Ухвала

від 02.08.2021 по справі 640/29245/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

02 серпня 2021 року м. Київ № 640/29245/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про відвід судді Окружного адміністративного суду міста Києва Аблова Є.В. від розгляду адміністративної справи

за позовомОСОБА_1 доДержавного бюро розслідувань провизнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Окружного адміністративного суду м. Києва Аблова Є.В. перебуває адміністративна справа № 640/29245/20 за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2020 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

22 липня 2021 р. від позивача до суду надійшла заява про відвід головуючого судді.

В обґрунтування заявленого відводу відповідач зазначає, що на його думку є обставини, які викликають обґрунтований сумнів у неупередженості судді Аблова Є.В., що є підставою для відводу чи самовідводу, які полягають у тому, що суддя Аблов Є.В. у 2018 році проходив Конкурс на посади керівного складу Державного бюро розслідувань. В результаті вказаного конкурсу Аблова Є.В. не було визнано переможцем. У зв`язку з цим, як зазначає відповідач, Аблов Є.В. оскаржував протокол № 64 від 18.07.2018 та дії Комісії з проведення конкурсу на заняття посад Директора Державного бюро розслідувань, його заступників, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, за участю третьої особи - Державного бюро розслідувань та залученням Директора Державного бюро розслідувань у справі №826/13518/18. Таким чином, на думку відповідача, у судді Аблова Є.В. вже сформувались негативні відносини з Державним бюро розслідувань та його керівництвом, оскільки останній перебував з ними у судовому спорі та йому було відмовлено у задоволенні зазначеного адміністративного позову. Таким чином, відповідач вважає, що наявні підстави для відводу судді Окружного адміністративного суду м. Києва Аблова Є.В.

Ухвалою судді Аблова Є.В. від 27.07.2021 року заявлений відвід визнано необґрунтованим, заяву про відвід судді передано на автоматичний розподіл для визначення судді для її розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2021, заяву про відвід судді із справою передано для вирішення судді Васильченко І.П.

Розглянувши заяву та наявні матеріали, слід зазначити наступне.

Згідно із приписами частини восьмої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

Частиною третьою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Поряд з цим, частини четверта статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Водночас, Суд, який розглядає справу має бути "безстороннім" і "незалежним" (стаття 6 частина 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Поняття незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою.

З суб`єктивної точки зору, суд не повинен виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання.

Об`єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ, у т.ч. подібних.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Газета Україна-центр" проти України" від 15 липня 2010 року зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб`єктивного і об`єктивного критеріїв. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, "правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться". На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість.

Також, щодо об`єктивної неупередженості зазначено у справі "Фей проти Австрії". Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

З системного аналізу підстав, які наведені у статтях 36-37 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. Водночас, для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.

Суд, ознайомившись в порядку письмового провадження із заявою представника Державного бюро розслідувань про відвід судді Аблова Є.В. встановив, що вказана заява мотивована наявністю, на переконання позивача, обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді. Зокрема, представник відповідача зазначає, головуючий суддя у 2018 році проходив конкурс на посади керівного складу Державного бюро розслідувань. За результатами проведеного конкурсу суддю не було визнано переможцем, а тому він оскаржив протокол про затвердження результатів конкурсу та дії комісії щодо проведення конкурсу. Таким чином, у судді уже сформувалися негативні відносини із відповідачем та його керівництвом.

Пунктом 2 Рішення Ради суддів України від 07 вересня 2017 року №46 визначено, що наявність судового рішення, яке ухвалене судом (суддею, слідчим суддею) в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних чи інших питань у тій самій справі, не породжує у діяльності судді (суддів) конфлікту інтересів у розумінні Закону України Про запобігання корупції .

З огляду на те, що обставини, на які посилається позивач, не доводять та не можуть свідчити про існування обставин, що викликають сумніви в неупередженості судді, не підтверджені жодними доказами, а їх встановлення не належить до повноважень суду при вирішенні питання про відвід, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про відвід судді Аблова Є.В., оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, що свідчать про наявність процесуальних підстав для відводу судді Аблова Є.В. від розгляду адміністративної справи №640/29245/20.

Інші підстави для задоволення заяви про відвід відсутні.

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу, що у випадку, якщо особа не погоджується з процесуальними діями суду, його рішеннями, від має право їх оскаржити в апеляційному та касаційному порядку за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.

Таким чином, твердження відповідача є необґрунтованими та не підтверджуються належними і допустимими доказами, а подана заява про відвід судді не мотивована.

Обставин, які можуть вказувати, що суддя прямо чи опосередковано зацікавлений у результаті розгляду справи, не встановлено.

Відтак, суддя приходить до висновку про необґрунтованість заяви про відвід та наявність підстав для відмови у її задоволенні.

Керуючись положеннями ст.ст. 36, 37, 39, 40, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Державного бюро розслідувань про відвід судді Аблова Є.В. відмовити.

Відповідно до ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду (ч.3 ст. 293 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя І.П. Васильченко