Ухвала

від 05.08.2021 по справі 642/3965/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

05.08.2021

Справа № 642/3965/21

Провадження: № 1-кс/642/2335/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

30 липня 2021 рокуЛенінський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

дізнавача - В* ОСОБА_3 , представників потерпілого- ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова клопотання дізнавача СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУ НП в Харківській області майора поліції ОСОБА_7 по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021225510000090 від 30.01.2021, за ознаками кримінального -правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,

про арештмайна-

встановив:

До Ленінського районного суду м.Харкова звернувся дізнавач СД ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_7 із клопотанням про накладення арешту на майно, вказуючи, що в провадженні СД ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021225510000090 від 30 січня 2021 року, розпочатого за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлена особа, використавши завідомо підроблений документ заволоділа майном ОСОБА_8 , а саме земельною ділянкою з недобудованим будинком за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 214 КПК України відомості за фактом спричинення тілесних ушкоджень були внесені дізнавачем СД ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021225510000090 від 30.01.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

В ході проведення досудового розслідування було допитано в якості представника потерпілого ОСОБА_4 , яка діє на підставі довіреності № 77 АГ 1734866 зареєстрована в реєстрі за № 77/291-н/77-2020-1-1486, які діє від імені ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка під час допиту пояснила, що:

« ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим 04 жовтня 2008 року Тверським відділом ЗАЦС Управління ЗАЦС Москви.

ОСОБА_9 є батьком заявника, потерпілого ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , виданим 30 березня 2007 року Фрунзенським відділом ЗАЦС м. Москви.

ОСОБА_9 був власником збудованого на 62% житлового будинку АДРЕСА_2 . Житловий будинок незакінченого будівництва літ. А-2, та надвірні будівлі: огорожа № 1, розташовані на земельній ділянці площею 0,0800 га, кадастровий номер 6310137200:13:001:0096.

Також ОСОБА_9 був власником земельної ділянки площею 0,0800 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 6310137200:13:001:0096.

Зазначений житловий будинок, а також земельна ділянка належали ОСОБА_9 на підставі договорів купівлі-продажу.

У зв`язку зі смертю ОСОБА_9 відкрилась спадщина на належне йому майно, яке складається зі збудованого на 62% зазначеного житлового будинку АДРЕСА_2 , а також земельної ділянки площею 0,0800 га, кадастровий номер 6310137200:13:001:0096.

Цивільним законодавством України передбачено спадкування, а саме відповідно до ст. 1216 ЦК України, права та обов`язки фізичної особи, яка померла (спадкодавець), переходять до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення за заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 ЦК України.

Померлим ОСОБА_9 заповіт складено не було, у зв`язку з чим, право на спадкування мають спадкоємці за законом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Звертаю увагу на те, що відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

На момент смерті ОСОБА_9 , ОСОБА_8 прийняв спадщину, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємцем майна гр. ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , в чому б воно не полягало та де б воно не знаходилось, являється ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно п. 8 Постанови № 7 Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Таким чином, ОСОБА_8 являється спадкоємцем ОСОБА_9 , та відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить йому з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті ОСОБА_9 , тобто з 01 жовтня 2008 року, оскільки спадщина ним була прийнята.

ОСОБА_8 стало відомо про те, що збудований на 62% житловий будинок АДРЕСА_2 , а також земельна ділянка площею 0,0800 га, кадастровий номер 6310137200:13:001:0096 протиправно були включені до статутного фонду ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАРІНБУД", ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43635268, адреса: 61045, місто Харків, вулиця Отакара Яроша, будинок 18-А, засновник: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , директор: ОСОБА_10 .

Зазначене нерухоме майно, яке належало ОСОБА_9 , було включено до статутного фонду ТОВ "ФАРІНБУД" на підставі акту приймання передавання нерухомого майна, складеного в м. Дніпро 28 травня 2020 року. Зазначений акт підписано ОСОБА_10 , а також нібито ОСОБА_9 який насправді помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та 28 травня 2020 року ніяким чином не міг укласти та підписати акт приймання передавання нерухомого майна, справжність підписів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 засвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_11 , 28.05.2020 та зареєстрований в реєстрі за №1015, 1016.

ОСОБА_11 є приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу, свідоцтво 7740, адреса здійснення діяльності: 49000, м. Дніпро, вул. Харківська, буд. 3, прим. 36.

В серпні місяці 2020 року, право власності на нерухоме майно було переоформлено на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РАФІНБУД", ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43699384, адреса: Україна, 61045, Харківська обл., місто Харків, вулиця Отакара Яроша, будинок 18-А, директор: ОСОБА_12 , засновники:

-ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_4 , відсоток частки статутного капіталу в юридичній особі 30;

-ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_5 , відсоток частки статутного капіталу в юридичній особі 70.

Зазначені вище дії по переоформленню права власності свідчать про намір ОСОБА_10 та ОСОБА_12 ускладнити повернення майна, приховати сліди вчинення злочину, а також полегшити процедуру подальшого відчуження нерухомого майна.

В подальшому в Інтернет ресурсі було розміщено оголошення про продаж належного ОСОБА_8 житлового будинку разом з земельною ділянкою.

Посилання на оголошення: https://ua.m2bomber.com/obj/656706020/view/house-sell/harkiv-8-3154746/prodam-kirpicnii-dom-na-zalutinoym»

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відомості щодо власника вищезазначеного майна, а саме земельної ділянки та збудованого на 62% будинок, за адресою АДРЕСА_1 відсутні.

Згідно інформації Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради за наявними архівними матеріалами реєстрації права власності на збудований на 62% житловий будинок літ. «А-2», що розташований за адресою АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 проведена комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради за ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 03.08.2007 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_13 , р №7362.

Постановою дізнавача сектору дізнання ВП №2 ХРУП №3 ГУ НП в Харківській області від 30.05.2021 земельна ділянка та збудований на 62% житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , визнані речовими доказами.

Враховуючи той факт, що збудований на 62% житловий будинок АДРЕСА_2 . незакінченого будівництва літ. А-2, та надвірні будівлі: огорожа № 1, розташовані на земельній ділянці площею 0,0800 га, кадастровий номер 6310137200:13:001:0096 має доказове значення, а саме є предметом вчинення кримінального правопорушення.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що вищевказане майно має доказове значення у кримінальному провадженні, з метою притягнення винних до кримінальної відповідальності та визнання належними доказами речей, виявлених та вилучених в ході огляду місця події, необхідно накласти арешт на вилучені в ході проведення огляду місця події речі. Крім того, незастосування тимчасового позбавлення можливості будь-яких осіб відчужувати це майно може призвести до зникнення, втрати, пошкодження вказаного предмету, який є важливим речовим доказом по кримінальному провадженню, що може перешкодити встановленню істини по справі.

Дізнавач в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити, посилаючись на викладені в ньому обставини.

Представники потерпілого також просили задовольнити клопотання слідчого.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з наданих матеріалів, в провадженні СД ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021225510000090 від 30 січня 2021 року, розпочате за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлена особа, використавши завідомо підроблений документ заволоділа майном ОСОБА_8 , а саме земельною ділянкою з недобудованим будинком за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 214 КПК України відомості за фактом спричинення тілесних ушкоджень були внесені дізнавачем СД ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021225510000090 від 30.01.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Постановою дізнавача сектору дізнання ВП №2 ХРУП №3 ГУ НП в Харківській області від 30.05.2021 земельна ділянка та збудований на 62% житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , визнані речовими доказами.

Відповідно до ст. 131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Згідно з ч. 7 ст. 237 КПК України вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Згідно ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчим доведено, що зазначене вище вилучене майно, має суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, тому повернення вищевказаних речей може призвести до їх знищення, втрати, пошкодження або інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, з метою встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.

Крім того, задовольняючи клопотання частково, суд виходить з того, що Верховний Суд в постанові № 643/12369/19 від 19 лютого 2021 року зазначив, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів особи та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Враховуючи те, що слідчим надано достатньо доказів, що вказані речі мають доказове значення для даного кримінального провадження, а також під час досудового розслідування може виникнути необхідність у проведенні судових експертиз і незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може перешкодити кримінальному провадженню, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання частково та накладення арешту на вказаний об*єкт нерухомості.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 171-173 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

Клопотання дізнавача СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУ НП в Харківській області майора поліції ОСОБА_7 по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021225510000090 від 30.01.2021, за ознаками кримінального - правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України про арешт майна задовольнити частково.

Накласти арешт на об*єкт нерухомості, а саме: земельну ділянку 0,0800га, кадастровий номер 6310137200:13:001:0096 та збудований на 62% житловий будинок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію.

В іншій частині в задоволенні клопотання - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст виготовлено 04.08.2021

Слідчий суддя ОСОБА_1