Постанова

від 28.07.2021 по справі 307/1155/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 липня 2021 року

м. Київ

справа № 307/1155/20

провадження № 61-7192св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Тернівська сільська рада Тячівського району Закарпатської області,

третя особа - Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - Тячівська місцева прокуратура Закарпатської області в інтересах держави Україна в особі сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у складі судді Бисага Т. Ю. у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, третя особа - управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тернівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області , третя особа - управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, про визнання права власності на нерухоме майно.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 травня

2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна -

торговий (банкетний) зал, площею 110,30 кв. м, що розташований

на АДРЕСА_1 .

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Тячівська місцева прокуратура Закарпатської областів інтересах держави Україна в особі сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації оскаржила його в апеляційному порядку.

Прокурор в апеляційній скарзі, зазначивши органи, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, як на підставу для здійснення ним представництва посилався на те, що вказані ним органи не забезпечили захист інтересів держави шляхом оскарження рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 травня 2020 року, а тому прокурор вступає

в указану справу в інтересах держави.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року апеляційну скаргу Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області, подану в інтересах держави Україна в особі сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації, на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 травня 2020 року визнано неподаною та повернуто скаржнику.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зазначена прокурором підстава для здійснення представництва (а саме: незабезпечення органами захисту інтересів держави шляхом оскарження судового рішення, про яке їм повідомлено 29 грудня 2020 року) є необґрунтованою.

Враховуючи, що скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги

у встановлений судом строк, не обґрунтував наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави

в суді в особі обраних ним органів, не довів, що органи, яких прокурор зазначив як уповноважених державою на здійснення відповідних функцій,

не здійснюють своїх повноважень щодо захисту інтересів держави, апеляційний суд вважав за необхідне апеляційну скаргу Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області, подану в інтересах держави Україна

в особі сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації, вважати неподаною та повернути скаржнику.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У квітні 2021 року Закарпатська обласна прокуратура в інтересах держави в особі сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2021 року поновлено Закарпатській обласній прокуратурі строк на касаційне оскарження ухвали Закарпатського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року.

Відкрито касаційне провадження та витребувано з Тячівського районного суду Закарпатської області матеріали цивільної справи № 307/1155/20.

У червні 2021 матеріали справи № 307/1155/20 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 та абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Крім того, касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах

від 11 листопада 2020 року у справі № 2-2761/09, від 28 травня 2020 року

у справі № 718/785/17, від 25 серпня 2020 року у справі № 760/21223/17-ц,

від 02 квітня 2020 року у справі № 645/7199/18, від 17 липня 2019 року у справі

№ 911/1805/18, від 13 червня 2018 року у справі № 687/379/17, від 07 травня 2018 року у справі № 910/18283/17, від 10 липня 2018 року у справі

№ 812/1689/16, від 30 вересня 2020 року у справі № 176/2459/19.

Суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що дії прокуратури суперечать принципу попереднього повідомлення, яке повинно передувати зверненню прокурора з апеляційною скаргою. Фіксування згоди на представництво інтересів держави або їх бездіяльність щодо оскарження судового рішення протягом розумного строку не передбачено чинним законодавством України.

Прокурор, що не брав участі у справі, обмежений у часі на вчинення відповідних процесуальних дій, що свідчить про відсутність можливості здійснення тривалого досудового врегулювання шляхом листування із суб`єктом владних повноважень та отримання згоди на представництво, оскільки зазначені дії призведуть до пропуску строку на оскарження незаконного судового рішення.

Поза увагою апеляційного суду залишилося те, що прокурор попередньо, до подачі апеляційної скарги, повідомив сектор містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації про необхідність оскарження в апеляційному порядку рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 травня 2020 року.

Разом із тим, уповноважені органи самоусунулися від обов`язку захищати інтереси держави, що є свідченням їх бездіяльності та підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Аргументи інших учасників скарги

Відзив на касаційну скаргу від учасників справи до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 травня

2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна -

торговий (банкетний) зал, площею 110,30 кв. м, що розташований

на АДРЕСА_1 (а. с. 59-62).

Тернівська сільська рада Тячівського району Закарпатської області та управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області не брали участі у справі (а. с. 58).

Відсутні докази про те, що вказаним органам було відомо про ухвалення рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 травня

2020 року.

29 грудня 2020 року Тячівська місцева прокуратура Закарпатської області повідомила сектор містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації про необхідність вжиття заходів щодо оскарження ухвалення рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 травня

2020 року. Також повідомлено, що у разі невжиття заходів для оскарження вказаного судового рішення, прокуратурою буде подано апеляційну скаргу в інтересах держави Україна в особі сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації (а. с. 79-80).

31 грудня 2020 року Тячівська місцева прокуратура Закарпатської області

в інтересах держави Україна в особі сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації оскаржила в апеляційному порядку рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 травня

2020 року(а. с. 66-78).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Вирішуючи питання про повернення апеляційної скарги Тячівській місцевій прокуратурі Закарпатської області, поданої в інтересах держави Україна в особі сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації, суд апеляційної інстанції вважав, що прокурор не обґрунтував наявність визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді в особі обраних ним органів, не довів, що органи, яких прокурор зазначив як уповноважених державою на здійснення відповідних функцій, не здійснюють своїх повноважень щодо захисту інтересів держави, тому апеляційну скаргу слід вважати неподаною та повернути скаржнику на підставі положень статті 357 ЦПК України.

Колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного суду з таких підстав.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя статті 56 ЦПК України)

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частина четверта статті 56 ЦПК України)

У пункті 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України передбачено, що крім цього, заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зазначено, що: відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган;

2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з 'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб 'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій

в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті

226 ГПК України .

Згідно з частиною першою статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

У пункті 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо, зокрема, апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Тлумачення пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК свідчить, що в ньому не передбачено такої підстави для повернення апеляційної скарги як відсутність процесуальних повноважень прокурора на подачу апеляційної скарги в інтересах юридичних осіб з повною процесуальною дієздатністю.

За таких обставин повернення апеляційної скарги на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК є помилковим.

Таким чином, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Аналогічний правовий висновок щодо вирішення вказаного процесуального питання викладено у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року

у справі № 176/2459/19, від 07 липня 2021 року у справі № 308/12828/19.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги відносно наявності підстав у прокурора представляти інтереси держави у цій справі, оскільки за вказаних обставин, зазначені доводи є передчасними. Суд апеляційної інстанції зобов`язаний надати оцінку вказаним обставинам після відкриття апеляційного провадження.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що з 15 грудня 2017 року

ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову

у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово.

За змістом частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І Загальні положення ЦПК України. Згідно з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі

№ 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) зроблено висновок про те, що регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції.

Слова суд апеляційної інстанції , вжиті у частинах першій і другій статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України).

Таким чином, постановлення апеляційним судом ухвали про повернення апеляційної скарги одноособово не відповідає нормам процесуального права,

а тому вказана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 406, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації задовольнити.

Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року скасувати,

справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук