Постанова

від 02.06.2021 по справі 340/1758/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2021 року м. Дніпросправа № 340/1758/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

секретар судового засідання Новошицька О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області

на додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 року (головуючий суддя Брегей Р.І.)

в адміністративній справі №340/1758/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСВ-ГРУП" до відповідачів: Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (відповідач-1), Державної податкової служби України (відповідач-2) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВСВ-ГРУП", звернувся 02.06.2020 року до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідачів: Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (відповідач-1), Державної податкової служби України (відповідач-2) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, просив; (т. 1 а.с.1-27).

- визнати протиправними та скасувати 4 рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (відповідач-1) від 28 лютого та 02 березня 2020 року, якими відмовлено у реєстрації 4-х податкових накладних від 18 лютого 2020 року №22 та №23, від 19 лютого 2020 року №24, від 20 лютого 2020 року №25 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України (відповідач-2) зареєструвати податкові накладні днем їх подання;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (відповідач-1) на користь позивача судовий збір у сумі 8408 грн.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (відповідач-1) на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200 грн.

14 вересня 2020 року Кіровоградський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким задовільнив позов та стягнув з Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (відповідач-1) на користь позивача судовий збір у сумі 8408 грн. (т. 1 а.с.228-233).

При цьому, у мотивувальній частині рішення від 14.09.2020 року суд першої інстанції зазначив, що питання про стягнення витрат на правничу допомогу потребує проведення судового засідання та ухвалення додаткового рішення.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції (від 14 вересня 2020 року) - залишено без змін, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (відповідач-1) на користь позивача втрати на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 4 000 грн. (т. 2 а.с.77-83).

Після закінчення апеляційного провадження матеріали справи в силу ст. 326 КАС України повернуті до суду першої інстанції.

Кіровоградський окружний адміністративний суд викликав учасників справи в судове засідання повістками про виклик на 09 годину 15хвилин 05.02.2021 року для ухвалення додаткового рішення (з ініціативи суду) (а.с.85-89).

05.02.2021 року Кіровоградський окружний адміністративний суд, зазначаючи, що представником Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (відповідач-1) не подано заперечення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, ухвалив додаткове рішення, яким частково задовольнив вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (відповідач-1) на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 13355 грн.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що рішення відповідач-1 призвели до негативних наслідків в діяльності позивача, тому витрати на правничу допомогу має відшкодувати відповідач-1. Щодо розміру відшкодування на правничу допомогу, суд першої інстанції зазначив, що 03 березня 2020 року (до подання позову) позивач уклав договір про надання правничої допомоги з адвокатським бюро Глазков та Партнери (т. 1 а.с.199-202). Допомога надавалась адвокатом Глазковим А.С. (т. 1 а.с.204). Кошти сплачено за такі послуги: попереднє ознайомлення з матеріалами та консультацію, визначення документації необхідної для підготовки позову, укладення договору про правничу допомогу (витрачено 3 години часу); аналіз наданих клієнтом документів (витрачено 15 годин часу); аналіз судової практики у подібних правовідносинах (витрачено 20 годин часу); написання позовної заяви, формування додатків та подання позову до суду (витрачено 24 годин часу); участь у судових засіданнях (витрачено 3 години часу) (т.1 а.с.206). Вартість правничої допомоги склала 14000 грн., а затрачено на надання послуг 65 години часу (т. 1 а.с.206).12 березня 2020 року позивач сплатив кошти (т. 1 а.с.205). Вартість години праці адвоката склала 215 грн. Оскільки адвокат не брав участі у судових засіданнях (справа розглядалась без виклику сторін), то суд першої інстанції визначив вартість наданих послуг в розмірі 13 355 грн.

Не погодився з додатковим рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 року представник Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (відповідач-1) та подав апеляційну скаргу. Просить скасувати додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 року та ухвалити нове, яким повністю відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Посилається на те, що ряд послуг, як-то: попереднє ознайомлення з матеріалами справи, аналіз наданих клієнтом документів, аналіз судової практики у подібних правовідносинах - є складовою такої послуги як складання позовної заяви. Тобто фактично представником позивача штучно зроблено розподіл витрат по послугам, які є складовою частиною одного цілого з метою збільшення витрат на правничу допомогу. Також зазначає, що представником позивача значно перевищено розмір витраченого часу на пошук судової практики, оскільки по подібним правовідносинам в більшості випадків вирішується судами на користь платника податків. Зазначає, що не погоджується, що на написання позову представник позивача витратив 24 години часу, оскільки документи, які вивчав представник позивача були роздруковані з електронного кабінету платника податків, при цьому більшість з них є ідентичними (мінялася лише сума та період тощо). Вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 355грн. є завищеною, не є співмірною складності справи та проведеній адвокатом роботі, розрахунки є сумнівними, а категорія таких справ є розповсюдженою.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , норми Кодексу адміністративного судочинства України.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції додаткового рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Так, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно частини 3 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом 10-ти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд першої інстанції зазначає, що сторони до суду не з`явились, будучи належним чином повідомлені про розгляд вказаного питання (а.с.85-89).

Однак, дослідження матеріалів справи дає підстави для висновку, що матеріали справи не містять підтверджень коли саме Головному управлінню Державної податкової служби у Кіровоградській області (відповідач-1) була направлена/отримана повістка про виклик до суду на 05.02.2021 року для розгляду питання щодо ухвалення додаткового рішення.

Матеріали справи містять направлення на електрону адресу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (відповідач-1) повідомлення про виклик до суду, однак, матеріали справи не містять підтвердження, що відповідач-1 надав відповідь про отримання такого повідомлення (а.с.85-89).

Вказані обставини ставлять питання чи був відповідач-1 належним чином повідомлений про час і місце розгляду в судовому засіданні питання щодо ухвалення додаткового рішення 05.02.2021 року та чи міг у зв`язку з цим подати заперечення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу.

Однак, матеріали справи свідчать про те, що ці обставини судом першої інстанції в повному обсязі не були досліджені, натомість, суд має перевірити чи всі учасники справим повідомлені належним чином про розгляд справи.

Зокрема, в силу ч. 3 ст. 205 КАС України, суд може розглянути справу за відсутності учасника справи, якщо такий учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання.

Тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, як наслідок, є передчасним висновок суду першої інстанції, що відповідачем-1 не подало заперечення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 3 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином вказана норма передбачає підстави для відшкодування судових витрат на користь позивач в разі задоволення позовних вимог.

В силу статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність - гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час .

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що саме суд встановлює розмір судових витрат, які сторона сплатила, або має сплатити на підставі доказів.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, для встановлення судом розміру витрат, що понесла сторона у справі слід надати відповідні докази.

При цьому, при встановленні судом розміру судових витрат, також враховується обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору та ін .

Так, відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Слід зазначити, що в силу ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат враховується:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, в силу ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, і складність справи, і витрачений час на надання правничої допомоги і ціна позову та ін. мають значення для суду для визначення розміру витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.

Водночас, для визначення судом розміру витрат на правничу допомогу також має значення обґрунтованість клопотанням іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Слід зазначити, що обв`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже відповідач має доводити свої вимоги про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін .

Саме такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Матеріалами справи підтверджується, що інтереси позивача у справі здійснює адвокат Глазков А.С.

Так, між Адвокатським бюро Глазков та партнери та позивачем укладено договір №65 про надання професійної правничої допомоги від 03.03.2020 року (а.с.199-202).

Рахунком-фактурою №1 від 12.03.2020 року визначена вартість послуг в розмірі 14 000 грн. без ПДВ (а.с. 204).

При цьому позивач в позові просив стягнути на його користь судові витрати на правничу допомогу в розмірі 11 200грн , а не 14 000грн.

Водночас, суд першої інстанції оцінку цій обставині не надав, та вийшов за межі позовних вимог, що були поставлені позивачем в позові, як наслідок, зробив помилковий висновок про можливість часткового задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 355 грн. (також, матеріали справи не містять заяви про збільшення позовних вимог).

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що ряд послуг, як-то:

- попереднє ознайомлення з матеріалами справи, аналіз наданих клієнтом документів, аналіз судової практики у подібних правовідносинах - є складовою такої послуги як складання позовної заяви.

Тобто фактично представником позивача зроблено розподіл витрат по правничим послугам, які є складовою частиною саме складання позовної заяви, що дає підстави для висновку, що представником позивача за одні і ті ж послуги в подвійному розмірі стягнуті витрати на професійну правничу допомогу.

Також на думку колегії суддів апеляційної інстанції представником позивача значно перевищено розмір витраченого часу на пошук судової практики, оскільки дані справи є достатньо поширеними на даний час, і не вимагають значного часу для пошуку практики.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції піддає критичній оцінці, що на написання зазначеного позову представник позивача витратив 24 години часу (т.т. 3 робочі дні), оскільки, вказаний позов може бути сформований протягом не більше одного робочого дня з врахуванням того, що такі справи є достатньо поширеними на даний час.

Вказані обставини справи дають підстави для висновку про можливість зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 355грн. є завищеною, не є співмірною складності справи та проведеній адвокатом роботі та витраченому часу, та виходить за межі позовних вимог.

Позивачем здійснена оплата на рахунок АБ Глазков та партнери за надання правничої допомоги, що підтверджується платіжним дорученням №284 від 12.03.2020 року (а.с. 205). При цьому, в акті наданих послуг №1 від 03.03.2020 року зазначені витрати по правничим послугам, які є складовою частиною складання позовної заяви, що дає підстави для висновку про подвійне нарахування сум за одні і ті ж послуги, представлені в різному формулюванні (а.с. 206).

Отже надані позивачем докази, у повній мірі, не дозволяють зробити висновок щодо обґрунтованості визначеної вартості наданих послуг в сумі 13 355грн., що визначена судом першої інстанції.

Документи, надані позивачем щодо погодження переліку послуг правничої професійної допомоги не дають підстав для висновку, що вони є достовірним та достатнім доказом підтвердження факту виконання таких послуг, оскільки одна й та сама послуга представлена різними формулюваннями.

При визначенні суми відшкодування суд апеляційної інстанції керується критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції співмірною сумою на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, з урахуванням обставин справи (складності справи, фактичних і неминучих витрат позивача, обґрунтованості розміру витрат, дійсного часу витраченому на складання позову, розгляду справи без участі представників сторін) - є витрати в розмірі 2500грн.

У постанові Верховного Суду від 23.04.2019 по справі №826/9047/16 зазначено, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим . Первинні документи щодо погодження з клієнтом переліку послуг правничої професійної допомоги не можуть вважатися достовірним та достатнім доказом факту прийняття їх (послуг) виконання таким клієнтом. При цьому, при визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія судів апеляційної інстанції не вбачає підстав для не застосування зазначених норм.

Оскільки, в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції не підтверджено, що витрати на професійну правову допомогу в сумі 13 355грн. за надання правової допомоги в суді першої інстанції були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, то відсутні підстави для залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача судових витрат на правничу допомогу в розмірі 13 355 грн.

Доводи апеляційної скарги частково спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його зміни.

Керуючись 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області - задовольнити частково.

Додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 року - змінити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСВ-ГРУП" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2500 грн.

В іншій частині вимоги щодо витрат на професійну правничу допомогу - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили 02.06.2021 та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 02.06.2021.

В повному обсязі постанова виготовлена 04.06.2021.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова