Ухвала

від 04.08.2021 по справі 200/6/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

м. Київ

04 серпня 2021 року

справа № 200/6/20-а

адміністративне провадження № К/9901/28341/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року

у справі № 200/6/20-а

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Шахта Білозерська

до Головного управління ДПС у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

02 серпня 2021 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року у справі № 200/6/20-а, предметом спору у якій є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 6 листопада 2019 року №000131513, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 411 931,50 грн, в тому числі за податковим зобов`язаннями у розмірі 274 621,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 137 310,50 грн, а також № 000135513, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку та додану вартість у розмірі 4 435 103,00 гривень.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.

У поданій касацій скарзі, відповідач, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказую на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції статті 49 та пункту 198.6 статті 198 ПК України.

При цьому, у скарзі лише викладено обставини справи, процитовано норми Податкового кодексу України, зроблено вказівку на постанови Верховного Суду без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судами рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Також, з огляду на не, що предметом розгляду є декілька податкових рішень-повідомлень, які є окремими актами індивідуальної дії, скаржником не вказуються які саме були допущені порушення судом апеляційної інстанції в розрізі кожного акту окремо.

Разом із цим, у касаційній скарзі, податковий орган зазначає про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесені з порушенням статті 49 та пункту 198.6 ст. 198 ПК України.

Посилання на статтю 49 ПК України є не доцільними, оскільки ця норма не покладена в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Щодо пункту 198.6 ст. 198 ПК України, суд зазначає, що склад податкового правоорушення, встановлений податковим органом, є інший ніж врегульовано вказаною нормою.

Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судом апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

Проте, усі доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Також, у касаційній скарзі, податковий орган посилається на постанову Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі №817/481/17, однак таке посилання є неприйнятним, оскільки вказана постанова стосується оцінки обставин та досліджених доказів.

З аналізу касаційної скарги стає зрозуміло, що зміст касаційної скарги щодо переоцінки доказів, їх недослідження, не узгоджується з вимогами касаційної скарги, якими скаржник просить ухвалити нову постанову про відмову в позові.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України .

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 у справі №200/6/20-а за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Шахта Білозерська до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. Ф. Ханова