літ А2-1 , веранди літ а , ганку літ а1 , навісу літ а2 ,погрібу літ Б , навісу літ В , вбиральні літ Г , вбиральні літ Д , л. душу літ Е , огорожі №1-7, що вбачається із наданої суду копії технічного паспорта, виготовленого на замовлення ОСОБА_6 та ОСОБА_1 22.01.2020, інвентаризаційна справа №2683 (том 1 а.с.35-39, том 5 а.с.31-34).

Згідно інформації КП Архітектурно-інвентаризаційне бюро Золочівської селищної ради №16 від 28.01.2020 та №75 від 03.04.2020, на замовлення ОСОБА_6 та ОСОБА_1 проведено первинну інвентаризацію житлового будинку А-1 (1902 року будівництва) з прибудовами А1-1 , А2-1 , верандою а , ганком а1 , навісом а2 , житловою площею 64,3 кв.м, загальною площею 122,1 кв.м, господарськими будівлями та спорудами: погріб Б , навіс В , вбиральні Г , Д , літній душ Е , огорожа №1-7, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Поштова адреса будинку присвоєна рішенням виконавчого комітету Золочівської селищної ради №349 від 20.12.2019. Станом на 31.12.2012 по КП АІБ Золочівської селищної ради право власності не зареєстровано. Навіс В , вбиральня Г (2006 року будівництва), ганок а1 , навіс а2 , вбиральня Д , літній душ Е (2012 року будівництва) не підлягають прийняттю в експлуатацію згідно постанови Кабінету Міністрів України №406 від 07.06.2017 року зі змінами у редакції від 20.03.2019. Прибудова А1-1 (2006 року будівництва) та прибудова А2-1 (2012 року будівництва) побудовані без дозвільних документів. Відповідно до Закону України №2363-VIIІ від 22.03.2018 року Про внесення зміни до пункту 9 розділу V Прикінцеві положення Закону України Про регулювання містобудівної діяльності щодо продовження терміну прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт , необхідно ввести в експлуатацію прибудови А1-1 та А2-1 в Державній архітектурно-будівельній інспекції (том 1 а.с.42, том 3 а.с.66, том 5 а.с.37, том 6 а.с.48).

Відповідно до звіту товариства з обмеженою відповідальністю Експерт реєлт від 24.02.2020, сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №844/19 від 05.11.2019, ринкова вартість житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 122,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 становить 149145,00 грн. (том 1, а.с.13-29, том 5 а.с.12-34).

Станом на 31.12.2012 згідно архівних матеріалів КП Архітектурно-інвентаризаційне бюро Золочівської селищної ради саманний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстрований. Згідно замовлення позивачів 22.01.2020 проведена первинна інвентаризація будинку, що вбачається із повідомлення КП Архітектурно-Інвентаризаційне бюро Золочівської селищної ради №121 від 17.06.2020 (том 4 а.с.59).

На запит ОСОБА_2 від 20.03.2020 Золочівською селищною радою останній надано відповідь, з якої вбачається, що згідно інформації КП АІБ Золочівської селищної ради реєстрація житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 не здійснювалась, свідоцтво про право власності відсутнє. Первинна інвентаризація проведена 22.02.2020 на замовлення позивачів (том 3 а.с.65, том 6 а.с.47).

Згідно наданих копій квитанцій за 2003-2019 роки позивачі сплачували квартплату Золочівській районній державній лікарні ветеринарної медицини (том 1 а.с.70, 74, 81, 92, 102, 113, 114, 115, 136, 137, 176, 177, 178, 237, 238, 239, 240, том 2 а.с.29, 30, 31, 32, 62, 63,106,160, 208, 253, том 3 а.с.48, том 5 а.с.60-87).

Згідно технічних умов №1037 від 02.11.2007 та №1038 від 02.11.2007, виданих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ЗАТ Харківгаз Дергачівська філія проведено газифікацію домоволодіння по АДРЕСА_4 (том 1 а.с.48, том 5 а.с.44).

Між ВАТ Харківгаз Дергачівська філія ВАТ Харківгаз та ОСОБА_2 укладено договір на газифікацію домоволодіння АДРЕСА_4 від 12.11.2007 №31 (том 1 а.с.49).

Позивачами замовлено прокладку трубопроводів газопостачання, що підтверджується актами прийому виконаних підрядних робіт №134 та №135, та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт №134 та №135 (том 1 а.с.62-65, том 5 а.с.57-58).

Рішенням виконавчого комітету Золочівської селищної ради Харківської області №311 від 11.06.2008 року ОСОБА_2 , та рішенням виконавчого комітету Золочівської селищної ради №264 від 13.08.2009 року ОСОБА_1 , що проживають по АДРЕСА_4 , надано дозвіл на підключення домоволодіння до місцевої водомережі, що також вбачається із акту здачі пломб та приборів обліку під збереження від 27.06.2008 №524, висновком про можливість підключення домоволодіння до місцевої мережі водопостачання №7 (том 1 а.с.50, 52, 60, 61, том 5 а.с.45, 46).

Золочівським районним житлово-комунальним господарством укладено договори: №22 із ОСОБА_2 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення; б/н від 22.02.2013 року про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення; б/н від 28.03.2013 із ОСОБА_1 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення (том 1 а.с.53, 54-55, том 5 а.с.47-48).

Між АК Харківобленерго та позивачами укладено договори про користування електричною енергією від 06.10.2007 №20342, від 02.06.2013 №20342 Д , від 23.03.2002 №20340 (том 1 а.с.56-59, том 5 а.с.49-52).

Між ВАТ Восток та ОСОБА_1 укладено договір б/н від 01.03.2016 про вивезення побутових відходів (том 5 а.с.59).

Звернувшись до суду із позовом, позивачі посилаються на те, що вони протягом 20 років постійно проживає у спірному будинку, утримує його, а тому просять суд визнати за ними право власності за набувальною давністю.

Статттею 41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що саме по собі проживання позивачів у спірному житловому будинку та його утримання, не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог з підстав, передбачених статтею 344 ЦК України.

Судова колегія погоджується із таким висновком, мотивуючи свою позицію наступними норми права.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Правові висновки про особливості набуття права власності на майно у такий спосіб, як набувальна давність викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).

Отже, суду при вирішенні спору належить встановити саме факт добросовісності заявника на момент отримання ним майна, а саме, що у позивача, як володільця майна не могло бути сумнівів у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що житловий будинок Б-1 1902 року будівництва, зареєстрований за Золочівською станцією по боротьбі з хворобами тварин та проінвентаризований у 1966 році за адресою: АДРЕСА_4 (в подальшому адреса: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_4 ) (інвентаризаційна справа №2105) та житловий будинок А-1 , проінвентаризований у 2020 році на замовлення позивачів за адресою: АДРЕСА_1 , є одним і тим же будинком, щодо якого виник даний спір.

Позивачі підтверджують той факт, що сплачували квартплату за користування спірним будинком, отже користувались таким будинком на певних договірних умовах. Проживання та реєстрація здійснювалась без обмеження певним строком.

Крім того, реєстрація місця проживання позивачів була здійснена не самовільно. Відповідно до записів будинкової книги, відповідальними особами за реєстрацію місця проживання у спірному будинку біли ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які були завідуючими райветлікарні і які фактично проводили реєстрацію місця проживання позивачів (том 1 а.с. 34, 43-47, том 3 а.с. 215-254, том 5 а.с. 30,38-42).

Відтак, наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що підстави для набуття позивачами права власності за набувальною давністю на спірний будинок, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , відсутні, з огляду на те, що позивачі на момент заволодіння даним житловим приміщення знали про неправомірність заволодіння цим майном, отже відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном, яка є однією із загальних засад цивільного судочинства, що означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

Тож, відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 Цивільного кодексу України.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивачі були обізнані, що житловий будинок, який є предметом спору та на який вони просять визнати право власності за набувальною давністю, належить Золочівській районні державній лікарні ветеринарної медицини, а тому володіння позивачами спірним будинком не можна вважати добросовісним.

Тому доводи апеляційної скарги про добросовісність, відкритість, безперервність володіння позивачами спірним будинком та можливість визнання за ними права власності за набувальною давністю в порядку, визначеномуст. 344 ЦК України, не заслуговують на увагу, оскільки за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

За встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову із заявлених мотивів.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов`язує можливість прийняття судового рішення про скасування оскарженого рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Чумака Романа Васильовича , який діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2020 року -залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту в порядку ст. 389 ЦПК України.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова

Повний текст постанови

складено 3 серпня 2021 року