Постанова

від 03.08.2021 по справі 703/4689/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1439/21Головуючий по 1 інстанції Справа № 703/4689/18 Категорія: 307000000 Кирилюк Н. А. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Нерушак Л.В., Сіренка Ю.В.

секретар Торопенко Н.М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 ;

треті особи: Смілянська державна нотаріальна контора; приватний нотаріус Шполянського районного нотаріального округу Черкаської області Курінний Анатолій Васильович;

особа, яка подає апеляційну скаргу: ОСОБА_2 ,

представник ОСОБА_1 - адвокат Шумейко В.І.

представник ОСОБА_2 - адвокат Здоровко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Смілянська державна нотаріальна контора; приватний нотаріус Шполянського районного нотаріального округу Черкаської області Курінний Анатолій Васильович, про визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и в:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , у зв`язку з цим відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 2,66 га, розташовану в межах Мельниківської сільської ради Смілянського району Черкаської області, що належала померлому на праві власності.

В установлений законом строк позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Інші спадкоємці за законом у померлого були відсутні.

З повідомлення державного нотаріуса Швець Є.А. дізнався, що із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернувся ОСОБА_2 як спадкоємець за заповітом та надав примірник заповіту.

Позивач стверджує, що його батько постійно зловживав алкоголем та наркотичними речовинами, його неадекватна поведінка та психічні розлади на фоні алкогольної залежності стали підставою для неодноразового лікування в Комунальному закладі Черкаська обласна психіатрична лікарня , проте спроби покращити його психічний стан не мали успіху.

Позивач вважає, що психічний стан його батька ОСОБА_3 на момент складання ним заповіту на ім`я ОСОБА_2 , про якого позивач, як син померлого, не знав і не чув, не давав змоги спадкодавцю розуміти значення своїх дій або керувати ними.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 від 13 вересня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Черкаської області Курінним А.В., за реєстром № 622, на користь ОСОБА_2 .

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено та визнано недійсним заповіт ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який посвідчений 13 вересня 2016 року приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Черкаської області Курінним Анатолієм Васильовичем за реєстровим номером 622 на користь ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору у сумі 704 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3300 грн., всього 4004 грн.

Рішення суду обґрунтоване тим, що надані позивачем докази в їх сукупності із висновком проведеної під час розгляду справи посмертної судово-психіатричної експертизи, вказують на доведення позивачем факту неспроможності ОСОБА_3 на час складення заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 травня 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі вказує, що вважає висновок проведеної під час розгляду справи посмертної судово-психіатричної експертизи необґрунтованим та таким, що суперечить наявним у справі доказам. Зазначає, що судом безпідставно відмовлено представнику відповідача у задоволенні заяви про призначення повторної експертизи та ухвалено рішення на підставі необґрунтованого висновку експертизи.

Стверджує, що матеріалами справи не доведено абсолютну неспроможність померлого ОСОБА_3 в момент складення заповіту розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Звертає увагу, що суд першої інстанції не зазначив в оскаржуваному рішенні позицію третьої особи у справі приватного нотаріуса Шполянського районного нотаріального округу Черкаської області Курінного А.В., письмові пояснення якого містяться в матеріалах справи, та в яких вказано, що ОСОБА_3 був адекватним та добре розумів свої дії, його правоздатність та дієздатність було перевірено і підозри щодо недієздатності заповідача у нотаріуса в розмові з ним не виникло.

ОСОБА_1 надіслав відзив на апеляційну скаргу та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 та залишити без змін рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 травня 2021 року.

Заслухавши учасників справи, які з`явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає наступне.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мельниківка Смілянського району Черкаської області помер батько позивача ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки Мельниківської сільської ради від 30 березня 2017 року ОСОБА_3 був зареєстрований і постійно проживав в АДРЕСА_1 . Як на день смерті, так і по день видачі довідки в господарстві були зареєстровані, але не проживали його син ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_4 .

З державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 170244 від 11 листопада 2004 року та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку встановлено, що ОСОБА_3 був власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,66 га в межах Мельниківської сільської ради Смілянського району Черкаської області.

Згідно із заповітом, посвідченим 13 вересня 2016 року приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Черкаської області Курінним А.В. та зареєстрованим і реєстрі за № 622, ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 належну йому на праві приватної власності земельну ділянку, площею 2,66 га, яка розташована за адресою: Черкаська область, Смілянський район, с. Мельниківка, що належить йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 170244.

23 травня 2018 року ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після ОСОБА_3 , а саме на земельну ділянку площею 2,66 га.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 435 від 05 листопада 2020 року під час укладення заповіту від 13 вересня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу в Черкаській області за реєстром № 622, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 виявляв ознаки хронічного психічного захворювання - органічного психічного розладу, набутого внаслідок багаторічної алкогольної інтоксикації, з вираженими психопатоподібними проявами збудливого типу, вираженими інтелектуально-мнестичними, емоційно-вольовими розладами, з транзиторними психотичними включеннями та стійкою соціальною дезадаптацією на тлі розладів психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю з синдромом залежності та постійною формою вживання, з судомними нападами на висоті алкогольної абстиненції, що позбавляло його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на юридично значимий момент - 13 вересня 2016 року.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частиною другою статті 1267 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Необхідно враховувати, що як заінтересовані особи, повноважні пред`являти позовні вимоги про визнання заповіту недійсним відповідно до частини другої статті 1257 ЦК України, можуть розглядатися виключно особи, суб`єктивні спадкові права яких, що виникають відповідно до норм книги шостої ЦК України (спадкоємців за законом, спадкоємців за іншим заповітом, відказоодержувачів), порушені у зв`язку із вчиненням (складанням) недійсного (за їх твердженням) заповіту.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до вимог статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Заповіт є правочином, а тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила.

Статтею 1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним та визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині третій статті 203 ЦК України.

Отже, заповіт, як односторонній правочин, підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти:

1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Відповідно до змісту наведених норм дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону, є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За правилами частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Тлумачення статті 225 ЦК України свідчить, що правила цієї статті поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до статті 81 ЦПК кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розгляд вимог про визнання правочину недійсним з цих підстав здійснюється з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так й інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент його укладення заповідач не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити перш за все на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 242/61/19.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивачем надано належні та допустимі докази, які підтверджують факт неспроможності спадкодавця ОСОБА_3 на час укладення заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Такий висновок судом зроблено на підставі повно та всебічно досліджених обставин справи та наданих сторонами доказів в їх сукупності.

Посилання в апеляційній скарзі на необґрунтованість висновку судово-психіатричного експерта № 435 від 05 листопада 2020 року є безпідставними. Так, під час проведення експертизи експертом було в сукупності досліджено наявні в матеріалах справи докази (пояснення свідків), а також відповідну медичну документацію, копія якої також міститься в матеріалах справи, на підставі яких зроблено висновок, що ОСОБА_3 був позбавлений здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на час складення заповіту на користь відповідача - 13 вересня 2016 року.

Твердження скаржника про те, що висновку експерта суперечать очний консультативний висновок № 33 від 14 жовтня 2014 року, вирок Смілянського міськрайонного суду від 17 листопада 2014 року та відповідь ДУ Центру пробації філії ДУ Центру пробації в Черкаській області Смілянського міськрайонного відділу, також є безпідставними, оскільки вказані документи були досліджені та враховані експертом. Крім того, очний консультативний висновок та вирок суду були винесені у 2014 році, а оспорюваний заповіт складено 13 вересня 2016 року, тобто, через два роки, за які стан здоров`я померлого ОСОБА_3 міг погіршитись.

Твердження ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що у день посвідчення заповіту 13 вересня 2016 року померлого ОСОБА_3 бачили приватний нотаріус та свідок ОСОБА_5 , які підтверджують здоровий психічний стан ОСОБА_3 , не є достатніми доказами для встановлення факту того, що ОСОБА_6 усвідомлював значення своїх дій під час складення заповіту, оскільки спростовуються іншими належними та допустимими доказами у справі (висновок експерта, пояснення інших свідків, медична документація).

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення на підставі повно та всебічно досліджених обставин справи, яке зміні чи скасуванню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, наданих сторонами, які правильно оцінені судом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та залишення без змін рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 травня 2021 року.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Судді

Повний текст рішення складений 03 серпня 2021 року