Вирок

від 05.08.2021 по справі 761/5260/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/5260/17

Провадження №1-кп/761/274/2021

В И Р О К

іменем України

05 серпня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого:

судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

номер кримінального провадження 120171001000 00784, внесеного 24.01.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, одруженого, працюючого директором ТОВ «Вогник», маючого на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.197-1, ч. 1 ст.366 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду зазначене кримінальне провадження,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 пред`явлено обвинувачення у тому, що починаючи з грудня 2006 року він займає земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:91:057:032), розташовану в охоронній зоні, по АДРЕСА_3 без законних на те підстав.

Так, відповідно до рішення зборів учасників ТОВ «Вогник» оформленого протоколом № 11/04, ОСОБА_3 призначено на посаду директора ТОВ «Вогник», ідентифікаційний код 30930444.

Згідно із Статутом метою діяльності ТОВ «Вогник» є здійснення торгівельної, комерційно-інвестиційної, виробничої, науково-дослідної діяльності, діяльності щодо надання послуг, робіт та товарів з метою одержання прибутку та задоволення інших потреб учасника та суспільства. Відповідно до положень п. 15 Статуту директор товариства є одноособовим виконавчим органом, який вирішує усі питання діяльності товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів учасників, та має право без довіреності виконувати дії від імені товариства.

З 30.03.2004 по 31.11.2006 ОСОБА_3 займав земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_3 , загальною площею 110 кв.м., з яких 18 кв.м. під забудову кіоску, 8 кв.м. під прилеглою до кіоску територією, 84 кв.м. - під майданчиком, відповідно до договорів оренди, укладених із Шевченківською у м. Києві державною адміністрацією та планом землекористування.

Після закінчення дії договору оренди - 31.11.2006 у ОСОБА_3 , який достовірно знав, що зазначена земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:91:057:032) належить до комунальної власності міста Києва і надання дозволу на право володіння, користування чи розпорядження нею відноситься до компетенції Київської міської ради. У ОСОБА_3 , як одноособового виконавчого органу ТОВ «Вогник», виник протиправний намір, спрямований на зайняття земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_3 , загальною площею 0, 0669 га, частина якої знаходиться а охоронній зоні з метою організації на ній в подальшому закладу громадського харчування.

24.06.2014 в ході розроблення проекту із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_3 на замовлення ТОВ «Вогник» представником ТОВ «Стафед» ОСОБА_6 було с повідомлено ОСОБА_3 про те, що земельна ділянка за вказаною адресою загальною площею 0, 0669 га. частково потрапляє до обмеження 01.05. - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи (на підставі постанови Кабінету міністрів України від 04.03.1997 № 209 «Про затвердження Правил охорони електричних мереж») площею 0,0074 га. та щодо неї встановлені обмеження у використанні, а також складено Акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності, у якому зафіксовано даний факт.

Відповідно до ст. 112 Земельного кодексу України: «Охоронні зони створюються у тому числі уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти. Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України».

Статтею 19 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що в охоронних зонах електричних мереж, а також інших особливо важливих об`єктів електроенергетики діють обмеження, передбачені законодавством України щодо використання земель. Розміщення споруд та інших об`єктів в охоронних зонах електричних і теплових мереж без здійснення передбачених нормативно-технічними документами технічних заходів безпеки не допускається.

Таким чином, ОСОБА_3 з 24.06.2014, будучи обізнаним про те, що земельна ділянка по вул. Т. Шамрила, 4-Б (літ. В) в м. Києві, розташована уздовж ліній електропередачі, є об`єктом енергетичної системи та щодо неї встановлені обмеження у використанні, вирішив продовжувати самовільне її зайняття з метою організації закладу громадського харчування ТОВ «Вогник».

Реалізуючи свій кримінально-протиправний намір, направлений на самовільне зайняття земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:91:057:032) загальною площею 0,0669 га, частина якої розташована у охоронній зоні, незважаючи на відсутність оформленого у встановленому законом порядку права користування, розпорядження чи володіння нею, усвідомлюючи, що зазначена територія відноситься до земель охоронної зони, ОСОБА_3 з 24.06.2014 протиправно використовував її у власних цілях, зокрема, останнім було організовано огородження самовільно зайнятої земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_3 , завезення на її територію будівельних матеріалів та проведення робіт по будівництву закладу громадського харчування.

Отже ОСОБА_3 обвинувачується у самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронній зоні, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Крім того, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні іншого злочину при наступних обставинах. Відповідно до рішення зборів учасників ТОВ «Вогник» від оформленого протоколом № 11/04, ОСОБА_3 призначено на досаду директора ТОВ,«Вогник», ідентифікаційний код 30930444.

Згідно із Статутом, метою діяльності ТОВ «Вогник» є здійснення торгівельної, комерційно-інвестиційної, виробничої, науково-дослідної діяльності, діяльності щодо надання послуг, робіт та товарів з метою одержання прибутку та задоволення інших потреб учасника та суспільства. Відповідно до положень п. 15 Статуту, директор товариства є одноособовим виконавчим органом, який вирішує усі питання діяльності товариства, крім тих, що залежать до компетенції загальних зборів учасників, та має право без довіреності виконувати дії від імені товариства.

Таким чином, ОСОБА_3 , перебуваючи з 16.11.2004 на посаді директора і ТOB «Вогник», постійно обіймав посаду пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, тобто являвся службовою особою.

У липні 2013 року директор ТОВ «Вогник» ОСОБА_3 вирішив розпочати будівельні роботи по реконструкції нежилих приміщень будівлі літ. «В» по вул. Т. Шамрила, 4-Б у м. Києві з пристосуванням під кафе на території зайнятої без законних на те підстав земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:91:057:032) та задекларувати їх у Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві з метою надання будівельним роботам офіційного та законного вигляду.

Усвідомлюючи відсутність передбачених законодавством підстав для здійснення декларування зазначених вище будівельних робіт, а саме: розробленої проектної документації та залучених спеціалістів із технічного нагляду, проектування і головного архітектора проекту, у ОСОБА_3 виник умисел на вчинення службового підроблення, а саме видачу Декларації про початок будівельних робіт, у якій містяться завідомо неправдиві відомості та подачу її до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

Складання декларації було доручено ОСОБА_3 невстановленій особі, яка виконувала технічну роботу по заповненню декларації від імені ТОВ «Вогник».

Так, невстановлена особа при не встановлених обставинах за допомогою технічних засобів (комп`ютера та принтера) приблизно у середині липня 2013 року, внесла до бланку Декларації про початок будівельних робіт «Реконструкція нежилих приміщень будівлі літ. «В» з пристосуванням під кафе по вул. Тимофія Шамрила, 4-Б у Шевченківському районі м. Києва від імені ТОВ «Вогник» завідомо неправдиву інформацію, а саме вказала, що проектна документація об`єкту розроблена ТОВ «Українська Будівельна Спілка», відповідальною особою проектувальника, що здійснює авторський нагляд, а також головним архітектором проекту визначено ОСОБА_7 , технічний нагляд здійснює ОСОБА_8 .

З метою надання зазначеному вище завідомо неправдивому документу офіційного змісту для подальшої подачі його до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, він був переданий директору ТОВ «Вогник» ОСОБА_3 на підпис.

Приблизно у середині липня 2013 року, знаходячись у приміщенні кафе по вул. Т. Шамрила, 4-Б у м. Києві, ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що інформація, яка міститься у Декларації про початок будівельних робіт «Реконструкція нежилих приміщень будівлі літ. «В» з пристосуванням під кафе по вул. Тимофія Шамрила, 4-Б у Шевченківському районі м. Києва» не відповідає дійсності, оскільки вказаніу документіспеціалісти татовариство незалучались дорозроблення проектноїдокументації таподальших будівельнихробіт ізреконструкції нежилихприміщень будівліліт.«В» зпристосуванням підкафе повул.Тимофія Шамрила,4-Бу Шевченківськомурайоні м.Києва, завірив її власним підписом та печаткою ТОВ «Вогник» у графі «Директор ТОВ «Вогник», а також на кожній сторінці документу, підтвердивши таким чином правильність внесених даних та надавши документу офіційного змісту.

Продовжуючи виконувати свій злочинний намір, направлений на вчинення службового підроблення, того ж дня, ОСОБА_3 , перебуваючи по вул. Т. Шамрила, 4-Б у м. Києві, усвідомлюючи, що інформація, яка міститься у Декларації про початок будівельних робіт «Реконструкція нежилих приміщень будівлі літ. «В» з пристосуванням під кафе по вул. Тимофія Шамрила, 4-Б у Шевченківському районі м. Києва» не відповідає дійсності, передав її невстановленій органом досудового розслідування особі, яка діючи від імені Т0В «Вогник», подала її до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, що знаходиться по бульвару Л. Українки, 26 у м. Києві, з метою реєстрації. В подальшому, після розгляду Декларації, 22.07.2913 її було зареєстровано в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві за № КВ 083132030399.

При цьому підпис у графі Директор ТОВ «Вогник» та на 1, 2, 3, 4 й сторінці біля відбитка круглої печатки ТОВ «Вогник» у декларації про початок виконання робіт реконструкції нежилих приміщень будівлі літ. «В» з пристосуванням під кафе по вул. Тимофія Шамрила, 4-Б у Шевченківському районі м. Києва № КВ - 33132030399 від 22.07.2012 були виконані обвинуваченим ОСОБА_3 .

Крім того, він же, перебуваючи з 16.11.2004 на посаді директора ТOB «Вогник», постійно обіймав посаду пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, тобто являвся службовою особою.

У листопаді 2013 року директор ТОВ «Вогник» ОСОБА_3 після проведення будівельних робіт із реконструкції нежилих приміщень будівлі піт. «В» по АДРЕСА_3 з пристосуванням під кафе на території зайнятої без законних на те підстав земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:91:057:032), вирішив задекларувати готовність об`єкта до експлуатації у Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м, Києві з метою надання проведеним будівельним роботам офіційного та законного вигляду, а також подальшого введення об`єкту у експлуатацію і реєстрації права власності на будівлю загальною площею 190, 6 кв.м.

Усвідомлюючи відсутність передбачених законодавством підстав для здійснення декларування проведених будівельних робіт і готовності об`єкта до експлуатації, а саме: розробленої проектної документації, залученого генерального підрядника та спеціалістів із технічного нагляду, проектування, виконання робіт і головного архітектора проекту, у ОСОБА_3 виник умисел на вчинення службового підроблення, а саме внесення до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації завідомо неправдивих відомостей та подачі її до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

Складання декларації було доручено ОСОБА_3 невстановленій особі, яка виконувала технічну роботу по заповненню декларації від імені ТОВ «Вогник».

Так невстановлена особа при не встановлених обставинах за допомогою технічних засобів (комп`ютера та принтера) приблизно у середині листопада 2013 року, внесла до бланку Декларації про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція нежилих приміщень будівлі літ. «В» з пристосуванням під кафе по вул. Тимофія Шамрила, 4-Б у Шевченківському районі м. Києва» завідомо неправдиву інформацію, а саме вказав, що проектна документація об`єкту розроблена ТОВ «Українська Будівельна Спілка», генеральним підрядником є TOB «К Консалт», технічний нагляд здійснює ОСОБА_8 , відповідальний за виконання робіт - ОСОБА_9 , головним архітектором проекту визначено ОСОБА_7 .

З метою надання зазначеному вище завідомо неправдивому документу офіційного змісту для подальшої подачі його до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, він був переданий директору ТОВ «Вогник» ОСОБА_3 на підпис.

Приблизно у середині листопада 2013 року, знаходячись у приміщенні кафе по вул. Т. Шамрила, 4-Б у м. Києві, ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що інформація, яка міститься у Декларації про готовність об`єкта до експлуатації Реконструкція нежилих приміщень будівлі літ. «В» з пристосуванням під кафе по вул. Тимофія Шамрила, 4-Б у Шевченківському районі м. Києва» не відповідає дійсності, оскільки вказані у документі спеціалісти та товариство не залучались до розроблення проектної документації та подальших будівельних робіт із реконструкції нежилих приміщень будівлі літ. «В» з пристосуванням під кафе по вул. Тимофія Шамрила, 4-Б у Шевченківському районі м. Києва, завірив її власним підписом та печаткою ТОВ «Вогник» у графі «Директор ТОВ Вогник», а також на кожній сторінці документу, підтвердивши таким чином правильність внесених даних та надавши документу офіційного змісту.

Продовжуючи виконувати свій злочинний намір, направлений на вчинення службового підроблення, того ж дня, ОСОБА_3 , перебуваючи по вул. Т. Шамрила, 4-Б у м. Києві, усвідомлюючи, що інформація, яка міститься у Декларації про готовність об`єкту до експлуатації «Реконструкція нежилих приміщень будівлі літ. «В» з пристосуванням під кафе по вул. Тимофія Шамрила, 4-Б у Шевченківському районі м. Києва» не відповідає дійсності, передав її невстановленій органом досудового розслідування особі, яка діючи від імені TOB «Вогник», подала її до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, що знаходиться по бульвару Л. Українки, 26 у м. Києві, з метою реєстрації. В подальшому, після розгляду Декларації, 28. 11.2013 її було зареєстровано у Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві за № КВ 143133320235.

Таким чином обвинувачений ОСОБА_3 , будучи службовою особою, видав завідомо неправдиві офіційні документи, тобто вчинив кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 366 КК України.

На підтвердження обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.197-1 та ч.1 ст.366 КК України прокурором надано наступні докази, які досліджені судом.

1. Витяги з кримінального провадження № 42015100100000317:

-від 12.11.2015 на підставі якого розпочато досудове розслідування злочину за попередньою кваліфікацією за ч.1 ст.197-1 КК України щодо зайняття частини земельної ділянки орієнтовною площею 0,0450 га за адресою АДРЕСА_3 без наявності відповідних документів ТОВ «Вогник» (т.1 а.с.86, 87).

-від 18.01.2017 на підставі якого внесені дані щодо складання ОСОБА_3 офіційного документу Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 28.11.2013 за попередньою кваліфікацією за ч.1 ст.366 КК України та подання його до Департаменту ДАБІ у м.Києві (т.1 а.с.227-228, 237,239, 244-246).

2. Лист № 0570291-19176 від 29.10.2015 у відповідності до якого заступник директора Департаменту земельних ресурсів КМДА ОСОБА_10 проінформував державні органи, у тому числі прокуратуру Шевченківського району у м.Києві щодо ознак самовільного зайняття земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 (т.1 а.с.95) з додатками до нього.

3. Акт обстеження земельної ділянки № 642/10 від 19.10.2015, проведеного посадовою особою Департаменту земельних ресурсів ОСОБА_11 в якому останній зазначає на ознаки самовільного зайняття земельної ділянки та ознаки самовільного будівництва на частині земельної ділянки площею 0,0450 га без наявності відповідних документів будівлі та споруди ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - суб`єкт господарювання ТОВ «Вогник».

4. Протокол огляду від 26.11.2015 під час якого слідчий оглянув приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 (т.1 а.с.100).

5. Протокол огляду місця події від 06.04.2016 за участю спеціаліста ОСОБА_11 , під час проведення якого слідчим встановлено місце розташування приміщення ресторану та магазину за адресою АДРЕСА_3 (т.1 а.с.102- 104), вказано кадастрові номери цих земельних ділянок.

6. Лист від 04.05.2016 № 0570291-8521 першого заступника директора Департаменту земельних ресурсів КМДА ОСОБА_12 в якому міститься інформація щодо облікування земельної ділянки площею 0,0626 га (обліковий код 91:057:032) на вул.Т. Шамрила-Б за ТОВ «Вогник» (т.1 а.с.105).

7.Постанова слідчого Шевченківського УП ГУ НП в м.Києві від 30.06.2016 про визнання речовими доказами проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Вогник» для будівництва, експлуатації та обслуговування кафе на вул.Шамрила , б.4 Б у м.Києві за 2014 рік (т.1 а.с.107-108).

8. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Вогник» для будівництва, експлуатації та обслуговування кафе на вул.Т.Шамрила,4-Б у Шевченківському районі м.Києва з додатками до нього (а.с.т.1 а.с. 109-216), що наданий обвинуваченим ОСОБА_3 слідчому під час досудового розслідування.

9. Даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 17.01.2017 в ході якого у Головному територіальному управлінні юстиції в м.Києві була вилучена реєстраційна справа ТОВ «Вогник» (т.2 а.с. 18-20).

10. Даними, що містяться в реєстраційній справі ТОВ «Вогник» ( свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Вогник», довідки про взяття на облік платника податків ТОВ «Вогник», виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців) сукупністю яких підтверджується, що ТОВ «Вогник» зареєстрована у встановленому законом порядку, є платником податку, директором цього товариства є ОСОБА_3 .

11. Декларація про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрована ІДАБК у м.Києві 28.11.2013 № КВ143133320235 у відповідності до змісту якої вбачається, що директор ТОВ «Вогник» ОСОБА_3 підтвердив завершення будівництва та готовність обєкту до експлуатації після реконструкції нежитлових приміщень будівлі «В» з пристосуванням під кафе по АДРЕСА_3 .

Даний документ містить інформацію про відповідальну особу інженера з технічного нагляду ОСОБА_8 та генерального підрядника ТОВ « К Консалт», виконроба ОСОБА_9 .

12. Рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію від 14.02.2014 № 10910359 у відповідності до якого державний реєстратор ОСОБА_13 зупинив розгляд заяви про державну реєстрацію з підстав відсутності оригіналу рішення суду (т.2 а.с. 45-46).

13.Рішення про відновлення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.02.2014 № 10966794 (т.2 а.с.46-47).

14. Свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю кафе літ. «В» по АДРЕСА_3 загальною площею 190,6 кв.м. з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно де вказано, що підставою виникнення права власності є свідоцтво про право власності серія та номер 17875409, виданий 17.02.2014, а підставою внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 10967732 від 17.02.2014 (т.2 а.с.55-56).

15. Заочне рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 22.12.2009 року яким визнано за ТОВ «Вогник» право власності на нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_3 літ. В загальною площею 190,6 кв.м.

16. Супровідний лист від 18.01.2017 № 6/26/2017 з додатками копією заочного рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 22.12.2009 та ухвали цього ж суду від 09.06.2011 про скасування заочного рішення, ухвали від 27.06.2011 року про закриття провадження.

17. Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 12.01.2017 під час виконання якого було надано доступ до документів Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м.Києві та вилучено декларацію про початок виконання будівельних робіт та декларація про готовність об`єкту для експлуатації.

18. Декларація про початок виконання будівельних робіт за адресою м.Київ, вул.Т.Шамрила, б.4Б, яка містить підпис директора ТОВ «Вогник» ОСОБА_3 (т.2 а.с.73-75) з інформацією про розробку проектної документації ТОВ «Українська Будівельна Спілка», головний архітектор ОСОБА_7 .

19. Декларація про готовність об`єкта до експлуатації, яка підписана тією ж самою особою ОСОБА_3 , в якій міститься інформація про інженера технічного нагляду ОСОБА_8 , виконроба ОСОБА_9 , головного архітектора проекту ОСОБА_7 .

20. Висновком експерта № 64/тдд від 18.01.2017 яким підтверджено, що підписи у деклараціях про початок виконання робіт та готовності об`єкта до експлуатації виконані ОСОБА_3 (т.2 а.с.84-88).

21. Постановою від 21.01.2017 про визнання речовими доказами декларацій від 22.07.2012 та від 28.11.2012 (т.2 а.с.89-90).

22. Лист від 20.01.2016 з додатками до нього (т.2 а.с.91-113)щодо реєстрації містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за адресою м.Київ, вул.Т.Шамрила, б.4 Б, АДРЕСА_4 .

Обгрунтовуючи винуватість ОСОБА_3 у вчиненні вказаних злочинів прокурор також послався на показання свідків, які безпосередньо були допитані судом.

Свідок ОСОБА_8 вказав, що працював архітектором та до його обов`язків входив технічний нагляд за ходом будівництва. Працював з багатьма підприємствами та замовника, а тому не зміг достеменно підтвердити або спростувати факт здійснення нагляду за виконанням робіт при будівництві на об`єкті ТОВ «Вогник». Вказав причину такої позиції, стверджуючи, що мав численні комунікації та замовлення, а тому не може пригадати ці події. Втім не заперечував, що у 2015 році можливого факту виїзду на об`єкт будівництва кафе за адресою м.Київ, вул.Т.Шамрила, б. 4 Б.

Свідок: ОСОБА_14 зазначив, що працював у 2014 році розпорядником в ТОВ «Стафет» до повноважень входило оформлення документації проектів землеустрою. Він розробляв проект землеустрою ТОВ «Вогник», за зверненням представника замовника. Під час розробки проекту спілкувався особисто з ОСОБА_3 . При зверненні зазвичай подаються такі документи: клопотання встановленого зразка з вичерпним переліком документів, статутні документи, правовстановлюючі документи на майно, схема розташування земельної ділянки. Не пам`ятає усіх даних щодо місця розташування земельної ділянки, проте повідомив, що земельна ділянка розташована в Шевченківському районі м. Києва.

Зазначив, що не пам`ятає чи вказувалося у проекті, що ця земельна ділянка належить до зелених насаджень. На виготовлення проекту землеустрою повинна була бути згода Київської міської ради. Вказав, що проект землеустрою розроблявся тільки ними, щодо погодження проекту, не знає.

Розробка проекту триває до 6 місяців, а погодження може тривати роками. Кадастровий номер земельної ділянки присвоюється тільки після погодження проекту, йому не відомо щодо присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці. За межові знаки відповідає інженер-геодезист, який виїжджає на об`єкт. На даний момент доля проекту землеустрою на сьогоднішній день йому не відома. На сьогоднішній день вказана земельна ділянка внесена до державного земельного кадастру.

Свідок: ОСОБА_7 надала суду показання у яких зазначила, що з ОСОБА_3 знайома давно, він був замовником проектної документації, точної дати знайомства не пам`ятає оскільки це було досить давно, приблизно 15 років назад. Вона розробляла проектну документацію де ТОВ "Вогник" був замовником. Детальних обставин не пам`ятає, будь-які документи у неї не збереглися у зв`язку зі спливом значного терміну часу. Вказаним проектом займалася більше 10 років назад. Станом на липень 2015 року була зареєстрована як ФОП. В липні 2013 року також була ФОП але співпрацювала з іншими організаціями. ТОВ «УБС» їй знайомий, вона з ними співпрацювала, однак на даний час не підтримує ніяких стосунків із службовими особами вказаного підприємства, воно вже ліквідовано.

Проект на затвердження передавала особисто. Крім замовника і архітектора його більше ніхто не може затвердити. Деталі проекту вона не пам`ятає. Первинні документи їй надавалися. Вони копіюються і підшиваються в проект. На той момент, не потрібно було нотаріальної завіреної копії. Замовник приходить в державну адміністрацію Шевченківського району, вони повинні були видати розпорядження про те, що вони не заперечують щодо реконструкції, замовник видає документи на землю, БТІ. На підставі цього проекту можливо проводити реконструкцію.

Будь-яких службових підроблень під час вказаного проектування вона не вчиняла.

Свідок: ОСОБА_11 надав пояснення суду у яких зазначила, що у жовтні 2015 року займав посаду головного спеціаліста відділу землеустрою та моніторингу земель Шевченківського району. До його посадових обов`язків відносився контроль за використанням земель в межах Шевченківського району. За усним розпорядженням керівництва за декілька днів до складання акту обстеження від 19.10.2015 здійснював виїзд на огляд земельної ділянки за адресою АДРЕСА_5 , де частково розташовувався заклад громадського харчування, будь-яких документів на нерухомість чи земельну ділянку йому надано не було.

За наслідком огляду було встановлено самовільне зайняття без оформлення прав на земельну ділянку, оскільки ніяких документів на право користування або власності земельною ділянкою надано не було.

На момент обстеження 2015 рік Київською міською радою рішення про надання земельної ділянки за адресою АДРЕСА_5 не приймалося.

Також під час обстеження земельної ділянки 19.10.2015 року не було відповідних правових документів на право користування земельною ділянкою, також на неодноразові звернення не було надано таких документів.

Був складений тільки акт про самовільне зайняття земельної ділянки.

Висновок щодо самовільного зайняття земельної ділянки було прийнято оскільки не було надано відповідних документів які посвідчують право на дозвіл використання певної земельної ділянки.

Свідок: ОСОБА_15 :

Показала суду, що з літа 2012 року по червень 2014 року була засновником та керівником ТОВ «Консалт». Вказане підприємство займалося технічною інвентаризацією, ТОВ «Консалт» взагалі не займалося ніякими будівельними роботами. Право підпису мала тільки вона, а печатка ТОВ «Консалт» перебувала у сейфі доступ до якого був виключно у неї. Підприємство ТОВ «Вогник» та особа ОСОБА_3 їй не відомі.

Будь-які обставини щодо декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 28.12.2013 року їй не відомі.

ТОВ «Консалт» продала в червні 2014 року разом зі всіма наявними у підприємстві документами.

Свідок: ОСОБА_6 надав показанняу якихзазначив,що в 2014 році працював інженером-землевпорядником у ТОВ «СТАВЕКО». Працював частково до 2008 та після 2010 року до січня 2016 року. До обов`язків входило виїзд на земельні ділянки які були в роботі на фірми, їх огляд, зйомка ситуації на ділянці, побудова графічних матеріалів. Пам`ятає підприємство ТОВ «Вогник», із ОСОБА_3 знайомий, оскільки він був замовником який звернувся до організації де він працював.

Повідомив, що приймав участь у виготовленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Вогник», не пам`ятає яке цільове призначення земельної ділянки, але взагалі проект не виготовляється якщо земельна ділянка не сформована.

Замовник звернувся до організації, де і відбулось знайомство. Дали адресу земельної ділянки щодо якої висувалося замовлення, домовилися про зустріч на ділянці, для геодезичних вимірювань. Приїхали в зазначений час, в зазначене місце, виконали зйомку. За результатами цієї зйомки виконали матеріали. За результатами виконаної роботи визначили фактичні межі землекористування.

Площу земельної ділянки не пам`ятає, вона невеликою була, на ділянці були існуючі будівлі, благоустрій, забетоновані доріжки, як стрічковий фундамент, поруч був житловий будинок.

Коли складали акт охоронних зон, на ділянці були присутні комунікації, це був електричний кабель, який має свою охоронну зону, відповідно до постанови КМУ.

Не пам`ятає скільки обмежень було встановлено. Про встановлені обмеження був ознайомлений замовник, оскільки при формуванні документації, зокрема акт обмежень, він передбачає що його підписують дві сторони, одна розробник одна замовник робіт, в даному випадку був безпосередньо замовник робіт ТОВ «Вогник».

Хто саме підписував із сторони ТОВ «Вогник» не пам`ятає, всі матеріали погоджувалися, не тільки один акт. Документи були підготовлені і передані проектанту для подальшої передачі замовнику.

Щодо подальшого погодження проекту землеустрою нічого не відомо, його робота полягала в тому, що технічно формує контур, наносить обмеження, готує акт. В проекті землеустрою були присутні майнові документи, щодо документів про користування земельною ділянкою не пам`ятає.

Підтвердив дійсність наданого на огляд акту від 24.06.2014, у проекті землеустрою, про перенесення в натуру на місцевість меж охоронних зон, що обмеження, які фактично викладені у акті відповідають тому, що фактично було встановлено.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила, що передбачено ст. 25 КПК України.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.

У відповідності до ч.1 ст.94 КПК України, зокрема, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Безпосередньо дослідивши зібрані під час досудового слідства докази сторони обвинувачення у їх сукупності та взаємозв`язку, надавши їм оцінку, відповідно до вимог ст.94 КПК України, суд дійшов до висновку, що прокурором не доведено винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.197-1 та ч.1 ст.366 КК України.

До такого висновку суд прийшов з наступних підстав.

Так,обвинувачений ОСОБА_3 вину увчинені вищевказанихзлочинів невизнав.Підтвердив,що з 2003 року працює директором ТОВ «Вогник». У цьому ж році товариство отримало в оренду земельну ділянку з метою організації та обслуговування кафе та майданчика до нього. Про що було укладено договір оренди з Шевченківською райдержадміністрацією. В подальшому цей договір неодноразово продовжувався. На підставі договору нараховувалась орендна плата, яку підприємство своєчасно сплачувало. Потім він отримав дозвіл на будівництво, одночасно готував документи для відведення земельної ділянки. Для цього звертався до спеціалістів, які займались оформленням документів на будівництво та на відведення земельної ділянки. Коли отримував свідоцтво про право власності на нерухоме майно він точно не пам`ятає, оскільки цим питанням займались представники будівельної компанії, які готували усі документи. Серед цих документів були декларації про початок та завершення будівельних робіт.

Особи, прізвища яких наразі він не пам`ятає, готували усі проектні документи, у тому числі й декларації про початок та завершення будівельних робіт. Усі документи підписувались ним. Стверджував, що не вносив недостовірних даних до декларацій.

Земельна ділянка яку займає ТОВ «Вогник» складає приблизно 600 м.кв.

Відповідно до закону кожного року продовжувався строк дії договору оренди земельної ділянки, який раніше затверджували депутати районної ради. Проте наразі процедура змінилась та ускладнилась. Кожного разу, коли він готував та подавав новий пакет документів змінювались вимоги та йому доводилось доробляти документи. У подальшому він збирав необхідні документи, потім помінялось цільове призначення земельної ділянки із зеленої зони на рекреаційну зону, в наслідок чого збирати нові документи. Потім змінився статус землі з рекреаційної зони на землі громадського харчування, внаслідок чого він знову змінював документи. На даний час він продовжує спроби отримати офіційні документи на право користування землею.

Зазначив, що замовляв неодноразово проект землеустрою щодо відведення ТОВ «Вогник» земельної ділянки.

Вказав, що під час будівництва кафе співпрацював з юридичними особами та спеціалістами у сфері будівництва, які готували усі необхідні документи. Назви підприємств та прізвищі осіб зараз не пам`ятає. Декларації на початок будівельних робіт та про їх завершення дійсно підписував та ставив печатки. Ці документи для нього готували спеціалісти, прізвища яких наразі не пам`ятає, може лише вказати місце їх знаходження по б. Лесі Українки в м.Києві. Уважає, що не вчиняв злочинів у яких безпідставно обвинувачується органом досудового розслідування.

Так, предметом злочину, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.197-1 КК України є земельні ділянки як найбільш деталізовані частини різних категорій земель.

Обвинуваченому ОСОБА_3 інкримінують самовільне зайняття земельної ділянки за кваліфікуючою ознакою земель в охоронних зонах.

Об`єктивна сторона аналізованого злочину полягає в тому, що особа без відповідних документів, що підтверджують її право володіння, користування чи розпорядження землею всупереч установленому законодавством порядку займає земельну ділянку. Обов`язково має бути встановлений той факт, що законному володільцю або власнику земельної ділянки завдано значної шкоди, що є необхідною умовою для кваліфікації за ч.1 вказаної статті. Також для кваліфікації за ч.2 має бути достеменно встановлено належність спірної земельної ділянки до категорії охоронюваних законом у відповідності до вимог ст.112 Земельного Кодексу України.

Так, охоронні зони створюються: а) навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів;

б) уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

А у відповідності до ч.2 ст. 112 Земельного Кодексу України правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.

Отже прокурор повинен довести у судовому засіданні, що саме ОСОБА_3 вчиняв активні дії для самовільного зайняття земельної ділянки.

Втім таких доказів, отриманих у спосіб, передбачений КПК, які б достеменно вказували на винуватість ОСОБА_3 у самовільному зайнятті земельної ділянки органом досудового розслідування не здобуто та не надано прокурором.

Так, самовільне зайняття земельної ділянки це завжди активні дії, а відтак не може кваліфікуватись як самовільне зайняття земельної ділянки бездіяльність особи, яка не звільняє орендовану земельну ділянку після спливу строку оренди.

У зв`язку з існуючою складністю одержання та реєстрації державного акту про право на землю право зайняття земельної ділянки не може уважатись самовільним у випадках її використання особою, яка хоч і не має поки що належного правовстановлюючого документа, проте одержала земельну ділянку у власність або користування на підставі рішення органу виконавчої влади (органу місцевого самоврядування).

Судом встановлено, що на підставі рішення Шевченківської районної у м.Києві ради від 19.02.2004 року № 298 у відповідності до договору ТОВ «Вогник» було надано у короткострокову оренду земельну ділянку загальною площею 110,0 кв.м. ( код ділянки 91;057:032) зі строком користування до 31.01.2005 року за адресом АДРЕСА_3 . Вказані обставини зазначені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2005 року, яке набрало законної сили та було залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2005.

Крім того, формулювання обвинувачення містить дані про те, що ТОВ «Вогник» з 30.03.2004 по 31.11.2006 займав земельну ділянку, розташовану по вул. Т. Шамрила, 4-Б у м.Києві загальною площею 110 кв.м, з яких 18 кв.м під забудову кіоску, 8 кв.м під прилеглою територією та 84 кв.м під майданчиком, відповідно до договорів оренди, укладених з Шевченківською у м.Києві державною адміністрацією.

Отже ТОВ «Вогник» отримало спірну земельну ділянку на правомірних підставах, що підтверджено належними та допустимими доказами.

В наступному ТОВ «Вогник» в особі його директора обвинуваченого ОСОБА_3 протягом тривалого строку вживало заходів з метою належного отримання спірної земельної ділянки у володіння та користування, що підтверджується проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Вогник» для будівництва, експлуатації та обслуговування кафе на вул.Т.Шамрила, 4-Б (літера «В») та додатками до нього. Зазначені докази були надані безпосередньо слідчому самим обвинуваченим під час досудового розслідування та у відповідності до постанови слідчого від 30.06.2016 року визнані речовими доказами (т.2 а.с. 107-216).

Так, 22.09.2006 року Київським міським головою ОСОБА_16 надано Згоду на розроблення документації із землеустрою ТОВ «Вогник» (т.2 а.с.116). В наступному заступником голови Київської міської державної адміністрації ОСОБА_17 3.11.2006 року затверджено Технічні умови на розробку та відведення земельної ділянки, видані ТОВ «Стафет» для замовника ТОВ «Вогник» на земельну ділянку за кадастровим номером 91:057:032 (т.2 а.с. 122). А у 2014 році директор ТОВ «Вогник» - ОСОБА_3 затверджував завдання на виконання робіт щодо проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Вогник»

Ці ж додатки містять й інші документи, які датовані 2007,2011,2014 роками, сукупність яких підтверджує доводи сторони захисту з приводу законності отримання земельної ділянки за кадастровим номером ділянки 91;057:032 та вчинення активних дій для подальшого оформлення права користування зазначеною ділянкою.

Отже судом встановлено, що обвинувачений не вчиняв активних дій по самовільному зайняттю земельної ділянки і таких доказів не здобуто слідством та не надано суду прокурором.

Напроти, сторона захисту підтвердила свої доводи на обґрунтування невинуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України.

Доводи сторони захисту в цій частині підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які вказали, що за замовленням ТОВ «Вогник» тривалий час готували проектну документацію для відведення земельної ділянки.

Наявність вказаних доказів спростовують обвинувачення у здійсненні самовільного зайняття земельної ділянки в охоронній зоні та підтверджують доводи сторони захисту, наданих в судовому засіданні.

Окрім того, докази, на які посилається прокурор, а саме: визначені у п.2 та п.3 ( лист та акт обстеження земельної ділянки) є документами, що були підставою для реєстрації кримінального провадження та внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Зазначені докази у відповідності до вимог ч.2 ст.86 КПК України є недопустимими, оскільки отримані до внесення даних до ЄРДР за межами кримінального провадження.

Таким чином докази, що отримані органом досудового розслідування до внесення даних до ЄРДР визнані судом недопустимими, як такі, що здобуті з порушенням порядку, встановленого КПК.

Також судом визнається недопустимим докази, визначені у п.6, п.16, п. 22 цього вироку у зв`язку з відсутністю даних про законність джерела їх отримання. І хоча за змістом цих листів вбачається, що вони надані на запит Шевченківського УП ГУ НП в м.Києві та прокуратури Шевченківського району м. Києва, втім безпосередньо самі запити до матеріалів справи не долучені. Отже суд не спроможний перевірити допустимість цих доказів, а також впевнитись у дотриманні установленого кримінальним процесуальним законом порядку при їх отриманні.

Відповідно до ст. 86,87 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_3 тривалий час вчиняв активні дії з метою оформлення в належний спосіб права користування та володіння земельною ділянкою за адресом. АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування кафе, а відтак є відсутніми ознаки обов`язкового складу злочину, передбаченого ч.2 ст.197-1 КПК України: його об`єктивної та суб`єктивної сторони злочину.

Прокурором також не надано належних та допустимих доказів, які б у сукупності вказували на наявність у обвинуваченого прямого умислу, що є обов`язковою складовою злочину, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України.

Показання свідка ОСОБА_11 , який зазначив, що під час перевірки законності користування спірною земельною ділянкою йому не були надані відповідні правовстановлюючі документи, фактично підтверджують доводи сторони захисту та не впливають на висновки суду щодо невинуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину.

Відповідно до ч.2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст.374 КПК України.

Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Суд уважає, що під час судового розгляду справи прокурором не доведено, що злочин, передбачений ч.2 ст.197-1 КК України вчинений обвинуваченим, що є наслідком виправдання останнього у відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.373 КПК України.

Щодо злочину, за яким ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що, будучи службовою особою, видав завідомо неправдиві офіційні документи, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачена ч. 1 ст. 366 КК України судом встановлено наступне.

Так, ОСОБА_3 є службовою особою директором ТОВ «Вогник», що підтверджується доказами, що визначені у п.10 вказаного рішення: даними, що містяться в реєстраційній справі ТОВ «Вогник» ( свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Вогник», довідки про взяття на облік платника податків ТОВ «Вогник», виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців) сукупністю яких підтверджується, що ТОВ «Вогник» зареєстрована у встановленому законом порядку, є платником податку, директором цього товариства є ОСОБА_3 . Зазначені обставини не оспорюються стороною захисту та визнаються обвинуваченим.

Відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України настає за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів. Отже з об`єктивної сторони службове підроблення може полягати у вчиненні самостійних чотирьох дій, таких як: 1) складання завідомо неправдивих офіційних документів; 2) видача завідомо неправдивих офіційних документів; 3) внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей що є одним із видів підроблення документів; 4) інше підроблення офіційних документів.

Юридичне формулювання обвинувачення ОСОБА_3 сформульовано в обвинувальному акті як видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

Видача завідомо неправдивих офіційних документів це надання фізичним або юридичним особам такого документа, зміст якого повністю або частково не відповідає дійсності та який був складений або службовою особою, яка його видала або іншою службовою чи фізичною особою.

Безпосередньо ОСОБА_3 інкримінується два епізоди за цим обвинуваченням:

- видачу Декларації про початок будівельних робіт, у якій містяться завідомо неправдиві відомості що проектна документація об`єкту розроблена ТОВ «Українська Будівельна Спілка», відповідальною особою проектувальника, що здійснює авторський нагляд, а також головним архітектором проекту визначено ОСОБА_7 , технічний нагляд здійснює ОСОБА_8 , що є завідомо неправдивою інформацією, оскільки вказані у документі спеціалісти та товариство не залучались до розроблення проектної документації та подальших будівельних робіт із реконструкції нежилих приміщень будівлі літ. «В» з пристосуванням під кафе по АДРЕСА_3 .

- службове підроблення внесення до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації завідомо неправдивих відомостей за наступних обставин, що проектна документація об`єкту розроблена ТОВ «Українська Будівельна Спілка», генеральним підрядником є TOB «К Консалт», технічний нагляд здійснює ОСОБА_8 , відповідальний за виконання робіт - ОСОБА_9 , головним архітектором проекту визначено ОСОБА_7 .

Аналізуючи правову кваліфікацію обвинувачення та формулювання обвинувачення, судом встановлено, що правова кваліфікація за ч.1 ст.366 КК України як видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, не охоплює зміст сформульованого обвинувачення як внесення до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей. Отже не можливо стверджувати, що за останнім епізодом ОСОБА_3 пред`явлено обвинувачення у належний спосіб. При цьому прокурор не скористався своїми правами, визначеними ст.338 КПК України.

Окрім того, підтримуючи вказане обвинувачення у повному обсязі прокурор послався за докази, зазначені у п.17,18,19,20,21 вказаного вироку, зазначивши, що вина ОСОБА_3 підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 12.01.2017 під час виконання якого було надано доступ до документів Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві та вилучено декларацію про початок виконання будівельних робіт та декларація про готовність об`єкту для експлуатації.

18. Декларація про початок виконання будівельних робіт за адресою м.Київ, вул.Т.Шамрила, б.4Б, яка містить підпис директора ТОВ «Вогник» ОСОБА_3 (т.2 а.с.73-75) з інформацією про розробку проектної документації ТОВ «Українська Будівельна Спілка», головний архітектор ОСОБА_7 .

19. Декларація про готовність об`єкта до експлуатації, яка підписана тією ж самою особою ОСОБА_3 , в якій міститься інформація про інженера технічного нагляду ОСОБА_8 , виконроба ОСОБА_9 , головного архітектора проекту ОСОБА_7 .

20. Висновком експерта № 64/тдд від 18.01.2017 яким підтверджено, що підписи у деклараціях про початок виконання робіт та готовності об`єкта до експлуатації виконані ОСОБА_3 (т.2 а.с.84-88).

21. Постановою від 21.01.2017 про визнання речовими доказами декларацій від 22.07.2012 та від 28.11.2012 (т.2 а.с.89-90).

Також послався на показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , стверджуючи, що вказані особи підтверджують факт неправдивого змісту, який міститься в деклараціях про початок робіт та завершення будівельних робіт.

Дійсно, свідок ОСОБА_15 вказала, що саме вона була директором ТОВ «Консалт», яке ніколи не займалось наданням послуг у сфері будівництва. Стверджувала, що не мала договірних стосунків з ТОВ «Вогник» та особисто їй не відомий директор товариства ОСОБА_3 . Зазначила, що у 2014 році вказане підприємство продала іншим особам разом з усіма господарськими та бухгалтерськими документами.

Втім показання даного свідка не підтверджуються належними та допустимими доказами. Так слідчим не отримано даних, які б підтверджували доводи свідка щодо її статусу директора. Не витребувано даних з компетентних органів для підтвердження чи спростування її доводів відносно реєстрації такого підприємства в Державному реєстрі юридичних осіб, не встановлена та не визначена сфера діяльності вказаного підприємства за відповідними кодами КВЕД.

Окрім того, слідство взагалі не перевірило в цій частині версію сторони захисту та правдивість відображення інформації у декларації, обмежившись лише показаннями вказаного свідка.

Отже лише показання вказаної особи, без підтвердження належними та допустимими доказами її статусу та факту відсутності договірних стосунків не може уважатись достатніми доказами, які б вказували на наявність неправдивої інформації у деклараціях.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні не підтвердив та не спростував факту участі в будівельних роботах ТОВ «Вогник», вказуючи на численність аналогічних замовлень та на те, що пройшов значний час.

При тому, що свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_7 ( прізвища яких зазначаються в деклараціях про початок та завершення будівельних робіт) надали показання суду в яких підтвердили свою персональну участь під час здійснення будівельних робіт приміщення кафе на замовлення ТОВ «Вогник», де до повноважень ОСОБА_18 входило оформлення документації проектів землеустрою, а ОСОБА_7 здійснювала технічне супроводження будівельних робіт та розробляла відповідну проектну документацію.

Проаналізувавши наведені вище показання свідків, письмові докази, суд приходить до висновку про те, що прямим доказом сторони обвинувачення за даною статтею обвинувачення є лише показання свідка ОСОБА_15 .

Втім таких показань при відсутності сукупності інших доказів не достатньо для висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Дані експертизи лише підтверджують автентичність підпису ОСОБА_3 у спірних документах, який не оспорює цього факту.

Беззаперечних доказів, які б вказували на наявність в деклараціях про початок та завершення будівельних робіт завідомо неправдивої інформації стороною обвинувачення не здобуто, а прокурором не представлено суду.

Суд, безпосередньо, всебічно, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до висновку про те, що досліджені докази не доводять вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочинів, передбаченихч. 2 ст. 197-1, ч. 1 ст. 366 КК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Таким чином, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, безпосередньо дослідивши, надані докази стороною обвинувачення, давши їм належну оцінку, відповідно до вимогположеньпроцесуального закону, приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_3 на підставі п. 2 ч. 1ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що злочини, передбаченіч. 2 ст. 197-1, ч. 1 ст. 366 КК України, вчинено останнім.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Судові витрати за проведення експертних робіт віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л ИВ:

ОСОБА_3 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого зач. 2 ст. 197-1 та ч. 1 ст. 366 КК України та виправдати його з підстави недоведеності, що ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 197-1 та ч. 1 ст. 366 КК України.

Речові докази проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Вогник» для будівництва, експлуатації та обслуговування кафе по АДРЕСА_3 за 2014 рік зберігати при матеріалах кримінального провадження.Декларацію про початок виконання робфіт реконструкціїх нежитлових приміщень будівлі літ. «В» з пристосуванням під кафе по АДРЕСА_3 № КВ083132030399 від 22.07.2012 та Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації реконструкції нежитлових приміщень будівлі літ. «В» з пристосуванням під кафе по АДРЕСА_3 № КВ 143133320235 від 28.11.2012 зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя