Ухвала

від 16.06.2021 по справі 761/23038/15-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/23038/15-к Головуючий у суді першої інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/554/2021

Категорія ч. 3 ст. 191 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря ОСОБА_5

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

захисника ОСОБА_9

обвинуваченої ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_11 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня 2020 року у кримінальному провадженні № 12014100100005508 щодо обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_10 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Михайлівка Смотричського району Хмельницької області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня 2020 року ОСОБА_10 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, і призначено їй покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік, від якого звільнено на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_10 також визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 191 КК України, та призначено їй покарання:

за ч. 2 ст. 191 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк 2 роки;

за ч. 3 ст. 191 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_10 призначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладено на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Судом також задоволено цивільний позов та стягнуто з ОСОБА_10 на користь ТОВ «Крон-Інвест» матеріальну шкоду у розмірі 181950 грн, вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Як встановив суд у вироку, ОСОБА_10 відповідно до наданої довіреності від 10 січня 2013 року за підписом Голови Правління ПрАТ фірма «Крон-Інвест» (код за ЄДРПОУ 20032491) ОСОБА_12 була наділена повноваженнями: проводити переговори, укладати від імені товариства договори, міжнародні контракти та угоди; виконувати та приймати виконані зобов`язання за укладеними договорами від імені товариства; бути представником товариства у відносинах з державними установами, банками, комерційними структурами; здійснювати інші юридично значимі дії. У подальшому ОСОБА_10 відповідно до наказу №18 від 01.11.2013 була призначена Головою Правління ПрАТ Фірма «Крон-Інвест». Зловживаючи своїм службовим становищем, у період часу з 19 вересня 2013 року по 12 березня 2014 року ОСОБА_10 незаконно заволоділа грошовими коштами ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» на загальну суму 181 950 гривень, перераховуючи їх на банківські картки, відкриті на власне ім`я за № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в АТ «Укрсиббанк» за наступних обставин.

Відповідно до Статуту ПрАТ Фірма «Крон-інвест», затвердженого загальними зборами акціонерів 27 січня 2012 року: «6. Органами управління товариства є: 6.1.1. загальні збори акціонерів; 6.1.2. наглядова рада; 6.1.3. правління; 6.1.4. ревізійна комісія. ...7.1 Загальні збори є вищим органом Товариства... 9.1. Правління здійснює управління поточною діяльністю товариства і є його виконавчим органом. 9.2. До компетенції правління належить вирішення всіх питань, пов`язаних з поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради».

Згідно з Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України 28.07.2010 № 327, «Голова Правління» відноситься до розділу 1 (законодавці, вищі державні службовці, керівники,менеджери (управителі), клас професій 121 «Керівники підприємств, установ та організацій».

Таким чином, ОСОБА_10 , перебуваючи на посаді Голови Правління ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» (код за ЄДРПОУ 20032491), в силу покладених на неї законодавчими актами адміністративно-господарських обов`язків, відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК України, є службовою особою.

Так, у ОСОБА_10 , яка будучи наділеною повноваженнями відповідно до довіреності від 10 січня 2013 року щодо представлення інтересів ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» та здійснення від його імені правочинів, а з 01 листопада 2013 року, перебуваючи вже на посаді Голови Правління ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» (код за ЄДРПОУ 20032491), виник злочинний умисел, направлений на зловживання службовим становищем, з метою заволодіння грошима, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» тазнаходились на банківських рахунках Товариства під № НОМЕР_3 , відкритому в ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та під № НОМЕР_4 , відкритому в ПАТ «ВТБ Банк».

ОСОБА_10 на підставі повноважень відповідно до довіреності від 10 січня 2013 року щодо представлення інтересів ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» та здійснення від його імені правочинів, а з 01 листопада 2013 будучи Головою Правління ПрАТ Фірма «Крон-Інвест», мала доступ до програмного забезпечення системи «Клієнт-Банк», встановленого у ПрАТ Фірма «Крон-Інвест»» для проведення безготівкових розрахунків по платіжним документам в електронній формі даним Товариством з ПАТ «ВТБ Банк» таПАТ «Банк Кредит Дніпро». Діючи з прямим умислом і корисливим мотивом, спрямованим на заволодіння грошима, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» та, використовуючи наділені повноваження, а в подальшому використовуючи службове становище, ОСОБА_10 відкрила в АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005) на своє ім`я карткові рахунки під № НОМЕР_1 та№ НОМЕР_2 .

Далі ОСОБА_10 з метою надання законності проведеній операції тадля створення видимості легітимності своєї діяльності, добросовісності намірів, а також з метою ухилення від кримінальної відповідальності та для надання видимості злочинній діяльності цивільно-правових відносин, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах створила Договір про надання поворотної фінансової допомоги від 03 січня 2013 року в особі Голови Правління ОСОБА_12 («Позичальник») та фізичною особою ОСОБА_10 («Позикодавець») про наступне: «1.1. Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, аПозичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та наумовах, передбачених даним Договором.

2.1. Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 150000, 00 (сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп. без ПДВ.

2.3. Поворотна фінансова допомога надається позикодавцем частинами. Термін надання не повинен перевищувати одного календарного дня з дата надання Позичальником Позикодавцю усної або письмової (на розсуд Позичальника) заявки на одержання чергового траншу. Перерахування грошових коштів здійснюється Позикодавцем на поточний рахунок Позичальника.

3.1. Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 31 грудня 2014 року».

Крім того, Договір про надання поворотної фінансової допомоги від 03 січня 2013 року містить посилання на банківський рахунок ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» за № НОМЕР_3 відкритий в ПАТ «Банк Кредит Дніпро», що насправді був відкритий лише 25 лютого 2014 року.

Відповідно до висновку експерта № 179/14 від 16.03.2015, занаявними матеріалами (виписками банку) документально не підтверджене надання фінансової допомоги підприємству ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» від Голови Правління ОСОБА_10 за договором від 03 січня 2013 року.

Також, діючи з прямим умислом і корисливим мотивом, спрямованим назаволодіння грошима, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» та, використовуючи надані повноваження відповідно до довіреності від 10 січня 2013 року, ОСОБА_10 відкрила в АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005) на своє ім`я карткові рахунки під № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 . Далі ОСОБА_10 19 вересня 2013 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи в приміщенні офісу ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» за адресою: м. Київ, пров. Червоногвардійський, 8, використовуючи систему «Клієнт-Банк», перерахувала з розрахункового рахунку № НОМЕР_4 Товариства на свій власний картковий рахунок № НОМЕР_1 кошти в сумі 16 000 грн, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» з призначенням платежу як «повернення фінансової допомоги», після чого розпорядилась ними на власний розсуд, завдавши Товариству матеріальної шкоди на зазначену суму.

Крім того, діючи з прямим умислом і корисливим мотивом, спрямованим на повторне заволодіння грошима, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» та, використовуючи надані повноваження відповідно до довіреності від 10 січня 2013 року, ОСОБА_10 23 вересня 2013 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи в приміщенні офісу ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» за адресою: м. Київ, пров. Червоногвардійський, 8, повторно перерахувала з розрахункового рахунку Товариства № НОМЕР_4 , відкритому в ПАТ «ВТБ Банк», на власний картковий рахунок № НОМЕР_1 кошти в сумі 10 000 грн, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» з призначенням платежу як «повернення фінансової допомоги», після чого розпорядилась ними на власний розсуд, завдавши Товариству матеріальної шкоди на зазначену суму.

Крім того, діючи з прямим умислом і корисливим мотивом, спрямованим на повторне заволодіння грошима, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» та, використовуючи надані повноваження відповідно до довіреності від 10 січня 2013 року, ОСОБА_10 02 жовтня 2013 року у невстановлений досудовим розслідування час, перебуваючи в приміщенні офісу ПрАТ Фірма «Крон-Інвест», за адресою: м. Київ, пров. Червоногвардійський, 8, повторно перерахувала з розрахункового рахунку Товариства № НОМЕР_4 , відкритому в ПАТ «ВТБ Банк», на власний картковий рахунок № НОМЕР_1 кошти в сумі 10 000 грн, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» з призначенням платежу як «повернення фінансової допомоги», після чого розпорядилась ними на власний розсуд, завдавши Товариству матеріальної шкоди на зазначену суму.

