Постанова

від 03.08.2021 по справі 554/1860/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/1860/20 Номер провадження 22-ц/814/1428/21Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В.М. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Гальонкіна С.А., Хіль Л.М., при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2021 року (ухвалене суддею Бугрій В.М., повний текст рішення складено суддею 22 квітня 2021 року) та додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06 травня 2021 року у справі за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особа: Шевченківська районна у м. Полтаві рада, про виділення в окремий об`єкт нерухомого майна, що складає одиницю та виділення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особа: Шевченківська районна у м. Полтаві рада, про виділення в окремий об`єкт нерухомого майна, що складає одиницю та виділення земельної ділянки. Позовну заяву обгрунтовували тим, що ОСОБА_2 є власником 1/3 частини, ОСОБА_3 19/75 частин, ОСОБА_4 19/75 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 . Співвласниками іншої частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 3/25 частини) та ОСОБА_1 ( 3/25) частини. На даний час у них виникла необхідність у виділенні вище вказаного нерухомого майна в натурі і реєстрації права власності на нього як на окремий об`єкт нерухомості у зв`язку з неможливістю дійти спільної думки щодо утримання домоволодіння зі співвласниками та недобросусідськими відносинами. Співвласники відмовляються від укладання нотаріально посвідченого договору про виділ у натурі частки домоволодіння, що є перешкодою для реалізації їх права власності за власним розсудом.

Посилаються на те, що фактичне користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 загальною площею 1000 кв.м., встановлено та закріплено рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 17.07.2006 року, яким виділено в натурі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 562 кв.м., з 1000 кв.м., а ОСОБА_6 виділено 438 кв.м., з 1000 кв.м., на підставі якого був виданий 26.10.2006 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №652804. Вище зазначений державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 у 2006 році видавався на ім`я: ОСОБА_6 - на 438 кв.м., ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - на 562 кв.м., але у 2007 році ОСОБА_6 подарувала свою частку нерухомого майна (6/25) та відповідно і свою частину земельної ділянки (438 кв.м.) згідно договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Шимко О.М., 01.06.2007 року за № 3151 в рівних частках громадянам ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 . Тобто, на сьогоднішній день земельна ділянка по АДРЕСА_1 кадастровий номер 5310137000:18:013:0034, (загальна площа 1000 кв.м.,) належить на праві спільної часткової власності у таких розмірах: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в рівних частках - 562/1000 та ОСОБА_1 , ОСОБА_5 в рівних частинах - 438/1000 частин. Висновком № 98 від 09.09.2019 року, що виконаний ФОП ОСОБА_7 підтверджується, що частина будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , якою вони володіють та користуються, має технічну можливість відокремлення, використання її як самостійного об`єкту і може бути виділена в натурі.

В подальшому позивачами позовні вимоги було уточнено та змінено адресу на якій знаходиться спільне нерухоме майно на АДРЕСА_2 .

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2021 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особа: Шевченківська районна у м. Полтаві рада, про виділення в окремий об`єкт нерухомого майна, що складає одиницю та виділення земельної ділянки - задоволено.

Припинено право спільної часткової власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (в рівних частках) на 57/75 частин домоволодіння по АДРЕСА_2 , що складається з частини житлового будинку літ. А-1 загальною площею 24,3 кв.м., житловою площею 16,3 кв.м., автомайстерні з офісними приміщеннями літ. Ж, Ж1, Ж2, ЖЗ загальною площею 272,1 кв.м., огорожа №2, №8 та ворота огорожі №9, №10.

Виділено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (в рівних частках) 57/75 частин домоволодіння по АДРЕСА_2 , що складається з частини житлового будинку літ. А-1 загальною площею 24,3 кв.м., житловою площею 16,3 кв.м., автомайстерні з офісними приміщеннями літ. Ж, Ж1, Ж2, ЖЗ загальною площею 272,1 кв.м., огорожа №2, №8 та ворота огорожі №9, №10 в окремий об`єкт нерухомого майна, що складає одиницю.

Припинено право спільної часткової власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на 562/1000 частин земельної ділянки по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5310137000:18:013:0034, загальна площа 1000 кв.м.).

Виділено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 562/1000 частин земельної ділянки по АДРЕСА_1 в окремий об`єкт нерухомого майна, що складає одиницю.

Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 06 травня 2021 року стягнуто солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу в розмірі 18 275, 00 грн.

З вказаними рішеннями суду не погодився представник ОСОБА_1 - адвокат Бибик Володимир Анатолійович та подав на них апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2021 року та додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06 травня 2021 року щодо стягнення судових витрат та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконними, необгрунтованими, а також такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом неповно з`ясовано обставини, а висновки суду не грунтуються на зібраних по справі доказах.

Зокрема вказує, що суд першої інстанції при розгляді вказаної справи вийшов за межі позовних вимог, оскільки в прохальній частині позовної заяви зазначена правильна адреса об?єкта, що перебуває в спільній частковій власності, а саме: АДРЕСА_1 , а в резолютивній частині зазначено іншу адресу: АДРЕСА_2 . Посилається на те, що оскаржуваним рішенням суду суд фактично позбавив відповідачів права власності на належну їм частину нерухомого майна, чим грубо порушив ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, оскільки суд виділив позивачам всі приміщення, які зареєстровані по АДРЕСА_1 . Вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а саме: ст.ст. 364, 367 ЦК України. Вважає, що суд першої інстанції повинен був критично оцінити письмові докази у справі, а саме Висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з обєкта нерухомого майна №98 від 09.09.2019 року, виконаного ФОП ОСОБА_7 , оскільки дослідження проводилося на об?єкті по АДРЕСА_2 , що не був предметом судового розгляду. Посилається на те, що судом проігноровано рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13.04.2021 року у справі №554/4464/20, яким було визнано незаконною і скасовано рішення державного реєстратора виконкому Руденківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області Плахотнік І.І. щодо державної реєстрації права власності на 19/75 частин будинку (за кожним) по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 із скасуванням державної реєстрації права на спірний обєкт. Також вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 562/1000 частин земельної дліянки по АДРЕСА_1 , оскільки вказаної частки в правовстановлюючих документах взагалі не існує. Крім того, зазначив, що позивачами при подачі позовної заяви судовий збір сплачено не у повному обсязі. В частині, що стосується додаткового рішення вважає його необгрунтованим, оскільки вартість правничих послуг є значно завищеними, а обсяг виконаних робіт не в повній мірі підтверджений розрахунком. Крім того, на адресу відповідачів вказаний розрахунок не надсилався, що позбавило їх можливості висловити свої заперечення.

Крім того, відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , заявили клопотання про призначення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи. Проте, під час розгляду вказаної справи, заявники не наполягали на її проведенні, тому судом вказане клопотання не розглядалось.

Від представника позивачів - адвоката Борисенко Є.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання спростовуючи доводи, які викладені в апеляційній скарзі та підтримуючи рішення судлу першої інстанції прохала апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні відповідачі та представники сторін адвокати Бибик В.А. і Борисенко Є.М., інші особи будучи належним чином та завчасно повідомленим про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з`явилися, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено , що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 , є власником квартири АДРЕСА_3 (що становить 57/75 частин від всього будинковолодіння) на підставі договору міни, посвідченого Четвертою Полтавською державною нотаріальною конторою від 27.05.1997 року за №2-1388 (копія додається).

Право власності на цю частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних побудов (квартири в„–2 або 57/75 частин від всього будинковолодіння) зареєстровано в КП Полтавського бюро технічної інвентаризації Інвентаризатор 28.05.1997 року в реєстровій книзі №125 під №16979, про що свідчить реєстровий напис (копія додається).

Також, право власності на цю частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних побудов було зареєстровано 19.10.2006 року в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (до 01.01.2013 року, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 16309792), що підтверджується витягом про реєстрацію права власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №199427050 від 07.02.2020 року.

ОСОБА_3 , є власником 19/75 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних побудов в АДРЕСА_1 (що становить 1/3 частини квартири АДРЕСА_3 ) на підставі дублікату, виданого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Соляник A.B. 21.01.2020 року за №104, взамін втраченого договору купівлі- продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Соляник A.B. від 02.12.1998 року за №5141.

Право власності на цю частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних побудов (19/75 частин від всього будинковолодіння або 1/3 частини квартири в„–2 ) зареєстровано в КП Полтавського бюро технічної інвентаризації Інвентаризатор 04.12.1998 року в реєстровій книзі №125 під №16979.

Також, право власності на цю частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних побудов зареєстровано 19.10.2006 року в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (до 01.01.2013 року, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 16309792), що підтверджується витягом про реєстрацію права власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №200281018 від 14.02.2020 року.

ОСОБА_4 , є власником 19/75 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних побудов в АДРЕСА_1 (що становить 1/3 частини квартири АДРЕСА_3 ) на підставі підставі дублікату, виданого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Соляник A.B. 21.01.2020 року за №104, взамін втраченого договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Соляник A.B. від 02.12.1998 року за №5141.

Право власності на цю частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних побудов (19/75 частин від всього будинковолодіння або 1/3 частини квартири в„–2 ) зареєстровано в КП Полтавського бюро технічної інвентаризації Інвентаризатор 04.12.1998 року в реєстровій книзі №125 під №16979.

Також, право власності на цю частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних побудов було зареєстровано 19.10.2006 року в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (до 01.01.2013 року, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна16309792), що підтверджується витягом про реєстрацію права власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №200278318 від 14.02.2020 року.

Так, звертаючись до суду з вказаною позовною заявою позивачі зазначили, що за період володіння та користування нерухомим майном по АДРЕСА_1 з 1997 року до теперішнього часу у них, як у власників, для поліпшення житлових умов та можливості працювати виникали потреби проведення добудов, перебудов та знесення непотрібних будівель та споруд в садибі.

Всі будівельні роботи проведені з дотриманням вимог чинного законодавства України, з отриманням відповідних дозвільних документів в уповноважених на те установах та організаціях та підтверджено Державною реєстрацією прав власності на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На даний час їх 57/75 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 складаються з частини житлового будинку літ. А-1 загальною площею 24,3 кв.м., житловою площею 16,3 кв.м., автомайстерні з офісними приміщеннями літ. Ж, Ж1, Ж2, ЖЗ загальною площею 272,1 кв.м., огорожа №2, №8 та ворота огорожі №9, №10.

Право власності на частину нерухомого майна - 57/75 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 , що складається з частини житлового будинку літ. А-1 загальною площею 24,3 кв.м., житловою площею 16,3 кв.м., автомайстерні з офісними приміщеннями літ. Ж, Ж1, Ж2, ЖЗ загальною площею 272,1 кв.м., огорожа №2, №8 та ворота огорожі №9, №10 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер нерухомого майна - 2021395453101), що підтверджується витягами про реєстрацію права власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №199427050 від 07.02.2020 року, №200281018 від 14.02.2020 року, №200278318 від 14.02.2020 року .

Всі будівлі знаходяться на частині приватизованої земельної ділянки згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №652804, виданого 26.10.2006 року виконавчим комітетом Полтавської міської ради (копія додається), тобто нічиїх прав жодним чином не порушено.

Співвласниками іншої частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 (3/25 частини) та гр. ОСОБА_1 (3/25 частини) на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Шимкою О.М., 01.06.2007 року за №3151 .

Співвласники відмовляються від укладання нотаріально посвідченого договору про виділ у натурі частки домоволодіння, що є перешкодою для реалізації права власності за власним розсудом.

Висновком № 98 від 09.09.2019 року, що виконаний ФОП ОСОБА_7 (сертифікат НОМЕР_1 від 26.03.2013 р.) підтверджується, що частина будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , якою, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 володіють та користуються (а саме: в будинку А-1 : загальною площею 24,3 кв.м., житловою площею 16,3 кв.м., автомайстерня Ж,Ж1,Ж2,ЖЗ , огорожа №2, №8 та ворота огорожі №9, №10 має технічну можливість відокремлення, використання її як самостійного об`єкту і може бути виділена в натурі.

Частина житлового будинку з нежитловими та господарськими будівлями і спорудами має необхідну сукупність житлових та допоміжних приміщень, котрі відповідають будівельно-технічним вимогам для окремого використання та має окремий вхід зі сторони АДРЕСА_1 .

На дату подання позову між співвласниками, з одного боку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 і ОСОБА_5 з іншого боку, в питанні користування спільною частковою власністю вже встановлені відповідні межі та певні відносини.

Нерухоме майно знаходиться на частині приватизованої земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5310137000:18:013:0034, загальна площа 1000 кв.м.,), яка належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , спільно з іншими співвласниками - ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , на праві спільної часткової власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №652804, виданого 26.10.2006 року виконавчим комітетом Полтавської міської ради.

Фактичне користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 загальною площею 1000 кв.м., встановлено та закріплено рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 17.07.2006 року, яким виділено в натурі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 562 кв.м. з 1000 кв.м., а ОСОБА_6 виділено 438 кв.м. з 1000 кв.м., на підставі якого був виданий 26.10.2006 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №652804.

