Постанова

від 03.08.2021 по справі 219/5774/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 219/5774/18

Номер провадження 22-ц/804/7/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2021 року м. Бахмут Донецька область

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Канурної О.Д.,

суддів: Корчистої О.І., Хейло Я.В.,

за участю секретаря судового засідання: Володовського Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Теплообмінник на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2019 року по справі № 219/5774/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Теплообмінник про стягнення процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами (суддя першої інстанції Дубовик Руслан Євгенович),-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Теплообмінник про стягнення процентів за користування безпідставно одержаними грошовими.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 грудня 2015 року по цивільній справі № 219/1507/2015-ц, провадження № 2/219/167/2015, суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю Теплообмінник на його користь безпідставне набуте майно, грошові кошти у розмірі 540000,00 грн., а також судові витрати у розмірі 1776,33 грн. в іншій частині рішення відмовив.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 03 березня 2016 року у цивільній справі № 219/1507/2015-ц, провадження № 22-ц/775/219/2016, рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 грудня 2015 року по цивільній справі № 219/1507/2015-ц, провадження № 2/219/167/2015, залишено без змін.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України від 05 жовтня 2016 року у цивільній справі № 219/1507/2015-ц, провадження № 6-8891св16, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Теплообмінник відхилена, рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 грудня 2015 року по цивільній справі № 219/1507/2015-ц, провадження № 2/219/167/2015, залишено без змін.

05 січня 2017 року позивач через свого представника по довіреності звернувся до відповідача із вимогою про негайне повернення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 540000,00 грн. з нарахованим відсотками в розмірі 279023,40 грн., а також судових витрат у розмірі 1776,33 грн.

Листом від 08 лютого 2017 року за вих. № 02/02-Д відповідач відмовив у задоволенні вимоги від 05 січня 2017 року, посилаючись на те, що довіреність від 05 жовтня 2015 року за р-р № 2304, яка видана ОСОБА_1 на ім`я представника ОСОБА_2 не охоплює права, які виникли між ним та відповідачем.

Але вищевказану відповідь відповідача треба оцінювати критично, оскільки відповідний документ виготовлений (надрукований) не на фірмовому бланку товариства відповідача, а на простому аркуші паперу, а підпис директора не засвідчений печаткою юридичної особи - відповідача.

За вищевказаним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 грудня 2015 року по цивільній справі № 219/1507/2015-ц, провадження № 2/219/167/2015 було відкрито виконавче провадження № 50631182.

На час звернення з цим позовом відповідач грошові кошти (основний борг) в сумі 540000,00 грн., а також судові витрати у розмірі 1776,33 грн. ОСОБА_1 не повернув.

Про факт безпідставності набуття та збереження коштів позивача - відповідачу - TОB Теплообмінник стало відомо з моменту набуття законної сили (тобто з 14 березня 2014 року) рішення Господарського суду Донецької області від 25 лютого 2014 року, яким визнано недійсним рішення загальних зборів засновників (учасників) ТОВ Теплообмінник від 14 серпня 2009 року.

Розмір процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами (майном) за період з 14 березня 2014 року по 04 травня 2018 року становить 529817,90 грн.

ОСОБА_1 просив суд першої інстанції стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Теплообмінник на його користь загальну суму процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами у розмірі 529817,90 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Теплообмінник про стягнення процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами, задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Теплообмінник на користь ОСОБА_1 проценти за користування коштами в розмірі 36572,05 грн.

Додатковим рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 грудня 2019 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Теплообмінник на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 365,72 грн.

Із рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2019 року не погодився позивач - ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що з рішенням суду першої інстанції він погоджується частково, а саме в частині того, що суд визнав дії відповідача, як цивільно-правовими зобов`язаннями та зобов`язав останнього сплатити проценти за користування безпідставного одержаними грошовими коштами. В частині застосування іншого періоду для розрахунку процентів, а ніж зазначеного в позові, застосування інших норм матеріального права, а також з розрахунком наведеним судом першої інстанції в своєму рішенні він не погоджується та вважає їх такими, що не відповідають вимогам процесуального та матеріального права, а тому рішення підлягає скасуванню у зазначеної частині.

ОСОБА_1 просить Донецький апеляційний суд рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2019 року по цивільній справі № 219/5774/18 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Теплообмінник про стягнення процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами (майном) - скасувати частково в частині визнання періоду для нарахування процентів, неправильного застосування норм матеріального права, а також повернення судового збору. Задовольнити позов ОСОБА_1 в повному обсязі та стягнути з ТОВ Теплообмінник на його користь загальну суму процентів з 14 березня 2014 року по 04 травня 2018 року за користування безпідставно одержаними грошовими коштами у розмірі 529817,90 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 29 січня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2019 року.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 13 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2019 року було призначено до розгляду.

Із рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2019 року не погодився відповідач - ТОВ Теплообмінник та подав апеляційну скаргу до суду першої інстанції 05 грудня 2019 року.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що з даним рішенням суду не згодний та вважає його, таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач - ТОВ Теплообмінник просить Донецький апеляційний суд рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2019 року по цивільній справі № 219/5774/18 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Теплообмінник - скасувати та ухвалите своє рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Теплообмінник відмовити у повному обсязі.

23.11.2020 року до Донецького апеляційного суду надійшла від ТОВ Теплообмінник доповнена апеляційна скарга на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2019 року, але Донецький апеляційний суд не враховує такі зміни, оскільки частиною 2 статті 364 ЦПК України передбачено, що у разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати доказ надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи, в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни (том № 3, а.с. 12 - 15).

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 23 червня 2021 року відкрито апеляційне провадження у даній цивільній справі та відстрочено сплату судового збору у розмірі 288,80 грн. за подання апеляційної скарги до розгляду справи по суті.

Відповідно до квитанції № 0.0.2160169871.1 відповідачем 14.06.2021 року сплачена сума судового збору за подання апеляційної скарги (том № 3, а.с. 67).

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 07 липня 2021 року справу було призначено до розгляду.

В судове засідання Донецького апеляційного суду 03.08.2021 року позивач ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою (том № 3, а.с. 75).

Заслухавши головуючого суддю, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мазурика В.В., вислухавши пояснення представників відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Теплообмінник консультанта з раціоналізації виробництва Ткаченко О.Я., адвоката Косинського В.І., перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Теплообмінник задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 грудня 2015 року по цивільній справі № 219/1507/2015-ц (№ 2/219/167/2015) позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ Теплообмінник про стягнення грошових коштів (майна), набутих без достатньої правової підстави, стягнення індексу інфляції та процентів задоволені частково: стягнуто з ТОВ Теплообмінник на користь позивача безпідставно набуте майно - грошові кошти у розмірі 540000,00 грн., а також судові витрати у розмірі 1776,33 грн.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 03.03.2016 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ Теплообмінник відхилені, рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 грудня 2015 року залишене без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.10.2016 року касаційна скарга ТОВ Теплообмінник відхилена, рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 грудня 2015 року та ухвала апеляційного суду Донецької області від 03.03.2016 року залишені без змін.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 грудня 2015 року набрало законної сили 03.03.2016 року.

На час звернення до суду з даним позовом відповідач - ТОВ Теплообмінник грошові кошти у сумі 540000,00 грн., стягнені з нього на користь ОСОБА_1 рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02.12.2015 року, яке набрало законної сили 03.03.2016 року, не повернув.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на кори сть другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання позивача на застосування в даному випадку положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України є необґрунтованими, оскільки вказана правова норма стосується саме позики, а не відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач - ТОВ Теплообмінник зобов`язання з повернення грошових коштів позивачу ОСОБА_1 не виконав, станом на 05.06.2019 року сума боргу становить 540 000,00 грн., час прострочення складає 824 дні, розмір процентів за користування коштами, розрахований згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, становитиме 36572,05 грн.

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції невірно вказано період для нарахування процентів з 03.03.2016 року по 05.06.2018 року, а за період з 14.03.2014 року по 04.05.2018 року відмовлено неправомірно, є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 5 вказаної вище статті, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як вбачається із частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02.12.2015 року, яке набрало законної сили 03.03.2016 року, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в частині вимог про стягнення з відповідача індексу інфляції та відсотків за користування коштами з часу внесення ОСОБА_1 коштів з вересня 2009 року, з квітня, з травня, з вересня, з листопада 2013 року по травень 2015 року стороною позивача не надано доказів, а тому в цій частині позову необхідно відмовити (том № 1, а.с. 57 - 59).

Враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з періодом стягнення процентів, а саме з 03.03.2016 року по день звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду, тобто по 05.06.2018 року (том № 1, а.с. 2 - 5).

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції під час застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що слід керуватися правилами Глави 51 Цивільного кодексу України, яка передбачає правові наслідки порушення зобов`язання та відповідальність за порушення зобов`язання та застосував частину 2 статті 625 ЦК України, замість застосування в даному випадку положень частини 1 статті 1048 ЦК України, на які позивач посилався в позові, а також суд першої інстанції нарахував проценти за користування грошовими коштами позивачу, враховуючи тільки три проценти річних, при цьому водночас порушив норми ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки не застосував встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, як того передбачає норма ЦК України; доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Теплообмінник про те, що суд першої інстанції порушуючи принцип змагальності та диспозитивності застосував до даних правовідносин ст. 625 ЦК України, хоча позивачем такі позовні вимоги до ТОВ Теплообмінник до суду пред`явлені не були і суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

На порушення цієї норми відповідач станом на день подання позовної заяви не повернув сплачені позивачем гроші.

Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін користування чужими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин в силу частини другої статті 1054 ЦК та до відносин із комерційного кредиту в силу частини другої статті 1057 ЦК.

Сторони також мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). При цьому відповідно до частини другої статті 628 ЦК, до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Тому, зокрема, якщо одна сторона має сплатити іншій певну суму грошових коштів, але сторони досягли згоди про відстрочення сплати такої суми, то розмір процентів, що підлягає сплаті боржником за період, на який надана відстрочка, визначається за правилами статті 1048 ЦК.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки законодавством встановлені наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, то підстави для застосування аналогії закону відсутні.

Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про необхідність застосовувати до спірних відносин положення частини першої статті 1048 ЦК за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковими, бо, по-перше, у цій справі йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як частина 1 статті 1048 ЦК застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій частині.

Стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. У разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.

Вказане вище співпадає з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у Постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, провадження № 12 - 14гс18 (том № 1, а.с. 202 - 205).

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2019 року і задоволення апеляційних скарг ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Теплообмінник немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Теплообмінник залишити без задоволення, рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складений 04 серпня 2021 року

Суддя: О.Д.Канурна