Постанова

від 29.07.2021 по справі 911/1726/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2021 р. Справа№ 911/1726/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Сидоренко П.С., Веремійчук К.О.;

від відповідача 1: не прибув;

від відповідача 2: не прибув,

розглянувши апеляційну скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2018 року (повний текст складено 13.12.2018 року)

у справі № 911/1726/18 (суддя Чонгова С.І.)

за позовом ОСОБА_2

до відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма "Промагросервіс"

до відповідача 2. ОСОБА_1

про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська виробничо-комерційна фірма "Промагросервіс" (далі - відповідач 1) та до ОСОБА_1 (далі - відповідач 2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані порушенням ОСОБА_1 положень статуту Товариства з обмеженою відповідальності "Українська виробничо-комерційна фірма "Промагросервіс" та вимог закону під час укладення договору купівлі-продажу від 21.09.2016 року земельної ділянки за кадастровим номером 3220881300:03:005:0236. Позивач вважає, що зазначений договір купівлі-продажу земельної ділянки був укладений з порушенням вимог закону та положень статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "УВКФ "Промагросервіс", оскільки спірний договір був підписаний ОСОБА_1 , який виступив покупцем, при цьому він одночасно був директором Товариства з обмеженою відповідальністю "УВКФ "Промагросервіс", яке виступило продавцем за договором, а тому новий власник земельної ділянки був обізнаний про відсутність повноважень у представника Товариства на укладення спірного договору, адже він є однією і тією ж особою.

Крім того, позивач зазначає, що не була повідомлена про скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "УВКФ "Промагросервіс", на якому би вирішувалися питання про відчуження земельної ділянки за кадастровим номером 3220881300:03:005:0236, участі в таких загальних зборах не приймала та своєї згоди на відчуження зазначеної земельної ділянки не надавала.

Також, укладення спірного договору, за яким товариство відчужило майно вартістю понад 9 000000,00 грн, призвело до погіршення майнового стану Товариства та впливає на права позивача як учасника з часткою у статутному капіталі Товариства в розмірі 60%, під час розподілу прибутків товариства (з одержання своєї частки) від господарської діяльності товариства.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.12.2018 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером №3220881300:03:005:0236, який укладений 21.09.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська виробничо-комерційна фірма "Промагросервіс" та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г.

Ухвалюючи зазначене рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська виробничо-комерційна фірма "Промагросервіс" з часткою у статутному капіталі у розмірі 60%, укладення договору відповідачем 2 з представником Товариства у своїх інтересах без його подальшого схвалення Товариством, порушують корпоративні права позивача щодо прийняття участі у розпорядженні майном Товариства. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження проведення Загальних зборів Учасників Товариства, також відсутні докази про повідомлення позивача про проведення Загальних зборів Учасників Товариства.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 238, 241 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник вказав, що Цимбалюк С.В. представляв у спірному договорі інтереси саме Товариства з обмеженою відповідальністю УВКФ Промагросервіс , а не ОСОБА_1 , тому підстави для застосування до цих відносин ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України відсутні.

При цьому, скаржник наголосив на тому, що укладення спірного правочину не потребувало його подальшого схвалення Товариством з обмеженою відповідальністю УВКФ Промагросервіс , Товариство прийняло до виконання спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки, тобто в будь-якому разі фактично погодило (схвалило) укладений правочин.

Водночас, скаржник вказав, що укладання спірного правочину не потягло порушення прав ОСОБА_2 на участь в управлінні справами товариства, у т.ч. на ухвалення рішень його загальними зборами, тобто прав ОСОБА_2 на реалізацію правомочностей, передбачених законом та статутними документами.

Матеріали справи, разом з апеляційною скаргою згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів МальченкоА.О., Жук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 року задоволено заяву суддів Північного апеляційного господарського суду Дикунської С.Я., Мальченко А.О., Жук Г.А. про самовідвід з мотивів порушення порядку визначення судді з урахуванням спеціалізації з розгляду спорів з корпоративних відносин. Справу передано для здійснення визначення складу судової колегії відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2019 року матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, передані на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Козир Т.П., суддів Коробенка Г.П., Кравчука Г.А.

26.02.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що позивач не була повідомлена про скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма "Промагросервіс", на якому би вирішувалися питання про відчуження земельної ділянки за кадастровим номером 3220881300:03:005:0236, участі в таких загальних зборах не приймала та своєї згоди на відчуження зазначеної земельної ділянки не надавала.