Вище зазначений державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5310137000:18:013:0034, загальна площа 1000 кв.м.) у 2006 році видавався на ім`я: ОСОБА_6 - на 438 кв.м., ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - на 562 кв.м., але у 2007 році гр. ОСОБА_6 подарувала свою частку нерухомого майна (6/25) та відповідно і свою частину земельної ділянки (438 кв.м.) згідно договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Шимкою О.М., 01.06.2007 року за №3151 в рівних частках громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Земельна ділянка по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5310137000:18:013:0034, загальна площа 1000 кв.м.,) належить на праві спільної часткової власності у таких розмірах: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в рівних частках - 562/1000 частин; ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , в рівних частках - 438/1000 частин.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив з того, що оскільки учасники спільної часткової власності мають право власності на зазначене майно пропорційно своїй частки в ньому, тому суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити його співвласнику таку частину житлового будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Проте, з таким висновком суду колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

У силу положень статтей 21, 24, 41 Конституції України, статтей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно із частинами першою, третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

З наданих позивачами правовстановлюючих документів вбачається, що вони є співвласниками нерухомого майна, яке знаходиться в АДРЕСА_1 . Відповідно до правовстановлюючих документів позивачів (договір міни та договір купівлі продажу) загальна частка позивачів у спільному майні складає 57/75, а відповідачів відповідно до їх правовстановлюючого документа (договір дарування) 6/25 частин.

Недивлячись на зміст правовстановлюючих документів та відповідних записів в реєстрі, позивачі прохали виділити належну їм частку у спільному майні за адресою АДРЕСА_2 .

Доказів того, що адреса знаходження спільного майна сторін була змінена, позивачами не надано, це при тому, що відповідачі факт зміни адреси заперечують.

З доводів сторін та наданих сторонами доказів вбачається, що суперечливими та неоднозначними є також дані правовстановлюючих документів сторін щодо складу нерухомого майна, яке перебуває у спільній вланості всіх співвласників.

Так, питання правомірності реєстрації 27.01.2020 року за позивачами нерухомого майна, а саме частини житлового будинку А-1 : загальною площею 24,3 кв.м., житловою площею 16,3 кв.м., автомайстерні з офісними приміщеннями Ж,Ж1,Ж2,ЖЗ загальною площею 272.1 кв.м., огорожі №2, №8 та воріт огорожі №9, №10, за адресою АДРЕСА_1 , було предметом судового розгляду за позовом відповідачів. Рішення суду від 13.04.2021 року з даного питання не набрало законної сили та перебуває на розгляді в суді апеляційної інстанції.

Однак, судом першої інстанції при розгляді справи, вказані факти не взято до уваги, тобто не встановлено дійсних обставин з даних питань. З огляду на таке висновки суду в цій частині ґрунтуються на припущеннях, що є недопустимим.

За таких обставин доводи позивачів з вказаних питань, як і докази надані останніми, щодо законності будівництва нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 не беруться колегією суддів до уваги, оскільки вони не стосуються предмету спору за вирішенням якого останні звернулися до суду.

Частинами третьою, четвертою статті 357 ЦК України передбачено, що співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна; співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Зі змісту позовної заяви та зібраних по справі доказів вбачається, що склад спільного нерухомого майна на яке у сторін по справі маються правовстановлюючі документи та фактичний склад спільного нерухомого майна, на момент розгляду справи різниться між собою. Зокрема вбачається суттєве збільшення частини нерухомого майна належного позивачам, без належного оформлення та правового підтвердження.

Однак, судом першої інстанції при розгляді справи, вказаному факту не надано належної оцінки та зроблено передчасний висновок про законність дій позивачів щодо збільшення належної їм частини нерухомого майна, які не призвели до зміни розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Так, поза увагою суду залишено те, що позивачі на обґрунтування своїх доводів не надали до суду доказів, якіб надавали відповіді на питання: яким чином, за чиєю згодою та в якому порядку проводилося дане збільшення; чи є будівництво, в результаті якого частка нерухомого майна позивачів збільшилася, законним та чи оформлені вказані зміни у передбаченому законом порядку; чи змінився розмір часток сторін по справі та який розмір він становить на момент розгляду справи; який порядок користування нерухомим майном, що перебуває у спільній власності сторін, склався у останніх на момент розгляду справи.

Наданий позивачами, на підтвердження законності збільшення частини належного їм нерухомого майна, Акт Державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію №97 від 05.062001 року, оцінюється критично оскільки він стосується нерухомого майна, яке не є предметом судового розгляду. Це при тому, що позивачі у 2012 році зверталися до суду із позовом про узаконення самочинного будівництва за адресою АДРЕСА_1 , проте у кінцевому результаті їм у задоволені вказаного позову було відмовлено.