Крім того, діючи з прямим умислом і корисливим мотивом, спрямованим на повторне заволодіння грошима, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» та, використовуючи надані повноваження відповідно до довіреності від 10 січня 2013 року, ОСОБА_10 08 жовтня 2013 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи в приміщенні офісу ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» за адресою: м. Київ, пров. Червоногвардійський, 8, повторно перерахувала з розрахункового рахунку Товариства № НОМЕР_4 , відкритому в ПАТ «ВТБ Банк», на власний картковий рахунок № НОМЕР_1 кошти в сумі 3 000 грн, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» з призначенням платежу як «повернення фінансової допомоги», після чого розпорядилась ними на власний розсуд, завдавши Товариству матеріальної шкоди на зазначену суму.

Крім того, діючи з прямим умислом і корисливим мотивом, спрямованим на повторне заволодіння грошима, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» та, використовуючи надані повноваження відповідно до довіреності від 10 січня 2013 року, ОСОБА_10 11 жовтня 2013 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи в приміщенні офісу ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 9-Б, оф. 58, повторно перерахувала з розрахункового рахунку Товариства № НОМЕР_4 , відкритому в ПАТ «ВТБ Банк», на власний картковий рахунок № НОМЕР_2 кошти в сумі 2 950 грн, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» з призначенням платежу як «повернення фінансової допомоги», після чого розпорядилась ними на власний розсуд, завдавши Товариству матеріальної шкоди на зазначену суму.

Крім того, діючи з прямим умислом і корисливим мотивом, спрямованим на повторне заволодіння грошима, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» та, використовуючи надані повноваження відповідно до довіреності від 10 січня 2013 року, ОСОБА_10 14 жовтня 2013 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи в приміщенні офісу ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 9-Б, оф. 58, повторно перерахувала з розрахункового рахунку Товариства № НОМЕР_4 , відкритому в ПАТ «ВТБ Банк», на власний картковий рахунок № НОМЕР_2 кошти в сумі 10 000 грн, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» з призначенням платежу як «повернення фінансової допомоги», після чого розпорядилась ними на власний розсуд, завдавши Товариству матеріальної шкоди на зазначену суму.

Крім того, діючи з прямим умислом і корисливим мотивом, спрямованим на повторне заволодіння грошима, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» та, використовуючи надані повноваження відповідно до довіреності від 10 січня 2013 року, ОСОБА_10 15 жовтня 2013 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи в приміщенні офісу ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 9-Б, оф.58, повторно перерахувала з розрахункового рахунку Товариства № НОМЕР_4 , відкритому в ПАТ «ВТБ Банк», на власний картковий рахунок № НОМЕР_2 кошти в сумі 10 000 грн, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» з призначенням платежу як «повернення фінансової допомоги», після чого розпорядилась ними на власний розсуд, завдавши Товариству матеріальної шкоди на зазначену суму.

Крім того, діючи з прямим умислом і корисливим мотивом, спрямованим на повторне заволодіння грошима, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» та, використовуючи надані повноваження відповідно до довіреності від 10 січня 2013 року, ОСОБА_10 17 жовтня 2013 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи в приміщенні офісу ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 9-Б, оф.58, повторно перерахувала з розрахункового рахунку Товариства № НОМЕР_4 , відкритому в ПАТ «ВТБ Банк», на власний картковий рахунок № НОМЕР_2 кошти в сумі 10 000 грн, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» з призначенням платежу як «повернення фінансової допомоги», після чого розпорядилась ними на власний розсуд, завдавши Товариству матеріальної шкоди на зазначену суму.

Крім того, діючи з прямим умислом і корисливим мотивом, спрямованим на повторне заволодіння грошима, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» та, використовуючи надані повноваження відповідно до довіреності від 10 січня 2013 року, ОСОБА_10 21 жовтня 2013 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи в приміщенні офісу ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 9-Б, оф.58, повторно перерахувала з розрахункового рахунку Товариства № НОМЕР_4 , відкритому в ПАТ «ВТБ Банк», на власний картковий рахунок № НОМЕР_2 кошти в сумі 5 000 грн, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» з призначенням платежу як «повернення фінансової допомоги», після чого розпорядилась ними на власний розсуд, завдавши Товариству матеріальної шкоди на зазначену суму.

