Рішення

від 27.07.2021 по справі 909/435/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.07.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/435/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство правових технологій", вул. Кобилянської, буд. 36-а/92, м. Івано-Франківськ,76018

до відповідача: Івано-Франківська міська рада вул. Грушевського, буд.21,м. Івано-Франківськ,76004

про визнання недійсним пункт рішення сесії міської ради, визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки

за участю:

Від позивача: Говзан М.М., свідоцтво №674 від 19.12.2008 - адвокат,

Від відповідача: Тарновська І.Я., виписка з ЄДРПОУ

Від відповідача: Яшан В.В., виписка з ЄДРПОУ

в с т а н о в и в

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство правових технологій" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до відповідача - Івано-Франківської міської ради про :

- визнання недійсним пункт 54.10 рішення третьої сесії восьмого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 24.12.2020року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Агенство правових технологій відмовлено в поновленні договору оренди земельної ділянки від 21.06.2018 на тих самих умовах, які були передбачені вищевказаним договором.

- визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 21.06.2018 року в поданій редакції.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей ст.ст. 19, 33 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.393 792, 777 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 08.06.2021, встановлено процесуальні строки.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.06.2021 суд постановив закрити підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 20.07.2021. Ухвалою суду від 20.07.2021 суд відклав розгляд по суті на 27.07.2021.

04.06.2021 відповідач надав суду відзив на позовну заяву №717/11.1-03/14в від 04.06.2021 (вх.8457/21 від 04.06.2021), у якій зазначає, що при подачі заяви про поновлення договору оренди земельної ділянки було порушено істотну умову договору оренди земельної ділянки, а саме строк дії договору.

У судовому засіданні представник позивача поданий позов підтримує, вважаючи себе добросовісним орендарем та посилаючись на порушення права на поновлення договору оренди землі на новий строк, позивач звернувся із позовом у цій справі, в якому просив визнати недійсним пункт 54.10 рішення третьої сесії восьмого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 24.12.2020 року

Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечила та просить суд відмовити у його задоволенні з підстав наведених у відзиві на позов.

Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін, суд враховує наступне.

21.06.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агенство правових технологій та Івано-Франківською міською радою укладено Договір оренди землі згідно якого орендарю передано у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, яка знаходиться по вул. Короля

Данила, 48 в м.Івано-Франківськ, кадастровий номер земельної ділянки 2610100000;04:002:0331 загальною площею 0,1184 га. у тому числі під забудовою 0,0345 га., інших угідь - 0,0839 га.

Реєстрація речового права здійснена 02.08.2018 року, строк дії речового права 31.10.2020 року.

07.06.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агенство правових технологій та Івано-Франківською міською радою укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 02.08.2018 року, котрою внесено зміни в основний договір в частині істотної умови, що регулює розмір орендної плати.

Договір оренди земельної ділянки був укладений на два роки три місяці і дев`ять днів, тобто земельна ділянка передана у користування терміном до 31.10.2020 року.

Будучи орендарем земельної ділянки ТОВ Агенство правових технологій на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 04.09.2019 року №ІФ112192470731 виступило замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку із закладами громадського призначення.

На протязі усього терміну дії договору оренди земельної ділянки ТОВ Агенство правових технологій не порушувало його умов в частині здійснення платежів, зокрема у відповідності до довідки від 02.09.2020 року №63771 у товариства була відсутня заборгованість зі сплати орендних платежів.

Абзацом другим п. 8 Договору оренди землі від 21.06.2018 року передбачено, що після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право на поновлення його на новий термін, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення терміну дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Оскільки, у відповідності до умов договору оренди землі від 21.06.2021 року, його дія припинялася 31.10.2020 року, то з метою продовження терміну дії договору оренди землі ТОВ Агенство правових технологій у передбачений законом спосіб через ЦНАП 10.09.2020 року подало заяву про продовження договору оренди землі, з необхідними додатками, зокрема і з проектом додаткової угоди до договору оренди землі - при продовження, про що свідчить копія талону про реєстрацію адміністративної дії номер 473404.

У відповідності до талону про реєстрацію адміністративної дії термін виконання послуги становив до 10.10.2020 року.

24.12.2020 року Івано-Франківська міська рада на третій сесії восьмого демократичного скликання прийняла рішення про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб з земельних питань яким підпунктом 54.10 пункту 54 вирішила відмовити у поновленні терміну оренди земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю Агенство правових технологій площею 0,1184га. на вул.Короля Данила, 48, для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, кадастровий номер 2610100000:04:002:0331 .

На даний час на земельній ділянці яка знаходиться по вул. Короля Данила, 48 в м. Івано-Франківську, кадастровий номер 2610100000:04:002:0331 загальною площею 0,1184 га., 100% завершено будівництво багатоповерхового житлового будинку і є необхідність в його здачі в експлуатацію та передачі у власність особам, які приймали дольову участі у будівництві.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Спеціальним законом, що регулює питання оренди землі, є Закон України "Про оренду землі", яким встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 792 Цивільного кодексу України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

В силу приписів до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 8 договору оренди землі від 21.06.2018 передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк.

Це положення договору узгоджується із загальною нормою частини першої статті 777 Цивільного кодексу України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, у частині першій статті 777 Цивільного кодексу України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частинах першій п`ятій статті 33 цього Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, згідно із частинами першою п`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов`язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Законом не встановлений початок перебігу строку для надсилання повідомлення орендодавця. В даному випадку має значення лише те, чи закінчився встановлений законом місячний строк для повідомлення орендодавцем про відмову в поновленні договору оренди, оскільки саме з його закінченням пов`язане продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце обґрунтовані заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

З матеріалів справи вбачається, що позивач скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди, оскільки більш ніж за 30 днів до закінчення строку його дії, через ЦНАП 10.09.2020 подало заяву про продовження договору оренди землі разом із проектом відповідної Додаткової угоди.

Отже, орендар належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця до закінчення строку дії договору про намір його поновити, як це передбачено умовами договору оренди землі від 21.06.2018 та не суперечить вимогам ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

Поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" може бути виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто, орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі" і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

Отже, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Таким чином, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов`язані одна з іншою.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц та Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 10.09.2018 по справі № 920/739/17.

Також, Законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря: розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином: а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря; б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни. Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

Доказів направлення позивачу листа повідомлення у встановлений законодавством строк суду не надано.

Таким чином, у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов`язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

За встановлених судом обставин належного виконання орендарем обов`язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.

Так, матеріалами даної судової справи підтверджується, що позивач протягом строку дії договору оренди землі сплачував орендну плату за користування спірною земельною ділянкою та продовжує користуватись земельною ділянкою на даний час.

Суд звертає увагу, що заперечення орендодавця мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону.

Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17.

У даному випадку, господарським судом встановлено, що позивач належним чином скористався своїм переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, у відповідності до частин 1-3 ст. 33 Закону України Про оренду землі та п. 4 договору оренди землі надіслав відповідачу лист-повідомлення про поновлення спірного договору оренди землі.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідачем була порушена процедура реалізації позивачем переважного права відповідно до частин 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" на поновлення договору. Матеріали справи свідчать, що відповідач безпідставно позбавив позивача права скористатись переважним правом на поновлення договору на новий строк.

Також суд приймає до уваги висновки, викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини: за обставинами справи "Стретч проти Сполученого Королівства" вирішуючи питання про те, чи був дотриманий сторонами справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявника Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 24.06.2003 відзначив, що місцева влада отримала узгоджену з заявником орендну плату і не стояло питання про те, що дії органу були спрямовані проти інтересів суспільства чи що порушувалися інтереси якоїсь третьої сторони, або що продовження терміну оренди могло бути всупереч з якою-небудь передбаченою законом функцією органу влади. Оскільки сама місцева влада при укладенні договору вважала, що вона має право продовжити терміни його дії, то заявник міг на розумних підставах сподіватися на виконання цих умов. Він не тільки мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але можливість продовження терміну дії договору оренди була важливим елементом його підприємницької діяльності з огляду на зобов`язання, взяті ним на себе, і взагалі періоду часу, що скоротився, за який він міг розраховувати на відшкодування своїх витрат; у рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

За змістом положень ст.ст. 13, 19 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу та права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зауважує, що згідно зі ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

За приписами ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Організація та діяльність органів місцевого самоврядування регулюється Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні"(розділ II). Тому ненормативні правові акти органів місцевого самоврядування правозастосовного та юрисдикційного змісту приймаються на основі Конституції і законів України, а самі ці органи як носії публічної влади є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (частина перша статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Таким чином, пункт 54.10 рішення третьої сесії восьмого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 24.12.2020 року порушує приписи ст.33 Закону України Про оренду землі , у зв`язку з чим воно підлягає визнанню незаконним у цій частині, та, як наслідок, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування пункту 54.10. цього рішення підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для захисту прав ТОВ "Агенство правових технологій" на поновлення договору оренди землі шляхом визнання укладеною додаткової угоди до нього.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 13, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ

позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство правових технологій" до Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним пункт рішення сесії міської ради, визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки - задовольнити.

Визнати недійсним пункт 54.10 рішення третьої сесії восьмого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 24.12.2020 року.

Визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 21.06.2018 року в наступній редакції:

Додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 21.06.2018 року

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківська міська рада, в особі міського голови Марцінківа Р.Р., який діє на підставі Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , надалі іменується Орендодавець з однієї сторони та Товариство з обмеженою відповідальністю Агенство правових технологій в особі директора Турій Р., який діє на підставі Статуту, надалі іменується Орендар, з другої сторони, надалі - разом іменуються Сторони, уклали Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки від 21.06.2018 року, про наступне:

1. Строк дії Договору оренди земельної ділянки, який укладено між Сторонами 21.06.2018 року та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від. 02.08.2018 із змінами і доповненнями викладеними в Додатковій угоді до договору оренди землі від 07.06.2019 року, кадастровий номер земельної ділянки 2610100000:04:002:0331, - поновити та продовжити на два роки три місяці і дев"ять днів.

2. Договору оренди земельної ділянки, який укладено між Сторонами 21.06.2018 року та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від. 02.08.2018 із змінами і доповненнями викладеними в Додатковій угоді до договору оренди землі від 07.06.2019 року, - залишаються без змін.

3. Дана Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору оренди земельної ділянки, який укладено між сторонами Договору оренди земельної ділянки, який укладено між Сторонами 21.06.2018 року та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від. 02.08.2018 із змінами і доповненнями викладеними в Додатковій угоді до договору оренди землі від 07.06.2019 року, кадастровий номер земельної ділянки 2610100000:04:002:0331.

4. Реквізити сторін Орендодавець:

Івано-Франківська міська рада Код ЄДРПОУ 33644700

вул. Грушевського, 21 м. Івано-Франківськ, 78016,

+38 (0342) 556020

Орендар:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство правових технологій

юридична адреса:

вул. Кобилянської, 36-а/92

м. Івано-Франківськ, 76018

КодЄДРПОУ 39135231

Міський голова Марцинків Р.Р.

Директор Турій Р.

Стягнути з Івано-Франківської міської ради ( код ЄДРПОУ 33644700 вул. Грушевського, 21 м. Івано-Франківськ, 78016) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство правових технологій (вул. Кобилянської, 36-а/92 м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 39135231) - 4540грн. судового збору.

Видати наказ в порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 30.07.2021

Суддя Шкіндер П.А.