Відсутність зазначених доказів та неналежність доказів наданих позивачами, вказує на формальний підхід суду першої інстанції при формуванні остаточних висновків з вказаних питань, та не можливість за вказаних обставин провести належне вирішення предмету спору.

Частиною першою, третьою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 року № 1117 Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них .

Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, передбачено, що не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону. Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України.

З огляду на положення вищенаведених норм закону, вирішення питання щодо виділення виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, в суді можливе лише після наведення і підтвердження сторонами по справі наступних фактів: наявності правовстановлюючих документів на спільне майно у співвласників, та відповідності їх змісту щодо місцезнаходження такого майна, його складу та розміру часток співвласників у спільному майні; відсутності між співвласниками спору щодо порядку користування об`єктами належного їм нерухомого майна, розміру часток у спільному майні та з інших питань здійснення останніми права спільної власності; технічної можливості виділу у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності; відсутності порушень прав співвласників та інших зацікавлених осіб осіб, внаслідок таких дій; неможливість вирішення співвласниками вказаного питання у добровільному порядку.

З наведеного вище вбачається, що позивачами по справі, належних, достатніх і допустимих доказів, які б надавали суду можливість провести обґрунтоване та справедливе вирішення поданого ними позову не надано, а відповідно підстави для його задоволення були відсутні.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів, приймає до уваги доводи відповідачів, що останні в цілому не заперечують вирішити питання виділу частки майна позивачів в натурі в добровільному порядку після оформлення позивачами проведених добудов і перебудов, визначення їх часток у спільному майні та упевненості відсутності порушення їх прав.

Крім наведених вище мотивів та фактів допущення судом першої інстанції порушень процесуальних норм, також необхідно зазначити, на неналежності доказу, який місцевим судом взято за основу, а саме висновку щодо технічної можливості виділу частки з об`єкта нерухомого майна, що ше раз вказує на необґрунтованість і передчасність висновків суду при прийнятті рішення.

Відповідно доположень ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Не надання позивачами по справі належних і достатніх доказів на підтвердження доводів позовної заяви, є підставою для відмови у їх задоволенні, а неналежне дослідження та оцінка зібраних по справі доказів судом першої інстанції є підставою для скасування рішення сду та постановлення нового по суті позовних вимог.

Оскільки відповідно до висновків колегії суддів, позовні вимоги заявлені позивачами задоволенню не підлягають, а додаткове рішення суду першої інстанції є похідним від основного і залежить від його змісту, оскаржуване відповідачами додаткове рішення суду також підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2021 року та додаткового рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06 травня 2021 року з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13ст.141 ЦПК України).

При подачі апеляційної скарги до суду відповідачем ОСОБА_1 судовий збір не сплачувався, оскільки він на підставі п.8 ч.1 ст. 5 ЗУ Про судовий збір звільнений від його сплати, тому судові витрати пов?язані з розглядом даної справи слід компенсувати за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких відносяться і витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України), відповідно до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України: у разі задоволення позову покладаються на відповідача; у разі відмови в позову - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, з наданих матеріалів справи вбачається, що відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_5 понесено судові витрати на правничу допомогу в сумі 14000 грн.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16).

Адвокатом Бибиком В.А. надано суду: Витяг з Договору про надання правничої допомоги від 12.03.2020 року; акт приймання-передавання послуг на правову допомогу на суму 14 000,00 грн (надання консультацій щодо предмета позову по справі - 1000,00 грн; підготовка процесуальних дукументів (відзив на позовну заяву, клопотання про призначення експертизи, апеляційна скарга, скарги на дії державного реєстратора, скеладання іншизх процесуалтьних документів) - 7000,00 грн; представництво інтересів у суді першої та апеляційної інстанції - 6000,00 грн); квитанція №9/07 від 30.07.2021 року про сплату гонорару у розмірі 14 000,00 грн.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що з позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь відповідачівОСОБА_5 , ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, а саме з надання їм правничої допомоги в розмірі по 7000,00 грн (сім тисяч грн 00 коп.) кожному.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити .

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2021 року - скасувати.

Постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особа: Шевченківська районна у м. Полтаві рада, про виділення в окремий об`єкт нерухомого майна, що складає одиницю та виділення земельної ділянки - відмовити.

Додаткове рішенняОктябрського районного суду м. Полтави від 06 травня 2021 року - скасувати.

Судові витрати пов?язані з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції слід компенсувати за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 , ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі по 7000,00 грн (сім тисяч грн 00 коп.) кожному.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 04 серпня 2021 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

С.А. Гальонкін

---

Л.М. Хіль