Постанова

від 26.07.2021 по справі 913/669/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2021 р. Справа № 913/669/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий:Зубченко І.В. (доповідач), судді:Гребенюк Н.В. , Медуниця О.Є. при секретарі судового засідання: Солдатова М.Ю. за участю представників: від позивача:Швидкий О.О., ордер серія АІ №1132403 від 13.07.2021р. від відповідача-1:Ліндаєв О.С., ордер серія АА№1077271 від 24.03.2021р.; Олефіренко С.М., довіреність б/н від 25.06.2021р. від відповідача-2:Ліндаєв О.С., ордер серія АА№1077271 від 24.03.2021р.; Олефіренко С.М., довіреність б/н від 25.06.2021р. від третьої особи-1:не з`явився від третьої особи-2:не з`явився від третьої особи-3:не з`явився від третьої особи-4:не з`явився від третьої особи-5:не з`явився від третьої особи-6:Троян М.В., ордер серія ВВ №1009345 від 23.07.2021р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шаркон ЛТД» , м.Київ, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабеан ЛТД» , м.Київ (вх.№1482 Л/3 від 13.05.2021р.) на рішення господарського суду Луганської області ухвалене 01.03.2021р. (повний текст складено та підписано 09.03.2021р. у м.Харкові) у справі№913/669/20 (суддя Вінніков С.В.) за позовомПриватного підприємства «БІВМ і К» , м.Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідачів: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Шаркон ЛТД» , м.Київ; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабеан ЛТД» , м.Київ за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Східний базар ЛТД» , м.Київ; 2.Благодійного Фонду Володимира Безим`яного, м.Сєвєродонецьк Луганської області; 3.Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іващенко Наталії Володимирівни, м.Київ; 4.Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Криворучка Віктора Петровича, м.Київ; 5. Міністерства юстиції України, м.Київ; 6. ОСОБА_1 , м.Сєвєродонецьк Луганської області провитребування майна з чужого незаконного володіння В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство БІВМ і К (далі - ПП БІВМ і К , позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю Шаркон ЛТД (далі - ТОВ Шаркон ЛТД , відповідач-1), та відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю Лабеан ЛТД (далі - ТОВ Лабеан ЛТД , відповідач-2) про:

1. витребування на користь ПП БІВМ і К з незаконного володіння ТОВ Шаркон ЛТД нерухомого майна: 53/100 земельної ділянки з кадастровим номером 4412900000:06:043:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,5525 га;

2. витребування на користь ПП БІВМ і К з незаконного володіння ТОВ Лабеан ЛТД нерухомого майна: 47/100 земельної ділянки з кадастровим номером 4412900000:06:043:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,5525 га.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

ПП БІВМ і К є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4412900000:06:043:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 25.11.2004р. серії ЛГ №040649, виданого Сєвєродонецькою міською радою.

Згідно інформаційної довідки з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18.07.2019р. №НВ-4403552912019 право власності на земельну ділянку зареєстровано 25.11.2004р. за позивачем.

З інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру речових прав від 06.07.2020р. №215170957 позивачу стало відомо, що дані про право власності на зазначену земельну ділянку в державному реєстрі не відповідають дійсності, оскільки позивач не значиться власником спірної земельної ділянки.

Перше зареєстроване в державному реєстрі вибуття майна з володіння позивача не з його волі сталося 04.06.2020р., при цьому власником зазначеної земельної ділянки зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю Східний Базар ЛТД , яке нібито набуло відповідне речове право на підставі договору купівлі-продажу від 04.06.2020р. №159, зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучко В.П.

Право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано на 53/100 за ТОВ Шаркон ЛТД , а 47/100 - за ТОВ Лабеан ЛТД .

Як зазначив позивач, він нікому не відчужував вказане майно та 06.07.2020р. звернувся до правоохоронних органів з заявою про скоєння злочину. За результатами звернення порушено кримінальне провадження від 06.07.2020р. №12020130000000228.

У межах кримінального провадження ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07.07.2020р. у справі №428/5496/20 накладено арешт на вказану земельну ділянку.

09.07.2020р. позивач звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою. Наказом Міністерства юстиції України від 03.09.2020р. №3021 скаргу позивача задоволено та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 04.06.2020р. №52527282.

Під час розгляду скарги позивачу стало відомо, що до приватного нотаріуса у якості доказу права власності на земельну ділянку наданий договір купівлі-продажу земельної ділянки від 01.02.2011р., укладений між ПП БІВМ і К та ОСОБА_2 .

Як зазначив позивач, згідно вказаного договору, 01.02.2011р. позивач в особі директора Безим`яного Володимира Михайловича здійснив відчуження земельної ділянки ОСОБА_2 шляхом укладення відповідного договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрілець Д.В., зареєстрованого в реєстрі за №285.

Позивач вказав, що зазначений договір купівлі-продажу ним не укладався. У розумінні приписів ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності на земельну ділянку у ОСОБА_2 взагалі не виникло.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 03.09.2020р. №3021/5 скасоване рішення про державну реєстрацію права власності від 04.06.2020р. №52527282 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 04.06.2020р., укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Східний базар ЛТД .

Рішенням господарського суду Луганської області від 01.03.2021р. (повний текст складено та підписано 09.03.2021р.) у справі №913/669/20 позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шаркон ЛТД» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Лабеан ЛТД» звернулися до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно резолютивної частини якої просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. На переконання апелянтів, при розгляді справи суд першої інстанції допустив наступні порушення: нез`ясування певних обставин, що мають значення для справи; визнання встановленими обставин, які не були доведені належними доказами; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права. На підтвердження правової позиції апелянти наголошують на сукупності наступних обставин:

- право власності на зазначене у позові нерухоме майно (земельну ділянку) зареєстроване у Державному реєстрі речових прав як речове право, а відповідачі зазначені як власники цього майна, і такі відомості є достовірними та належним чином підтверджують факт виникнення відповідного речового права;

- позивачем у даній справі оспорюється право власності відповідачів на спірне майно із тих обставин, які існували значно раніше (у 2011р.). При цьому, відповідачі не були учасниками спірних правовідносин, не були сторонами спірних правочинів, не вчиняли, у свою чергу, жодних протиправних дій із цим майном та у будь-який спосіб, набуваючи прав на майно, вони діяли добросовісно, у повній відповідності до норм чинного законодавства;

- місцевим господарським судом не досліджувався оригінал договору від 01.02.2011р., а висновки господарського суду Луганської області є передчасними та по суті хибними, оскільки ненадання до матеріалів справи оригіналу вказаного договору не може свідчити про умисел на приховування екземпляру цього договору від суду;

- факт звернення до правоохоронних органів позивачем жодним чином не є підтвердженням вчинення певними особами дій з незаконного заволодіння майном позивача, а є лише твердженням про це позивача, підкріпленим письмовим звернення до органів поліції;

- посилання на наказ Міністерства юстиції України від 03.09.2020р. №3021/5 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.06.2020р. №52527282, прийнятого приватним нотаріусом, є недопустимим. Так, Міністерством юстиції України було надано оцінку процедурі державної реєстрації прав на спірну земельну ділянку, діям державного реєстратора, однак не досліджувалося питання законності (дійсності) договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.02.2011р. Названий наказ оскаржено приватним нотаріусом у судовому порядку;

- місцевий господарський суд безпідставно не взяв до уваги заяви та пояснення попереднього директора Приватного підприємства БІВМ і К - ОСОБА_1 нібито у зв`язку із наявністю між ними суперечностей. ОСОБА_1 протягом розгляду справи підтверджено справжність договору від 01.02.2011р.;

- господарським судом Луганської області не було долучено до матеріалів справи та не було досліджено на стадії дослідження доказів відеозапис із особистими поясненнями ОСОБА_1 ;

- наявність у позивача оригіналу Державного акту на право власності на земельну ділянку та відсутність реєстрації переходу прав на неї від позивача до ОСОБА_2 у Поземельній книзі означає лише певне порушення процедури переходу прав на земельну ділянку, однак не відсутність самого переходу прав. Відсутність даних про перехід прав на спірну земельну ділянку у даних Державного земельного кадастру може мати під собою суто технічні причини, оскільки на межі 2011-2012 років відбувався перехід на нову електронну платформу реєстрації правочинів про перехід прав на землю у Державному земельному кадастрі;

- суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення по суті спору вибудував правову позицію на певних припущеннях.

Для розгляду справи згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2021р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Гребенюк Н.В., Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2021р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шаркон ЛТД» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабеан ЛТД» залишено без руху з метою усунення скаржниками допущених при її поданні недоліків.

На поштову адресу суду 26.05.2021р. від скаржників надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання доказів сплати судового збору.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2021р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Шаркон ЛТД» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Лабеан ЛТД» пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Луганської області від 01.03.2021р. (повний текст складено та підписано 09.03.2021р.) у справі №913/669/20, відкрито апеляційне провадження за названою апеляційною скаргою, зобов`язано позивача та третіх осіб у строк до 11.06.2021р. включно надати до суду відзиви на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання скаржникам.

14.06.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який було направлено на поштову адресу суду 11.06.2021р. (згідно накладної, наявної на конверті, у якому надійшов документ), тобто у межах визначеного судом строку. За твердженнями Приватного підприємства БІВМ і К , оскаржуване рішення ухвалене за наслідками повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів і, як наслідок, є таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Спростовуючи доводи апелянтів, позивач зазначає наступне:

- право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, яка є предметом продажу, не зареєстроване, відсутні будь-які посилання в договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 04.06.2020р. на те, що ОСОБА_2 є власником майна та витяги про реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 ;

- позивач не посилається на наказ Міністерства юстиції України, а посилається на відповідний висновок колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 20.08.2020р., у якому відповідні фахівці виклали свою думку з приводу укладення договору купівлі-продажу від 04.06.2020р.

Інші учасники справи своїм правом, наданим ст.263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2021р. призначено розгляд справи №913/669/20 на 14.07.2021р.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 14.07.2021р. задоволено клопотання Приватного підприємства БІВМ і К та відкладено розгляд справи №913/669/20 на 21.07.2021р.

У судовому засіданні 21.07.2021р., за участю представників позивача та відповідачів-1, 2 оголошено перерву до 26.07.2021р.

У судовому засіданні 26.07.2021р. представники відповідачів-1, 2 підтримали вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін. Представник третьої особи просив вимоги апеляційної скарги задовольнити.

Суд апеляційної інстанції відповідно до ст.269 ГПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобу технічної фіксації, складено протокол.

У судовому засіданні 26.07.2021р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів-1, 2 та третьої особи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено господарським судом Луганської області та вбачається з наявних матеріалів справи, ПП БІВМ і К є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4412900000:06:043:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,5525 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , від 25.11.2004р. серії ЛГ №040649, виданого Сєвєродонецькою міською радою.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18.07.2019р. №НВ-4403552912019 право власності на земельну ділянку зареєстровано 25.11.2004р. за ПП БІВМ і К .

01.02.2011р. між ПП БІВМ і К , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки (а.с.73-74, т.1), відповідно до якого продавець продав та передав покупцю, а покупець купив та прийняв від продавця земельну ділянку площею 0,5525 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4412900000:06:043:0003, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Вид використання: під будівництво та споруди критого ринку (п.1 договору).

Відповідно до п.5 договору за домовленістю сторін продаж вчинено за 550.000,00грн., які продавець одержав у повному обсязі від покупця до моменту підписання даного договору.

У п.8 договору сторони передбачили, що згідно з ч.4 ст.334 ЦК України право власності на вищезазначену земельну ділянку виникає у покупця з моменту державної реєстрації договору.

На виконання вимог ч.2 ст.662 ЦК України продавець передав покупцю державний акт та інші документи, що стосуються земельної ділянки (п.9 договору).

Указаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрільцем Д.В. 01.02.2011р. та зареєстровано в реєстрі за №285.

04.06.2020р. між ОСОБА_2 , як продавцем, та ТОВ Східний базар ЛТД , як покупцем, укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у власність земельну ділянку площею 0,5525 га у межах згідно з планом: від А до Б землі Сєвєродонецької міської ради, від Б до А землі Приватного благодійного фонду Володимира Безим`яного, яка розташована в Луганській області, м.Сєвєродонецьк, вул.Науки, буд.22, кадастровий номер земельної ділянки 4412900000:06:043:0003 і сплатив за неї продавцю обумовлену цим договором грошову суму (п.1 договору).

Відповідно до п.2 договору цільове призначення (використання) земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Земельна ділянка відчужується без зміни її цільового призначення. На земельній ділянці знаходяться будівлі та споруди критого ринку.

Згідно з п.11 договору за домовленістю сторін продаж земельної ділянки здійснено за 612.000,00грн. Ціна продажу відповідає дійсним намірам сторін. Сторонам нотаріусом роз`яснено про необхідність проведення розрахунку за цим договором з дотриманням вимог ст.1087 ЦК України та постанови правління НБУ Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 29.12.2017р. №148.

Указаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком В.П. 04.06.2020р. та зареєстровано в реєстрі за №159.

22.06.2020р. між громадянином ОСОБА_3 , як позикодавцем, та ОСОБА_4 , як позичальником, укладений договір позики грошових коштів №20/06-22, за умовами якого позикодавець при укладенні цього договору передає у власність позичальникові, а позичальник приймає у власність строком до 07.07.2020р. включно грошові кошти в розмірі 2.102.000,00грн. (п.1 договору).

Відповідно до п.2 договору позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем). Позичальник може повернути позичену грошову суму і раніше строку, зазначеного в п.1 цього договору, а позикодавець зобов`язується прийняти борг раніше строку, передбаченого цим договором. Цей договір є безвідсотковим. У разі вимоги позикодавця достроково виконати зобов`язання, позичальник зобов`язаний виконати вимогу протягом 7 календарних днів.

Указаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. 22.06.2020р. та зареєстрований в реєстрі за №593.

22.06.2020р. між ТОВ Східний базар ЛТД , як поручителем, та ОСОБА_3 , як кредитором, укладений договір поруки, за умовами якого предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_4 його зобов`язань за договором позики грошових коштів №20/06-22, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. 22.06.2020р. за реєстровим №593 (п.1 договору).

Вищезазначений договір позики передбачає виконання зобов`язання боржником до 07.07.2020р., розмір зобов`язання - 2.102.000,00грн. (п.3 договору).

Відповідно до п.4 договору, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Указаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. 22.06.2020р. та зареєстрований в реєстрі за №594.

22.06.2020р. між ОСОБА_3 , як іпотекодержателем, та ТОВ Східний базар ЛТД , як іпотекодавцем, укладений договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку наступне нерухоме майно: земельна ділянка площею 0,5525 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4412900000:06:043:0003. На земельній ділянці знаходяться будівлі та споруди критого ринку. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком В.П., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 04.06.2020р. за індексним номером 211462615. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2093974744000, номер запису про право власності 36761900. Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.06.2020р. №НВ-0005114262020, сформованого Миколенко В.С. - адміністратором ЦНАП при Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області: цільове призначення земельної ділянки - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; склад земельних угідь: землі під соціально-культурними об`єктами - 0,5525 га (п.1 договору).

Відповідно до п.4.1 договору звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у випадках та на підставах, передбачених законодавством України: у разі порушення основного зобов`язання, що забезпечене іпотекою за цим договором, та /або будь-якого зобов`язання іпотекодавця за цим договором - з моменту порушення, та/або у разі порушення умов та строків повернення основного зобов`язання згідно з графіком повернення, визначеним в основному договорі - з моменту порушення, та/або в інших випадках відповідно до законодавства України.

Згідно з п.4.2 договору звернення стягнення здійснюється на підставах: рішення суду; або виконавчого напису нотаріуса; або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; або за договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя.

У п.5.1 договору сторони погодили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. За своїми правовими наслідками застереження про задоволення вимог іпотекодержателя прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому Законом України Про іпотеку ; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому Законом України Про іпотеку .

Указаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. 22.06.2020р. та зареєстрований в реєстрі за №596.

31.08.2020р. між громадянином ОСОБА_3 , як продавцем, та ТОВ Шаркон ЛТД і ТОВ Лабеан ЛТД , як покупцями, укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, що укладається на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться у іпотечному договорі, відповідно до умов якого продавець передає у власність, а покупці приймають у власність земельну ділянку площею 0,5525 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4412900000:06:043:0003, в наступних частках: ТОВ Шаркон ЛТД - 53/100 частин, ТОВ Лабеан ЛТД - 47/100 частин, та сплачують грошові кошти на умовах, визначених цим договором (п.1 договору).

Згідно з п.2.1 договору ціна продажу становить 602.000,00грн.

Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. 31.08.2020р. та зареєстрований в реєстрі за №708.

Як зазначив позивач, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав від 06.07.2020р. №215170957 йому стало відомо, що дані про право власності на земельну ділянку площею 0,5525 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4412900000:06:043:0003, у державному реєстрі не відповідають дійсності, адже позивач не значиться власником зазначеної земельної ділянки.

Згідно даних державного реєстру, перше зареєстроване в державному реєстрі вибуття майна позивача з володіння не з його волі сталося 04.06.2020р., при цьому власником зазначеної земельної ділянки зареєстровано ТОВ Східний Базар ЛТД , яке нібито набуло відповідне речове право на підставі договору купівлі-продажу від 04.06.2020р. №159, зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком В.П.

Станом на момент звернення позивача з позовом до суду право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване на 53/100 земельної ділянки за ТОВ Шаркон ЛТД , на 47/100 земельної ділянки за ТОВ Лабеан ЛТД .

Зазначене стало підставою для звернення позивача 06.07.2020р. до правоохоронних органів з заявою про скоєння злочину. За результатами цього звернення порушено кримінальне провадження №12020130000000228 від 06.07.2020р.

У подальшому в межах вказаного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду від 07.07.2020р. у справі №428/5496/20, яка залишена без змін ухвалою Луганського апеляційного суду від 11.08.2020р. у справі №428/5496/20, накладений арешт на вказану земельну ділянку.

09.07.2020р. позивач звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою в порядку ч.1 ст.37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у якій просив скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно - земельну ділянку.

Наказом Міністерства юстиції України від 03.09.2020р. №3021 скаргу ПП БІВМ і К задоволено та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.06.2020р. №52527282, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком Віктором Петровичем щодо земельної ділянки.

ПП БІВМ і К заперечує факт укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки з ОСОБА_2 . Сукупність викладених вище обставин стала підставою звернення ПП БІВМ і К з розглядуваним позовом до суду.

Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст.20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, обмежують права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Способами захисту права власності можуть бути, зокрема: право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України); право власника на витребування майна від добросовісного набувача (ст.388 ЦК України); право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України); визнання права власності (ст.392 ЦК України); визнання незаконним правового акта, що порушує право власності (ст.393 ЦК України).

Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених ЦК України.

Як вірно зазначено господарським судом Луганської області, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма ч.1 ст.216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.ст.387, 388 ЦК України.

З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав та інтересів відповідає положенням ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України.

Відповідно до ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частинами 1-3 ст.78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Пунктом а ч.1 ст.80 ЗК України встановлено, що суб`єктами права власності на землі приватної власності є громадяни та юридичні особи.

Частиною 1 ст.82 ЗК України передбачено, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок їх засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

При цьому, згідно із вимогами ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як вірно встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 25.11.2004р. ПП БІВМ і К набуло право власності на земельну ділянку площею 0,5525 га, що знаходиться за адресою: вул.Науки, б.22, м.Сєвєродонецьк Луганської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №040649.

Відповідно до ст.90 ЗК України власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна із чужого незаконного володіння.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, а саме: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно; факт вибуття майна з володіння позивача; наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача; відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Разом з тим, необхідно розмежовувати захист права власності шляхом подання віндикаційного позову та невиконання чи виконання з порушенням умов договірного зобов`язання.

Судова колегія бере до уваги, що наявність між сторонами зобов`язальних правовідносин виключає можливість пред`явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки передання майна в користування особі, яка зобов`язалася повернути це майно після закінчення строку, на який воно передано, але не виконує цього обов`язку, базується на умовах укладеного між сторонами договору та регулюється відповідно розділу III книги 5 ЦК України ( Окремі види зобов`язань ).

Отже, для застосування передбаченого ст.387 ЦК України правового механізму відновлення порушеного права власності необхідним є встановлення наступних обставин у їх сукупності: існування в натурі індивідуально визначеного майна з ідентифікуючими ознаками на момент подачі позову та прийняття судом рішення про його витребування; наявність підтвердженого права власності або права законного володіння у позивача на відповідне майно; відсутність у власника чи титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння цим майном через те, що відповідач на момент подачі позову та прийняття рішення у справі фактично тримає його у себе; відсутність договірних відносин між позивачем і відповідачем, оскільки в протилежному випадку застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.02.2018р. у справі №924/1180/16, від 05.06.2018р. у справі №907/631/17, від 23.10.2019р. у справі №910/17416/18.

Відтак, сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Згідно зі ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а ст.388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.

Стаття 388 ЦК України передбачає випадки та обставини, при яких власник має право витребувати своє майно від добросовісного набувача, а саме визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Позивач наполягає на тому, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 01.02.2011р. ПП БІВМ і К з громадянкою ОСОБА_2 не укладався.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції сторонами оригінал вказаного договору не надавався, на вимогу господарського суду Луганської області про витребування у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Криворучка В.П. оригіналу вказаного договору купівлі-продажу від 01.02.2011р. (ухвали місцевого господарського суду від 02.02.2021р. та від 15.02.2021р.) останнім оригінал договору не надано.

Як пояснив приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Криворучко В.П., оригінал договору купівлі-продажу та інших документів, необхідних для його посвідчення, надати не може, оскільки оригінали вилучені згідно ухвали Голосіївського районного суду м.Києва про тимчасовий доступ до речей та документів від 18.06.2020р.

Як убачається з листа Слідчого управління у місті Києві Головного управління Національної поліції України від 06.11.2020р. №243237125/23/6-2020, наданого на запит старшого слідчого СУ ГУНП в Луганській області від 06.11.2020р. №14316/111/18/2020, у провадженні слідчого управління ГУНП у місті Києві знаходиться кримінальне провадження 12020100000000396 від 21.04.2020р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.4 ст.338 Кримінального кодексу України. Однак, вказане кримінальне провадження не стосується шахрайства щодо земельної ділянки та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Також у листі повідомлено, що старший слідчий Шляхов В.П. по кримінальному провадженню 12020100000000396 від 21.04.2020р. звертався до Голосіївського районного суду м.Києва щодо надання дозволу про тимчасовий доступ до документів приватного нотаріуса Криворучка В.П. 18.06.2020р. Голосіївський районний суд м.Києва розглянув клопотання ОСОБА_5 та надав дозвіл на тимчасовий доступ до документів приватного нотаріуса Криворучка В.П., ухвала у справі №752/11019/20 по провадженню №1-кс/752/4637/230, але не до документів, що стосуються земельної ділянки та споруд за адресою: АДРЕСА_1 . 17.07.2020р. старший слідчий СУ ГУНП у місті Києві Шляхов В.П. провів тимчасовий доступ по кримінальному провадженню 12020100000000396 по ухвалі Голосіївського районного суду м.Києва від 18.06.2020р. у приватного нотаріуса Криворучка В.П. та вилучив реєстраційні документи щодо об`єктів, розташованих в місті Києві.

Зазначено, що старшим слідчим не проводився тимчасовий доступ у приватного нотаріуса Криворучка В.П. до документів щодо об`єктів, розташованих за адресою: вул.Науки, 22, м.Сєвєродонецьк Луганської області.

З огляду на викладене місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив вказані посилання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Криворучка В.П. на вилучення у нього оригіналів документів, а саме оригіналу договору купівлі-продажу від 01.02.2011р. та інших документів, необхідних для його посвідчення, на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва про тимчасовий доступ до речей та документів від 18.06.2020р.

Крім того, місцевий господарський суд вірно зауважив, що обставини щодо вилучення документів у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Криворучка В.П. судом у межах даної справи дослідженню не підлягають.

Надаючи правову оцінку Державному акту на право власності на земельну ділянку від 25.11.2004р. серії ЛГ №040649, місцевий господарський суд вірно врахував наступне.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 1 ст.126 ЗК України (у редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 01.02.2011р.) передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч.6 ст.126 ЗК України (у редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 01.02.2011р.) при набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки. На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження. Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. Забороняється вимагати для здійснення відмітки та державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі від 09.09.2009р. №1021 (який діяв на момент вчинення правочину - договору оренди земельної ділянки від 01.02.2011р.), у разі здійснення нотаріусом у встановленому законом порядку відмітки про перехід права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правового договору або свідоцтва про право на спадщину, вносяться відомості до розділу 3 Поземельної книги Земельна ділянка. Права власності, постійного користування . Дата внесення відомостей є датою державної реєстрації переходу права власності на земельну ділянку (п.14 розділу Здійснення державної реєстрації переходу права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правового договору або свідоцтва про право на спадщину ).

Відповідно до п.1 Порядку здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2009р. №439 Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку (який діяв на момент вчинення правочину - договору оренди земельної ділянки від 01.02.2011р.) (далі - Порядок №439), цей порядок встановлює процедуру здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж та цільового призначення, на державному акті на право приватної власності на землю, державному акті на право власності на землю, державному акті на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до п.п.2, 3 Порядку №439 відмітка про перехід права власності на земельну ділянку здійснюється на сторінках державного акта, де знаходиться план

зовнішніх меж земельної ділянки, план меж земельної ділянки, починаючи з верхнього лівого кута зверху вниз, зліва направо. Нотаріус у разі посвідчення цивільно-правового договору про відчуження земельної ділянки, видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, а також вилучення державного акта у передбачених законом випадках із своїх справ за наявності витягу з державного реєстру земель проставляє на державному акті відмітку про перехід права власності на земельну ділянку.

Пунктом 4 вказаного Порядку №439 встановлено, що територіальний орган Держкомзему за місцем знаходження земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня подання до нього документа про перехід права власності на земельну ділянку проставляє на державному акті відмітку про реєстрацію права власності на неї.

Як убачається з матеріалів справи, господарським судом Луганської області було досліджено наданий позивачем оригінал Державного акта на право власності на земельну ділянку від 25.11.2004р. серії ЛГ №040649 та встановлено, що відповідна відмітка про відчуження земельної ділянки відсутня.

Отже, на підставі аналізу матеріалів справи Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що вказаний акт іншим особам не передавався, а право власності на спірну земельну ділянку за його волею до інших осіб не переходило.

Факт передачі ПП БІВМ і К ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку від 25.11.2004р. серії ЛГ №040649 спростовується встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами.

Крім того, відповідно до виписки по особовому рахунку ПП БІВМ і К останнє в період з 01.01.2011р. по 18.02.2011р. ніяких грошових коштів від ОСОБА_2 не отримувало.

Посилання апелянтів на те, що місцевий господарський суд безпідставно не взяв до уваги заяви та пояснення попереднього директора Приватного підприємства БІВМ і К - ОСОБА_1 нібито у зв`язку із наявністю між ними суперечностей, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження.

В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Шаркон ЛТД» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабеан ЛТД» послались на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення по суті спору, місцевий господарський суд побудував правову позицію на певних припущеннях та виходячи із принципу не достатності доказів.

Однак, з огляду на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт вибуття з володіння ПП БІВМ і К нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,5525 га, що знаходиться за адресою: вул.Науки, б.22, м.Сєвєродонецьк Луганської області, яка належить ПП БІВМ і К на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 25.11.2004р. серії ЛГ №040649, не з його волі та з порушенням приписів земельного законодавства.

З огляду на встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідачів, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Шаркон ЛТД» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабеан ЛТД» підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржників витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шаркон ЛТД» , м.Київ, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабеан ЛТД» , м.Київ, на рішення господарського суду Луганської області від 01.03.2021р. (повний текст складено та підписано 09.03.2021р.) у справі №913/669/20 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 01.03.2021р. (повний текст складено та підписано 09.03.2021р.) у справі №913/669/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 26.07.2021р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 05.08.2021р.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя О.Є. Медуниця