Рішення

від 19.07.2021 по справі 752/17870/20

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/17870/20

Провадження № 2/752/3207/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19.07.2021 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,

за участю секретаря - Воробйова І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Натуральні продукти про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2020 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 звернулись з позовом до ТОВ Натуральні продукти про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що відповідно до наказу № НП/К-00058 від 12.12.2017 ОСОБА_1 була прийнята на посаду фасівниці ТОВ Натуральні продукти . 28.12.2018 назва посади була змінена на укладальник-пакувальник . Відповідно до наказу № НП/К-00053 від 03.11.2017 ОСОБА_2 була прийнята на посаду фасівниці ТОВ Натуральні продукти . 28.12.2018 назва посади була змінена на укладальник-пакувальник . В липні 2020 керівник відповідача звинуватив позивачів в недостачі продукції товариства. ОСОБА_1 зазначає, що 17.07.2020 в присутності співробітниці ОСОБА_2 їх не було допущено до робочого місця. Завідуючий виробництвом ОСОБА_4 пояснив, що в товаристві проводиться інвентаризація і на підставі усного розпорядження директора ОСОБА_5 , позивачам заборонено вхід на територію. 20.07.2020 ОСОБА_1 з`явилась на роботу о 09 год. 00 хі, проте допущено її було тільки об 11 год. 00 хв. Директор товариства намагався змусити ОСОБА_1 визнати факт недостачі та вимагав сплатити суму недостачі у розмірі 127000,00 грн. Після того, як ОСОБА_1 відмовилась виконати його незаконну вимогу, директор повідомив ОСОБА_1 , що вона більше не працює в ТОВ Натуральні продукти . Після розмови у ОСОБА_1 погіршився стан здоров`я і з 21.08.2020 по 30.08.2020 вона перебувала на лікарняному. ОСОБА_2 з 20.07.2020 по 30.07.2020 перебувала на лікарняному. Позивачі зателефонувавши в бухгалтерію повідомили відповідача, що перебувають на лікарняному. 31.07.2020 позивачі з`явились разом на роботу і знову не були допущені на територію відповідача. Наказом № НП/К/00020 від 04.08.2020 звільнено ОСОБА_1 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Наказом № НП/К/00021 від 04.08.2020 звільнено ОСОБА_2 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивачі вважаєють, що відповідачем грубо порушені трудові права та порядок звільнення.

Враховуючи викладене, позивачі просять поновити ОСОБА_1 на посаді укладальника-пакувальника ТОВ Натуральні продукти ; стягнути з ТОВ Натуральні продукти на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.08.2020 до дня поновлення на роботі; поновити ОСОБА_2 на посаді укладальника-пакувальника ТОВ Натуральні продукти ; стягнути з ТОВ Натуральні продукти на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.08.2020 до дня поновлення на роботі; допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду від 17.09.2020 року відкрито провадження по даній справі та призначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Позивачі в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку. Представник позивачів надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за його відсутності, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за його відсутності, зазначив, що в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що відповідно до наказу № НП/К-00058 від 12.12.2017 ОСОБА_1 була прийнята на посаду фасівниці ТОВ Натуральні продукти . 28.12.2018 назва посади була змінена на укладальник-пакувальник .

Відповідно до наказу № НП/К-00053 від 03.11.2017 ОСОБА_2 була прийнята на посаду фасівниці ТОВ Натуральні продукти . 28.12.2018 назва посади була змінена на укладальник-пакувальник .

В липні 2020 керівник відповідача звинуватив позивачів в недостачі продукції товариства. За вказаним фактом Голосіївським управлінням поліції ГУНП у м. Києві 05.08.2020 зареєстровано матеріал за № 44302 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Пленум Верховного Суду України у п. 18 постанови № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів вказав на те, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

У п. 22 цієї ж постанови Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40, п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Згідно із ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

У ст. 149 КЗпП України передбачено порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Перш ніж винести працівникові догану чи звільнити його з роботи роботодавець повинен отримати від нього письмові пояснення з приводу вчиненого ним дисциплінарного правопорушення. Якщо на підставі такого пояснення працівника роботодавець дійде висновку, що дисциплінарний проступок дійсно мав місце і відсутні будь-які обставини, які можна було б вважати такими, що виключають притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, то роботодавець видає наказ (розпорядження) про застосування дисциплінарного стягнення.

Позивачі були звільнені з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України (за прогул), звільнення за цією статтею є дисциплінарним стягненням і допускається з додержанням правил для застосування таких стягнень.

Перевіряючи наявність правових підстав для застосування до позивачів дисциплінарного стягнення - звільнення за відсутність на роботі без поважних причин на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, з 20.07.2020 позивачі були відсутні на робочому місці, що не заперечується позивачами, оскільки останні зазначають, що з 21.08.2020 по 30.08.2020 ОСОБА_1 і з 20.07.2020 по 30.07.2020 ОСОБА_2 перебували на лікарняному.

Крім того, відповідачем не отримано оригіналів документів, які підтверджують законність такої відсутності на робочому місці за вказаний вище період, що не заперечується позивачами, оскільки останні зазначили, що 31.07.2020 ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 05.08.2020 направили на фактичну адресу відповідача лист з поясненнями причин відсутності та копією лікарняного листа.

21.07.2020 ОСОБА_1 направила на адресу відповідача заяву про звільнення її за власним бажанням з 21.07.2020 з пояснювальною запискою про причини її відсутності на роботі 20.07.2020, однак вказана заява надійшла відповідачу 23.07.2020, тобто після бажаної дати звільнення, що в свою чергу унеможливлює її задоволення з об`єктивних причин.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

24.07.2020 на адресу ОСОБА_1 відповідачем було направлено лист з вимогами надати пояснення про причини відсутності її на робочому місці з 17.07.2020 по 24.07.2020. Зазначений лист було отримано ОСОБА_1 28.07.2020.

24.07.2020 в адресу ОСОБА_1 відповідачем було направлено лист з вимогами надати пояснення про причини її відсутності на робочому місці з 17.07.2020 по 24.07.2020. Зазначений лист було отримано ОСОБА_1 28.07.2020.

Відповідач отримав відповідь лише 04.09.2020, тобто через місяць після фактичного звільнення ОСОБА_1 , що зазначено позивачем ОСОБА_1 у своєму позові.

Як вбачається з матеріалів справи, направлені ОСОБА_1 листи від 05.08.2020 та від 08.08.2020 надійшли на підприємство 11.08.2020 та 12.08.2020. Тобто також після фактичного звільнення працівника.

Так, згідно ч.3 ст.40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Відповідно до положень п.1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я за № 455 від 13.11.2001 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 року за № 1005/6196 (надалі - Інструкція), тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Відповідно до п.1.2. Інструкції, видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених п.п. 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6.

Згідно п.2.19. Інструкції Особам, які самостійно звернулись по консультативну допомогу, видається довідка довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідченим печаткою лікувально-профілактичного закладу, з обов`язковим зазначенням часу проведеної консультації.

Отже, у відповідача на момент звільнення не було жодних письмових доказів про поважні причини відсутності ОСОБА_1 на роботі у період з 20.07.2020 по 04.08.2020 включно.

Враховуючи викладене, відповідачем було зафіксовано факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці у відповідних Актах, підписаних комісією, що складається не менше ніж з трьох осіб.

Наказом ТОВ Натуральні продукти № НП/К/00020 від 04.08.2020 звільнено ОСОБА_1 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

ОСОБА_2 05.08.2020 (штрих-код 0319107975353) направила на фактичну адресу відповідача лист з поясненнями причин відсутності, як вбачається зі змісту, в даному рекомендованому листі від 05.08.2020 наявна лише одна заява та відсутні будь-як інші вкладення.

Тобто, заява про звільнення ОСОБА_2 за згодою сторін з 03.08.2020 направлені відповідачу після фактичного звільнення ОСОБА_2 .

Додана до позову виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 30.07.2020, на ім`я ОСОБА_2 , не є належним та допустимим доказом на підтвердження тимчасової непрацездатності ОСОБА_2 у період з 20.07.2020 по 30.07.2020.

На підставі документально підтверджених фактів відсутності працівника на робочому місці, 04.08.2020 Наказом ТОВ Натуральні продукти № НП/К/00021 звільнено ОСОБА_2 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Оскільки позивачі звільнені з роботи на законних підстав, тому вони в силу ст. 235 КЗпП України не підлягає поновленню на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, тобто судом.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Натуральні продукти про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Натуральні продукти про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Ю.Ю.Мазур