Рішення

від 03.08.2021 по справі 932/14811/19

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №932/14811/19

Провадження №2/932/2638/20

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2021 року м.Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.,

за участю секретаря: Мудраченко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського міського голови Філатова Бориса Альбертовича, Дніпровської міської ради, третя особа - комунальне підприємство культури Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби про скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася із позовом до Дніпровського міського голови - Філатова Бориса Альбертовича, третя особа КП культури Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби у якому, з урахуванням заяви від 12.11.2019 (а.с.52-58), просить скасувати розпорядження Дніпровського міського голови - Філатова Бориса Альбертовича №7-25/6-рк від 25.06.2019 в частині звільнення ОСОБА_2 за угодою сторін, відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України, поновити її на посаді директора КПК Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби , стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 156 806,14 грн.

Узагальнені доводи учасників справи.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона працювала на посаді директора КП культури Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби , із нею 27.12.2011 укладено контракт із строком дії по 26.12.2019. 21.06.2019 вона звернулася до роботодавця із заявою про надання щорічної відпустки з 01.07.2019 терміном 31 календарний день з наступним звільненням за згодою сторін та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення. Розпорядженням відповідача №7-25/6-к від 25.06.2019 їй надано відпустку з 24.07.2019 по 31.07.2019 з наступним звільненням за угодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України. Заявою від 30.07.2019 вона повідомила про перебування на лікарняному з 24.07.2019 та про відкликання своєї заяви від 21.06.2019. Наказу про звільнення вона не отримувала, тому строк на його оскарження підлягає поновленню. Звільнення вважає незаконним із підстав: між сторонами не було укладено письмового договору про припинення трудового договору; згоди на припинення договору не існувало, оскільки така згода нею відкликана; відповідачем мало бути винесено окреме розпорядження про звільнення після закінчення відпустки; на час звільнення вона перебувала на лікарняному.

Відповідачем подано відзив за яким сторонами досягнуто згоди щодо припинення трудового договору про свідчить заява позивача та розпорядження відповідача. Подальша відмова від такої домовленості мала бути погоджена обома сторонами, а одностороння воля позивача не може братися до уваги. До позову долучена копія розпорядження про звільнення, відтак позивачу таке було вручено, та нею пропущено строк для звернення до суду із позовом. Заборона на звільнення підчас перебування на лікарняному не застосовується у зв`язку із звільненням за згодою сторін, а не з ініціативи роботодавця.

Третя особа правом подати заперечення не скористалась.

Сторони та третя особа в судове засідання не з`явилися представник позивача подав заяву про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача подала заяву про відкладення розгляду, справи яке суд відхиляє як безпідставне.

Третя особа, участі в судовому засіданні представника не забезпечила.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Обставини, встановлені судом.

Розпорядженням міського голови від 22.05.2008 ОСОБА_1 призначено на посаду директора КПК Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби з 21.05.2008.

Між ОСОБА_1 та Дніпровською міською радою укладено трудовий контракт від 27.12.2011 строком дії до 26.12.2014. Додатковою угодою від 14.10.2014 строк дії контракту продовжено до 26.12.2019.

Згідно долученої позивачкою копією трудової книжки, яка завірена представником позивача 01.10.2019, останній запис під номером 40 14.10.2014 про переукладення контракту до 26.12.2019.

Згідно копії заяви від 21.06.2019 позивачка просила надати щорічну відпустку з 01.07.2019 терміном на 31 календарних день з наступним звільненням за згодою сторін та виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення.

Згідно копії долученого позивачем розпорядженням відповідача №7-25/6-к від 25.06.2019 ОСОБА_1 надано відпустку з 24.07.2019 по 31.07.2019 з наступним звільненням за угодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України.

Згідно копії заяви позивача від 30.07.2019, адресованій міському голові, ОСОБА_1 вказує, що їй згідно розпорядженням міського голови від 25.06.2019 №7-25/6-рн їй надано відпустку з 24.07.2019 по 31.07.2019 з наступним звільненням за угодою сторін. 24.07.2019 нею оформлено лікарняний тому відпустка продовжується на час лікарняного. Додатково повідомляла про відкликання заяви від 21.06.2019 в частині звільнення за згодою сторін. До заяви додатками вказано заява від 21.06.2019 та розпорядження від 25.06.2019 №7-25/6-рн.

Згідно листка непрацездатності позивачка була непрацездатною з 24.07.2019. Останній запис про захворювання здійснено 13.08.2019 із вказівкою до 21.08.2019. Інших листків непрацездатності чи інших документів про подальшу непрацездатність позивачем не надано.

Законодавство, що застосовано судом.

У відповідності до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У відповідності до ч.1 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін (ч.1); розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45) (ч.4).

У відповідності до ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника (пункт 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 Про практику розгляду судами трудових спорів ).

Про необхідність наявності взаємної згоди власника або уповноваженого ним органу та працівника щодо анулювання домовленості про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України також зазначено у постанові Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі №6-1269цс16. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22.04.2019 року у справі №759/11508/16-ц, у постанові від 27.05.2020 у справі №404/6236/19, у постанові від 09.12.2020 у справі №296/324/18.

Такий самий висновок наведено і в постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №647/3372/19, ухваленій за ідентичних даній справі обставин.

Крім того Верховний Суд зазначив, отже, наслідки порушення гарантії, визначеної у першому реченні частини третьої статті 40 КЗпП України, у цьому випадку слід усунути шляхом зміни дати звільнення позивача, а саме: визначити датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності.

У випадку зміни дати звільнення середній заробіток за весь час вимушеного прогулу не виплачується, а працівникові за його заявою чи за позовом до суду за період тимчасової непрацездатності виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності відповідно до положень Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування . До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 16.12.2020 у справі №541/1700/17 та від 16.12.2020 у справі №761/36220/17.

Висновки суду.

Оскаржуваний наказ прийнято 25.06.2019, при цьому позивач була з ним ознайомлена, про що свідчить згадка про такий наказ та долучення його копії позивачкою до заяви від 30.07.2019.

Викладеним спростовується доводи позивача про не отримання копії наказу про її звільнення.

Разом із тим, враховуючи, що днем звільнення позивачки з роботи є 31.07.2019, і станом на цю дату позивачка перебувала на лікарняному, права позивача можна вважати порушеними після того, коли вона була не допущено до роботи після припинення тимчасової непрацездатності. Оскільки такого строку достовірно не встановлено, суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення строку на звернення позивачки до суду.

Заява позивача від 21.06.2019 із зазначенням підстави звільнення - за згодою сторін, а також із зазначенням надання відпустки з 01.07.2019 строком 31 календарний день та оскаржуване розпорядження із аналогічним формулюванням та строками, однозначно свідчать про згоду сторін на розірвання договору.

Заява ж від 30.07.2019 не свідчить про анулювання такої домовленості, адже згоди роботодавця на анулювання не було.

Доводи позивача про необхідність окремого розпорядження про припинення трудового договору після закінчення відпустки не відповідають вимогам законодавства.

Наслідки порушення гарантії, визначеної у першому реченні частини третьої статті 40 КЗпП України, у цьому випадку слід усунути шляхом зміни дати звільнення позивача, а саме: визначити датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності. При цьому, виходячи із принципу змагальності, суд виходить із наданого позивачем листка непрацездатності №479865 у якому дата звільнення від роботи вказана до 21.08.2019. Тому дату припинення трудових відносин слід визначити 22.08.2019.

При цьому середній заробіток за весь час вимушеного прогулу виплаті не підлягає.

З огляду на викладене позов підлягає до часткового задоволення.

Позивач звільнений від сплати судового збору та ним не сплачувався. Інших судових витрат не заявлено. У такому випадку приписами ст.141 ЦПК України не передбачають стягнення судового збору.

Керуючись ст. ст.4,5,12,76-83, 89,258,259,263-265,268,272,273, 280-283, 288, 289 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади директора Комунального підприємства культури Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби за угодою сторін відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України з 31.07.2019 на 22.08.2019.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через суд першої інстанції.

Строк подання апеляційної скарги - протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 03.08.2021.

Суддя: В.І.Цитульський