Перебуваючи відповідно до наказу № 18 від 01 листопада 2013 року на посаді Голови Правління ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» ОСОБА_10 продовжила реалізовувати злочинний умисел, направлений на заволодіння коштів ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» шляхом зловживання службовим становищем.

Крім того, діючи з прямим умислом і корисливим мотивом, спрямованим на повторне заволодіння грошима, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» та, використовуючи службове становище, ОСОБА_10 17 грудня 2013 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи в приміщенні офісу ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 9-Б, оф. 58, повторно перерахувала з розрахункового рахунку Товариства № НОМЕР_4 , відкритому в ПАТ «ВТБ Банк», на власний картковий рахунок № НОМЕР_2 кошти в сумі 7 000 грн, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» з призначенням платежу як «повернення фінансової допомоги», після чого розпорядилась ними на власний розсуд, завдавши Товариству матеріальної шкоди на зазначену суму.

Крім того, діючи із прямим умислом і корисливим мотивом, спрямованим на повторне заволодіння грошима, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» та, використовуючи службове становище, ОСОБА_10 09 січня 2014 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи в приміщенні офісу ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 9-Б, оф.58, повторно перерахувала з розрахункового рахунку Товариства № НОМЕР_4 , відкритому в ПАТ «ВТБ Банк», на власний картковий рахунок № НОМЕР_2 кошти в сумі 14 000 грн, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» з призначенням платежу як «повернення фінансової допомоги», після чого розпорядилась ними на власний розсуд, завдавши Товариству матеріальної шкоди на зазначену суму.

Крім того, діючи з прямим умислом і корисливим мотивом, спрямованим на повторне заволодіння грошима, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» та, використовуючи службове становище, ОСОБА_10 відкрила в АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005) на своє ім`я карткові рахунки під № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 . Далі ОСОБА_10 17 лютого 2014 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи в приміщенні офісу ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 9-Б, оф.58, повторно перерахувала з розрахункового рахунку Товариства № НОМЕР_4 , відкритому в ПАТ «ВТБ Банк», на власний картковий рахунок № НОМЕР_2 кошти в сумі 10 000 грн, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» з призначенням платежу як «повернення фінансової допомоги», після чого розпорядилась ними на власний розсуд, завдавши Товариству матеріальної шкоди на зазначену суму.

Крім того, діючи з прямим умислом і корисливим мотивом, спрямованим на повторне заволодіння грошима, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» та, використовуючи службове становище, ОСОБА_10 27 лютого 2014 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи в приміщенні офісу ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 9-Б, оф. 58, повторно перерахувала з розрахункового рахунку Товариства № НОМЕР_3 , відкритому в ПАТ «Банк Кредит Дніпро», на власний картковий рахунок № НОМЕР_2 кошти в сумі 16 000 грн, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» з призначенням платежу як «повернення фінансової допомоги», після чого розпорядилась ними на власний розсуд, завдавши Товариству матеріальної шкоди на зазначену суму.

Крім того, діючи з прямим умислом і корисливим мотивом, спрямованим на повторне заволодіння грошима, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» та, використовуючи службове становище, ОСОБА_10 04 березня 2014 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи в приміщенні офісу ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 9-Б, оф. 58, повторно перерахувала з розрахункового рахунку Товариства № НОМЕР_3 , відкритому в ПАТ «Банк Кредит Дніпро», на власний картковий рахунок № НОМЕР_2 кошти в сумі 8 000 грн, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» з призначенням платежу як «повернення фінансової допомоги», після чого розпорядилась ними на власний розсуд, завдавши Товариству матеріальної шкоди на зазначену суму.

Крім того, діючи з прямим умислом і корисливим мотивом, спрямованим на повторне заволодіння грошима, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» та, використовуючи службове становище, ОСОБА_10 12 березня 2014 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи в приміщенні офісу ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 9-Б, оф. 58, повторно перерахувала з розрахункового рахунку Товариства № НОМЕР_3 , відкритому в ПАТ «Банк Кредит Дніпро», на власний картковий рахунок № НОМЕР_2 кошти в сумі 50 000 грн, що належали ПрАТ Фірма «Крон-Інвест» з призначенням платежу як «надання фінансової допомоги», після чого розпорядилась ними на власний розсуд, завдавши Товариству матеріальної шкоди на зазначену суму.

В апеляційній скарзі прокурор Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_11 , не оспорюючи фактичні обставини кримінальних правопорушень, встановлені судом та викладені у вироку, доведеність винуватості ОСОБА_10 та правильність кваліфікації її дій,посилаючись не невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченої внаслідок м`якості, просить вирок Шевченківського районного суду м. Києва 07 квітня 2020 року скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_10 покарання: за ч. 2 ст. 191 КК України у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на 2 роки; за ч. 3 ст. 191 КК України у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на 3 роки; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_10 остаточне покарання у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на 3 роки.

На обґрунтування апеляційного прохання прокурор зазначає, що суд при призначенні ОСОБА_10 покарання не достатньо врахував суспільну небезпеку вчиненого злочину, який відноситься до тяжкого, а також те, що обставин, які пом`якшують покарання, в ході досудового розслідування не встановлено.

За таких обставин прокурор вважає, що призначене покарання із застосуванням ст. 75 КК України є явно несправедливим внаслідок надмірної м`якості та недостатнім для виправлення ОСОБА_10 та попередження нових злочинів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який частково підтримав апеляційні вимоги, заперечення обвинуваченої та захисника щодо апеляційного прохання, провівши судові дебати та надавши обвинуваченій останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах поданих апеляційних скарг та згідно з ч. 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Висновки суду першої інстанції за обставин, наведених у вироку, про доведеність винуватості ОСОБА_10 у складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів (службовому підробленні), у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем та у вчиненому повторно заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними у ньому доказами, при цьому ніким із учасників судового провадження не оспорюються, а тому колегія суддів, не встановивши істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції дійти правильних висновків у цій частині, не переглядає їх відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України.

З огляду на фактичні обставини, встановлені судом, та доведеність винуватості, вірною є кваліфікація дій ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 366, ч. 2 та ч. 3 ст. 191 КК України.

Перевіряючи вирок суду першої інстанції в частині призначення ОСОБА_10 покарання, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Види покарань передбачені ст.ст. 51-64 КК України.

При цьому положеннями ч. 3ст. 61 ККУкраїни встановлено, що покарання у виді обмеження волі не застосовується до осіб, що досягли пенсійного віку.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Статті 65-73 ККУкраїни є кримінально-правовими нормами, що визначають загальні засади та правила призначення покарання.

За змістом ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покаранняз випробуванням.

Як убачається зі змісту вироку, при обранні ОСОБА_10 виду заходу примусу за всі вчиненні нею кримінальні правопорушення, суд першої інстанції врахував ступінь їх тяжкості, одне з яких є тяжким, фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень, відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання, особу обвинуваченої та дійшов висновку, що достатнім для її виправлення та перевиховання буде покарання у виді обмеження волі, яке призначив ОСОБА_10 за кожне вчинене нею кримінальне правопорушення, застосувавши також покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади, яке виходячи із санкцій ч. 1 ст. 366, ч. 2 та ч. 3 ст. 191 КК України є додатковим.

Крім того, суд першої інстанції звільнив ОСОБА_10 від призначеного за ч. 1 ст. 366 КК України, у тому числі основного у виді обмеження волі, покарання на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, що прокурором не оспорюється. В той же час колегія суддів вважає, що закон України про кримінальну відповідальність в частині підстав звільнення обвинуваченої від покарання судом застосовано правильно.

Також, призначивши ОСОБА_10 остаточне покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 191 КК України, суд першої інстанції на підставі ст. 75 КК України звільнив її від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та поклав на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Разом із цим, з матеріалів провадження та паспорту обвинуваченої вбачається, що ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже станом на дату постановлення вироку, 07 квітня 2020 року, їй виповнилося 60 років.

До того ж ОСОБА_10 ще 12 грудня 2018 року отримала пенсійне посвідчення № НОМЕР_5 , про що за її поясненнями в суді апеляційної інстанції повідомляла суд першої інстанції.

Отже з урахуванням вимог ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на момент п ОСОБА_10 ння вироку Ціта Л.С. досягла пенсійного віку, а тому призначення їй покарання у виді обмеження волі є незаконним. Обравши обвинуваченій такий вид покарання за вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 366, ч. 2 та ч. 3 ст. 191 КК України, суд першої інстанції порушив вимоги ч. 3 ст. 61 КК України та застосував закон України про кримінальну відповідальність, який не підлягає застосуванню.

Доводи апеляційної скарги прокурора зводяться до неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК України, тому він просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині покарання та ухвалити новий вирок, яким пропонує суду апеляційної інстанції за ч. 2, ч. 3 ст. 191 КК України та за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК ОСОБА_10 ризначити Ціті Л.С. аналогічне призначеному судом покарання, зокрема основне - у виді обмеження волі, яке, за позицією прокурора, належить відбувати реально, але таке покарання в даному випадку не м ОСОБА_10 призначено Ціти Л.С. з огляду на заборону, передбачену ч. 3 ст. 61 КК України.

Санкцією ч. 1 ст. 366 КК України в редакції Закону від 07.04.2011 (тобто чинній на час вчинення кримінального правопорушення) передбачено основне покарання у виді штрафу до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до 3 років та додаткове у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

Враховуючи, що основне покарання у виді штрафу, виходячи з положень ст. 51 КК України, є більш м`яким видом покарання, а покарання у виді обмеження волі в даному випадку з огляду на вимоги ч. 3 ст. 61 КК України не може бути призначено обвинуваченій, колегія суддів вважає необхідним на підставі ст.ст. 408, 409, 413 КПК України змінити вирок суду першої інс ОСОБА_10 яхом зміни Ціті Л.С. призначеного судом за ч. 1 ст. 366 КК України основного покарання у виді обмеження волі на штраф у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки в даному випадку не погіршується становище обвинуваченої, водночас рішення суду першої інстанції щодо звільнення ОСОБА_10 Ціти Л.С. від призначеного за ч. 1 ст. 366 КК України покарання на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України залишається незмінним.

Санкціями як ч. 2, так і ч. 3 ст. 191 КК України передбачено основне покарання лише у виді обмеження або позбавлення волі на конкретний строк та додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 421 КПК України обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Згідно з п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд не вправі перейти до більш м`якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд за наявності для того підстав відповідно дост. 7 КПКповинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.

За змістом ч. 1 ст. 74 КК України звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м`яким, а також пом`якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом`якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбаченим цим Кодексом.

За відсутності апеляційного приводу щодо погіршення становища обвинуваченої, зважаючи на приписи ст. 61 КК України, положення ст. 421 КПК України та законодавчу заборону погіршення становища обвинуваченої, якій в даному випадку не можна обрати захід примусу у виді позбавлення волі, що належить відбувати реально або застосовувати до такого виду покарання положення ст. 75 КК України, що призведе до погіршення становища обвинуваченої, або залишити без змін покарання у виді обмеження волі навіть із застосуванням ст. 75 КК України, що з огляду на положення ст. 61 КК України також є неправильним, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни вирок ОСОБА_10 звільнення Ціти Л.С. від покарання, призначеного судом за ч. 2 ст. 191 та ч. 3 ст. 191 КК України, а саме: основного у виді обмеження волі та додаткового у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, яке окремо не може бути призначено, а також шляхом виключення з вироку посилання ОСОБА_10 e='color:black'>Л.С. покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України і звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а вирок суду пе ОСОБА_10 анції щодо Ціти Л.С. необхідно змінити в порядку, визначеному ч. 2 ст. 404 КПК України, на підставі ст.ст. 408, 409, 413 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Київської місцев ОСОБА_11 итра Володимировича залишити без задоволення.

На підставі ст. 404 КПК України вирокШевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня ОСОБА_10 дмили Станіславівни змінити в частині призначеного покарання.

позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, призначеного судом за ч. 2 ст. 191 та ч. 3 ст. 191 КК України.

Виключити з вироку посилання ОСОБА_10 юдмилі Станіславівні покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України та звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

У решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: