Постанова

від 29.07.2021 по справі 761/10729/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 761/10729/21

провадження номер: 22-ц/824/7432/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,

за участю секретаря - Орел П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Халупка Максима Юрійовичана ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2021 року у складі судді Сіромашенко Н.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Гера-Сервіс , товариства з обмеженою відповідальністю Гера про визнання недійсним договору, скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Гера-Сервіс (далі - ТОВ Гера-Сервіс ), товариства з обмеженою відповідальністю Гера (далі - ТОВ Гера ), у якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (592/1000 частини нежитлової будівлі), площею 1174,60 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 720239780000, номер запису про право власності: 31853601, укладений між ТОВ Гера-Сервіс та ТОВ Гера та скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності на вказане нежитлове приміщення .

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Халупка М.Ю.подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у позовній заяві позивач зазначав про те, що він звертався до господарського суду міста Києва з аналогічним позовом до цих же відповідачів, з тим самим предметом та з тих самих підстав, але господарським судом провадження у справі №910/1328/21 було закрито у зв`язку з тим, що даний спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Однак, судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали вказана обставина не була взята до уваги. Вважає, що відмовивши позивачу у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції порушив конституційне право позивача на справедливий суд та обмежив його у доступі до правосуддя. Також вказує, що суд першої інстанції не звернув ваги на те, що відповідно до ч.1 ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.

Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак суд першої інстанції належним чином вимог закону не виконав, прийняв судове рішення без дотримання норм процесуального права.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Під цивільною юрисдикцією розуміють компетенцію загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, відносин; інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 1 ст. 24 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.

Звернувшись з даним позовом до Шевченківського районного суду міста Києва, ОСОБА_2 зазначав, що в період з 11 травня 1999 року по 05 грудня 2018 року був учасником ТОВ Гера-Сервіс та вибув з його складу. Проте, ТОВ Гера-Сервіс не провело з ним належні розрахунки щодо вартості його частки та відчужило належне товариству майно, вартість якого відіграє істотну роль у загальній вартості майна товариства, за рахунок якого, в тому числі, має здійснюватися виплата належної йому частки.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкриті провадження у справі, суд першої інстанції керувався п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України та дійшов висновку, що виходячи зі змісту позовних вимог та правового обґрунтування позову, даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а не цивільного.

Проте з вказаними висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі №826/6879/16 зазначено про те, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово встановлював порушення Україною через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами:

- рішення від 09 грудня 2010 року у справі Буланов та Купчик проти України ( Bulanov and Kupchik v. Ukraine , заяви № 7714/06 та № 23654/08), в якому ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й зневілювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (п. 27-28, 38-40);

- рішення від 01 грудня 2011 року у справі Андрієвська проти України ( Andriyevska v. Ukraine , заява № 34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (п. 13-14, 23, 25-26);

- рішення від 17 січня 2013 року у справі Мосендз проти України ( Mosendz v. Ukraine , заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (п. 116, 119, 122-125);

- рішення від 21 грудня 2017 року у справі Шестопалова проти України ( Shestopalova v. Ukraine , заява № 55339/07), в якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (п. 13, 18-24)).

Право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції, є правом людини, якому кореспондує відповідний обов`язок держави. Складовою цього обов`язку є забезпечення незалежного, безстороннього суду, який створений та діє відповідно до закону. Саме держава повинна створити судову систему, яка здатна забезпечити право на справедливий суд.

Якщо держава запроваджує спеціалізовану судову систему, то недоліки цієї системи, зумовлені нечіткістю правового регулювання та несталою судовою практикою, не повинні мати негативних наслідків для людини.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 зазначав, що він звертався до господарського суду міста Києва з аналогічним позовом до цих же відповідачів, з тим самим предметом та з тих самих підстав, але господарським судом провадження у справі №910/1328/21 було закрито у зв`язку із тим, що даний спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства ( а.с.9).

Отже, питання юрисдикції у даній справі вже вирішувалось, оскільки ухвалою господарського суду міста Києва від 01 березня 2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Гера-Сервіс , ТОВ Гера про визнання недійсним договору - закрито з тих підстав, що даний спір не є корпоративним та, приймаючи до уваги суб`єктний склад сторін спору, суд дійшов висновку, що даний спір віднесений до юрисдикції місцевого загального суду, як суду першої інстанції (а.с.21-22). Вказана ухвала господарського суду набрала законної сили.

Проте, суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі за даним позовом ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанціїпостановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню на підставі ст.379 ЦПК України, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Халупка Максима Юрійовича- задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2021 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: