Постанова

від 03.08.2021 по справі 640/13539/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03 серпня 2021 року

справа №640/13539/19

адміністративне провадження №К/9901/22828/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року у складі суддів Кобаля М. І., Бужак Н. П., Костюк Л. О.

у справі №640/13539/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дизельсервіс

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

Рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю Дизельсервіс (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 травня 2019 року №0023921404, яким зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість на 887210,00 грн, №0023911404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 5 153 654,00 грн, у тому числі за основним платежем на 4 122 923,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 030 731,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції виходив з відсутності будь-яких доказів, які б підтверджували реальність здійснених господарських операцій позивача з його контрагентами (ТОВ Тайдін , ТОВ Айронкем та ТОВ Брутекс ), доказів зберігання придбаного товару, оприбуткування товару на складах позивача та його подальшого використання, неможливості відслідкувати подальший рух товарів. Суд першої інстанції зауважив, що в матеріалах справи містяться акти про списання ТМЦ у виробництво, однак суд не має можливості встановити яким чином вказані акти стосуються спірних правовідносин. Суд визнав висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість та завищення від`ємного значення обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення правомірними, що обумовило ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року апеляційну скаргу Товариства задоволено повністю, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов Товариства задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0023921404 та №0023911404 від 14 травня 2019 року.

Суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків, зокрема про те, що надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та містять інформацію про здійснені господарські операції, а тому є належними доказами в розумінні адміністративного судочинства. Податковим органом як суб`єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагентів, оскільки доказів визнання нікчемними угод ні суду першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи, відповідач не надав. Висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування. Угоди, які укладені між позивачем та його контрагентами, не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв`язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов`язків сторін за такими угодами.

Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2021 року відкрито провадження у цій справі на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України та витребувано справу з суду першої інстанції.

29 липня 2021 року справа № 640/13539/19 надійшла до Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України.

Скаржник в касаційній скарзі описує господарські операції позивача з трьома контрагентами, певні обставини щодо транспортування товару (аналіз схеми руху перевезення товарів), щодо відсутності технічної можливості у контрагентів позивача виконати договірні зобов`язання (відсутні трудові, виробничі активи, складські приміщення тощо), вказує на не дослідження судом апеляційної інстанції доказів, зокрема, товарно-транспортних накладних, не надання судом оцінки кожному доводу контролюючого органу.

Відповідач просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року у справі №640/13539/19, залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року.

27 липня 2021 року від позивача на адресу суду надійшов відзив на касаційну скаргу податкового органу. Товариство вважає касаційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Обставини справи

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами постачальниками ТОВ ТАЙДІН (код 42071393) за липень 2018 року, ТОВ АЙРОНКЕМ (код 42099466) за серпень, вересень 2018 року, ТОВ БРУТЕКС (код 42101569) за жовтень, листопад 2018 року, за результатами якої складено акт від 18 квітня 2019 року №416/26-15-14-04-04/30734801 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Товариством пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4122923,00 грн, в тому числі: за липень 2018 року на загальну суму 164 210,00 грн; за серпень 2018 року на загальну суму 805357,00 грн; за вересень 2018 року на загальну суму 1 012 200,00 грн; за жовтень 2018 року на загальну суму 555 999,00 грн; за листопад 2018 року на загальну суму 1 585 157,00 грн;

- завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 887 210,00 грн, а саме: за липень 2018 року у сумі 887 210,00 грн.

14 травня 2019 року на підставі акта перевірки керівник податкового органу прийняв податкові повідомлення-рішення:

- №0023921404, яким зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість на 887 210,00 грн;

- №0023911404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 5 153 654,00 грн, у тому числі за основним платежем на 4 122 923,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 030 731,00 грн.

Висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства ґрунтуються на тому, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми цього податку за операціями з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю Тайдін , Товариства з обмеженою відповідальністю Айронкем , Товариства з обмеженою відповідальністю Брутекс (далі - контрагенти позивача), оскільки аналізом інформації, наявної в базах даних ДФС України встановлено відсутність технічної та технологічної можливості здійснення постачання товарів, зокрема, виявлено відсутність основних засобів на балансі підприємства, а також відсутня інформація на підтвердження оренди основних засобів; не підтверджено поставки ТМЦ по ланцюгу постачання; неможливо підтвердити операції стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної діяльності; наявна інформація, що підтверджує нереальність фінансово-господарської діяльності; відсутні наймані працівники, які б могли навантажувати, розвантажувати, охороняти та реалізовувати товар.

Дослідивши господарські операції, за результатами яких формувались дані бухгалтерського і податкового обліку, суди установили наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Дизельсервіс (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Тайдін (продавець) укладено договір від 2 липня 2018 року №208, предметом якого є поставка і передача у власність покупцеві товару, згідно видаткових накладних, які є невід`ємними частинами договору.

Згідно з видатковими накладними та рахунками-фактури, протягом липня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Тайдін поставило позивачу товар (ковш, клин фрикційний, боковина, кільце тощо) та виписало на адресу позивача податкові накладні, датовані липнем 2018 року на загальну суму 5 257 100,20 грн, у тому числі податок на додану вартість 1 051 420,00 грн.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Дизельсервіс (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Брутекс (продавець) укладено договір від 25 вересня 2018 року №0925, предметом якого є поставка і передача у власність покупцеві товару, згідно видаткових накладних, які є невід`ємними частинами договору.

Згідно з видатковими накладними та рахунками-фактури, протягом жовтня-листопада 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Брутекс поставило позивачу товар (боковина, круг) та виписало на адресу позивача податкові накладні, датовані жовтнем-листопадом 2018 року на загальну суму 10705778, 10 грн, у тому числі податок на додану вартість 2 141 155,62 грн.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Дизельсервіс (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Айронкем (продавець) укладено договір від 8 серпня 2018 року №08/08-18, предметом якого є поставка і передача у власність покупцеві товару, згідно видаткових накладних, які є невід`ємними частинами договору.

Згідно з видатковими накладними та рахунками-фактури, протягом серпня-вересня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Айронкем поставило позивачу товар (боковина, круг) та виписало на адресу позивача податкові накладні, датовані серпнем-вереснем 2018 року на загальну суму 10 905 343,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 1 817 557,20 грн.

На підтвердження транспортування товарів, позивач надав суду товарно-транспортні накладні.

Оплата за товар здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого позивач надав виписки по рахунку.

Правове регулювання

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пункт 198.1 статті 198 ПК України встановлює, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1. статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4. статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону).

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Висновки суду

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Виходячи з системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин справи, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Суд апеляційної інстанції здійснив аналіз та надав правову оцінку нормам матеріального права, зокрема пункту 44.1 статті 44, пунктам 198.1, 198.6 статті 198 ПК України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом України від 14 жовтня 1997 року № 363, та дійшов висновку, що надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону та містять інформацію про здійснені господарські операції, а тому є належними доказами в розумінні адміністративного судочинства.

Суд апеляційної інстанції, досліджуючи господарські операції, які поставлені під сумнів контролюючим органом, визнав, що між позивачем та контрагентами-постачальниками були укладені реальні договори поставки, метою яких було створення реальних наслідків у вигляді здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів враховує також те, що ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, податковий орган не заявляв про недостатність будь - яких інших первинних документів стосовно спірних операцій. Всі податкові накладні були зареєстровані у встановленому Законом порядку, розбіжності з цього приводу між контрагентами відсутні. Всі грошові розрахунки з контрагентами позивачем були здійснені у повному обсязі (заборгованість відсутня).

Суд апеляційної інстанції дослідив факт перевезення товару та дійшов висновку, що він підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними. Крім того, суд врахував додаткові пояснення позивача, в яких зазначено, що автомобіль не здійснював декілька поїздок на добу, як стверджує відповідач, за одну поїздку автомобіль за габаритами та вантажопідйомністю перевозив всі запчастини за декількома видатковими накладними. Для зручності обліку, на кожну видаткову накладну постачальником була виписана окрема товарно-транспортна накладна. Тобто, на одну поїдку була виписана однакова кількість видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, в яких є посилання на ці видаткові накладні. Суд апеляційної інстанції прийняв доводи Товариства, що кількість товарно-транспортних накладних на одну поїздку не обмежується нормами чинного законодавства. До матеріалів справи позивач додано копії креслень та фото, які підтверджують габарити транспортованого товару та можливість їх перевезення одним автомобілем.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування. Контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагентів, оскільки доказів визнання нікчемними угод суду не надано.

Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції угоди, які укладені між позивачем та його контрагентами не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв`язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов`язків сторін за такими угодами.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутня інформація та документи, які б свідчили про проведення перевірки (планової, позапланової або іншої) контрагентів позивача (ТОВ Тайдін , ТОВ Айронкем , ТОВ Брутекс ) і, як наслідок, відсутнє належне документальне підтвердження відсутності у цих контрагентів трудових та інших ресурсів для виконання робіт та/або іншої негативної інформації про таких контрагентів, на яку податковий орган посилається в акті перевірки.

Доводи касаційної скарги зводяться лише до незгоди податкового органу з позицією суду апеляційної інстанції щодо оцінки доказів (переоцінка доказів, надання переваги одних доказів над іншими, тощо).

Касаційна скарга не спростовує висновків суду апеляційної інстанції, доводи відповідача є ідентичними тим, які висловлені податковим органом під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, і яким вже надана правова оцінка з урахуванням встановлених обставин на підставі повно і всебічно досліджених доказів.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за операціями з контрагентами-постачальниками.

Враховуючи межі касаційного перегляду, встановлені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування постанови відсутні.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року

у справі №640/13539/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: С. С. Пасічник

В. П. Юрченко