Рішення

від 03.08.2021 по справі 420/6556/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6556/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Арцизької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області № 929-VII від 19.10.2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність на території Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області із земель комунальної власності"; зобов`язати Холмську сільську раду Арцизького району Одеської області (або її правонаступника станом станом на день ухвалення рішення) надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області для ведення особистого селянського господарства (за межами населених пунктів) ОСОБА_1 , згідно її клопотання від 10.01.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні причиною відмови зазначена обставина, яка не відповідає вимогам Закону. Сама по собі відсутність інвентаризованих резервів землі такого цільового призначення не є законною причиною для відмови у задоволенні клопотання. Формулювання відмови в рішенні не відповідає підставі для відмови, зазначено в законі. Тобто відповідач свідомо прийняв повторно завідомо протиправне рішення. Відповідач не навів обставин, визначених ст. 118 ЗКУ, що свідчить про відсутність наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення. При цьому, належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,00 га.

Представником відповідача Арцизької міської ради відзив на позовну заяву до суду не надано.

Ухвалою суду від 26 квітня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 25 червня 2021 року замінено відповідача по справі № 420/6556/21 з Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області на Арцизьку міську раду, розгляд справи № 420/6556/21 розпочато спочатку.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

10 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів), додавши до нього копію паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с. 22).

12 лютого 2020 року рішенням Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області № 447-VII ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні клопотання.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року по справі № 420/4369/20 визнано протиправним та скасовано рішення Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області №447-VII від 12.02.2020 р. "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність на території Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів)"; зобов`язано Холмську сільську раду Арцизького району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 10.01.2019 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів), з урахуванням висновків суду (а.с. 15-20).

19 жовтня 2020 року Холмською сільською радою Арцизького району Одеської області прийнято рішення № 929-VII, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Холмської сільської ради Арцизського району із земель комунальної власності, у зв`язку з відсутністю інвентаризованих резервів землі такого цільового призначення (а.с. 26-27).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Відповідно до ст. 22 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Згідно п. б ч. 1 ст. 81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, приписами ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, який розширеному тлумаченню не підлягає, а саме, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення від 19 жовтня 2020 року № 929-VII позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, оскільки, відповідно до ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст .118, 121,122 пунктів 16; 17 X Перехідних, Положень Земельного Кодексу України, Законів України Про землеустрій , Закону України №2498 УІІІ від 10.07.2018 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування - у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрощення в Україні , згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та у відповідності до проведеної інвентаризації земель комунальної власності на території Холмської сільської ради Ар низького району Одеської області (за межами населеного пункту) 04 червня 2020 року прийнято рішення №479-VІІ Про розподіл земель комунальної власності, що розташовані на території Холмської сільської ради , яким визначено черговість надання дозволів на розробку проекту землеустрою заявникам, щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність. По результатам інвентаризації була визначена площа земель: 4.7291 га - кадастровий номер земельної ділянки: 5120486400:01:001:0525; 38.138 га - кадастровий номер земельної ділянки: 5120486400:01:001:0526; 11.7844 га - кадастровий номер земельної ділянки: 5120486400:01:001:0527; 5,3594 га - кадастровий номер земельної ділянки: 5120486400:01:001:0530; 3.3028 га - кадастровий номер земельної ділянки: 5120486400:01:001:0531 3.2206 га - кадастровий номер земельної ділянки: 5120486400:01:002:0777 27.7971 га - кадастровий номер земельної ділянки: 5120486400:01:002:0778 6,9651 га - кадастровий номер земельної ділянки: 5120486400:01:002:0779 15.3278 га - кадастровий номер земельної ділянки: 5120486400:01:003:0842. 03 липня 2020 року на сорок шостій сесії Холмської сільської ради VII скликання були прийняти рішення № 504-671-УІІ про надання дозволу на розробку землевпорядної документації щодо надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту з земель комунальної власності на території Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області. Виконуючи рішення № 479 VІІ Про розподіл земель комунальної власності, що розташовані на території Холмської сільської ради 04 червня 2020 року рішеннями № 504-671-VII про надання дозволу на розробку землевпорядної документації щодо надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту з земель комунальної власності на території Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області надано дозволи на землі загальною площею 116.6243 га. Після надання дозволів на таку площу земель комунальної власності відсутні площі на які можливо було б надати дозвіл на розробку землевпорядної документації щодо надання у власність земельної ділянки, для веденні особистого селянського господарства за межами населеного пункту з земель комунальної власності на території Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області. 19 жовтня 2020 року було повторно розглянуто клопотання гр. ОСОБА_1 та поіменним голосуванням 8 (вісім) голосів проти прийнято рішення Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність на території Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області із земель комунальної власності з вищевказаних підстав , а також з підстав того, що на бажане місце розташування земельної ділянки, вже надані інші дозволи на розробку землевпорядної документації щодо надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів).

Тобто, рішення від 19 жовтня 2020 року № 929-VII прийнято з підстав того, що на бажане місце розташування земельної ділянки, вже надані інші дозволи на розробку землевпорядної документації та після їх надання відсутні площі на які можливо було б надати дозвіл на розробку землевпорядної документації позивачу.

В той же час, оскаржуване рішення від 19 жовтня 2020 року № 929-VII не містить конкретної підстави, визначеної ч. 7 статті 118 Земельного кодексу України, з посиланням на відповідні докази, які слугували підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було встановлено невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Як вбачається з протоколу пленарного засідання Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області від 19.10.2020 року депутатами досліджувалось питання надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою. При цьому, підставою стала відсутність інвентаризованих земель та надання дозволів іншим громадянам (а.с. 28-29).

В той же час, згідно статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

Разом з тим, надання відповідних дозволів на розроблення проектів землеустрою, є лише початком тривалої та послідовної процедури.

Отже, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року по справі № 545/808/17, від 22 травня 2018 року по справі № 468/1263/17-а, від 11 червня 2019 року по справі № 826/841/17, від 31 жовтня 2019 року по справі №607/4538/16-а.

За таких підстав посилання Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області в оскаржуваному рішенні на надання дозволів іншим громадянам є необґрунтованим та суперечить приписам чинного законодавства.

При цьому, відсутність інвентаризованих земельних ділянок як підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою також є необґрунтованою, оскільки не відповідає приписам ч. 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Крім того, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року по справі № 420/4369/20, яке набрало законної сили, та на виконання якого прийнято Холмською сільською радою Арцизького району Одеської області прийнято оскаржуване рішення № 929-VII від 19 жовтня 2020 року, зобов`язано Холмську сільську раду Арцизького району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 10.01.2019 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів), з урахуванням висновків суду, оскільки прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність на підставі того, що не закінчена інвентаризація земель, є необґрунтованим, протиправним та таким, що не відповідає приписам ст.118 ЗК України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Зокрема, Європейський Суд наголосив на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", і "Moskal v. Poland"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Lelas v. Croatia", і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Lelas v. Croatia").

За таких підстав, суд дійшов висновку, що рішення Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області № 929-VII від 19.10.2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність на території Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області із земель комунальної власності", прийнято необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню.

При цьому, позивач просить суд зобов`язати Холмську сільську раду Арцизького району Одеської області (або її правонаступника станом станом на день ухвалення рішення) надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області для ведення особистого селянського господарства (за межами населених пунктів) ОСОБА_1 , згідно її клопотання від 10.01.2020 року.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі East/West Alliance Limited проти України (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією небезпідставної скарги та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями

При цьому, відповідно до положень ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, оскільки оскаржуване рішення не містить належним чином обґрунтованих підстав для його прийняття, визначених статтею 118 Земельного кодексу України, а розгляд заяви передбачає з`ясування обставин зокрема щодо відповідності місця розташування бажаної земельної ділянки та чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодощодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області для ведення особистого селянського господарства (за межами населених пунктів), належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Арцизької міської ради повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 10.01.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області для ведення особистого селянського господарства (за межами населених пунктів) та прийняти рішення відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням встановлених судом обставин.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області № 929-VII від 19.10.2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність на території Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області із земель комунальної власності"; зобов`язання Арцизької міської ради повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 10.01.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області для ведення особистого селянського господарства (за межами населених пунктів) та прийняти рішення відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням встановлених судом обставин. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, з Арцизької міської ради на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Так, ч. 1, 3 ст. 134 КАС України встановлено, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою суд враховує, що на підтвердження понесених витрат до суду надано копію договору про надання правової допомоги (а.с. 31-32), довіреності (а.с. 30), детальний опис робіт (а.с. 33), розрахунок гонорару (а.с. 34), прибуткового касового ордеру (а.с. 35).

Так, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року по справі №520/9115/19.

Згідно детального опису робіт та розрахунку гонорару, адвокат надав допомогу:

- Консультація клієнта за предметом договору - 500,00 грн.

- Узагальнення судової практики за аналогічними справами, оцінка перспектив судового розгляду - 500,00 грн.

- Складення адміністративного позову - 2500,00 грн.

- Участь у судовому розгляді, підтримка вимог позову, подання процесуальних заяв, клопотань (відповіді на відзив, пояснення тощо) - 500,00 грн.

В той же час, такі послуги як консультація клієнта за предметом договору, узагальнення судової практики за аналогічними справами, оцінка перспектив судового розгляду, складення адміністративного позову є вчиненням однієї дії - подання позовної заяви, вимоги до якої визначені приписами КАС України.

Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки дана справа є справою незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу пропорційності та співмірності, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з Арцизької міської ради за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Арцизької міської ради (код ЄДРПОУ 04057037, адреса місцезнаходження; 68400, Одеська область, м. Арциз, вул. Соборна, 46) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області № 929-VII від 19.10.2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність на території Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області із земель комунальної власності".

Зобов`язати Арцизьку міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 10.01.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області для ведення особистого селянського господарства (за межами населених пунктів) та прийняти рішення відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням встановлених судом обставин.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Арцизької міської ради (код ЄДРПОУ 04057037, адреса місцезнаходження; 68400, Одеська область, м. Арциз, вул. Соборна, 46) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Суддя О.А. Левчук