11.03.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача 2 до суду надійшло клопотання про витребування доказів, а саме витребувати від Державної прикордонної служби України письмову інформацію, зокрема чи перетинала державний кордон України у продовж 2013-2019 року громадянка України ОСОБА_2 .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 року задоволено заяву суддів Північного апеляційного господарського суду Козир Т.П., Коробенка Г.П., Кравчука Г.А. про самовідвід з мотивів порушення порядку визначення судді з урахуванням спеціалізації з розгляду спорів з корпоративних відносин. Справу передано для здійснення визначення складу судової колегії відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2019 року, справу №911/1726/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Агрикова О.В. - головуюча суддя; судді Чорногуз М.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2019 року задоволено заяву суддів Північного апеляційного господарського суду Агрикової О.В., Чорногуза М.Г. Чорної Л.В. про самовідвід у справі №911/1726/18. Справу передано для здійснення визначення складу судової колегії відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 24.04.2019 року, справу №911/1726/18 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Власов Ю.Л., судді: Пашкіна С.А., Буравльов С.І.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2019, у зв`язку з призначенням судді Власова Ю.Л., який є головуючим (суддею-доповідачем), на посаду судді Верховного Суду у Касаційний господарський суд (Указ Президента України "Про призначення суддів Верховного Суду" від 07.05.2019 року №195/2019), було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/1726/18 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Коротун О.М., Пономаренка Є.Ю.

Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2018 року у справі № 911/1726/18 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., суддів: Коротун О.М., Пономаренка Є.Ю., своєю ухвалою від 03.06.2019 року.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2019 року, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М., у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/1726/18 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2018 року у справі № 911/1726/18 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., суддів: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю., та призначив розгляд справи на 28.08.2019 року своєю ухвалою від 17.07.2019 року.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2019 року, у зв`язку з перебуванням суддів Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю., у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/1726/18 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2018 року у справі № 911/1726/18 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., суддів: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г., своєю ухвалою від 28.08.2019 року.

28.08.2019 року в судовому засіданні відповідач 2 просив суд задовольнити клопотання про витребування доказів.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача 2 про витребування доказів.

В судовому засідання 28.08.2019 року, представник позивача заявив усне клопотання про призначення судової оціночної-земельної експертизи у справі №911/1726/18.

28.08.2019 року в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду було оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2018 року у справі № 911/1726/18.

02.09.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від позивача надійшли доповнення до клопотання про призначення експертизи, відповідно до якого останній, зокрема просив на проведення судової експертизи направити матеріали справи до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

05.09.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від представника відповідача 2 надійшли заперечення проти клопотання позивача про призначення експертизи, відповідно до представник відповідача 2, зокрема зазначив, що позивач та його представник не заявляли у судів першої інстанції клопотання про призначення експертизи з метою визначення оцінки вартості земельної ділянки за кадастровим номером 3220881300:03:005:0236..

Північний апеляційний господарський суд залишив без розгляду клопотання ОСОБА_2 про призначення у справі № 911/1726/18 судової оціночно-земельної експертизи, своєю ухвалою від 28.08.2019 року. Крім того, даною ухвалою, призначено у справі № 911/1726/18 судову оціночно-земельну експертизу.

08.10.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від ОСОБА_1 до суду надійшла касаційна скарга на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.10.2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 року у справі №911/1726/18.

09.10.2019 року до Північного апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист №26744/19-41 від 03.10.2019 року з клопотанням експерта про надання додаткової інформації, необхідної для виконання експертизи.

Північний апеляційний господарський суд поновив апеляційне провадження у справі № 911/1726/18. Розгляд клопотання експерта у справі № 911/1726/18 призначив на 12.11.2019 року, своєю ухвалою від 04.11.2019 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 року задоволено клопотання експерта КНДІСЕ Савчак В.В. про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи. Зобов`язано учасників апеляційного провадження надати суду відомості про правовий статус земельної ділянки, зокрема поземельна книга на земельну ділянку, витяг з Державного земельного кадастру, державний акт на право власності (постійного користування) земельної ділянки, договір купівлі-продажу земельної ділянки тощо; фрагмент (викопіювання) актуальної на 2016 рік містобудівної документації (генерального плану міста, детального плану території) із нанесенням місця розташування досліджуваної земельної ділянки в зручному для читання масштабі та з відображенням умовних позначень; відомості про розташовані в межах досліджуваної земельної ділянки поліпшення, вартість їх будівництва та технічні характеристики (у разі їх наявності); інвестиційні проекти щодо освоєння досліджуваної земельної ділянки з детальною характеристикою майбутньої забудови; дані про витрати на земельні поліпшення та операційні витрати, пов`язані з утриманням та експлуатацією земельної ділянки та її поліпшень; актуальні на 2016-ий рік відомості про нормативну грошову оцінку досліджуваної земельної ділянки.

Матеріали справи №911/1726/18 передано Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057. м. Київ, вул. Смоленська, 6) для проведення судової оціночно-земельної експертизи, призначеної згідно ухвали Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 року. Провадження у справі №911/1726/18 зупинено до отримання судом висновку експерта.

04.02.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта разом з матеріалами справи № 910/1726/18.

Північний апеляційний господарський суд поновив апеляційне провадження у справі № 910/1726/18 своєю ухвалою від 22.02.2021 року.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2021 року, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О., на лікарняному, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/1726/18 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2018 року у справі № 911/1726/18 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г. своєю ухвалою від 30.03.2021 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

17.06.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від представника відповідача 2 надійшло клопотання про виклик експерта для надання додаткових пояснень щодо наданого ним висновку, в задоволенні якого було відмовлено,я к безпідставне.

30.06.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшли остаточні пояснення з урахуванням висновку експерта КНДІСЕ №26744/19-41/192/20-41 від 26.01.2021 року за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи, відповідно до яких представник позивача, зокрема зазначив, що виходячи із дійсної вартості спірної земельної ділянки (20806473,00 грн), відповідач 2, діючи як директор Товариства, вийшов за межі наданих йому Статутом повноважень, так як для вчинення такого правочину йому потрібно було отримати згоду Загальних зборів учасників Товариства.

29.07.2021 року представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про прийняття судом апеляційної інстанції доказів, які не були подані до суду першої інстанції, зокрема повідомлення про скликання загальних зборів від 17.05.2021 року, листи - вимоги щодо отримання інформації від 27.056.2021 року, протокол загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю УВКФ Промагросервіс від 05.11.2015 року та від 19.07.2021 року, довіреність від 10.01.2020 року.

В силу ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Порядок поновлення процесуальних строку визначений ст. 119 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Обґрунтовуючи неможливість подання відповідних документів до суду першої інстанції, позивач зазначив, що складення та підписання правочинів відбулося вже після ухваленого рішення у справі.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі № 922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. Так, суд підтвердив дотримання процесуальних процедур судом попередньої інстанції, який відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції. Верховний Суд вказав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 року у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 року у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 року у справі № 916/4692/15.

Статтею 129 Конституції України визначено одну із засад судочинства - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Принцип рівності також закріплено ст. 7 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи приписи ст. 80, 81, 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що подані нові докази не можуть бути прийняті судом, а розгляд справи здійснюватиметься за наявними в матеріалах справи доказами. Відповідно, клопотання позивача про долучення доказів, які не могли бути подані до суду першої інстанції залишається без розгляду у відповідності до ст. 118, 207 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 29.07.2021 року заперечували проти доводів апеляційної та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Представники відповідачів у судове засідання 29.07.2021 року не прибули. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 року.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду Київської області в апеляційному порядку за відсутності представників відповідачів, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2018 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська виробничо-комерційна фірма "Промагросервіс" є юридичною особою, учасниками якої є громадянин України ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі - 40% та громадянка України ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі- 60%, що підтверджується Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма "Промагросервіс" затвердженого протоколом Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська виробничо-комерційна фірма "Промагросервіс" №38 від 05.11.2015 року (а.с. 23-36, т.1)

На підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯБ №777428 Товариству на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 18,968 за адресою: Бориспільський район, Вишенська сільська рада, с. Вишеньки, кадастровий номер земельної ділянки: 3220881300:03:005:0236.

Зазначена земельна ділянка вибула з володіння Товариства та на момент звернення з позовом до суду належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.09.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "УВКФ "Промагросервіс" та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. (а.с.165 т.1).

За умовами вказаного договору продавець Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська виробничо-комерційна фірма "Промагросервіс" передає у власність, а покупець ОСОБА_1 набуває у власність земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Вишеньки, котрій присвоєно кадастровий номер 3220881300:03:005:0236 і сплачує за вказану земельну ділянку визначену цим договором суму. Земельна ділянка має загальну площу 18,9679 га, цільове призначення якої - для житлово-громадської забудови садибного типу, склад угідь - забудовані землі (параграф 1 договору).

Позивачка вважає, що договір купівлі-продажу від 21.09.2016 року земельної ділянки за кадастровим номером 3220881300:03:005:0236, укладений 21.09.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма "Промагросервіс" та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. є недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього ж Кодексу.

Згідно із частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу (в редакції, чинній на момент укладення спірного правочину) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Тобто недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ці норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, надавати оцінку добросовісності інших учасників, права яких в разі задоволення позовних вимог можуть бути порушені.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 року у справі № 904/10956/16.

Відповідно до ст.ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (ст. 80 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 92, 97 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Статтею 116 Цивільного кодексу України встановлено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

З наведених норм права вбачається, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється.

Згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від його імені. Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства права не мають.

Отже, підписання виконавчим органом товариства (директором) договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 року у справі № 916/2084/17, від 03.12.2019 року у справі № 904/10956/16).

При цьому, апеляційний суд вважає, що укладення спірного договору є не прямим порушенням прав позивача на участь у товаристві та управлінні ним, а наслідком господарської діяльності товариства та результатом розпорядження юридичною особою власним майном.

При викладенні правового висновку у справі № 916/2084/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила і про практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (рішення у справі Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95 від 20.05.1998 року; рішення у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України (Case of Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, п.п. 28 - 30, від 18.10.2005 року; рішення у справі Фельдман та банк Слов`янський проти України , заява № 42758/05, п. 30, від 21.12.2017 року). Вказала, що при цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, Європейський суд з прав людини розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участь у справі в особі своїх органів (рішення у справі Фельдман та банк Слов`янський проти України , заява № 42758/05, п. 1 резолютивної частини від 21.12.2017 року).

Велика Палата Верховного Суду, взявши до уваги вказану практику Європейського суду з прав людини, за встановлених обставин, з урахуванням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини у справі № 916/2084/17, а також з дотриманням балансу інтересів усіх учасників і самого товариства, уникаючи зайвого втручання в питання діяльності товариства, дійшла висновку, що учасник Товариства не є належним заявником, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи.

Необхідно зазначити, що корпоративна завіса є бар`єром, який відокремлює юридичну особу від її учасників та зумовлює неможливість останніх звернутись до суду за захистом прав юридичної особи замість неї (принцип неможливості ототожнення юридичної особи та її членів).

У п. 26 рішення від 21.12.2017 року у справі Фельдман та банк Слов`янський проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що за загальним правилом акціонер компанії не може стверджувати, що він є жертвою стверджуваного порушення прав компанії за Конвенцією (рішення у справі Агротексім та інші проти Греції від 24.10.1995 року, п.п. 59-72). Проникнення за корпоративну завісу або нехтування правосуб`єктністю компанії може буде виправданим лише за виключних обставин, зокрема, якщо точно встановлено, що компанія не може звернутися до конвенційних установ через органи, утворені згідно з її статутом, або у випадку ліквідації, через її ліквідаторів (п. 66).

Отже, Європейський суд з прав людини у справі Фельдман та банк Слов`янський проти України дійшов висновку, що акціонер (навіть мажоритарний) не може звертатися до суду в інтересах компанії за звичайних обставин, тобто коли юридична особа діє і має відповідні органи управління. А з п. 1 резолютивної частини цього рішення вбачається, що навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, то Європейський суд з прав людини розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участь у справі в особі своїх органів.

Отже, колегія суддів не погоджується з доводами позивача щодо належного способу захисту порушеного корпоративного права.

Так, зазначені висновки є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, та виключають необхідність оцінки інших обставин справи та посиланнь учасників справи.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду від 07.07.2020 року від 07.07.2020 року.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.09.2020 року у справі № 378/596/16-ц, неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як вбачається із матеріалів справи № 911/1726/18, що переглядається, Товариство з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма "Промагросервіс" не ліквідовано, його органи управління здійснюють свої повноваження у порядку, передбаченому законодавством України та статутом товариства, а тому у випадку порушення прав, товариство може звернутись за їх захистом через свої уповноважені органи.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог не відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його повністю спростовують.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають залишенню без задоволення.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що позивач не позбавлений права (разом з іншими учасниками) у будь-який час ініціювати питання щодо скликання позачергових зборів учасників товариства з метою належного реагування на факт укладення такого договору та розгляду питання щодо порушення або непорушення прав та законних інтересів товариства (його учасників). Якщо збори учасників товариства дійдуть висновку про порушення укладеним договором прав та законних інтересів товариства останнє вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Також належним способом захисту права учасника юридичної особи може бути подання ним (зокрема разом з іншими учасниками, яким належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства) позову в інтересах юридичної особи до її посадової особи про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи на підставі п. 12 ч. 1 ст. 20, ст. 54 Господарського процесуального кодексу України.

Якщо ж учасник товариства не може звернутися з позовом до посадової особи від імені товариства, бо розмір його частки є недостатнім для цього з огляду на вимоги ч. 1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, то такий учасник вправі вийти з товариства і вимагати виплати йому вартості частки, а також подати позов до самого товариства та/або його учасників, якщо він вважає, що шляхом відчуження майна за договором йому було завдано збитків.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 року у справі № 904/10956/16.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Відповідно до ст. 263 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2018 року у справі №911/1726/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на позивача.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 2643,00 грн (дві тисячі шістсот сорок три гривні 00 копійок) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області

5. Матеріали справи №911/1726/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк

Дата складення повного тексту 05.08.2021 року.